09 січня 2025 року м. Дніпросправа № 340/6753/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року в адміністративній справі №340/6753/24 (головуючий суддя першої інстанції - Брегей Р.І.) за позовом Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправним та скасування повідомлення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач 17.10.2024 року звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати повідомлення від 07.10.2024 року про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, винесене державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Філіповою М.М. стосовно прийняття до виконання постанови від 27.06.2024 року №ПС/КР/19884/РН/0187/ПТ-ПС;
- зобов'язати Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) повторно розглянути заяву Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про примусове виконання постанови від 27.06.2024 року №ПС/КР/19884/РН/0187/ПТ-ПС.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 19.04.2019 року №667 затверджена форма бланку постанови про накладення штрафу (форма №14). Вказана форма постанови не містить розділи щодо зазначення дати набрання законної сили рішення суду та строку пред'явлення на виконання. Позивач дану інформацію зазначив у заяві від 03.10.2024 року №ПС/1/17496-24 про прийняття до примусового виконання постанови від 27.06.2024 року №ПС/КР/19884/РН/0187/ПТ-ПС. Вважає, що відсутність у виконавчому листі відомостей про дату набрання законної сили рішенням суду та строку пред'явлення на виконання не є підставою для повернення виконавчих документів без прийняття до виконання.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав, зазначених в позові. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права. Апелянт вказує, що судом неправильно встановлено обставини у справі, апеляційна скарга фактично обґрунтована та містить доводи, викладені в позовній заяві.
Відповідач подав відзив на скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.
Позивач - Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах займається наглядом та контролем за дотриманням законодавства в сфері праці.
Відповідач - Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах здійснює повноваження надані йому Законом України «Про виконавче провадження».
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем 27.06.2024 року за порушення законодавства України про державний ринковий нагляд і контроль продукції складено постанову №ПС/КР/19884/РН/0187/ПТ/ПС про накладення на ТОВ «Агро Кар Україна» штрафу в розмірі 170000,00 грн..
31.07.2024 року позивач звернувся до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому ПМУ МЮ (м.Одеса) із заявою про прийняття до примусового виконання вказаної постанови.
11.09.2024 року на адресу Міжрегіонального управління від виконавчої служби надійшло повідомлення від 23.08.2024 року, в якому зазначено, що державним виконавцем Прокопенко Я.О. розглянуто заяву щодо примусового виконання постанови про накладення штрафу на підставі пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повернуто без прийняття до виконання.
Відмова мотивована тим, що виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим Законом України «Про виконавче провадження», а саме у виконавчому документі відсутня дата набрання законної сили рішення та строк пред'явлення до виконання.
03.10.2024 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою №ПС/1/17496-24 про прийняття до примусового виконання постанови від 27.06.2024 року №ПС/КР/19884/РН/0187/ПТ-ПС про накладення штрафу на ТОВ «Агро Кар Україна» у розмірі 170000,00 грн..
07.10.2024 року позивач через свій електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» отримав повідомлення відповідача від 07.10.2024 року про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання на підставі пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»
Не погодившись з повідомленням від 07.10.2024 року про повернення виконавчого документа, позивач оскаржив таке повідомлення до суду.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (далі по тексту - Закон №1404, в редакції на час спірних правовідносин).
У відповідності до статті 1 Закону №1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Нормами статті 2 Закону №1404 передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад, зокрема забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно пункту 5 частини першої статті 3 Закону №1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору.
Статтею 4 Закону №1404 закріплено вимоги до виконавчого документа.
Зокрема, частиною першою вказаної статті Закону №1404 встановлено, що у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону №1404 виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Згідно із частиною четвертою статті 12 Закону №1404 строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред'явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Отже, статтями 4, 12 Закону №1404 визначено, що виконавчий документ обов'язково повинен містити дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню) та строк пред'явлення рішення до виконання, який переривається у разі його пред'явлення.
Будь-яких виключень вказані статті не містять.
Під час перевірки законності постанови про відкриття виконавчого провадження суд повинен в першу чергу досліджувати чи подані виконавчі документи у межах такого строку.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2018 року у справі №826/7974/17.
З постанови Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці №ПС/КР/19884/РН/0187/ПТ/ПС від 27.06.2024 року про накладення на ТОВ «Агро Кар Україна» штрафу в розмірі 170000,00 грн. вбачається, що така постанова не відноситься до рішень, що підлягають негайному виконанню.
Натомість, зазначена постанова (яка у відповідності до вимог статті 2 Закону №1404 є виконавчим документом) не містить передбачених пунктами 6, 7 частини 1 статті 4 вказаного Закону дати набрання рішенням законної сили та строк пред'явлення рішення до виконання.
Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що приписами пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з чим погоджується колегія суддів.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року в адміністративній справі №340/6753/24 залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року в адміністративній справі №340/6753/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко