про повернення позовної заяви
08 січня 2025 року Справа № 480/11075/24
Cуддя Сумського окружного адміністративного суду Шаповал М.М., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про зобов'язання вчинити дії, в якому просить суд:,
В Сумський окружний адміністративний суд звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про зобов'язання вчинити дії.
Так, позивач просить суд:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області здійснити з 26.04.2023 перерахунок та виплату його пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020, 2021 та 2022 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою суду від 27.12.2024 позовну заяву залишено без руху, оскільки позивачем було пропущено шестимісячний строк звернення до суду з даною позовною заявою. При цьому, заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даною позовною заявою та доказів поважності причин пропуску такого строку позивачем суду надано не було. Крім того, позивачем не було сплачено судовий збір за подання позовної заяви до суду.
В ухвалі суду зазначено, що позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою, у якій зазначити поважні причини пропуску такого строку та надати докази поважності причин пропуску такого строку, надати докази сплати судового збору.
На виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, представником позивача надано суду платіжну інструкцію про сплату судового збору та заяву про поновлення процесуального строку, у якій просить поновити процесуальний строк на звернення до адміністративного суду з позовною заявою та відкрити провадження в цій справі.
Заява обґрунтовується тим, що відповідно до закордонного паспорту позивача починаючи з 31.10.2022 по 30.03.2024 перебував за кордоном в Чехії. Відповідно до свідоцтва про народження позивач ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження. Син позивача ОСОБА_3 відповідно до пенсійного посвідчення та довідки МСЕК є інвалідом 2 групи внаслідок загального захворювання, якому протипоказана триваюча праця на ногах. Відповідно до консультативних висновків спеціаліста лікаря невролога та виписки про перебування та стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні сину ОСОБА_3 встановлено діагноз "Розсіяний склероз". Виконуючи всі рекомендації лікарів, а саме уникнення стресових ситуації для ОСОБА_3 у Чехії перебував разом з сином. Після повернення до України позивач став підробляти за місцем свого мешкання, оскільки хвороба сина є невиліковною, необхідне постійне лікування на протязі всього життя та дороговартісне лікування. В подальшому позивач приїздив до пенсійного фонду з питанням пенсійних виплат, але не зміг потрапити на прийом до спеціаліста у зв'язку з повітряною тривогою. Враховуючи ситуацію з постійними тривогами і будучи обізнаний в тому, що під час повітряної тривоги Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області не здійснює прийом громадян, постійним проживанням близько 50 кілометрів від м. Суми, ускладненим рухом транспорту в напрямку м. Білопілля стали підставою для пропуску строку звернення до суду з 30.03.2024 по 22.06.2024.
Дослідивши матеріали позовної заяви та доводи, викладені у заяві, вважаю, що заява представника позивача про поновлення строку звернення до суду не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 6 статті 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31 березня 2020 року по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Зазначені висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2020 у справі 340/1019/19.
Як встановлено зі змісту позовних вимог, позивач, просить зобов'язати відповідача здійснити з 26.04.2023 перерахунок та виплату його пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020, 2021 та 2022 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, з урахуванням виплачених сум.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що спірні правовідносини виникли 01.03.2020, 01.03.2021 та 01.03.2022, однак із вказаною позовною заявою позивач звернулася до суду через систему "Електронний суд" лише 26.12.2024.
Обґрунтовуючи заяву про поновлення процесуального строку звернення до суду з позовною заявою, представник позивача зазначив, що вважає, що строк звернення до суду пропущений з поважних причин оскільки він з 26.04.2023 по 30.03.24 перебував постійно за кордоном, що мається відмітка в закордонному паспорті, здійснював догляд за сином - інвалідом, в після повернення до України у зв'язку з постійними та частими тривогами, віддаленість місця проживання позивача від Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, не здійснення прийому під час повітряних тривог, у зв'язку з цим утворювалися великі черги, ускладненість руху транспорту стали підставою для пропущення строку звернення до суду.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у справі 240/12017/19 від 31.03.2021 вказала, що позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів, при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
У разі оскарження дій, бездіяльності, рішення суб'єкта владних повноважень зі спливом значного періоду часу, позивачем мають бути наведені переконливі підстави для поновлення пропущеного процесуального строку. Тобто, тягар доказування, в цьому випадку, покладається саме на позивача.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
При цьому, доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем/представником позивача суду не наведено.
Жодних інших належних та допустимих доказів чи пояснень щодо причин пропуску шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом, ніж тих, що зазначені в заяві, позивачем до суду не надано, відповідно, судом не встановлено обставин та поважних причин, що свідчать про наявність об'єктивних перешкод для подання позову у встановлений законодавством строк та пропущення строку звернення до суду.
Відтак, доводи, викладені представником позивача у заяві про поновлення процесуального строку звернення до суду з даною позовною заявою, є не обґрунтованими і безпідставними.
У даному випадку позивачем було пропущено шестимісячний строк звернення до суду щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області здійснити з 26.04.2023 перерахунок та виплату його пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020, 2021 та 2022 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, з урахуванням виплачених сум.
За вказаних обставин, не вбачається підстав для задоволення заяви представника позивача щодо поновлення процесуального строку звернення до суду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно із п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Оскільки позивач звернулася до суду після закінчення встановленого законом строку та протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху не подав до суду належних доказів поважності пропуску строку звернення до суду з позовною заявою, суд визнає неповажними вказані в заяві щодо поновлення строку звернення до суду підстави для поновлення такого строку звернення до адміністративного суду та вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу.
Разом із тим, звертаю увагу позивача на те, що він, у відповідності до ч. 8 ст. 169 КАС України, має право повторного звернення до суду в разі надання доказів поважності причин пропуску такого строку в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, У Х В А Л И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про зобов'язання вчинити дії і додані до неї документи - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п'ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.
Суддя М.М. Шаповал