вул. Д.Ростовського, 35, смт. Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua
"09" січня 2025 р. Справа №370/3365/24
Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Білоцької Л.В., розглянувши у приміщенні суду у смт Макарів Київської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справу за позовом
Акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Акціонерне товариство «Укрсиббанк»(далі - АТ «Укрсиббанк», позивач, позикодавець) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач-1, позичальник), ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , відповідач-2, поручитель) про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11014024000 від 26.06.2006 року у розмірі 5 218,17 дол. США. Також позивач просив стягнути в рівних частинах з відповідачів судові витрати в сумі 3 237,28 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що АКІБ «УкрСиббанк» (поточне найменування з 24.11.2018 року Акціонерне товариство «Укрсиббанк») та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту № 11014024000 від 26.06.2006 року.
Відповідно до умов кредитного договору Позивач надав Відповідачу-1 кредит (грошові Кошти) у загальній сумі 18 000.00 дол. США шляхом зарахування на поточний рахунок Відповідача-1, а Відповідач-1 зобов'язався щомісячно повертати кредит у обсязі та терміни, встановлені графіком погашення кредиту, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту (п.1.2. кредитного договору, графік погашення кредиту), але у будь-якому випадку повернути кредиту у повному розмірі та сплатити проценти до 25.06.2027 року.
За користування кредитними коштами позичальник зобов'язався з 1 по 26 число кожного місяця сплачувати проценти у розмірі 11.80 % річних в порядку, встановленому п. 1.3 кредитного договору.
В забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальника по вказаному кредитному договору прийнята порука: ОСОБА_2 (надалі - Відповідач-2) згідно договору поруки №19972 в 26.06.2006 року (надалі - Договір поруки).
Всупереч умов Кредитного договору Відповідач-1 не здійснює своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентах протягом тривалого часу, чим суттєво порушує взяті на себе договірні зобов'язання.
Позивач направив відповідачам вимоги від 15.11.2022 року про усунення порушень кредитного договору протягом 31 календарного дня з дати отримання вимоги, та попередив про дострокове повернення кредиту у разі не усунення порушень на 32 (тридцять другий) день з дня отримання цієї вимоги, а у випадку відсутності підтвердження отримання вимоги - з 41 календарного дня з дати відправлення позичальнику повідомлення (Вимоги). Однак, відповідачі вимоги не виконали, прострочену заборгованість не погасили у повному обсязі у вказаний у вимозі строк.
Станом на 23.08.2024 року заборгованість за кредитним договором складає 5218.17 дол. США (П'ять тисяч двісті вісімнадцять доларів США 17 цент.), з яких:
4488.34 дол. США - заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена заборгованість 1988,65 дол. США з 26.05.2022 року по 23.08.2024 року,
501.27 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитом з 01.03.2023 року по 31.07.2024 року,
228.56 дол. США - за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений Договором термін з 01.04.2023 року по 30.04.2024 року.
Станом на день подання позову зобов'язання щодо погашення вказаної заборгованості не виконуються.
Враховуючи неналежне виконання умов вказаного кредитного договору відповідачами, позивач за захистом своїх прав звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 20.11.2024 року позовну заяву АТ «Укрсиббанк» прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 178 ЦПК України.
Копію ухвали суду від 20.11.2024 року та копію позовної заяви з додатками відповідач-1 отримала 02.12.2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням № 0610210203322, а відповідач-2 отримав 03.12.2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням № 0610210183658. Відповідно у встановлений судом строк, відповідачі на адресу суду клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не надали, у зв'язку з чим суд відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.
При розгляді справи судом встановлено, що АКІБ «УкрСиббанк» (поточне найменування з 24.11.2018 року Акціонерне товариство «Укрсиббанк») та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту № 11014024000 від 26.06.2006 року (а.с. 16-20).
Відповідно до умов кредитного договору Позивач надав Відповідачу-1 кредит (грошові кошти) у загальній сумі 18 000.00 дол. США шляхом зарахування на поточний рахунок Відповідача-1, а Відповідач-1 зобов'язався щомісячно повертати кредит у обсязі та терміни, встановлені графіком погашення кредиту, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту (п.1.2. кредитного договору, графік погашення кредиту), але у будь-якому випадку повернути кредиту у повному розмірі та сплатити проценти до 25.06.2027 року. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 90 900 гривень за курсом Національного банку України на день укладення цього договору.
Також між позивачем та відповідачем-1 підписано графік погашення кредиту (а.с. 20 зворот - 23).
Меморіальним ордером від 26.06.2006 року та випискою за кредитним договором позичальника підтверджується факт надання кредитних коштів (а.с. 28-30).
За користування кредитними коштами позичальник зобов'язався з 1 по 26 число кожного місяця сплачувати проценти у розмірі 11.80 % річних в порядку, встановленому п. 1.3 кредитного договору.
Відповідно з п. 4.6, 5.5 кредитного договору у випадку несплати Позичальником кредиту та/або плати за кредит більше ніж календарний місяць та/або порушення інших умов кредитного договору Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит шляхом направлення відповідної письмової вимоги, а Позичальник зобов'язується в цьому випадку достроково повернути кредит та сплатити проценти повному обсязі.
В забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальника по вказаному кредитному договору між позивачем та ОСОБА_2 (Відповідачем-2) укладено договір поруки №19972 в 26.06.2006 року (а.с. 24).
Всупереч умов Кредитного договору Відповідач-1 не здійснює своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентах протягом тривалого часу, чим суттєво порушує взяті на себе договірні зобов'язання.
Позивач направив відповідачам вимоги від 15.11.2022 року про усунення порушень кредитного договору протягом 31 календарного дня з дати отримання вимоги, та попередив про дострокове повернення кредиту у разі не усунення порушень на 32 (тридцять другий) день з дня отримання цієї вимоги, а у випадку відсутності підтвердження отримання вимоги - з 41 календарного дня з дати відправлення позичальнику повідомлення (Вимоги). Однак, відповідачі вимоги не виконали, прострочену заборгованість не погасили у повному обсязі у вказаний у вимозі строк (а.с. 25-27).
З розрахунку заборгованості наданого позивачем, станом на 23.08.2024 року заборгованість за кредитним договором складає 5218.17 дол. США (п'ять тисяч двісті вісімнадцять доларів США 17 цент.), з яких:
4488.34 дол. США - заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена заборгованість 1988,65 дол. США з 26.05.2022 року по 23.08.2024 року,
501.27 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитом з 01.03.2023 року по 31.07.2024 року,
228.56 дол. США - за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений Договором термін з 01.04.2023 року по 30.04.2024 року (а.с. 31-45).
Вказаний розрахунок відповідачами не спростовано.
Розмір, дати та суми нарахування заборгованості по кредиту, процентам, а також розмір, дати та суми погашення заборгованості, залишок заборгованості викладені у довідках розрахунках по кредиту, процентам, які сформовані шляхом витягу з електронних облікових систем банку та перенесені на паперові носії, та, як докази наявності заборгованості, надані позивачем. Також, як доказ наявності боргу, надано виписку за кредитним договором.
Станом на день подання позову зобов'язання щодо погашення вказаної заборгованості не виконуються.
Отже, судом встановлено, що сторони погодили умови договору про надання споживчого кредиту від 26.06.2006 року.
Таким чином, з наведеного вище вбачається, що згідно умов договору позики відповідач-1 отримав від позивача суму грошових коштів, яку у визначений договором строк не повернув, у зв'язку із чим за ним виникла заборгованість, яку позивач і просить стягнути.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. А частиною 2 ст. 1047 цього Кодексу передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначено грошової суми або визначеної кількості речей.
При цьому, згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписом ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Такий правовий висновок зробив Верховний Суд у своїй постанові від 16 січня 2019 року у справі № 14-446цс18.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина третя статті 1049 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Наявний в матеріалах справи договір позики є дійсним і не оспорювався в судовому порядку.
У частині другій статті 533 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно із ст. ст. 553, 554 ЦК України, п. п. 1.1.-1.5 договору поруки поручитель зобов'язується відповідати за виконання позичальником зобов'язань перед кредитором щодо повернення у повному розмірі кредиту, сплати процентів, пені, що виникли з кредитного договору, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Відповідальність поручителя і позичальника солідарною. Підписанням договору поруки поручитель підтвердив, що йому добре відомі усі умов вищевказаного кредитного договору. Причини невиконання позичальником своїх зобов'язань по кредитному договору ніяким чином не можуть вплинути на виконання поручителем зобов'язань по договору поруки.
Тлумачення частини другої статті 524 та частини другої статті 533 ЦК України дозволяє зробити висновок, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, при цьому законодавець не пов'язує визначення грошового еквівалента з конкретним видом іноземної валюти.
Традиційним є розмежування валюти боргу та валюти платежу як елементів грошового зобов'язання. Валюта боргу - це грошові одиниці, в яких обчислена сума зобов'язання (що дозволяє визначити його ціннісне значення). У свою чергу, під валютою платежу розуміються грошові знаки, які є засобом погашення грошового зобов'язання і в яких повинне здійснюватися його фактичне виконання. Якщо екстраполювати розуміння валюти боргу крізь призму ціни договору, то потрібно зробити висновок, що валюта боргу визначатиметься при укладенні договору за допомогою встановлення ціни в договорі.
За своєю сутністю ціна договору - це збірне поняття, що може стосуватися як вартості певної речі, так і права (права найму, виключного права на використання торговельної марки, права на частку в статутному капіталі, права вимоги тощо). Ціна відображає мінову вартість певного об'єкта, за способом вираження вона може бути грошовою та/або натуральною. Грошове вираження ціни відбувається, відповідно, в національній або іноземній валюті. За такого тлумачення поняття ціни договору буде ширшим і охоплюватиме валюту боргу, тобто ті грошові одиниці, в яких сторони оцінили мінову вартість певного об'єкта.
Таким чином, ЦК України надає сторонам договору можливість встановити «валютне застереження» у вигляді грошового еквівалента в іноземній валюті при укладенні договору. При цьому грошовий еквівалент в іноземній валюті буде виступати складовим елементом ціни в договорі.
За загальним правилом при наявності «валютного застереження», тобто визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Інші правила визначення суми платежу можуть встановлюватися, зважаючи на прямий припис в частині другій статті 533 ЦК України, тільки договором, законом чи іншими нормативно-правовими актами.
Загальна сума позики, яка підлягає поверненню становить 18 000 дол. США, однак з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач здійснював погашення основного зобов'язання, а відтак сума з урахуванням заборгованості за процентами, яка підлягає поверненню становить 5 218,17 дол. США.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до практики Великої Палати Верховного суду, викладеній у постанові від 16.01.2019 року у справі № 464/3790/16-ц, заборони на виконання грошового зобов'язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено в договорі, чинне законодавство не містить. Так, у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Окрім того, відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 79 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно з ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, оскільки розмір боргу підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, відповідачами не спростований, визначений договором позики строк для повернення грошових коштів ще не закінчився, проте позичальник має право на дострокове стягнення заборгованості, сторонами не надано суду доказів, які б свідчили про виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором позики в повному обсязі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором у заявленому розмірі підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, слід вказати наступне.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі, позивачем при подачі позову сплачено судовий збір у розмірі 3 237,28 грн (а.с. 3), тому він підлягає стягненню з відповідачів у рівних частинах на користь позивача, тобто по 1 618,64 грн з кожного.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 5, 76-81, 83, 95, 141, 247, 265, 268, 354-355 ЦПК України суд,
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Акціонерного товариства «Укрсиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11014024000 від 26.06.2006 року у розмірі 5 218,17 дол. США.
Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Акціонерного товариства «Укрсиббанк» судовий збір у розмірі 3 237,28 грн, тобто по 1 618,64 грн з кожного.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося - з дати складання повного його тексту.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 09.01.2025 року.
Реквізити сторін:
Акціонерне товариство «Укрсиббанк»: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12, код ЄДРПОУ 09807750.
ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Л.В. Білоцька