"17" листопада 2010 р. Справа № 16/165/10
За позовом: Одеської залізниці (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська,19)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон»(54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск,1)
Про: стягнення 15028,80 грн.
Суддя В.Д. Фролов
Від позивача:
Від відповідача: Тімінський Д.Л., дов. № 400 від 25.01.2010 р.
В засіданні приймає участь:
Була оголошена перерва до 17.11.2010 р.
Одеська залізниця звернулась до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон»про стягнення 15028,80 грн. заборгованості за зберігання вантажу в вагонах в квітні місяці 2010 р.
Після оголошення перерви представник позивача у судове засідання не з'явився.
Представник відповідача позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що підстав для затримки вагонів відповідно пункту 18.4. договору і стягнення з нього сплати за зберігання вантажу у вагонах у Позивача не було. Тому вважає, що у Позивача взагалі не було достатніх правових підстав для затримки вагонів та нарахування плати за зберігання вантажу у вагонах, і також Позивачем умисно не подавалися вагони на вантажні фронти Відповідача впродовж періоду часу з 04.04.2010 року по 07.04.2010 року, що спричинило нарахування плати за зберігання вантажу у вагонах.
Вивчивши матеріали справи, господарський суд встановив:
12.10.2009 року між Одеською залізницею та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон»було укладено договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в квітні 2010 р. на станцію Миколаїв -Вантажний Одеської залізниці прибули вагони з вантажем на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон», які були затримані на станції Миколаїв Одеської залізниці у зв'язку з відмовою в прийнятті вантажоодержувачем Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон»і простояли в очікуванні вивантаження більше терміну безоплатного зберігання. Тому просить суд стягнути з відповідача 15028,80 грн. заборгованості за зберігання вантажу в вагонах в квітні місяці 2010 р.
Розглянувши наданні докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, 04.04.2010 року о 21 год. 12 хв. на станцію Миколаїв Одеської залізниці в адресу Відповідача прибули 50 вагонів з вантажем, про що свідчить виписка з книги наказів станції Миколаїв - Вантажний.
Відповідно до книги наказів станції Миколаїв - Вантажний, вантаж у кількості 50 вагонів, який перевозився потягом № 3501 4151-54-4152, зазначено, що вантаж затриманий через неможливість прийняття їх станцією призначення Миколаїв - Вантажний, про що свідчить надана Позивачем до суду виписка з книги наказів станції Миколаїв - Вантажний.
Крім вищевказаного відомості про затримку вантажу внесені до книги наказів станції Миколаїв - Вантажний о 21 год. 40 хв., а Відповідач повідомлений про затримку вантажу у кількості 50 вагонів о 21 год. 45 хв., що також зазначено у виписці з книги наказів станції Миколаїв - Вантажний.
На підставі факту неприйняття вантажу станцією призначення Миколаїв Одеської залізниці був складений о 21 год. 41 хв. наказ № 14 від 04.04.2010 року, в якому також зазначено, що вантаж у кількості 20 вагонів ячменю та 30 вагонів кукурудзи, який перевозиться у поїзді № 3611, затриманий через неможливість прийняття їх станцією призначення Миколаїв - Вантажний.
Але, зазначений вище наказ № 14 не відповідає вимогам законодавства та суперечить приписам пункту 9 Правил користування вагонами і контейнерами, а саме: пунктом 9 Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці, при цьому, з наданої Позивачем копії наказу не зрозуміло хто підписав наказ і чи взагалі там є підпис.
04.04.2010 року станцією Миколаїв Одеської залізниці був складений акт на затримку вагонів № 7 в якому зазначено, що поїзд затриманий згідно наказу № 14 відправлено о 23 год. 59 хв. 06.04.2010 року та відповідно до довідки по вагонах, затриманих по станції Миколаїв Одеської залізниці у «покинутому»поїзді в квітні 2010 року дата та час прибуття поїзду на станцію призначення (Миколаїв - Вантажний Одеської залізниці) вказана 0 год. 25 хв. 07.04.2010 року.
Виходячи з викладеного вагони з станції Миколаїв Одеської залізниці до станції призначення Миколаїв - Вантажний Одеської залізниці направлялися менше ніж 30 хв.
06.04.2010 року Відповідачем до В.о. начальника станції Миколаїв - Вантажний Одеської залізниці за допомогою телефонного зв'язку (факсу) о 9 год. 00 хв. за вхідним № 286 журналу реєстрації вхідної документації по станції Миколаїв - Вантажний Одеської залізниці, був відправлений лист за № 06/35, в якому Відповідач просить подавати вагони для вивантаження в т.ч. 50 вагонів в затриманому составі по станції Миколаїв - Сортировка.
Як зазначалося вище поїзд з затриманими вагонами на станції Миколаїв Одеської залізниці був відправлений о 23 год. 59 хв. 06.04.2010 року та прибув на станцію призначення Миколаїв - Вантажний Одеської залізниці 0 год. 25 хв. 07.04.2010 року, тобто перебував у русі менше ніж 30 хв.
Відповідно до пункту 17 Статуту залізниць України перевезення вантажів залізничним транспортом організовується на договірних засадах. Пунктом 71 Статуту залізниць України встановлено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій, визначається договором.
Як було вказано, між сторонами було укладено договір № ДН-4/98 від 12.10.2009 року про експлуатацію залізничної під'їзної колії Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон», яка належить Відповідачу і примикає стрілкою № 35 до під'їзної колії ДАХК «Чорноморський суднобудівний завод»станції Миколаїв - Вантажний Одеської залізниці.
Пунктом 18.4 вказаного Договору, сторони узгодили, що Залізниця має право затримати поїзди на підходах до станції Миколаїв - Вантажний, у разі не прийому вагонів Підприємством.
Отже єдиною та належною підставою для затримання вагонів може бути не прийняття вагонів Відповідачем, тобто певний юридичний факт.
Але, як вбачається з матеріалів справи, жодного разу неприйняття вагонів Відповідачем не мало місця.
Позивачем не надано до суду жодного документу, який би підтверджував, що Відповідач не приймає або відмовляється від прийому вагонів, а навпаки Відповідачем 06.04.2010 року до В.о. начальника станції Миколаїв - Вантажний Одеської залізниці за допомогою факсимільного зв'язку о 9 год. 00 хв. за вхідним № 286 журналу реєстрації вхідної документації по станції Миколаїв - Вантажний Одеської залізниці, був відправлений лист за № 06/35, в якому Відповідач просить подавати вагони для вивантаження. Копія цього листа додана Позивачем до позовної заяви.
Впродовж всього часу коли виникли та тривали спірні правовідносини, Відповідач безперервно приймав вагони, що підтверджується довідкою про переробну здатність Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон»у квітні 2010 року, наданої Позивачем до позовної заяви, у графі: «Вивантажено вагонів на 17 год. 00 хв.»у період з 04.04.2010 року по 07.04.2010 року Відповідач постійно вивантажував вагони у кількості до 97 вагонів.
Отже підстав для затримки вагонів, зокрема, на підставі пункту 18.4. договору і стягнення з Відповідача плати за зберігання вантажу у вагонах у Позивача не було.
У зв'язку з викладеним слід вважати, що у Позивача взагалі не було достатніх правових підстав для затримки вагонів та нарахування плати за зберігання вантажу у вагонах, і також Позивачем умисно не подавалися вагони на вантажні фронти Відповідача впродовж періоду часу з 04.04.2010 року по 07.04.2010 року, що спричинило нарахування плати за зберігання вантажу у вагонах.
Вказане свідчить про умисне створення Позивачем обставин, що мають наслідком за собою сплату Відповідачем послуг за зберігання вантажу у вагонах.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, в тому числі, справедливість, добросовісність та розумність.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України, зазначено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Виконання договірних зобов'язань підпорядковується певним загальним вимогам (принципам): а) належного виконання; б) реального виконання; в) взаємного сприяння; г) економічності. При цьому, принцип взаємного сприяння полягає в тому, що кожна із сторін договору повинна всіляко сприяти другій стороні у виконанні нею своїх обов'язків.
Частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України передбачено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Таким чином, Позивач діяв недобросовісно та неправомірно, затягуючи подання вагонів на вантажні фронти Відповідача, створюючи час зберігання вантажу у вагонах.
Частина 3 статті 219 Господарського кодексу України вказує, якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.
Крім того, відповідно до частини 4 статті 212 Цивільного кодексу України, якщо настанню обставини недобросовісно сприяла сторона, якій це вигідно, обставина вважається такою, що не настала.
За таких обставин, суд вважає необхідним у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Зважаючи на наведене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Суддя В.Д.Фролов