донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
16.11.2010 р. справа №30/106пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Шевкової Т.А.
суддівДіброви Г.І., Чернота Л.Ф.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача:не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецпром»м .Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області
від08.09.2010р.
у справі№ 30/106пд (суддя Манжур В.В.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Донспецпром»м .Донецьк
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг»м. Київ
провизнання недійсним договору фінансового лізингу
Товариство з обмеженою відповідальністю «Донспецпром»м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг»м. Київ про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 008-03/2008-С від 07.03.2008р.
Господарський суд Донецької області рішенням від 08.09.2010р. у справі №30/106пд відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю «Донспецпром»у задоволенні позовних вимог, посилаючись на ті обставини, що позивачем не надано доказів підтверджуючих викладені в позовній заяві обставини щодо недійсності укладеного між сторонами договору фінансового лізингу, або його невідповідність вимогам чинного законодавства.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Донспецпром»м. Донецьк, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 08.09.2010р. у справі №30/106пд скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Заявник скарги вважає, що господарський суд помилково не прийняв до уваги його посилання на відсутність в договорі пунктів стосовно форс-мажорних обставин та заключних положень, оскільки згідно ч.4 ст.179 ГК України сторони мають право доповнювати, конкретизувати або змінювати окремі умови договору лише за взаємною згодою, проте не наділені правом виключати з тексту договору умови, які визначені в примірному договорі.
Заявник скарги не погоджується із висновком господарського суду про те, що наданий до матеріалів справи статут ТОВ «Донспецпром»не містить обмежень у повноваженнях генерального директора щодо сум договорів з розпорядження коштами або майном товариства, тоді як рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Донспецпром»від 14.08.2007 року №8-1 встановлені відповідні обмеження генерального директора.
Представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явились, про поважність причин неявки суд не повідомили.
Враховуючи те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, а неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на іншу дату, справа розглядається за наявними в ній матеріалами. Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без представників сторін, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться у справі.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Згідно ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених п. 2 ст. 806 ЦК України та законом. Крім того, до відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однієї стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»встановлено, що фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі -договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно статті 3 Закону України «Про фінансовий лізинг»предметом договору лізингу (далі - предмет лізингу) може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено господарським судом 07.03.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг” (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Донспецпром” (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу за № 008-03/2008-С, згідно пункту 1.1. якого лізингодавець приймає на себе зобов'язання придбати предмет лізингу -самоскиди Scania P380CB8x4EHZ EURO-4 з надбудовою WIELTON (об'єм 21 м3) в кількості 10 одиниць -у власність від Продавця (відповідно до встановлених Лізинго-одержувачем специфікацій та умов, передбачених в цьому договору, зокрема, у Специфікації) та передати предмет лізингу у користування Лізингоодержувачу на строк та на умовах фінансового лізингу, визначених цим договором, з урахуванням того, що Продавець був обраний Лізингоодержувачем.
Даний договір підписаний генеральним директором Грудненко О.В. з боку відповідача та генеральним директором Дорофєєвим О.М. -з боку позивача, без заперечень та завірений печатками сторін. Додатки №1/1, 2/1 до даного договору підписані вищевказаними особами без заперечень та завірені печатками сторін.
Позивач, вважаючи, що даний договір підписаний з його боку не уповноваженою особою та зважаючи на те, що до тексту договору не включені умови щодо форс-мажорних обставин та заключні положення, посилаючись на ст.ст.179-181, 184 ГК України, ст.ст.92, 202, 638 ЦК України, ст.6 Закону України «Про фінансовий лізинг», звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 008-03/2008-С від 07.03.2008р.
Предмет на підстави позову позивачем не змінювались.
Згідно статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Зазначені пункти статті 203 ЦК України визначають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно статті 6 Закону України „ Про фінансовий лізинг” від 16.12.97р. № 723/97-ВР, із змінами та доповненнями, договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Позивач, посилаючись на ч.ч.2, 4 ст.179 ГК України, вважаючи, що договір фінансового лізингу не відповідає примірному договору фінансового лізингу, якій зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 26.03.98р. за №203/2643, затверджено наказом Міністерства України у справах науки і технології від 03.03.98р. за №59 та внесений до Єдиного Державного реєстру нормативних актів, в частині недосягнення згоди щодо форс-мажорних обставин та заключних положень договору, просив визнати недійсним договір фінансового лізингу № 074-06/2008 від 23.06.2008р.
За змістом вказаної норми права, примірний договір, це договір, який рекомендований органом управління суб'єктам господарювання для використання ними договорів. За змістом вказаного договору сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі його умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст.
Відповідно до приписів статті 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст.
Як вбачається з матеріалів справи договір фінансового лізингу № 008-03/2008-С від 07.03.2008р. сторонами підписаний без зауважень та заперечень, протокол розбіжностей сторонами до даного договору складений не був.
У відповідності до статті 11 Цивільного Кодексу України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 509 Цивільного Кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Майново-господарські зобов'язання, у відповідності до ст. 179 Господарського Кодексу України, які виникають на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 179 Господарського Кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ГК України, з врахуванням особливостей, передбачених господарським законодавством.
Приписами статей 627, 628 Цивільного Кодексу України передбачено, що сторони є вільними при укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. При цьому зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
У главі 20 Господарського Кодексу України встановлений загальний порядок укладення господарських договорів, згідно якого за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором, після чого сторони погоджують розбіжності, які виникли та договір підписується на взаємоузгоджених умовах.
Як вбачається з матеріалів справи позивач не направляв на адресу відповідача протокол розбіжностей, про що свідчить відсутність відповідної відмітки у тексті договору, або інші листи, які б підтверджували незгоду позивача з умовами договору.
Наведене дає підстави вважати, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, підписання спірного договору за викладеними в ньому умовами здійснювалося за вільним вибором сторін.
Доводи заявника скарги щодо підписання договору фінансового лізингу № 008-03/2008-С від 07.03.2008р. представником позивача з перевищенням своїх повноважень не приймаються судовою колегією до уваги з огляду на таке.
Свої доводи заявник обґрунтовує, тим, що п. 9.9 Статуту товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром” встановлено, що генеральний директор товариства має право розпоряджатися майном товариства в межах, що визначені загальними зборами учасників товариства, тоді як 14 серпня 2007 року загальними зборами учасників товариства було прийнято обмеження щодо повноважень генерального директора по розпорядженню всім майном та грошовими коштами на суму яка перевищує 500 000 грн., що відображено у протоколі №8-1 від 14.08.07р.
Оскільки закупівельна вартість майна за договором фінансового лізингу № 008-03/2008-С від 07.03.2008р. складає 12522026грн.97коп., то згідно протоколу №8-1 від 14.08.07р. генеральний директор не мав права підписувати даний договір без рішення загальних зборів учасників товариства.
Відповідно до частини 2 статті 159 ЦК України до виключної компетенції загальних зборів акціонерів належить: внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу; утворення та ліквідація наглядової ради та інших органів товариства, обрання та відкликання членів наглядової ради; затвердження річного звіту товариства; рішення про ліквідацію товариства. До виключної компетенції загальних зборів статутом товариства і законом може бути також віднесене вирішення інших питань.
Питання, віднесені законом до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, не можуть бути передані ними для вирішення іншим органам товариства. Виконавчі органи товариства не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції загальних зборів, тощо.
Згідно із ст. 41 Закону України „Про господарські товариства” вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства, в пункті „і” абзацу 5 статті 41 зазначено, що до компетенції загальних зборів належить затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.
Пунктами 9.1, 9.6 Статуту ТОВ «Донспецпром»встановлено, що вищим органом товариства є загальні збори учасників товариства. До виключної компетенції зборів учасників товариства належить визначення основних напрямків діяльності товариства і затвердження його планів, та звітів про їх виконання.
Пунктом 9.7 Статуту товариства визначено виконавчий орган, яким є генеральний директор, який відповідно до вимог пункту 9.8 розробляє поточні плани діяльності товариства і заходи, що є необхідними для вирішення його завдань. Права генерального директора зазначені у пункті 9.9 Статуту, до яких відноситься розпорядження майном товариства в межах, що визначені загальними зборами учасників товариства та укладення будь-яких угод та інших юридичних актів тощо.
Відповідно до закону до компетенції загальних зборів акціонерного товариства віднесено затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в Статуті товариства. Втім, надання права директору товариства підписувати договори чітко визначено у пунктах 9.8 та 9.9 Статуту товариства позивача.
Статтею 41 Закону України „Про господарські товариства” передбачено не укладення договорів, а їх затвердження. Установчими документами товариства право виконавчого органу на укладення договорів не обмежено, тобто такий орган -директор, підписав договір без порушення наданих йому повноважень, то сам лише факт не затвердження договору після його підписання не може бути підставою для визнання договору недійсним.
З наведеного слідує, що генеральний директор ТОВ «Донспецпром»діяв у межах належних йому повноважень визначених законом та установчими документами цього товариства, не перевищував свої повноваження.
Питання представництва визначені у статтях 237-244 ЦК України, яке може бути за законом, за довіреністю та на підставі комерційного представництва. Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи, яким і є Статут товариства.
Таким чином, повноваження генерального директора товариства позивача (п.п 9.8, 9.9) не обмежені виключною компетенцією зборів учасників, як це зазначено у пункті 9.6 Статуту товариства позивача. Тобто, до виключної компетенції загальних зборів товариства позивача не відноситься встановлення меж відносно розпорядження майном.
Умови пункту 1.1 спірного договору фінансового лізингу передбачають тимчасове володіння та користуванням майном, ані розпорядження ним, як це вказано у пункті 9.9 Статуту товариства.
Протокол №8-1 від 14.08.07р. загальних зборів учасників ТОВ «Донспецпром»є актом вищого органу товариства і актом індивідуальної дії, тому може бути предметом з'ясування та дослідження іншого - корпоративного спору згідно вимог статті 12 ГПК України.
У відповідності до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного Кодексу України.
Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Аналізуючи умови спірного договору, колегія суддів встановила, що зміст договору не суперечить вимогам чинного законодавства, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним та відповідало їх волі, умови договору націлені на реальне настання наслідків, обумовлених вказаним договором, тому підстав для визнання недійсним договору фінансового лізингу № 008-03/2008-С від 07.03.2008р. за наведеними позивачем в позовній заяві підставами немає.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 08.09.2010р. у справі №30/106пд ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, тому підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита при зверненні з апеляційною скаргою підлягають віднесенню на заявника скарги.
Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецпром»м .Донецьк залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 08.09.2010р. у справі №30/106пд залишити без змін.
Головуючий Т.А. Шевкова
Судді Г.І. Діброва
Л.Ф. Чернота
Надруковано 5 прим:
1 -позивачу
2 -відповідачу
3 -до справи
4 -гос. суду Дон.обл. 5 - ДАГС