про відмову у відкритті касаційного провадження
09 січня 2025 року
м. Київ
справа №560/10187/24
адміністративне провадження № К/990/51402/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Коваленко Н.В. та Стрелець Т.Г., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року
у справі № 560/10187/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У липні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі також - ГУ ПФ України в Хмельницькій області, відповідач, скаржник), в якому просив:
- визнати протиправним врахування ГУ ПФ України в Хмельницькій області під час розрахунку заробітку для обчислення пенсії ОСОБА_1 середньої зарплати за 2014 - 2016 роки;
- зобов'язати ГУ ПФ України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з 30 січня 2024 року із застосуванням при її розрахунку середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021 - 2023 роки.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року позов задоволено повністю.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ПФ України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції ГУ ПФ України в Хмельницькій області 31 грудня 2024 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося з касаційною скаргою Верховного Суду.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник покликається на те, що пропуск строку на апеляційне оскарження відбувся з причини повернення йому первинної своєчасно поданої апеляційної скарги у зв'язку з несплатою судового збору, проте з повторною апеляційною скаргою орган Пенсійного фонду України звернувся по можливості у найкоротший строк. Відмовляючи у відкритті апеляційного оскарження суд апеляційної інстанції не забезпечив право третьої особи на апеляційне оскарження.
Проаналізувавши зміст оскаржуваного судового рішення та доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов наступних висновків.
За змістом норм статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення; у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення суду або розгляду справи в порядку письмового провадження - з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу, а саме, у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки.
Тим часом безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.
Із Єдиного державного реєстру судових рішень слідує, що вперше ГУ ПФ України в Хмельницькій області звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції 20 вересня 2024 року.
Ухвалою від 24 вересня 2024 року Сьомий апеляційний адміністративний суд, відмовивши відповідачу у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, залишив апеляційну скаргу ГУ ПФ України в Хмельницькій області без руху на підставі ст. 169 КАС України у зв'язку із недоданням останнім до такої скарги документу про сплату судового збору.
Надалі Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 01 жовтня 2024 року, відмовивши у задоволенні клопотання заявника про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги та констатувавши факт неусунення ним у встановлений судом строк недоліків як таких, повернув йому апеляційну скаргу. Вказана ухвала суду про повернення апеляційної скарги вперше ГУ ПФ України в Хмельницькій області не була оскаржена.
13 листопада 2024 року територіальний орган Пенсійного фонду України повторно звернувся із апеляційною скаргою, сплативши судовий збір і водночас порушивши питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, пропуск якого обґрунтовував обставинами тимчасової відсутності бюджетних коштів на цілі сплати судового збору та повернення у зв'язку із цим первинної своєчасної поданої апеляційної скарги через несплату судового збору. Крім того, скаржник вказав на подію введення на території України воєнного стану.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18 листопада 2024 року, визнавши неповажними наведені відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, відмовив у задоволенні вказаного вище клопотання й залишив апеляційну скаргу без руху, запропонувавши заявнику протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали навести інші поважні підстави пропуску строку звернення.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд керувався положеннями частини третьої статті 298 КАС України, відповідно до якої апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. Разом з тим, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
ГУ ПФ України в Хмельницькій області подало до апеляційного суду заяву про поновлення строку звернення з апеляційною скаргою, в якій навів обґрунтування поважності пропуску ним строку на апеляційне оскарження, в цілому аналогічні за змістом тим, що й в попередній заяві, та оцінка яким вже була надана апеляційним судом в ухвалі від 18 листопада 2024 року.
Розглянувши подане клопотання, Сьомий апеляційний адміністративний суд визнав неповажними наведені відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, відмовив у його задоволенні та у відкритті апеляційного провадження, про що постановив ухвалу від 02 грудня 2024 року.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що заявник не довів наявність обставин, що перешкоджали йому звернутись до суду в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України, та становили об'єктивно непереборні перешкоди, які пов'язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, причини пропуску строку апеляційного оскарження зазначені у вказаному клопотанні не є поважними, а тому суд не знаходить підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року.
Суд апеляційної інстанції також зауважив, що лише факт введення воєнного стану на території України (на який вказує заявник) не може бути визнаний поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги для органу державної влади за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, з урахуванням тієї обставини, що скаржник не забезпечує заходів правового режиму воєнного стану в Україні, вплинуло на роботу цього державного органу, що в свою чергу обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Таким чином, територіальний орган Пенсійного фонду України, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, та як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен був забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно форми та змісту апеляційної скарги й вчинити залежні від нього дії з використанням усіх наявних засобів та можливостей, передбачених законодавством.
Окрім цього, пунктом 2 частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина першої якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
До того ж Верховний Суд у своїх постановах від 10 липня 2018 року у справі № 568/326/16-а, від 07 серпня 2018 року у справі № 513/758/16-а, від 11 грудня 2018 року у справі № 507/841/16-а, від 25 квітня 2019 року у справі № 551/1024/16-а, від 14 травня 2019 року у справі № 802/1535/16-а, від 03 листопада 2022 року у справі № 560/15534/21, від 28 листопада 2022 року у справі № 560/10645/21, від 23 жовтня 2023 року у справі № 280/6435/22, від 26 вересня 2022 року у справі № 560/403/22, від 03 листопада 2022 року у справі № 560/15534/21, від 18 січня 2023 року у справі № 560/2836/22, від 31 січня 2023 року у справі № 380/4273/21, від 16 лютого 2023 року у справі № 640/7964/21, від 28 лютого 2023 року у справі № 400/6312/21, від 02 жовтня 2024 року у справі № 520/10306/2020 наголосив на тому, що: «Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб'єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.»;
« не є обґрунтованою підставою для поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження посилання на неможливість сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги через відсутність коштів на рахунках. Верховний Суд зазначає, що відсутність та/або обмежене фінансування установи не може бути підставою як для звільнення його від сплати судового збору, так і для поновлення процесуального строку, встановленого законом.».
Також у постановах від 28 вересня 2023 року у справі № 280/6530/21 і від 02 жовтня 2024 року у справі № 520/10306/2020 касаційній суд щодо вказання скаржником у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження як поважної підстави пропуску строку на апеляційне оскарження запровадження воєнного стану в Україні зауважив таке: «Поважність підстав пропуску строку, в тому числі пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Проте лише сам факт запровадження воєнного стану не може бути визнаний поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги, зокрема для органу державної влади, без зазначення конкретних обставин та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу цього державного органу, що в свою чергу обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги.
Відповідно до частин першої і другої статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану Президент України та Верховна Рада України діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією та законами України. Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Отже, в силу вимог закону, органи державної влади продовжують здійснювати свої повноваження в умовах воєнного стану.
У даному випадку Головним управлінням Пенсійного фонду України не наведено жодних обґрунтованих мотивів та не надано належним і допустимих доказів, таких як зміна графіку роботи у зв'язку із запровадженням воєнного стану, припинення або збоїв у роботі інформаційно-комунікаційних систем, наявних програмно-технічних засобів і електроживлення будівлі на підтвердження того, що у результаті збройної агресії Російської Федерації проти України, скаржник не міг скористатися своїми процесуальними правами, зокрема щодо своєчасного подання апеляційної скарги у справі.».
Таким чином, Сьомий апеляційний адміністративний суд, врахувавши вищевказані норми процесуального закону та висновки касаційного суду, обґрунтовано ухвалою від 02 грудня 2024 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом пункту 2 частини другої цієї ж статті Кодексу у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За викладених обставин, Суд вважає, що касаційну скаргу ГУ ПФ України в Хмельницькій області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року слід визнати необґрунтованою, що є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.
Аналогічна позиція щодо застосування положень пункту 4 частини першої статті 299 КАС України висловлена Верховним Судом в ухвалах від 30 жовтня 2024 року у справі № 280/4245/23, від 26 листопада 2024 року у справі №160/34537/23, від 18 грудня 2024 року у справі № 460/13/24, від 26 грудня 2024 року у справі №140/12490/23.
Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд, -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року у справі № 560/10187/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді Н.В. Коваленко
Т.Г. Стрелець