91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
22.11.10 Справа № 15/61пн.
За позовом
Заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Луганської міської ради, м. Луганськ
до Міського комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації», м. Луганськ
Треті особі, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -ОСОБА_1 та ОСОБА_2, м. Луганськ
Третя особа, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -ОСОБА_3, м. Луганськ
про скасування запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
Суддя Пономаренко Є.Ю.
За участю:
від заявника - Шидлаускас П.В., прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури області, посвідчення № 129 від 09.10.2006;
від позивача - представник не прибув;
від відповідача - представник не прибув;
від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Лутугинським РВ УМВС України в Луганській області 26 серпня 2005 року;
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 - не прибув.
До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.
Суть спору: заявлено вимогу про скасування запису у Державному реєстрі прав власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_3.
Заявник позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Позивач не скористався правом на участь свого представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідач відзив на позовну заяву та інші витребувані судом документи не представив, правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Третя особа - ОСОБА_1 надав пояснення, за якими вважає позовні вимоги обґрунтованими.
Інші треті особи не скористалися правом на участь в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Явка учасників процесу в судове засідання не визнавалася обов'язковою.
Позов заявлено на підставі положень Господарського процесуального кодексу України. Тому, відповідно провадження у справі порушено теж за правилами Господарського процесуального кодексу України, про що винесено ухвалу.
Проте, спір у даній справі не підлягає вирішенню в господарських судах за правилами Господарського процесуального кодексу України та підлягає розгляду адміністративним судом в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
Тому, провадження у справі підлягає припиненню за п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України з наступних підстав.
Сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, регламентована статтею 12 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до положень даної статті господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім, зокрема, спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин.
Виходячи з положень частини третьої статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та вимог статей 1, 4-1, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
Господарський спір може бути підвідомчий господарському суду, зокрема, за одночасної наявності таких умов:
а) участь у спорі суб'єкта господарювання;
б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;
в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Спір у даній справі стосується скасування державної реєстрації. Вказані повноваження здійснюються державними реєстраторами БТІ на виконання делегованих державою повноважень.
Відтак, спір у даній справі не є господарським.
Дана справа є справою адміністративної юрисдикції.
Під справою адміністративної юрисдикції відповідно до ст. 3 КАС України розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суб'єктом владних повноважень, відповідно до п. 7 ст. 3 КАС України, визнається орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»систему органів державної реєстрації прав становить спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної реєстрації прав - Міністерство юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, та його територіальні органи, які є органами державної реєстрації прав.
Пунктом 1 Наказу Міністерства юстиції України N 7/5 від 07.02.2002 «Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно»встановлено, що до 1 січня 2012 року державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ), створеними до набрання чинності Законом України від 11.02.2010 N1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»та інших законодавчих актів України»та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Відповідно до п. 1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.02.2002 за № 157/6445, державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»та інших законодавчих актів України»та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно. Проведення державної реєстрації прав у межах території однієї адміністративно-територіальної одиниці реєстраторами декількох БТІ не допускається.
Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно -це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється бюро технічної інвентаризації за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до бюро.
Згідно до приписів п.1.12 Тимчасового положення бюро технічної інвентаризації наділені правом приймати рішення про реєстрацію чи відмову в реєстрації прав. Відмова в реєстрації прав власності на нерухоме майно може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.
Пунктом 1.5 Порядку ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказ Міністерства юстиції України від 28.01.2003 № 7/5, передбачено внесення змін та скасування записів або закриття розділу Реєстру прав проводяться реєстратором того БТІ, реєстратором якого він був відкритий.
Вказане свідчить, що БТІ на основі законодавства виконують делеговані державою владні повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов'язаних зі здійсненням від імені держави дій щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно.
Таким чином, бюро технічної інвентаризації, здійснюючи реєстрацію права власності або відмовляючи у його реєстрації, на підставі законодавства виступає суб'єктом владних повноважень у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 3 КАСУ (тобто суб'єктом, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 17 КАСУ компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Прокурор заявив вимогу про скасування запису у державному реєстрі прав власності на квартиру у зв'язку із тим, що запис у реєстрі прав власності проведено МКП «БТІ»за документом, якого не існує, тому підстави для внесення до Державного реєстру прав такого запису є недійсними. Отже, слідує, що за доводами прокурора вчинення запису є безпідставним та протиправним.
Як вказано вище, спори юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, віднесені до компетенції адміністративних судів.
Тому, виходячи з суб'єктного складу сторін, предмету судового розгляду та з урахуванням практики Верховного суду України, провадження у справі за даною вимогою може здійснюватися за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, дана справа порушена за позовною заявою, поданою за правилами Господарського процесуального кодексу України не підлягає розглядові в господарському суді за правилами Господарського процесуального кодексу України та відповідно провадження у даній господарській справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з цим, суд роз'яснює, що особа, права та охоронювані законом інтереси якої порушено оспорюванню реєстрацією (або прокурор у встановлених законом випадках), має право на звернення з такою позовною вимогою за адміністративним позовом в порядку Кодексу адміністративного судочинства України.
Спір щодо (про визнання) права комунальної власності на майно теж не підвідомчий господарському суду якщо на даний час право власності зареєстроване за фізичною особою -громадянином, який має бути визначений (залучений) відповідачем у справі. Такий спір, стороною в якому є фізична особа -громадянин, буде підвідомчий відповідному місцевому загальному суду. Отже, господарський суд у будь-якому випадку не має компетенції по розгляду спору за наведеними у позовній заяві обставинами.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 47, п.1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, п. п. 6, 7 розділу VII «Прикінцевих та перехідних положень»Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Провадження у справі припинити.
Суддя Є.Ю. Пономаренко