про повернення позовної заяви
08 січня 2025 року Справа № 480/10634/24
Cуддя Сумського окружного адміністративного суду Шевченко І.Г., розглянувши матеріали позову Військової частини НОМЕР_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,
До Сумського окружного адміністративного суду 12.12.2024 звернулася Військова частина НОМЕР_1 з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сторчак Анжели Сергіївни про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, винесену 16.10.2024 у виконавчому провадженні № 76308109.
Ухвалою суду від 17.12.2024 року позовну заяву було залишено без руху, оскільки позивачем було пропущено строк на звернення з цим позовом до суду та не було додано до позовної заяви докази сплати судового збору за подання позовної заяви до суду. Відтак, позивача було зобов'язано усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку на звернення з позовом до суду із зазначенням у ній підстав та наданням доказів поважності його пропуску, а також документу, що підтверджує сплату судового збору.
У порядку усунення недоліків 23.12.2024 через систему "Електронний суд" представник позивача надав заяву про поновлення процесуального строку, в якій з посиланням на Закон України "Про виконавче провадження" та Інструкцію з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 зазначив, що оскільки оскаржувана постанова в момент її винесення, а також і зараз, не є виконавчим документом і на її підставі не здійснювалося примусове стягнення коштів, позивач не вважав, що його права та інтереси порушуються.
Також, у порядку усунення недоліків 24.12.2024 через систему "Електронний суд" представник позивача подав клопотання про продовження строку на усунення недоліків позову у справі №480/10634/24, а 27.12.2024 - клопотання про відстрочення Військовій частині НОМЕР_1 сплати судового збору за подання цього позову до суду.
Надаючи оцінку поданим представником позивача клопотанням, суд ухвалою від 27.12.2024 відмовив у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, а іншою ухвалою суду від 27.12.2024 визнав вказані у заяві від 23.12.2024 причини пропуску строку звернення до суду неповажними та продовжив строк на усунення недоліків позовної заяви на 7 днів з дня отримання такої ухвали позивачем.
У встановлений судом строк, зокрема 06.01.2024, представник позивача подав заяву про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви у справі №480/10634/24, оскільки станом на 06.01.2024 Військова частина не має змоги виконати ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху.
Зокрема, вказав, що позивач є установою, що фінансується з державного бюджету і, як розпорядник бюджетних коштів, відповідно до ст. 48, 51 Бюджетного Кодексу України може брати бюджетні зобов'язання та провадити видатки на оплату судового збору лише в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом. На момент постановлення судом ухвали про залишення без руху позовної заяви у справі № 480/10634/24, відповідні кошти були відсутні. Позивачем була надіслана заявка відповідному органу щодо отримання коштів для оплати судового збору, проте на сьогоднішній день відповідні кошти не надійшли.
Слід врахувати, що фінансування оборонного сектору економіки є обмеженим, оскільки законами України про Державний бюджет України на відповідний рік Міністерству оборони України виділяються кошти згідно затвердженого кошторису доходів та видатків на рік. Міністерство фінансів України щомісячно перераховує на рахунки Міністерства оборони України, які відкриті у Державній казначейській службі України, кошти за відповідними напрямками, в тому числі і на оплату судового збору.
Водночас виділення коштів за напрямком оплати судового збору відповідними кошторисами доходів та видатків не передбачено. Відтак, Військова частина НОМЕР_1 зазначає, що заповнення відповідної фінансової прогалини буде здійснюватися за рахунок основних напрямів воєнного сектору, які, в умовах воєнного стану, потребують першочергової підтримки.
Військова частина НОМЕР_1 має намір усунути недоліки поданої позовної заяви зі сплати судового збору як найшвидше, після отримання відповідного фінансування.
Перевіривши матеріали позовної заяви та доводи поданої 06.01.2024 заяви представника позивача про продовження строку на усунення недоліків позовної заяви, суд вказує, що фактично такі доводи стосуються лише необхідності сплати позивачем судового збору за подання цього позову.
Так, відповідно до ст. 129 Конституції України та ст. 8 КАС України однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір". Вказаним законом передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя‚ від 14 травня 1981 року № R (81) 7: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Безпідставне продовження строків на усунення недоліків позовної заяви на доволі великий строк може призвести до надання незаконної переваги одній зі сторін судового процесу - позивачу у справі.
Доводи заяви вже були предметом розгляду під час вирішення питання продовження строку усунення недоліків цього позову ухвалою суду від 27.12.2024.
При цьому, суд зауважує, що позивачем не враховано положення ст. 45 КАС України про неприпустимість зловживання процесуальними правами та подано повторне клопотання про продовження строку на усунення недоліків позовної заяви, в якому, повністю дублюючи зміст, доводи та підстави попереднього клопотання, яке розглянуто судом, просить продовжити процесуальний строк, встановлений судом для усунення недоліків позовної заяви.
Особа, яка має намір подати позов, має вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту позову, в тому числі щодо оплати судового збору.
Крім того, у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини “Лелас проти Хорватії» суд звернув увагу на те, що “держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу».
У справі “Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу “належного урядування». Він передбачає, що “…у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб…».
Тобто, виходячи з принципу “належного урядування», державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов'язані діяти в належний спосіб.
Відтак, довготривала процедура погодження та сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку подання позову та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності.
Відповідач, діючи як суб'єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому відсутність видатків передбачених на сплату судового збору, не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов'язків щодо оформлення позовної заяви, та не повинно ставитись у залежність від правовідносин, у які позивач вступає в інших сферах його діяльності, оскільки ці фактори не є взаємопов'язаними.
Відтак, суд не приймає до уваги доводи клопотання щодо відсутності відповідного фінансування, необхідного для сплати судового збору, оскільки обмежене фінансування установи не може бути підставою для її звільнення від сплати судового збору чи відстрочення від сплати.
Інших поважних причин для продовження строку виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху заявником не вказано.
За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви представника позивача.
Крім того, суд відмічає, що ухвалою суду від 27.12.2024 визнано вказані у заяві від 23.12.2024 причини пропуску строку звернення до суду неповажними та продовжено строк на усунення недоліків позовної заяви.
Відтак, позивач на виконання вимог ухвали суду від 17.12.2024 про залишення позовної заяви без руху був зобов'язаний надати суду не лише документ, що підтверджує сплату судового збору, а й заяву про поновлення строку на звернення з позовом до суду із зазначенням у ній ІНШИХ підстав та наданням доказів поважності його пропуску.
Втім станом на сьогодні позивачем не подано до суду заяви про поновлення строку на звернення з позовом до суду із зазначенням у ній ІНШИХ підстав та наданням доказів поважності його пропуску.
При цьому, суд відмічає, що встановлення строків звернення до суду законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України та іншими законами процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа “Стаббігс на інші проти Великобританії», справа “Девеер проти Бельгії»).
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (ч.1). Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч.2).
Відповідно до п.п.1,9 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (п.1); у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу (п.9).
Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч.5 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України).
З урахуванням наведеного вище, беручи до уваги, що недоліки позовної заяви станом на сьогодні позивачем не усунені, вбачається необхідним позовну заяву повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня прийняття ухвали.
Суддя І.Г. Шевченко