вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"08" січня 2025 р. Cправа № 902/1077/24
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Виноградського О. Є., за участю секретаря судового засідання Ганкіної А. Л., за участю:
представника позивача - адвоката Шевчука В. О. (ордер серії АВ № 1139877 від 07.10.2024),
представник відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду матеріали справи
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБС-Проф" (місцезнаходження: вул. Героїв Крут, буд. 4-В, оф. 48, м. Вінниця, Вінницький р-н, Вінницька обл., 21001; ідентифікаційний код юридичної особи: 41571234)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Сервіс" (місцезнаходження: вул. Толстого Льва, буд. 33, оф. 75, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код юридичної особи: 43375072)
про стягнення 159299,16 грн заборгованості за договором,
Процесуальні дії у справі.
10.10.2024 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБС-Проф" б/н від 07.10.2024 (вх. канц. суду № 1125/24) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Сервіс" про стягнення 159299,16 грн заборгованості, яка складається з: 141820,15 грн - основного боргу, 4331,67 грн - 3% річних та 13147,34 грн - інфляційних втрат.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2024 справу № 902/1077/24 розподілено судді Виноградському О. Є.
Ухвалою судді Господарського суду Вінницької області про відкриття провадження від 15.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 902/1077/24, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін; розгляд справи по суті призначено на 06.11.2024.
06.11.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" до суду надійшло клопотання представника відповідача Марківа Н. В. б/н від 06.11.2024 про "надання додаткового часу для подання відзиву на позовну заяву" (вх. канц. суду № 01-34/10895/24). Посилаючись на необхідність зібрання великої кількості доказів, які підтверджують закупівлю відповідачем, як замовником, матеріалів для виконання позивачем робіт на об'єкті, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Сервіс" просив суд продовжити строк на подання відзиву на позовну заяву на 10 днів.
В судовому засіданні, 06.11.2024, взяв участь представник позивача адвокат Шевчук В. О. та представник відповідача Марків Н. В. (у режимі відеоконференції).
Під час слухання справи представник відповідача Марків Н. В. підтримав клопотання б/н від 06.11.2024, а також повідомив суд, що має намір подати відзив на позовну заяву.
Представник позивача адвокат Шевчук В. О. проти клопотання б/н від 06.11.2024 заперечив.
В судовому засіданні суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу у протокольній формі про задоволення клопотання адвоката Марківа Н. В. б/н від 06.11.2024 про "надання додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву". Також суд, з метою сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про оголошення перерви у судовому засіданні до 27.11.2024.
19.11.2024 до суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву б/н від 18.11.2024 (вх. канц. суду № 01-34/11362/24 від 19.11.2024), в якому представник відповідача зазначив, що позовні вимоги ним не визнаються, просив суд відмовити у задоволенні позову.
25.11.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив на позовну заяву б/н від 25.11.2024 (вх. канц. суду № 01-34/11580/24).
Також 27.11.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" представник відповідача Марків Н. В. подав до суду додаткові пояснення б/н від 27.11.2024, які зареєстровано канцелярією суду за вхідним номером 01-34/11674/24.
Судове засідання, призначене на 27.11.2024 не відбулось, у зв'язку із перебуванням судді Виноградського О. Є. у відпустці з 26.11.2024 по 02.12.2024 включно.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 03.12.2024 судове засідання призначено на 18.12.2024.
В судовому засіданні, 18.12.2024, взяли участь представники обох сторін.
Заслухавши представників сторін, суд постановив ряд ухвал, які занесено до протоколу судового засідання від 18.12.2024, а саме: про долучення до матеріалів справи відзиву на позовну заяву б/н від 19.11.2024, про долучення до матеріалів справи відповіді на відзив на позовну заяву б/н від 25.11.2024 та долучення до матеріалів додаткових пояснень відповідача б/н від 27.11.2024.
Під час слухання справи представник позивача адвокат Шевчук В. О. заявив усне клопотання про відкладення судового засідання.
Враховуючи думку осіб, які з'явилися у судове засідання, а також те, що обставини справи потребують додаткових пояснень та з'ясування, суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 08.01.2025.
08.01.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання представника позивача адвоката Шевчука В. О. б/н від 08.01.2025 "про долучення відомостей до матеріалів справи" (вх. канц. суду № 01-34/182/25), до якого додано документи на підтвердження розподілу між сторонами матеріалів та виконання робіт за Договором.
На визначену судом дату, 08.01.2025, в судовому засіданні взяв участь представник позивача адвокат Шевчук В. О. Представник відповідача правом участі в судовому засіданні не скористався, хоча про дату та час розгляду справи у суді був повідомлений особисто у попередньому судовому засіданні, що підтверджується протоколом судового засідання в режимі конференції № 3808485 від 18.12.2024.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Беручи до уваги те, що неявка належним чином повідомлених учасників справи та їх представників не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення адвоката Шевчука В. О., суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу про відмову у задоволенні клопотання представника позивача адвоката Шевчука В. О. б/н від 08.01.2025 "про долучення відомостей до матеріалів справи".
Представник позивача адвокат Шевчук В. О. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
За наслідками розгляду справи, у судовому засіданні суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення у справі та орієнтовний час повернення.
Після виходу суду із нарадчої кімнати проголошено вступну та резолютивну частину рішення, яку долучено до матеріалів справи.
Стислий виклад позицій учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТБС-Проф" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Сервіс" про стягнення 159299,16 грн заборгованості за Договором підряду № 236 від 13.11.2023 (далі - Договір), яка складається з: 141820,15 грн - основного боргу, 4331,67 грн - 3% річних та 13147,34 грн - інфляційних втрат.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що на виконання умов Договору ТОВ "ТБС-Проф" виконало ремонтні роботи на АЗС № 01/005 смт Літин, вул. Хмельницького Б., 68 загальною вартістю 859493,42 грн, а відповідач не здійснив повної та своєчасної оплати робіт, виконаних позивачем, чим порушив умови вищевказаного Договору. На підтвердження невиконання відповідачем зобов'язань позивач посилається на підписаний сторонами Акт № 1 від 05.04.2024 приймання виконаних будівельних робіт (Форма № КБ-2в) та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт від 05.04.2024 (Форма № КБ-3).
У відзиві на позовну заяву б/н від 18.11.2024 відповідач навів причини невизнання позовних вимог, зокрема останній стверджує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший Сервіс" сплатило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБС-Проф" 717673,27 грн, тоді як пунктом 4.1 Договору ціна робіт складає 250000,00 грн.
За твердженням відповідача позивачем безпідставно включено до Акту № 1 від 05.04.2024 приймання виконаних будівельних робіт витрати на матеріали, оскільки умовами Договору передбачено, що роботи виконуються з матеріалів замовника. Так, на виконання пункту 4.1.2 Договору відповідачем сплачено 34044,00 грн на користь ТОВ "Товари для будинку та саду". В обґрунтування заперечень в цій частині відповідач посилається на те, що сторони не вносили до Договору зміни, а тому відсутні підстави для стягнення коштів за матеріали, зазначені у Акті.
Також Марків Н. В. зазначив, що роботи виконано позивачем із порушенням строку, визначеного Договором, а тому порушення строку оплати за виконану роботу відбулось з вини ТОВ "ТБС-Проф".
У відповіді на відзив на позовну заяву б/н від 25.11.2024 представник позивача адвокат Шевчук В. О. зазначив, що доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву не підтверджуються належними та допустимими доказами, а отже не підлягають врахуванню при розгляді цієї справи. Також адвокат Шевчук В. О. звертає увагу суду на те, що закупівля матеріалів також здійснювалось за кошти позивача, відтак їх вартість включено до Довідки про вартість виконаних робіт та витрат (форма № КБ-3) та підлягає оплаті. На підтвердження вказаних обставин позивачем долучено до своєї заяви по суті ряд первинних документів.
Зі змісту додаткових пояснень відповідача б/н від 27.11.2024, а також доданих до нього документів слідує, що після початку експлуатації АЗС № 01/005 в смт Літин по вул. Хмельницького Б., 68 відповідач виявив недоліки у виконаних позивачем роботах. Як пояснює відповідач, вимогу про усунення недоліків позивачу було надіслано електронним листом, втім ТОВ "ТБС-Проф" вказані у повідомленні недоліки не усунуло, що свідчить про недбале ставлення позивача до виконання своїх зобов'язань за Договором.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
13.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТБС-Проф" (далі також - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перший Сервіс" (далі також - Підрядник) укладено Договір № 236 (далі також - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого: в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, Підрядник зобов'язується своїми силами і на свій ризик виконати, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити наступні роботи: "Виконання ремонтних робіт на АЗС № 01/005 смт Літин, вул. Хмельницького Б., 68" відповідно до умов цього Договору.
Згідно з пунктом 1.2 Договору сторони погодили роботи виконувати згідно із специфікацією обсягів робіт (Додаток 1).
Пунктом 2.1 Договору передбачено термін виконання робіт за Договором - 35 календарних днів.
Підрядник приступає до робіт безпосередньо після підписання цього Договору (пункт 2.2 Договору).
Відповідно до пункту 3.1 та 3.2 Договору прийом виконаних робіт здійснюється сторонами за Актом приймання виконаних підрядних робіт, що підписується уповноваженими представниками обох сторін. Акт приймання виконаних підрядних робіт. Замовник зобов'язаний протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання акту здачі-приймання наданих послуг підписати його та направити Виконавцю, або в той же строк направити Виконавцю мотивовану відмову в підписанні акту.
Згідно з пунктом 4.1 Договору ціна робіт (сума Договору), доручених до виконання, складає 250000,00 грн, в тому числі 20% ПДВ - 41 666,67 грн. Підрядник бере на себе зобов'язання по незмінності (фіксації) ціни / вартості робіт за Договором до закінчення терміну його дії.
У пункті 4.1.1 Договору сторони погодили, що оплата за виконані роботи здійснюється з відтермінуванням 10 календарних днів після підписання актів приймання виконаних робіт.
Роботи Підрядником виконуються з матеріалів Замовника власним обладнанням (пункт 4.1.2 Договору).
Сторони у пункті 7.1 передбачили, що Договір набирає чинності в день його підписання обома сторонами і діє до 01.03.2023, а в разі неналежного виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобов'язань - до повного їх виконання.
Всі зміни і доповнення до цього Договору можуть бути внесені за письмовою згодою на це обох сторін і оформлюються Додатковими угодами, які є невід'ємною частиною цього Договору (пункт 7.2 Договору).
05.04.2024 сторонами підписано Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2024 року, яку оформлено у формі № КБ-3 (далі - Довідка про вартість), відповідно до якої вартість виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю "ТБС-Проф" робіт по об'єкту будівництва: "Ремонтні роботи операторної АЗС № 01/005, яка знаходиться за адресою: Вінницька обл., смт Літин, вул. Хмельницького Б., 68", - становить 859493,42 грн.
05.04.2024 сторонами підписано Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2024 року, складений у формі КБ-2в (далі - Акт № 1), згідно з яким загальна вартість робіт та витрат за Договором № 236 від 13.11.2024 становить 859493,42 грн.
Матеріали справи свідчать, а сторонами не спростовується, що вищезазначені первинні документи підписано в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін без будь-яких застережень і зауважень та їх підписи скріплені печатками підприємств, завірені копії яких долучені до матеріалів справи.
За виконані позивачем підрядні роботи відповідач розрахувався частково в розмірі 717673,27 грн, що підтверджується такими документами:
- платіжна інструкція № 46 від 08.12.2023 у розмірі 417673,27 грн,
- платіжна інструкція № 302 від 15.05.2024 у розмірі 50000,00 грн,
- платіжна інструкція № 544 від 18.07.2024 у розмірі 100000,00 грн,
- платіжна інструкція № 564 від 31.07.2024 у розмірі 150000,00 грн.
Відповідач решту коштів не сплатив у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 141820,15 грн, що стало підставою для звернення позивачем з цим позовом до суду.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача 159299,16 грн заборгованості за виконані роботи згідно з Договором № 236 від 13.11.2023.
Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.
У процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). При вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов'язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення Господарського процесуального кодексу України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.
Отже, обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).
Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Положеннями статей 13, 14, 526 ЦК України передбачено, що цивільні права і обов'язки здійснюються та виконуються у межах, наданих договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правами. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до пункту 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є договір.
За приписами статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини у сфері виконання підрядних робіт на підставі укладеного Договору № 236 від 13.11.2023 та регулюються положеннями 61 глави ЦК України.
Частиною першою статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Судом установлено, що предметом укладеного між сторонами договору є виконання ремонтних робіт на АЗС № 01/005 смт Літин, вул. Хмельницького Б., 68.
Ураховуючи позиції сторін у цій справі, суд зазначає, що під час вирішення питання про наявність або відсутність підстав для стягнення із відповідача боргу з оплати виконаних Підрядником робіт за Договором, господарський суд повинен дослідити: яка погоджена сторонами ціна робіт; яка сторона надає матеріали; які роботи були фактично виконано Підрядником та прийнято Замовником; чи оплачено Замовником виконані роботи в повному обсязі.
Згідно з частинами першою та третьою статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Як уже встановлено вище, ціна робіт, доручених до виконання, складає 250000,00 грн (пункт 4.1 Договору).
Відповідно до статті 839 ЦК України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.
Відповідно до частини другої та третьої статті 840 ЦК України, якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків. Підрядник відповідає за невиконання або неналежне виконання роботи, спричинене недоліками матеріалу, наданого замовником, якщо не доведе, що ці недоліки не могли бути ним виявлені при належному прийманні матеріалу.
У пункті 1.2 Договору сторони передбачили, що виконувати роботи згідно з специфікацією обсягів робіт.
Водночас, під час розгляду справи, жоден з учасників не надав суду специфікації обсягів робіт, яка є додатком № 1 до Договору, а також не надано пояснень щодо того, який обсяг робіт був погоджений сторонами при підписанні Договору.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи, 05.04.2024 уповноваженим представником відповідача підписано та скріплено печаткою підприємства Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2024 року за формою № КБ-3 від 05.04.2024 та Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2024 року за формою № КБ-2в за Договором № 236 від 23.11.2023 на загальну вартість 859493,42 грн.
Обґрунтовуючи відсутність підстав для стягнення коштів за Договором, відповідач посилається на те, що сторони не вносили зміни до пункту 4.1 розділу "Вартість робіт та порядок розрахунків" Договору, а до Акту включено витрати на матеріали, які не передбачені Договором.
Втім, суд критично оцінює такі заперечення відповідача, оскільки Замовник своїми діями, а саме підписанням первинних документів погодив ціну робіт, їх обсяг, а також прийняв вказані роботи. Доказів на спростування цього факту відповідач не надав.
Матеріали справи не містять ані претензії Замовника щодо виконання позивачем робіт із власних матеріалів, ані відмови відповідача від Договору у зв'язку із відступом Підрядником від погоджених сторонами умов Договору в частині виконання робіт з матеріалів Замовника.
Суд бере до уваги те, що після підписання первинних документів за Договором відповідач здійснив часткову оплату виконаних Підрядником робіт, що у свою чергу свідчить про відсутність у Замовника заперечень щодо обсягів та вартості робіт, вказаних у Довідці про вартість та Акті № 1.
Таким чином, підписані, зі сторони Підрядника та Замовника, Довідка про вартість та Акт № 1 є підставою для проведення розрахунків між сторонами.
Пунктом 4.1.1 Договору встановлено, що оплата за виконані роботи здійснюється з відтермінуванням 10 календарних днів після підписання актів приймання виконаних робіт.
У передбачений Договором строк, оплату виконаних робіт відповідачем здійснено не було, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов'язання.
Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за Договором щодо повної оплати виконаних робіт, позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу.
Відповідачем сума заборгованості за спірним Актом приймання виконаних будівельних робіт № 1 у розмірі 141820,15 грн не спростована, докази її погашення матеріали справи не містять, що є підставою для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача вказаної суми боргу.
Щодо стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 4331,67 грн, нарахованих за період з 16.04.2024 по 07.10.2024, суд зазначає таке.
Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.01.2020 № 924/532/19).
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Як слідує з розрахунку, що міститься у позовній заяві (а. с. 9), позивач нарахував 3 % річних у сумі, що становить 4331,67 грн, виходячи з такого:
- за період з 16.04.2024 по 15.05.2024 на суму заборгованості 441820,15 грн, що становить 1089,41 грн 3 % річних;
- за період з 16.05.2024 по 18.07.2024 на суму заборгованості 391820,15 грн, що становить 2125,49 грн 3 % річних;
- за період з 19.07.2024 по 01.08.2024 на суму заборгованості 291820,15 грн, що становить 335,79 грн 3 % річних;
- за період з 02.08.2024 по 07.10.2024 на суму заборгованості 141820,15 грн, що становить 780,98 грн 3 % річних.
При перевірці правомірності визначення позивачем періодів нарахування відсотків річних, суд враховує правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 13.06.2018 у справі № 922/1008/16, згідно з яким: день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних.
Суд дослідив наявні в матеріалах справи платіжні документи з метою визначення сум заборгованості та дат, з яких відповідач вважається таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань. Матеріалами справи підтверджується, що 08.12.2023 відповідач здійснив платіж у розмірі 417673,27 грн, 15.05.2024 - 50000,00 грн, 18.07.2024 - 100000,00 грн та 31.07.2024 - 150000,00 грн.
Як вже встановлено, акт приймання виконаних робіт підписано сторонами 05.04.2024.
Враховуючи пункт 4.1.1 Договору, згідно з яким оплата за виконані роботи здійснюється з відтермінуванням 10 календарних днів після підписання актів приймання виконаних робіт, відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунку за Актом № 1 від 05.04.2024 - з 16.04.2024.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3 % річних в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку про його помилковість, оскільки позивачем включено до розрахунку дні фактичної сплати заборгованості.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення 3 % річних підлягають задоволенню частково в сумі 4163,37 грн, в іншій частині вимог про стягнення 3 % річних в сумі 168,30 грн слід відмовити у зв'язку із необґрунтованістю позовних вимог.
Щодо вимоги про стягнення 13147,34 грн суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, суд дійшов таких висновків.
При перевірці правильності нарахування позивачем суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, суд враховує висновки щодо застосування статті 625 ЦК України, викладену у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 та від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, згідно з якими.
При розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 (далі - Постанова КМУ №1078) та Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 постанови КМУ № 1078).
Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Враховуючи наведені висновки, здійснивши перевірку правильності нарахування заявленої суми, суд дійшов висновку про правомірність вимоги про стягнення 11611,03 грн суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів.
Відтак, заявлена до стягнення сума інфляційних втрат у розмірі 1536,31 грн є необґрунтованою у зв'язку з чим суд відмовляє у цій частині.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Положення статей 76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Щодо судових витрат.
Позивачем при звернені до суду із цим позовом сплачено 4623,94 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1764 від 01.08.2024 (а. с. 11).
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовних заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи ціну позову (159299,16 грн), та вищенаведене положення Закону України "Про судовий збір", при подані позову слід було заплатити 3028,00 грн судового збору (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Отже, позивачем внесено до Державного бюджету України на 1595,94 грн судового збору більше, ніж встановлено законом.
Як вказано в пункті 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Разом з тим, за відсутності клопотання позивача про повернення надмірно сплаченого судового збору, таке питання судом не вирішується.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, за правилами статті 129 ГПК України на відповідача покладається судовий збір у сумі 2995,60 грн, тоді як витрати зі сплати судового збору у розмірі 32,40 грн слід залишити за позивачем.
Керуючись статтями 8, 18, 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 326, 327 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Сервіс" (місцезнаходження: вул. Толстого Льва, буд. 33, оф. 75, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код юридичної особи: 43375072) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБС-Проф" (місцезнаходження: вул. Героїв Крут, буд. 4-В, оф. 48, м. Вінниця, Вінницький р-н, Вінницька обл., 21001; ідентифікаційний код юридичної особи: 41571234) 141820,15 грн - основного боргу, 4163,37 грн - 3 % річних, 11611,03 грн - інфляційний втрат та 2995,60 грн відшкодування судових витрат на сплату судового збору.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Відповідно до положень частини першої статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Примірник рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.
Повне рішення складено 09 січня 2025 р.
Суддя Олег ВИНОГРАДСЬКИЙ
Віддрук. прим.:
1 - до справи