29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"24" листопада 2010 р.Справа № 7/1765-10
За позовом Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго", м.Хмельницький
до Колективного торгівельного підприємства "Слан", м. Хмельницький
про стягнення 845,25грн.
Суддя Крамар С.І.
Представники сторін:
позивач: Сойко О. Й. - представник за довіреністю № 14/09 від 11.01.2010 р.
відповідач: не з'явився
Суть спору: позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь 6208,25грн., з яких 5376,37грн. заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01.12.2009р. по 01.09.2010р., 139,63грн. - нарахувань за встановленим індексом інфляції, 93,46грн. - 3% річних, 598,79грн. - пені. Посилаються на складений між сторонами договір №399/482 на відпуск теплової енергії від 15.10.2001р., рахунки №482, розрахунок позову тощо.
Представник позивача в судовому засіданні подав суду заяву про уточнення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 845,25грн., з яких 13,37грн. основного боргу, 139,63грн. інфляційних, 93,46грн. - 3% річних, 598,79грн. пені, в зв'язку з частковим погашенням відповідачем основного боргу в сумі 5363,00грн.
Оскільки вказана заява про уточнення розміру позовних вимог не суперечить законодавству, не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, вона господарським судом приймається.
Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримує, наполягає на їх задоволенні, обґрунтовуючи наявними в матеріалах доказами.
Відповідач в судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи, що у відповідності до ст. 75 ГПК України, не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи судом встановлено наступне.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 26.10.2010р. Колективне торговельне підприємство "Слан" зареєстроване як юридична особа 06.01.1995р. за адресою: м. Хмельницький, провулок Іподромний, б.18, код 21312407.
15.10.2001р. між міським комунальним підприємством "Хмельницьктеплокомуненерго", м.Хмельницький та Колективним торговельним підприємством "Слан" укладений Договір на відпуск теплової енергії №399/482, згідно з яким позивач постачає відповідачу теплову енергію у відповідності до умов укладеного договору.
Енергопостачальна організація (позивач) бере на себе зобов'язання постачати споживачу (відповідачу) теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п. 1.1. договору).
Кількість і обсяги теплової енергії визначаються в Додатку №1 до договору, який є невід'ємною частиною договору і поновлюється в залежності від зміни характеристики тепловикористовуючого об'єкта, виробничої діяльності Споживача тощо (п. 2.1. договору).
Споживач теплової енергії зобов'язується: виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором (п. 3.2.2. договору).
Енергопостачальна організація зобов'язується забезпечувати постачання теплової енергії Споживачу в обсягах згідно з договором, повідомляти Споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів (п. 4.2.1. договору).
Розрахунок за теплову енергію, що споживається, проводиться у грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата використаної теплової енергії здійснюється Споживачем наступним чином: попередня оплата в розмірі 50% розрахункової місячної норми теплової енергії до 15 числа поточного (розрахункового) місяця; остаточні розрахунки проводяться до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (розділ 6 договору).
За несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує пеню в розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення (розділ 7 договору).
Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 15.10.2002р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (розділ 10 договору).
Договір підписано представниками та скріплено печатками сторін.
Заяв про припинення дії договору або зміни його умов не надходило.
Щомісячно відповідачу направлялись до оплати рахунки за спожиту теплову енергію згідно затверджених тарифів. Зокрема, позивачем (міським комунальним підприємством "Хмельницьктеплокомуненерго") виставлено рахунки №482 від 21.12.2009р. на суму 1314,77грн., від 19.01.2010р. на суму 1953,96грн., від 15.02.2010р. на суму 2702,28грн., від 17.03.2010р. на суму 1475,86грн., від 22.04.2010р. на суму 109,13грн.
Відповідач свої зобов'язання згідно договору належним чином не виконав. Станом на 24.11.2010р. заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію за період з 01.12.2009р. по 24.11.2010р. становить 13,37грн., з врахуванням уточнених позовних вимог.
В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань згідно договору, позивач нарахував 598,79грн. пені, 139,63грн. - інфляційних, 93,46грн. - 3% річних.
В матеріалах справи відсутні докази про погашення заборгованості в сумі 845,25грн. в добровільному порядку, тому позивач звернувся з позовом про примусове її стягнення.
Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності судом враховується наступне:
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як передбачено приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно з п.п. 1, 2, 7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).
Факт наявності основної заборгованості в сумі 13,37грн. підтверджено наявними у справі матеріалами, а саме: договором, додатками №№ 1, 3 до договору від 15.10.01р. за №399/482, рахунками №482, розрахунком позову тощо.
Відповідачем доказів погашення основної заборгованості в сумі 13,37грн. не надано.
Згідно ст.230 ГК України передбачає обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 3 ст.549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання. Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
При цьому, сторонами в договорі на постачання електричної енергії передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує пеню в розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення (п. 7.2.3 договору).
З'ясуванням матеріалів справи судом встановлено, що відповідач прострочив оплату використаної теплової енергії.
Через несвоєчасне виконання зобов'язань позивач правомірно нарахував відповідачу пеню за порушення термінів проведення розрахунків в сумі 598,79грн. за період з 10.01.2010р. по 01.09.2010р.
Відповідно до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зі змісту вказаної статті вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами пов'язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три процента річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.
Позивач правомірно нарахував відповідачу інфляційні втрати в сумі 139,63грн., а також нарахував відповідачу 3% річних в сумі 93,46грн., які підлягають стягненню з відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи у відповідача станом на час вирішення справи існує заборгованість в сумі 845,25грн., з яких 13,37грн. - основної заборгованості, 598,79грн. - пені, 139,63грн. - інфляційних, 93,46грн. - 3% річних. Отже, позовні вимоги відповідають нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи, підтверджені належними і допустимими доказами та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій останнього.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-84, ст.ст. 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго", м.Хмельницький до Колективного торгівельного підприємства "Слан", м. Хмельницький про стягнення 845,25грн. задовольнити.
Стягнути з Колективного торгівельного підприємства "Слан" (м. Хмельницький, провулок Іподромний, б.18, код 21312407) на користь міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" (м. Хмельницький, Пересипкіна, 5, код 03356571) 13,37грн. (тринадцять гривень 37 коп.) основного боргу, 598,79грн. (п'ятсот дев'яносто вісім гривень 79 коп.) пені, 139,63грн. (сто тридцять дев'ять 63 коп.) інфляційних, 93,46грн. (дев'яносто три гривни 46 коп.) 3% річних, 102,00 грн. (сто дві гривни 00 коп.) державного мита, 236,00грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Суддя С.І. Крамар.
Віддрук. 3 прим.:1 - до справи,2 - позивачу,3 - відповідачу. Помічник заступника голови суду - Цимбалюк І.О.