Справа № 537/997/21
Провадження № 2/536/7/24
27 грудня 2024 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді Баранської Ж.О., за участю секретаря судових засідань Бегми С.А., за участю представника позивача адвоката Лазоренка О.В., представника відповідача адвоката Мілінської О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кременчуці за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, де просила суд ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності на частину земельної ділянки для ведення садівництва, кадастровий номер 5322483800:04:000:1087 загальною площею 0, 520 га, яка розташована в СТ «Маяк» і знаходиться на території Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, за межами населених пунктів, яка на праві власності зареєстрована за ОСОБА_3 відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 533263 від 08 грудня 2009 року, а також на частину автомобіля Ford Focus, № кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2006, який належить ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 03 жовтня 2015 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 вересня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб. Заочним рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 06 жовтня 2020 року шлюб між сторонами було розірвано. За час перебування у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали у спільну сумісну власність спірну земельну ділянку в садівничому товаристві «Маяк», а також автомобіль Ford Focus, № кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . Оскільки сторонами після розірвання шлюбу не було досягнуто згоди щодо розподілу спільного сумісного майна у добровільному порядку, то позивачка вимушена звернутись до суду для захисту своїх прав.
26 березня 2021 року ухвалою судді Крюківського районного суду м.Кременчука передано позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя до Кременчуцького районного суду Полтавської області для розгляду за територіальною юрисдикцією.
26 квітня 2021 року ухвалою судді Кременчуцького районного суду Полтавської області прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , визначено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
31 травня 2021 року на адресу суду надійшов відзив представника відповідача адвоката Мілінської О.А., де позовні вимоги визнано частково, а саме у частині щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на частину автомобіля Ford Focus, № кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . Стосовно позовних вимог про визнання права власності на частину земельної ділянки, представник відповідача заперечувала з наступних підстав. Так, згідно протоколу засідання Правління СТ «Маяк» від 24 квітня 2004 року у зв'язку з купівлею садових будинків було прийнято в члени товариства ОСОБА_2 . Отже земельна ділянка разом із садовим будиночком була набута ОСОБА_2 у власність до укладення шлюбу, а саме, 24 квітня 2004 року. В силу положень статті 57 Сімейного кодексу України, спірна земельна ділянка є об'єктом права особистої приватної власності ОСОБА_2 і не може підлягати поділу. Окрім того, згідно сталої практики Верховного Суду України якщо земельна ділянка була приватизована в інший період ніж з 08 лютого 2011 року до 12 червня 2012 року, вона є особистою власністю особи, яка її приватизувала.
21 липня 2021 року ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів; витребувано від садівничого товариства «Маяк» докази, призначено у справі експертизу давності виконання документів, провадження у справі зупинено.
22 вересня 2021 року на адресу суду надійшов лист Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, де вказано, що такий вид судової експертизи даною установою не проводиться.
29 вересня 2021 року ухвалою судді поновлено провадження у справі, призначено проведення підготовчого судового засідання.
19 січня 2022 року ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області призначено по справі судову експертизу давності виконання документів, проведення якої доручено експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса»; провадження у справі зупинено.
17 червня 2022 року на адресу суду надійшло клопотання експерта про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи.
21 червня 2022 року ухвалою судді провадження у справі поновлено, призначено проведення підготовчого судового засідання.
16 серпня 2022 року на адресу суду надійшло повідомлення експерта про неможливість надання висновку експертизи.
17 серпня 2022 року до суду надійшла заява представника позивача адвоката Лазоренка О.В. про зміну позовних вимог.
05 жовтня 2022 року ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області заяву представника позивача про зміну позовних вимог повернуто заявнику.
25 жовтня 2022 року представником позивача подано заяву про зміну позовних вимог.
14 листопада 2022 року ухвалою суду заяву представника позивача про зміну позовних вимог від 25 жовтня 2022 року залишено без руху, надано час для усунення встановлених недоліків.
17 січня 2023 року ухвалою суду відмовлено у прийнятті до розгляду та повернуто представнику позивача заяву про зміну позовних вимог від 25 жовтня 2022 року.
13 лютого 2023 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у справі № 536/229/23 за позовом ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження Кременчуцької районної державної адміністрації в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 5322483800:04:000:1087.
22 лютого 2023 року Кременчуцьким районним судом Полтавської області постановлено ухвалу про залишення без розгляду заяви представника позивача про залучення співвідповідача у справі та повернуто її заявнику.
28 березня 2023 року суддею постановлено ухвалу, якою повернуто ОСОБА_1 судовий збір згідно квитанції від17 листопада 2022 року.
25 травня 2023 року судом постановлено ухвалу про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у справі № 536/517/23 за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцької районної державної адміністрації про скасування розпорядження голови адміністрації.
26 червня 2024 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.
28 червня 2024 року ухвалою судді поновлено провадження у справі у зв'язку з набранням законної сили рішенням суду у справі № 536/229/23.
16 жовтня 2024 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про призначення судово-технічної експертизи.
16 жовтня 2024 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Лазоренко О.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити повністю, посилаючись на обставини, що викладені у позовній заяві. Також вказав, що протягом встановлених законом строків ним будуть подані докази про розмір витрат на правничу допомогу.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Мілінська О.А. в судовому засіданні позовні вимог визнала частково, зокрема, щодо розподілу автомобіля, який придбаний подружжям ОСОБА_4 під час перебування у зареєстрованому шлюбі. Щодо вимог про поділ земельної ділянки заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Окрім того представником відповідача подано заяву в порядку статті 43 ЦПК України, до якої додано копію додаткової годи до договору про надання правничої допомоги, копію акту про надані послуги професійної правничої допомоги. У цій заяві представник відповідача просить стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 понесені останнім витрати на правничу допомогу в сумі 23 000 грн.
Вислухавши представника позивача адвоката Лазоренка О.В., представника відповідача адвоката Мілінську О.А., вивчивши матеріали справи, дослідивши і оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд приходить до наступних висновків.
01 вересня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, який зареєстровано Крюківським відділом реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області, актовий запис № 423, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 .
Від вказаного вище шлюбу сторони мають дитину: сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 .
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був розірваний рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 06 жовтня 2020 року, що не заперечується сторонами.
Як вбачається з копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , 03 жовтня 2015 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на автомобіль Ford Focus, № кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2006 року випуску.
Положеннями частини 1 статті 60 Сімейного кодексу України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Таким чином, судом достовірно встановлено, що за час перебування у шлюбі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ними було придбано зазначений вище транспортний засіб, отже він є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя в силу положень ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України.
Частиною 1 статті 69 Сімейного кодексу України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до частини 1 статті 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
З урахуванням викладеного позовна вимога ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на частину автомобіля Ford Focus, № кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2006 року випуску, є законною та обгрунтованою і підлягає задоволенню.
Щодо спірної земельної ділянки для ведення садівництва, що розташована в СТ «Маяк» з кадастровим номером 5322483800:04:000:1087, суд зазначає наступне.
Так, згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 533263, ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови Кременчуцької районної державної адміністрації № 82 від 23 лютого 2009 року належить земельна ділянка площею 0, 0520 га, цільове призначення - для ведення садівництва, яка розташована в СТ «Маяк» Піщанська сільська рада Кременчуцького району, за межами населених пунктів.
Як видно з протоколу засідання правління Садівничого товариства «Маяк» від 24 квітня 2004 року, було вирішено прийняти в члени садівничого товариства «Маяк» ОСОБА_2 , у зв'язку із купівлею садового будиночка.
31 січня 2024 року Кременчуцьким районним судом Полтавської області постановлено рішення у цивільній справі № 536/517/23, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Кременчуцької районної державної адміністрації про скасування розпорядження голови Кременчуцької районної державної адміністрації. Рішення суду набрало законної сили 25 квітня 2024 року.
Під час розгляду вказаної вище справи судом встановлено, що ОСОБА_2 , як члену садівничого товариства «Маяк» на підставі протоколу загальних зборів членів товариства від 03 червня 2006 року про прийняття рішення про проведення приватизації земельних ділянок СТ «Маяк» відповідно до поданих заяв, зокрема й ОСОБА_2 , розпорядженням голови Кременчуцької районної державної адміністрації від 23 лютого 2009 року № 82 було передано у власність земельну ділянку з цільовим призначенням - для ведення садівництва, кадастровий номер 5322483800:04:000:1087, загальною площею 0, 520 га, яка розташована в СТ «Маяк» на території Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, за межами населених пунктів.
Також судом встановлено, що розпорядженням Голови Кременчуцької районної державної адміністрації № 82 від 23 лютого 2009 року прийнято рішення про передачу громадянам-членам садівничого товариства «Маяк» у власність земельних ділянок для ведення садівництва за межами населених пунктів Піщанської сільської ради згідно додатку до розпорядження, де під № 2 вказано « ОСОБА_2 ».
Відповідно до положень пункту 5 частини 1 статті 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю чоловіка чи дружини є, зокрема, земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом у постанові від 12 серпня 2020 року у справі № 626/4/17 із урахуванням змін до СК України правовий режим приватизованої земельної ділянки змінювався. При цьому тільки в період часу з 08 лютого 2011 року до 12 червня 2012 року включно земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, в тому числі приватизації, визнавалась спільною сумісною власністю подружжя; до 08 лютого 2011 року та після 12 червня 2012 року така земельна ділянка належала до особистої приватної власності чоловіка або дружини, яка використала своє право на безоплатне отримання частини земельного фонду.
Враховуючи викладене, а також той факт, що спірна земельна ділянка набута ОСОБА_2 у власність внаслідок безоплатної передачі із земель комунальної власності у період часу до 08 лютого 2011 року, вона є особистою власністю відповідача, не відноситься до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя та не підлягає поділу між подружжям, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 у частині розподілу даної земельної ділянки не підлягають задоволенню.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задовільняються частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору при подачі позову до суду пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
Щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу у сумі 23 000, 00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до положень статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При цьому склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Згідно з частиною 1 статті 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
На підтвердження витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, до позовної заяви та заяви в порядку статті 43 ЦПК України додано наступні документи: Договір про надання правничої допомоги від 09 квітня 2021 року, квитанція про оплату адвокатських послуг № 01/04 від 09 квітня 2021 року, Додаткова угода до договору про надання правничої допомоги від 09 квітня 2021 року, акт про надані послуги професійної правничої допомоги від 01 грудня 2024 року.
Представником позивача подано заяву, де він вказав, що зазначений представником відповідача розмір витрат на правничу допомогу є явно завищеним, а тому з урахуванням складності справи, виходячи із критерію реальності адвокатських послуг та розумності їх розміру, просив суд зменшити розмір таких витрат до 1 000 грн.
З огляду на викладене та беручи до уваги заперечення представника відповідача щодо розміру таких витрат, з урахуванням того, що позов частково задоволено, керуючись принципом співмірності витрат на правничу допомогу та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, з урахуванням часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню позивачу за період розгляду справи у співмірності до наданих послуг, на переконання суду, становить 8 000,00 грн.
Керуючись статтями 5, 10, 13, 76, 77, 80, 81, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину автомобіля FORD FOCUS, № кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2006.
В задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908, 00 грн., сплачений при подачі позову.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000, 00 грн.
Відомості про учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , паспорт серія НОМЕР_7 виданий Автозаводським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_8 , паспорт серії НОМЕР_9 , виданий Крюківським РВ УМВС України в Полтавській області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
СуддяЖ. О. Баранська