ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 41/39005.11.10
За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»
ДоКомунального підприємства «ЖЕО-103»Голосіївської районної в м. Києві Ради
Простягнення 89 529,61 грн.
Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
від позивача: Гарковенко С.В. -дов. № Д072010/06/03-1 від 03.06.2010 року;
від відповідача: Макусь Н.П. -дов. № б/н від 01.04.2010 року;
Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «ЖЕО-103»Голосіївської районної в м. Києві Ради про стягнення 51 852, 39 грн. основного боргу, 15 757, 22 грн. -пені, 16 629, 62 грн. -інфляційних втрат та 5 290, 37 грн. -3% річних.
Крім того позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання вимог договору № 321603 від 02.10.2003 року позивач поставив відповідачу електричну енергію, проте відповідач зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлену енергію в повному обсязі не виконав.
Ухвалою від 30.08.2010 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 20.09.2010 року.
В судовому засіданні 20.09.2010 року представник позивача подав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судове засідання 20.09.2010 року не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, проте подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 20.09.2010 року розгляд справи було відкладено на 15.10.2010 року.
Представник позивача в судовому засіданні 15.10.2010 року надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
В судовому засіданні 15.10.2010 року представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.
Крім того, в судовому засіданні 15.10.2010 року сторони подали клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 41/390, яке судом розглянуто та задоволено.
В судовому засіданні 15.10.2010 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 29.10.2010 року.
В судовому засіданні 29.10.2010 року представник позивача надав усні пояснення з приводу заявлених позовних вимог.
Представник відповідача в судовому засіданні 29.10.2010 року надав доповнення до відзиву на позовну заяву.
В судовому засіданні 29.10.2010 року на підставі частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 05.11.2010 року.
В судовому засіданні 05.11.2010 року представник позивача через канцелярію суду надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 48 913, 87 грн. основного боргу, 15 493, 24 грн. пені, 16 435, 68 грн. інфляційних втрат, 5 224, 44 грн. 3 % річних.
Представник відповідача в судовому засіданні 05.11.2010 року надав усні пояснення по справі відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 05.11.2010р. на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
02.10.2003 року між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” (далі -постачальник, позивач) та Комунальним підприємством «ЖЕО-103»Голосіївської районної в м. Києві Ради (далі - споживач, відповідач) було укладено договір № 321603 на постачання електричної енергії (далі - Договір).
Частина 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до п. п. 2.1, 2.2., 4.1, 4.2 електропостачальна організація зобов'язувалась, постачати електроенергію, як різновид товарної продукції споживачу:
- в межах дозволеної до використання потужності;
- згідно з величинами постачання електроенергії (Додатки 1, 3.1) за умови своєчасної оплати використаної електроенергії, виконання споживачем ПКЕЕ, ПУЕ;
- згідно з категорійністю, гарантованим рівнем надійності схем електропостачання струмоприймачів.
Встановлювати та доводити споживачу договірні величини споживання електричної енергії та потужності в години максимального навантаження енергосистеми за місяцями кварталу письмовими повідомленнями не пізніше, ніж за 15 днів до початку наступного кварталу, які є невід'ємною частиною Договору.
Величини постачання електричної енергії та потужності встановлюються споживачу електропостачальною організацією виходячи з граничних рівнів електроспоживання в порядку, встановленому законодавством України.
Відповідач в свою чергу, зобов'язувався своєчасно та у повному обсязі здійснювати розрахунки за електричну енергію відповідно до встановлених Договором умов та термінів оплати, а також вносити інші платежі за виконання електропостачальною організацією робіт та надання послуг, пов'язаних з електропостачанням, вартість яких не входить до складу тарифу.
Для визначення величини використаної електроенергії знімати та надавати за встановленою формою до енергопостачальної організації показання розрахункових електролічильників та електролічильників субспоживачів з кожної точки обліку окремо згідно з календарним графіком (Додаток 4), а також вести облік електричної енергії в журналі встановленої форми.
Порядок розрахунків сторони погодили Додатком 4 до Договору, п.п.1, 2, 3 цього додатку передбачено, що розрахунковий період починається з першого числа кожного місяця та закінчується в останній день цього місяця.
Щомісячно 21 числа споживач зобов'язується направляти свого представника до електропостачальної організації для подання звіту про використану електроенергію та очікуване споживання за розрахунковий період (Додаток 9) і документів, що підтверджують оплату на розрахунковий період.
Розрахунки за спожиту електроенергію здійснюються виходячи з діючих на момент розрахунку тарифів на електричну енергію, враховуючи ПДВ. Оплата спожитої електроенергії в розрахунковому періоді здійснюється споживачем до 25 -го числа.
Як стверджує позивач, відповідачем на підставі Договору за період з 01.06.2009 р. по 01.08.2010 р. спожито електричної енергії на суму 689 119, 58 грн., а сплачено лише 640 205, 71 грн., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 48 913, 87 грн., на доказ чого надано звіти про використану електроенергію за підписом відповідача та розрахунок.
Однак, як встановлено судом, в суму основного боргу за листопад -грудень 2009 року позивач включив суму завданих споживачем збитків в розмірі 9243, 36 грн. в результаті порушення останнім Правил користування електричною енергією, що зафіксовано актами порушень № 01715 від 11.11.2009 року та № 01722 від 17.11.2009 року.
Зазначене вище підтверджується актами приймання-передачі за листопад та грудень 2009 року, згідно яких, відповідачем спожито по Договору в листопаді 2009 року електроенергії на суму 50084,48 грн., а в грудні 2009 року на суму 49533.58 грн., що спростовує суму заборгованості визначену позивачем за аналогічні місяці у своєму розрахунку.
Оскільки позивач просить стягнути заборгованість по Договору, до якої збитки за порушення Правил користування електричною енергією не відносяться і по суті є іншою підставою позову, про яку позивач в позові не заявляв, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Разом з тим, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу на суму 39670,22 грн. позивачем нормативно та документально доведені.
Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Під час розгляду справи, відповідач погасив заборгованість в частині основного боргу на суму 39670, 22 грн., що підтверджується довідкою позивача про надходження коштів в погашення боргу за спожиту електроенергію Комунальним підприємством «ЖЕО-103»Голосіївської районної в м. Києві ради, яка долучена до матеріалів справи, а тому у відповідності до п.1-1. ч.1 ст. 80 ГПК України провадження по справі в цій частині підлягає припиненню.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 5.1 Договору, за несвоєчасне внесення платежів за електричну енергію та інших платежів споживач сплачує електропостачальній організації пеню в розмірі 0, 75 % за кожний день прострочення платежів, але не більше розміру встановленого чинним законодавством.
Позивач керуючись п. 5.1 Договору, згідно наданих уточнень позовних вимог нарахував та просить стягнути з відповідача 15 493, 24 грн. пені.
Здійснивши перерахунок пені в межах періодів визначених позивачем, з урахуванням п. 3.5 Додатку № 4 до Договору та дати внесення проплат, обмеживши її розмір подвійною обліковою ставкою НБУ, з відповідача, на думку господарського суду підлягає до стягнення пеня в розмірі 15 493, 24 грн. грн., розмір якої визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.
Крім того позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь інфляційні втрати в розмірі 16 435, 68 грн. та 3 % річних в розмірі 5 224, 44 грн.
Згідно статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних, зважаючи на прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з урахуванням встановленої судом суми заборгованості по Договору за виключенням суми збитків, господарський суд прийшов до висновку, що зазначені нарахування здійснено позивачем не вірно, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме інфляційні втрати в сумі 10 309, 87 грн. та 3 % річних в сумі 4944, 35 грн., перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «ЖЕО-103»Голосіївської районної в м. Києві ради (03040, м. Київ, вул. Деміївська, 33, код ЄДРПОУ 26385316) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 15 493 (п'ятнадцять тисяч чотириста дев'яносто три) грн. 24 коп. пені, 10 309 (десять тисяч триста дев'ять) грн. 87 коп. інфляційних втрат, 4944 (чотири тисячі дев'ятсот сорок чотири) грн. 35 коп. 3 % річних, 704 (сімсот чотири) грн. 18 коп. державного мита та 193 (сто дев'яносто три) грн. 09 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Припинити провадження в частині стягнення з Комунального підприємства «ЖЕО-103»Голосіївської районної в м. Києві ради заборгованості в розмірі 39 670, 22 грн.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом (ст. 85 ГПК України).
СуддяО.М. Спичак
Дата підписання рішення