ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 48/58017.11.10
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Транс Реал"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Голдтранс ЛТД"
простягнення 908,00 грн.
Суддя Бойко Р.В.
Представники сторін:
від позивача:ОСОБА_1
від відповідача:Філіпович М.О., Козій М.М.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Реал" (надалі -ТОВ "Транс Реал") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдтранс ЛТД" (надалі -ТОВ "Голдтранс ЛТД") про стягнення 908,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов заявки на перевезення вантажу №273 від 30.06.2010 р. позивач надав послуги з перевезення, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 908,00 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.10.2010 р. порушено провадження у справі №48/580 та призначено її до розгляду на 08.11.2010 р.
В судовому засіданні 08.11.2010 р. у зв'язку із усним клопотанням відповідача оголошено перерву до 17.11.2010 р.
Представник позивача в судове засідання з'явився, подав додаткові пояснення по справі, в якому позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.
В судове засідання представники відповідача з'явилися, подали відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позову просить відмовити повністю.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
30.06.2010 р. між ТОВ "Голдтранс ЛТД" (експедитор) та ТОВ "Транс Реал" (виконавець) було укладено заявку на перевезення вантажу №273 (надалі -"Заявка"), відповідно до якої виконавець зобов'язався здійснити перевезення вантажу за маршрутом м. Дегендорф (Німеччина) -м. Бровари (Україна) (п. 2 Заявки).
Відповідно до п. 5 Заявки вартість перевезення становить 26 108,00 грн., з яких 25 200,00 грн. експедитор зобов'язався сплатити протягом 5-ти днів з моменту вивантаження вантажу, а 908,00 грн. -після отримання оригіналів документів: CMR (з печаткою вантажоодержувача), акту виконаних робіт, рахунок, Заявка.
На виконання умов Заявки позивач надав відповідачу послуги по перевезенню вантажу за маршрутом м. Дегендорф (Німеччина) -м. Бровари (Україна) на загальну суму 26 108,00 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною (CMR №4587 від 01.07.2010 р.).
За наслідком здійсненого перевезення позивачем було складено та 08.07.2010 р. направлено на адресу відповідача оригінали рахунку-фактури №СФ-0000175 від 05.07.2010 р., акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000163 від 07.07.2010 р., податкової накладної та товарно-транспортної накладної (CMR №4587 від 01.07.2010 р.)
Відповідачем було підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000163 від 07.07.2010 р. та частково оплачено здійснене перевезення вантажу за ним у розмірі 25 200,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №387 від 13.07.2010 р. та №388 від 14.07.2010 р.
Листом №86 від 23.07.2010 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою оплатити заборгованість за надані послуги по перевезенню вантажу у розмірі 908,00 грн.
У відповідь на вказаний лист відповідач листом №05/с.10 від 05.08.2010 р. повідомив позивача про здійснення оплати заборгованості у розмірі 908,00 грн. лише після надання додаткових документів.
Претензією №105 від 08.09.2010 р. позивач вимагав від відповідача оплатити заборгованість за надані послуги по перевезенню вантажу у розмірі 908,00 грн. та вказував на безпідставність вимоги відповідача про надання додаткових документів.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг по перевезенню вантажу, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 908,00 грн.
Представник позивача вказує на надання послуг по перевезенню вантажу згідно договору на транспортне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 01.07.2010 р., а відповідач вказує на надання таких послуг за генеральним договором на транспортне експедирування №68 від 30.06.2010 р.
Посилання відповідача на надання послуг по перевезенню за генеральним договором на транспортне експедирування №68 від 30.06.2010 р. судом відхиляється, оскільки сторонами не підписано такий договір, а представником позивача заперечується його укладання.
Твердження позивача на надання послуг по перевезенню вантажу згідно договору на транспортне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 01.07.2010 р. судом відхиляється, оскільки такий договір підписано сторонами після укладання Заявки (30.06.2010 р.).
Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Положеннями ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України визначено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Частиною 2 ст. 642 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Таким чином, між сторонами укладено правочин транспортного експедирування (надалі - "Правочин"), який оформлено Заявкою, рахунком-фактурою №СФ-0000175 від 05.07.2010 р. та виконання якого підтверджується актом здачі-прийняття робіт №ОУ-0000163 від 07.07.2010 р., товарно-транспортної накладної (CMR) №4587 від 01.07.2010 р., а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Главами 64, 65 Цивільного кодексу України.
Вказаний Правочин є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Матеріалами справи (товарно-транспортна накладна (CMR), акт здачі-прийняття робіт (надання послуг)) підтверджується надання позивачем на підставі Правочину послуг по перевезенню вантажу та прийняття їх відповідачем.
Відповідно до ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Вартість наданих послуг по перевезенню вантажу погоджена сторонами в Правочині і становить 26 108,00 грн.
Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до умов Правочину розрахунок за надані позивачем послуги по перевезенню вантажу проводиться відповідачем у два етапи: у розмірі 25 200,00 грн. на протязі 5 днів з моменту вивантаження автомобіля; у розмірі 908,00 грн. - отримання оригіналів документів: CMR, акт виконаних робіт, рахунок, Заявка.
На виконання умов Правочину, 08.07.2010 р. позивачем, як на підтвердження надання послуг по перевезенню вантажу за Правочином, було передано відповідачу рахунок-фактура №СФ-0000175 від 05.07.2010 р., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000163 від 07.07.2010 р. та податкова накладна та товарно-транспортна накладна (CMR) №4587 від 01.07.2010 р., що підтверджується підписаним представником та скріпленим печаткою відповідача реєстром отриманих документів від 08.07.2010 р., а також 14.07.2010 р. було направлено на адресу відповідача Заявку, що підтверджується описом вкладення документів від 14.07.2010 р.
Отримання вказаних документів не заперечується відповідачем.
Відповідачем було підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000163 від 07.07.2010 р. та частково здійснено оплату у розмірі 25 200,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №387 від 13.07.2010 р. та №388 від 14.07.2010 р.
Стосовно виконання відповідачем другого етапу оплати наданих позивачем послуг по перевезенню вантажу, що становить 908,00 грн., відповідач в листі №05/с.10 від 05.08.2010 р. вказував на необхідність надання позивачем додаткових документів.
Суд відзначає, що будь-яких претензій щодо здійсненого перевезення вантажу чи наданню позивачем визначених Правочином документів відповідачем не заявлялося, а укладеним між сторонами Правочином визначено вичерпний перелік документів, з наданням яких, у відповідача виникає обов'язок повністю оплатити надані позивачем послуги по перевезенню вантажу, а тому посилання відповідача на надання будь-яких інших документів є безпідставним.
Отже, з огляду на викладене та враховуючи положення ст. 530 Цивільного кодексу України та Правочину заборгованість відповідача за надані позивачем згідно Правочину послуги по перевезенню вантажу становить 908,00 грн., а зобов'язання по її оплаті на момент розгляду справи настало.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 908,00 грн. на підставі Правочину за надані послуги по перевезенню вантажу. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
ТОВ "Голдтранс ЛТД" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Транс Реал" про стягнення з ТОВ "Голдтранс ЛТД" заборгованості у розмірі 908,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Стосовно заявлених позивачем до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 720,00 грн. суд відзначає наступне.
23.09.2010 р. між ТОВ "Транс Реал" (довіритель) та Адвокатським об'єднанням "ОСОБА_3 і партнери" (повірений) було укладено договір про надання правової допомоги №16/10 юр, відповідно до якого, довіритель доручив, а повірений зобов'язався представляти інтереси довірителя у господарському суді міста Києва під час вирішення спору між довірителем та ТОВ "Голдтранс ЛТД" щодо стягнення з останнього суми боргу за надані послуги у розмірі 908,00 грн. за Заявкою на перевезення вантажу №273 від 30.06.2010 р., а довіритель зобов'язався сплатити винагороду (гонорар) за дії повіреного.
Платіжним дорученням №1227 від 13.10.2010 р. позивач сплатив на користь Адвокатського об'єднання "ОСОБА_3 і партнери" гонорар згідно договору №16/10-юр від 23.09.2010 р. у розмірі 720,00 грн. згідно акту приймання виконаних послуг №16/10-юр від 30.09.2010 р.
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 04.03.1998 р. № 02-5/78 витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.
Відповідно до п. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" від 14.07.2004 р. № 01-8/1270 судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником.
Як вбачається з протоколів судових засідань від 08.11.2010 р. та 08.11.2010 р., адвокат ОСОБА_2, на якого позивачем було видано довіреність на представництво, не брав участі у розгляді справи, в судових засіданнях був присутній помічник адвоката ОСОБА_1 Доказів надання юридичних послуг під час розгляду справи безпосередньо адвокатом не надано, а з звіту повіреного вбачається, що адвокат ОСОБА_2 брав участь у зустрічі з клієнтом та корегуванні позовної заяви. Вказані дії мали місце до порушення провадження у справі №48/580, а тому такі послуги адвоката не пов'язані із безпосереднім розглядом даної справи, що виключає можливість віднесення сплачених позивачем на користь Адвокатського об'єднання "ОСОБА_3 і партнери" 720,00 грн. до судових витрат і покладення їх на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Реал" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдтранс ЛТД" (03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, 7-А; ідентифікаційний код 36088535) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Реал" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 85/87, кв. 44; ідентифікаційний код 35133911) суму основного борг у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп., державне мито у розмірі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Р.В. Бойко
Дата підписання повного тексту рішення -22.11.2010 р.