Постанова від 09.01.2025 по справі 904/2797/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.2025 року м.Дніпро Справа № 904/2797/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О.

суддів: Мороз В.Ф., Кощеєв І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Коваленко Олега Володимировича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2024 у справі №904/2797/24 (суддя Мельниченко І.Ф.)

за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Фізичної особи-підприємця Коваленко Олега Володимировича, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості в сумі 287 147,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 267610,41 грн., що складають суму заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за період з 05.11.2021 по 31.12.2023, 2 089,94 грн. - заборгованості за абонентське обслуговування за період з 05.11.2021 по 31.12.2023, 8 864,46 грн. - інфляції грошових коштів, 7 595,08 грн. - річних та 987,28 грн. - пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021 в частині повної та своєчасної оплати за спожиту теплову енергію та надані послуги з абонентського обслуговування.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2024р. у справі № 904/2797/24 позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Коваленко Олега Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Цісик Квітки, буд. 9, код ЄДРПОУ 03342184) 267 610,41 грн. - заборгованості за послуги з постачання теплової енергії; 2 089,94 грн. - плати за абонентське обслуговування; 7 595,08 грн. - річних; 8 864,46 грн. - інфляції грошових коштів; 987,28 грн. - пені та 3 445,77 грн. - судового збору. Загальна сума, що підлягає до стягнення, складає - 290 592,94 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки співвласники багатоквартирних будинків, в які вбудовано спірні приміщення відповідача, не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, між сторонами фактично укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який набув чинності 05.11.2021 (через 30 днів після опублікування), у зв'язку з чим договір № 3825 купівлі-продажу теплової енергії від 02.10.2017 (на який посилається відповідач) припинив свою дію в частині тих приміщень, які вбудовано в багатоквартирні будинки (спірні приміщення ФОП Коваленко О.В.).

Таким чином, з 05.11.2021 між позивачем та відповідачем укладено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, на виконання умов якого КПТМ "Криворіжтепломережа" у період з листопада 2021 по грудень 2023 поставило за об'єктами теплоспоживання відповідача теплову енергію на загальну суму 459 484,24 грн. та надало послуги з абонентського обслуговування на загальну суму 2 940,29 грн.

Відповідач неналежним чином виконав зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії та послуг з абонентського обслуговування за спірним договором, здійснивши розрахунки частково в сумі 192 724,18 грн. (191 873,83 грн. - за теплову енергію та 850,35 грн. - за абонентське обслуговування)

Доказів сплати заборгованості з постачання теплової енергії в сумі 267 610,41 грн. та за абонентське обслуговування в сумі 2 089,94 грн. за загальний період з листопада 2021 по грудень 2023 на момент розгляду спору відповідачем суду не надано, як і не надано контррозрахунку пред'явленої до стягнення суми основного боргу.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з зазначеним рішенням, через систему «Електронний суд», Фізична особа-підприємць Коваленко Олег Володимирович звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2024 р. у справі №904/2797/24 скасувати. Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Стягнути з «Криворіжтепломережа» (код ЄДРПОУ 03342184) на користь ФОП Коваленко Олега Володимировича (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 5 168,95 грн. та послуг з професійної правничої допомоги в сумі 10 000,00 грн. Здійснити перерозподіл судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції, стягнути з «Криворіжтепломережа» (код ЄДРПОУ 03342184) на користь ФОП Коваленко Олега Володимировича (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по оплаті послуг з професійної правничої допомоги в сумі 12 000,00грн.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обгрунтована наступним:

Суд першої інстанції неправильно встановив фактичні обставини, оскільки не врахував, що договір №3825 від 02.10.2017 р. залишається чинним, а укладення нового договору №12005 не підтверджується. Нарахування за послуги на основі договору №12005 є безпідставними, адже вони суперечать умовам чинного договору №3825.

Акти прийому-передачі теплової енергії складалися відповідно до умов договору №3825, а не договору №12005, тому їх використання як підстави для стягнення заборгованості за договором №12005 є безпідставним.

Нарахування плати за загальнобудинкові потреби та мінімальну частку середнього питомого споживання теплової енергії є безпідставними, оскільки приміщення Відповідача не підключені до загальнобудинкових ВБСТ і забезпечуються теплом через власні інженерно-технічні системи.

Суд першої інстанції безпідставно стягнув заборгованість, оскільки Позивач не надав розрахунків мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії та доказів її обґрунтованості.

Відповідно, розрахунки між Позивачем та Відповідачем повинні здійснюватись з врахування споживання теплової енергії, окремо від споживання теплової енергії у внутрішньобудинковій системі теплопостачання, до якої Відповідач не підключений, а тому і нести витрати з оплати витрат тепла у якій не зобов'язаний, що не враховано судом.

Позивач не довів, що ФОП Коваленко О.В. є споживачем теплової енергії за адресою м. Кривий Ріг, вул. Вартаняна 42, тому вимоги про стягнення заборгованості безпідставні і мають бути відхилені.

Рішення суду першої інстанції у справі №904/2797/24 підлягає скасуванню, оскільки не містить оцінки ключових аргументів Відповідача (отримання приміщеннями Відповідача теплоносія через окремі інженерно-технічні теплові системи (ІТТС), підключені до централізованого теплопостачання через окремі вводи; регулювання відносин між Позивачем та Відповідачем умовами Договору №3825; неможливості застосування до відносин Позивача та Відповідача умов публічного індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії, так як він не передбачає споживання теплової енергії не від внутрішньобудинкової системи теплопостачання; відсутності обов'язку оплачувати забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення (ЗБП) та мінімальну частку питомого споживання (ЧПС); відсутність розрахунку стягуваної суми заборгованості; безпідставне включення до стягуваної суми донарахувань мінімальної частки середнього питомого споживання, розмір яких не зазначено та не підтверджено жодними розрахунками; відсутність у Відповідача обов'язку оплачувати теплову енергію, спожиту за адресою м. Кривий Ріг, вул. Вартаняна 42 (Є. Коновальця 42), так як вона фактична спожита іншим споживачем - ФОП Кравченко І.В.) та доказів, що підтверджують його заперечення, а отже, не відповідає критеріям законності та обґрунтованості, передбаченим ст. 236 ГПК України.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Згідно поданого відзиву КПТМ "Криворіжтепломережа" просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. В обґрунтування зазначає, що з 05.11.2021 договірні відносини між КПТМ "Криворіжтепломережа" та споживачами - власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку врегульовані індивідуальним договором (який є публічним договором приєднання, текст якого розміщено на сайті КПТМ "Криворіжтепломережа", режим доступу http://kpts.dp.ua/dogovorte.php) про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021, що укладений в порядку ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VIII.

Згідно з Законом України «Про житлово-комунальні послуги»№ 2189-\ІІІ передбачається, що у багатоквартирному будинку споживачам (співвласникам багатоквартирного будинку) надається комунальна послуга - послуга з постачання теплової енергії (а не здійснюється купівля-продаж теплової енергії як товарної продукції, як було передбачено «старими» договорами).

Тому Договір купівлі-продажу теплової енергії № 3825 від 02.10.2017р. (на який посилається відповідач) в частині нежитлових приміщень (власником яких є ФОП Коваленко О.В.) які вбудовані (вбудовано-прибудовані) до багатоквартирних будинків припинив свою дію в силу змін в законодавстві.

В даному випадку, дія Договору купівлі-продажу теплової енергії № 3825 від 02.10.2017р. залишила свою чинність щодо нежитлового приміщення аптеки по вул. Чарівна, 22А (який знаходиться в окремо розташованій будівлі).

Згідно частини 1 розділу VI Методики 315 - для споживачів, приміщення яких оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії (а спірні приміщення відповідача (кожне окремо) облаштовано приладами розподільного обліку (факт сторонами не заперечується, а також докази надавав представник відповідача до відзиву (робочі проекти)), розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об'єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії. Мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії на опалення визначається для опалюваних приміщень, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії. Цією часткою перевіряють додержання теплового режиму в цих приміщеннях протягом опалювального періоду, в яких не допускається зниження температури повітря більше ніж на 4 оС від нормативної температури внутрішнього повітря. Якщо опалюване приміщення спожило менший обсяг теплової енергії, визначений за показаннями приладів розподільного обліку теплової енергії, ніж визначений за мінімальною часткою середнього питомого споживання, такому приміщенню донараховується обсяг спожитої теплової енергії.

В багатоквартирному будинку присутні внутрішньобудинкові системи, до яких, згідно проектних рішень було здійснено підключення спірних приміщень для влаштування окремого вводу (що підтверджується план-схемою із робочих проектів по адресам спірних приміщень витяги з яких додаються).

Тобто відповідачем було здійснено врізку по внутрішньобудинкові системи (які на вводі обладнані приладом комерційного обліку, які в свою чергу здійснює облік всієї послуги з постачання теплової енергії яка подалася до багатоквартирного будинку як цілісного майнового комплексу) після чого встановив свій прилад розподільчого обліку. Тобто наявна так звана ситуація як «прилад в приладі».

Обладнання відповідача (по всіх спірних об'єктах нерухомості), навіть з урахуванням улаштування окремого вводу відповідачем, все одно фактично приєднано до внутрішньо будинкових мереж багатквартиного будинку (тобто в межах багатоквартиного будинку, а не окремою мережою з теплорозподільчого пункту), спірні приміщення відповідача також знаходятся в межах буднку.

У постанові від 06 листопада 2018 року у справі №904/7024/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що якщо відповідне устаткування житлових/нежитлових приміщень, що належать власникам таких приміщень, приєднане до внутрішньобудинкових систем, то власники таких приміщень є споживачами послуг та суб'єктами у сфері житлово-комунальних послуг.

Відповідач зобов'язаний оплачувати послуги за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, не зважаючи на відсутність системи централізованого опалення у нежитловому приміщенні, у зв'язку із влаштуванням індивідуальної системи опалення.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Кощеєв І.М., Мороз В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2024 витребувано матеріали даної справи у суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Коваленко Олега Володимировича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2024 у справі №904/2797/24, до надходження даної справи з суду першої інстанції.

11.10.2024 матеріали справи № 904/2797/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Коваленко Олега Володимировича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2024 у справі №904/2797/24; розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - позивач у даній справі) є надавачем послуги з постачання теплової енергії у місті Кривому Розі.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна нежиле приміщення, вбудоване в перший поверх житлового будинку, загальною площею 102,30 кв.м, розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Сірка Івана, буд. 45, прим. 36, належить на праві власності Коваленко Олегу Володимировичу, на підставі договору купівлі-продажу, ВМЕ № 690374, ВМЕ № 690376, 25.05.2009, приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Лігута Л.В., зареєстровано в реєстрі за № 1473 та акт прийому-передачі від 27.05.2009.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна нежиле приміщення, вбудоване в перший поверх 3-4 поверхового житлового будинку, загальною площею 188,2 кв.м, розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Сірка Івана, буд. 45, прим. 33, належить на праві власності Фізичній особі-підприємцю Коваленко Олегу Володимировичу, на підставі договору купівлі-продажу, ВСО № 029083, ВСО № 029087, 26.12.2005, приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Кравець О.В., зареєстровано в реєстрі за № 349.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 1/2 частини нежитлового приміщення, яке вбудоване в перший поверх житлового будинку, загальною площею 91,8 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , належать на праві власності ОСОБА_1 , на підставі договору дарування, 1/2 частки нежитлового приміщення, серія та номер: реєстр № 147, виданий 29.05.2019, видавник: приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області - Кириєнко Ю.Ф.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна нежиле приміщення, вбудоване в перший поверх двоповерхового житлового будинку, загальною площею 62,4 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , належить на праві власності ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право власності, НОМЕР_2 , 18.09.2008, рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради "Про видачу свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна" від 10.09.2008 за № 687.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 25.11.2002, видане виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області на підставі рішення Криворізького виконавчого комітету міської ради від 13.11.2002 № 460, приміщення аптеки, площею 97,9 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , належить на праві власності ОСОБА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право власності від 25.11.2002, видане виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області на підставі рішення від 13.11.2002 № 460, приміщення аптеки, площею 90,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_5 , належить на праві власності ОСОБА_1 .

Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" як виконавцем послуг 05.10.2021 на своєму офіційному сайті було розміщено індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що співвласниками багатоквартирних будинків, в які вбудовано нежитлові приміщення відповідача, протягом 30 днів з дня опублікування індивідуального договору на адресу позивача надсилалося рішення про обрання моделі договірних відносин.

Таким чином, 05.11.2021 Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - виконавець, позивач у даній справі) та Фізичною особою-підприємцем Коваленко Олегом Володимировичем (далі - споживач, відповідач у даній справі) фактично укладено типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - договір).

Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (пункт 1 договору).

Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця (пункт 2 договору).

Згідно з пунктом 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг.

Відповідно до пункту 5 договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, визначеними цим договором.

Згідно з пунктом 11 договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будинку комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі - Методика розподілу № 315).

Пунктом 16 договору передбачено, що на час відсутності вузла комерційного обліку у зв'язку з його ремонтом, проведенням повірки засобу вимірювальної техніки, який є складовою частиною вузла обліку, ведення комерційного обліку здійснюється відповідно до Методики розподілу.

Пунктом 30 вказаного договору встановлено, що плата за послуги постачання теплової енергії складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022, та Методики розрахунку, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про які розміщується на веб-сайті виконавця.

У пункті 31 договору зазначено, що вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або офіційному веб-сайті Виконавця http://www.kpts.dp.ua/.

Пунктом 32 договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункт 34 договору).

Споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (частина 3 пункту 41 договору).

Згідно з пунктом 47 договору оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному статтею 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше, ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом 1 року з дати набрання чинності.

Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (пункти 51, 52 договору).

Нарахування за обсяги спожитої теплової енергії відповідно до положень індивідуального договору, приписів Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" від 22.06.2017 № 2119-VІІІ, Правил надання послуги з постачання теплової енергії від 21.08.2019 № 830 та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг від 22.11.2018 № 315 (зі змінами) проводяться з урахуванням:

- нарахування плати на потреби опалення житлових/нежитлових приміщень (Qприм) (у разі наявності опалення);

- нарахування плати за місця загального користування (далі - МЗК) та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення (до 31.12.2021);

- нарахування плати на загальнобудинкові потреби (далі - ЗБП на опалення) та на обсяг теплової енергії (з 01.01.2022);

- втрати від транзиту (з 01.01.2022) (у разі наявності);

- мінімальної частки питомого споживання (у разі наявності);

- абонентської плати.

Згідно з частинами 32, 33 Правил 830 плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду) та умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України;

- плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.

Плата за послугу, абонентське обслуговування та плата за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкової системи теплопостачання багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однієї сумою в порядку та розмірах, визначених договором.

Тариф на послуги теплопостачання передбачено:

- за період з 25.10.2021 по 17.10.2023 тариф за 1 Гкал 5 065, 99 грн. (з ПДВ) (згідно рішення Криворізької міської ради від 22.10.2021 № 530 для потреб категорії "інші споживачі" КПТМ "Криворіжтепломережа");

- за період з 18.10.2023 по теперішній час тариф за 1 Гкал 3 481,81 грн. (з ПДВ) (згідно рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради від 18.10.2023 № 1272 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво транспортування та постачання, послугу з постачання теплової енергії Комунальному підприємству теплових мереж "Криворіжтепломережа", для потреб інших споживачів).

Плата за абонентське обслуговування визначається відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VІІ від 09.11.2017, Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії затверджених Постановою КМУ № 830 від 21.08.2019, Постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 808 "Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг" із змінами згідно постанови КМУ від 01.09.2021 № 928.

Розмір плати за абонентське обслуговування:

- за період з 05.11.2021 по 30.11.2021 без витрат на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку складає 22,05 грн. (згідно з наказом КПТМ "Криворіжтепломережа" від 03.11.2021 № 712 "Про встановлення розміру плати за абонентське обслуговування за індивідуальним договором про надання послуг з постачання теплової енергії");

- за період з 01.12.2021 по 30.06.2022 без витрат на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку складає 22,05 грн. (згідно з наказом КПТМ "Криворіжтепломережа" від 30.11.2021 № 791 "Про внесення змін до Наказу № 712 від 03.11.2021 "Про встановлення розміру плати за абонентське обслуговування за індивідуальним договором про надання послуг з постачання теплової енергії");

- за період з 01.07.2022 по 30.11.2022 без витрат на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку складає 17,87 грн. (згідно з наказом КПТМ "Криворіжтепломережа" від 30.06.2022 № 394 "Про внесення змін до Наказу № 712 від 03.11.2021 "Про встановлення розміру плати за абонентське обслуговування за індивідуальним договором про надання послуг з постачання теплової енергії");

- за період з 01.12.2022 по теперішній час без витрат на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку складає 17,70 грн. (згідно з наказом КПТМ "Криворіжтепломережа" від 29.11.2022 № 773 "Про внесення змін до Наказу № 712 від 03.11.2021 "Про встановлення розміру плати за абонентське обслуговування за індивідуальним договором про надання послуг з постачання теплової енергії").

Для оплати поставленої теплової енергії та наданих послуг з абонентського обслуговування позивачем виставлені відповідні рахунки-фактури на оплату, а саме, рахунки-фактури № 12005 від 08.12.2021, від 31.12.2021, від 31.01.2022, від 28.02.2022, від 31.03.2022, від 30.04.2022, від 31.05.2022, від 30.06.2022, від 31.07.2022, від 31.08.2022, від 30.09.2022, від 31.10.2022, від 30.11.2022, від 31.12.2022, від 31.01.2023, від 28.02.2023, від 31.03.2023, від 30.04.2023, від 31.07.2023, від 31.10.2023, від 30.11.2023, від 31.12.2023, копії яких залучено до матеріалів справи.

Так, відповідач за поставлену теплову енергію та абонентське обслуговування за загальний період з листопада 2021 по грудень 2023 розрахувався частково в сумі 192 724,18 грн. (191 873,83 грн. - за теплову енергію та 850,35 грн. - за абонентське обслуговування), у зв'язку з чим за останнім обліковується заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 267 610,41 грн. та заборгованість за надані послуги з абонентського обслуговування в сумі 2 089,94 грн., що і стало причиною виникнення спору у даній справі.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом № 2189-VІІІ «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 2189-VІІІ).

За наведеним у пунктах 2, 5 частини першої статті 1 Закону № 2189-VІІІ визначенням: житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2189-VІІІ предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 2189-VІІІ передбачено, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг. До повноважень Кабінету Міністрів України належать: затвердження правил надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та послуг з управління багатоквартирним будинком; затвердження типових договорів про надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та послуг з управління багатоквартирним будинком.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 затверджено "Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типові договори про послуг з постачання теплової енергії" (далі також - Правила), які набули чинності з 04.09.2019, відповідно до яких, ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати. Надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статті 14 Закону (пункт 13 Правил).

Відповідно до частин першої, другої статті 14 Закону № 2189-VІІІ за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним статтею 6 цього Закону: 1) кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір); 2) від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір); 3) об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем. Співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначену частиною першою цієї статті, за кожним видом комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії).

Відповідно до Правил у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022:

- індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем;

- індивідуальний договір з власником індивідуальних (садибних) житлових будинків вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги (фактичне виконання робіт із відключення будинку);

- фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

- у разі зміни права власності або користування приміщенням у багатоквартирному будинку, з попереднім власником (користувачем) якого було укладено індивідуальний договір, договір з новим власником (користувачем) вважається укладеним із дня такої зміни.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону № 2189-VІІІ (у редакції змін внесених Законом № 1060-ІХ) договори про надання комунальних послуг, укладені до введення його в дію, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Разом з тим, пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2189-VIII передбачено, що не пізніш як протягом одного року з дня введення в дію цього Закону (тобто не пізніше 01.05.2020) співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком зобов'язані прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електричної енергії та природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з частиною першою статті 14 цього Закону, а виконавці комунальних послуг - укласти із такими співвласниками договори про надання відповідних комунальних послуг відповідно до обраної співвласниками моделі організації договірних відносин.

Водночас, пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2189-VIII передбачено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги протягом строку, визначеного в пункті 4 цього розділу, між виконавцем та кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги відповідно до частини сьомої статті 14 цього Закону.

Наведені вище положення спеціального законодавства у сфері надання комунальних послуг свідчать про те, що законодавець унормував обов'язок підприємства теплопостачання з 01.05.2019 (тобто з дати, коли набрав чинності Закон № 2189-VІІІ у новій редакції) укладати договори на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за новими правилами, які в силу вимог Закону мали бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг та споживачами цих послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022, з урахуванням волевиявлення споживача щодо обрання моделі договірних відносин. Водночас, за відсутності волевиявлення співвласників багатоквартирних будинків щодо прийняття рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг ініціатива щодо його укладення надається безпосередньо виконавцям таких послуг, що мало місце у цій справі. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі №908/3233/20 та від 14.12.2023 у справі № 908/2078/22.

Згідно з ч. 2 ст. 179 Господарського кодексу України Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Відповідно до змісту частин 3, 4 та 7 статті 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі:

- вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

- типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

- договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч.ч. 2, 5 ст. 633 ЦК України умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису (абз. 3 ч. 1 ст. 641 ЦК України).

Наведені вище положення спеціального законодавства у сфері надання комунальних послуг свідчать про те, що законодавець унормував обов'язок підприємства теплопостачання з 01.05.2019 (тобто з дати, коли набрав чинності Закон № 2189-VІІІ у новій редакції) укладати договори на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за новими правилами, які в силу вимог Закону мали бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг та споживачами цих послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, з урахуванням волевиявлення споживача щодо обрання моделі договірних відносин. Водночас, за відсутності волевиявлення співвласників багатоквартирних будинків щодо прийняття рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг ініціатива щодо його укладення надається безпосередньо виконавцям таких послуг, що мало місце у цій справі.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі №908/3233/20, від 14.12.2023 у справі №908/2078/22 та від 09.04.2024 у справі №908/710/23.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" як виконавцем послуг 05.10.2021 на своєму офіційному сайті було розміщено індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.

Оскільки, співвласники багатоквартирних будинків, в які вбудовано спірні приміщення відповідача, не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, між сторонами фактично укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який набув чинності 05.11.2021 (через 30 днів після опублікування), у зв'язку з чим договір № 3825 купівлі-продажу теплової енергії від 02.10.2017 (на який посилається відповідач) припинив свою дію в частині тих приміщень, які вбудовано в багатоквартирні будинки (спірні приміщення ФОП Коваленко О.В.).

Враховуючи вищевикладене колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині: «….якщо суд встановив, що співвласниками багатоквартирного будинку рішення про обрання моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги не приймалось, відповідно Договір №3825 продовжує свою дію, а тому висновок про укладення сторонами спору 05.11.2021 р. типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії суперечить ст. 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та фактичним обставинам справи.

Наведене підтверджується також тим, що Позивач надіслав Відповідачу Додаткову угоду від 11.01.2023 р., якою передбачалось виключити з Договору №3825 об'єкти за адресою: вулиця Самотічна 16/2 та вулиця Сергія Колачевського 52/63. При цьому було вказано, що інші умови Договору №3825 від 02.10.20217 р. залишаються без змін.

Відповідач вказану додаткову угоду не підписав, а тому Договір №3825 змінений не був і продовжує діяти відносно усіх приміщень, вказаних у ньому.

15.02.2023 р. Позивач також направив Відповідачу лист з пропозицією підписати заяву-приєднання до індивідуального договору, яку Відповідач підписуватись відмовився листом від 31.01.2023 р.

Направивши вказані додаткову угоду та заяву-приєднання Позивач визнавав, що Договір №3825 від 02.10.2017 р. є діючим, що спростовує твердження в позовній заяві про те, що в 2021 р. з 05.11.2021 р. відносини урегульовані публічним договором приєднання.

Рішення суду не містить , також не надано оцінки діям Позивача, який стверджує про укладення 05.11.2021 р. нового Договору 12005, але при цьому надсилає Відповідачу додаткову угоду про розірвання Договору №3825, який, за його твердженням, вже припинив свою дію за два роки до цього.

Таким чином, оскільки Договір №3825 від 02.10.2017 р. є діючим, постачання теплової енергії Відповідачу здійснюється відповідно до умов саме цього Договору.

При цьому, до 01.01.2023 р. Відповідачу надходили рахунки, в яких було зазначено лише про нарахування абонентської плати і які були належним чином оплачені.

До 01.01.2023р. роздрукуванні розшифровки за об'єктами Відповідача до рахунків-фактури за наданими послугами Позивач не надавав.

Лише з січня 2023р. на адресу Позивача почали надаватися до рахунків фактури роздруковані розшифровки за кожним об'єктом окремо, в яких окрім послуги за теплову енергію, плати за абонентське обслуговування з'явилось також послуга ЗБП (загальнобудинкові потреби), яка до січня 2023р. в рахунках фактури та актах приймання не вказувалась (вказані рахунки є додатком 6 до позовної заяви).

Наведене підтверджує, що твердження Позивача про укладення з 05.11.2021 р. Індивідуального договору не відповідає дійсності. Відносини між Позивачем та Відповідачем, як в 2021 р., так і в подальшому були врегульовані Договором №3825 від 02.10.2017 р.

Листами від 31.01.2023р. та від 15.03.2023р. Відповідач повідомляв Позивача про безпідставність здійснених з 2023 р. нарахувань, як таких, що суперечать умовам Договору №3825, та просив привести взаєморозрахунки у відповідності до умов існуючого договору, проте Позивач проігнорував звернення Відповідача.

Таким чином, здійснення вказаних нарахувань Позивачем по Договору №12005 є безпідставним.….» , як такі, що суперечать вищенаведеним нормам матеріального права і сталій судовій практиці.

Нарахування за обсяги спожитої теплової енергії відповідно до положень індивідуального договору, приписів Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" від 22.06.2017 № 2119-VІІІ, Правил надання послуги з постачання теплової енергії від 21.08.2019 № 830 та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг від 22.11.2018 № 315 (зі змінами) проводяться з урахуванням:

- нарахування плати на потреби опалення житлових/нежитлових приміщень (Qприм) (у разі наявності опалення);

- нарахування плати за місця загального користування (далі - МЗК) та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення (до 31.12.2021);

- нарахування плати на загальнобудинкові потреби (далі - ЗБП на опалення) та на обсяг теплової енергії (з 01.01.2022);

- втрати від транзиту (з 01.01.2022) (у разі наявності);

- мінімальної частки питомого споживання (у разі наявності);

- абонентської плати.

Згідно з частинами 32, 33 Правил 830 плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду) та умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України;

- плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.

Плата за послугу, абонентське обслуговування та плата за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкової системи теплопостачання багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однієї сумою в порядку та розмірах, визначених договором.

Плата за абонентське обслуговування визначається відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VІІ від 09.11.2017, Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії затверджених Постановою КМУ № 830 від 21.08.2019, Постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 808 "Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг" із змінами згідно постанови КМУ від 01.09.2021 № 928.

Судом першої інстанції встановлено, що кожне приміщення відповідача оснащене окремим приладом розподільчого обліку - індивідуальним лічильником (який є приладом розподільчого обліку, після комерційного приладу обліку). Обсяг теплової енергії на потреби опалення (Qпр) на дані приміщення визначається за показниками індивідуального приладу обліку теплової енергії.

Як зазначалося вище, спірні приміщення вказані в позовній заяві вбудовані в багатоквартирні будинки, тобто знаходяться в складі багатоквартирних будинків, як цілісного майнового комплексу.

Також, спірні приміщення відповідача не приєднано напряму до тепло розподільчого пункту (ТРП), так як згідно технічних умов (копії яких додано до відзиву на позовну заяву, та які різняться лише в адресах об'єктів) в п. 5 ТУ передбачено: "приєднання приміщення аптеки виконати від транзитного трубопроводу в технічному підвалі житлового будинку". Що підтверджує факт приєднання нежитлових приміщень відповідача до транзитних мереж багатоквартирного будинку з улаштуванням лише окремого (індивідуального) вводу.

Приміщення відповідача виокремлені від системи централізованого опалення шляхом улаштування окремого вводу (з врізкою у транзитні теплові мережі будинку) зі встановленням приладу обліку теплової енергії приміщень аптек.

Відповідно до Методики розподілу № 315 відповідачеві було здійснено нарахування на загальний обсяг спожитої теплової енергії Q опал. буд. на опалення будівлі/будинку (як цілісного майнового комплексу) у розрахунковому періоді, який визначається за показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії (теплолічильника) та розподіляється, відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг:

- опалення приміщень;

- опалення місць загального користування (МЗК) та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення (до 31.12.2021);

- на забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення (ЗБП) (з 01.01.2022р.);

- мінімальну частку питомого споживання;

- абонентську плату.

Згідно з частиною 1 розділу VІ Методики № 315 для споживачів, приміщення яких оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об'єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії. Мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії на опалення визначається для опалюваних приміщень, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії. Цією часткою перевіряють додержання теплового режиму в цих приміщеннях протягом опалювального періоду, в яких не допускається зниження температури повітря більше ніж на 4о C від нормативної температури внутрішнього повітря. Якщо опалюване приміщення спожило менший обсяг теплової енергії, визначений за показаннями приладів розподільного обліку теплової енергії, ніж визначений за мінімальною часткою середнього питомого споживання, такому приміщенню донараховується обсяг спожитої теплової енергії.

Пунктом 6 Розділу III Методики № 315 визначено, що у будівлі/будинку, у якій/якому частина приміщень оснащена приладами розподільного обліку теплової енергії, а решта приміщень не оснащена такими приладами, наявні приміщення з індивідуальним опаленням та/або окремі приміщення з транзитними мережами опалення, обсяг спожитої теплової енергії розподіляється: на опалення опалюваного приміщення, оснащеного вузлом розподільного обліку, визначається на підставі показань відповідного вузла розподільного обліку з врахуванням частки обсягу спожитої теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, що визначається пропорційно до загальних/опалювальних площ/об'ємів цих приміщень, та враховуючи вимоги розділів VI, VIII цієї Методики.

Для опалюваного приміщення, оснащеного приладом (приладами) розподільного обліку теплової енергії, крім обсягу теплової енергії, визначеного на підставі його/їх показань, донараховується обсяг теплової енергії, якщо фактичне споживання теплової енергії у такому приміщенні менше мінімальної частки середнього питомого споживання, яка визначається відповідно до пунктів 1-3 розділу VI цієї Методики.

Згідно показів приладів розподільчого обліку теплової енергії (для потреб своїх нежитлових приміщень) відповідач споживав менше гігакалорій, ніж повинен був споживати відповідно до кількості середнього питомого споживання своїх приміщень, з урахуванням показів приладу комерційного обліку (будинкового), виконавцем послуги було здійснено донарахування обсягу теплової енергії з метою унеможливлення опалення приміщення за рахунок суміжних опалюваних приміщень або опалюваних МЗК та допоміжних приміщень (як це передбачено частиною 1 розділу VІ Методики № 315).

На виконання умов індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, КПТМ "Криворіжтепломережа" у період з листопада 2021 по грудень 2023 поставило за об'єктами теплоспоживання відповідача теплову енергію на загальну суму 459 484,24 грн. та надало послуги з абонентського обслуговування на загальну суму 2 940,29 грн.

Обсяги розподілу теплової енергії за вказаний період зафіксовані показниками вузлів обліку, що підтверджується залученими до матеріалів справи актами прийому-передачі теплової енергії, складеними споживачем та теплопостачальною організацією, та звітами по вузлам обліку теплової енергії.

Для оплати поставленої теплової енергії та наданих послуг з абонентського обслуговування позивачем виставлені відповідні рахунки-фактури на оплату, а саме, рахунки-фактури № 12005 від 08.12.2021, від 31.12.2021, від 31.01.2022, від 28.02.2022, від 31.03.2022, від 30.04.2022, від 31.05.2022, від 30.06.2022, від 31.07.2022, від 31.08.2022, від 30.09.2022, від 31.10.2022, від 30.11.2022, від 31.12.2022, від 31.01.2023, від 28.02.2023, від 31.03.2023, від 30.04.2023, від 31.07.2023, від 31.10.2023, від 30.11.2023, від 31.12.2023, копії яких залучено до матеріалів справи.

Відповідач неналежним чином виконав зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії та послуг з абонентського обслуговування за спірним договором, здійснивши розрахунки частково в сумі 192 724,18 грн. (191 873,83 грн. - за теплову енергію та 850,35 грн. - за абонентське обслуговування)

Доказів сплати заборгованості з постачання теплової енергії в сумі 267 610,41 грн. та за абонентське обслуговування в сумі 2 089,94 грн. за загальний період з листопада 2021 по грудень 2023 на момент розгляду спору відповідачем суду не надано, як і не надано контррозрахунку пред'явленої до стягнення суми основного боргу.

Колегія суддів зазаначає, що укладений між сторонами типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії є підставою для виникнення у сторін цього договору майново-господарських зобов'язань.

Згідно з п. 34 Типового індивідуального договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 45 спірного договору визначено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.

Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: встановлення факту укладення між сторонами індивідуального договору, невиконання відповідачем зобов'язань в частині оплати наданих за цим договором послуг та ненадання ним доказів, які б спростовували таке порушення, місцевий господарський суд, здійснивши перевірку нарахованих позивачем сум заборгованості, трьох процентів річних, інфляційних втрат, пені та плати за абонентське обслуговування, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості за послугу з постачання теплової енергії у розмірі 267 610,41 грн та за абонентське обслуговування у розмірі 2089,94 грн за період з листопада 2021 року по грудень 2023 року, інфляційних втрат у розмірі 8 864,46 грн. (з березня 2023 року по квітень 2024 року), 3% річних у розмірі 7595,08 грн (з 01.03.2023 по 29.05.2024), пені у розмірі 987,28 грн (з 01.09.2023 по 29.05.2024).

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що: «…ФОП Коваленко О.В. ніколи не використовував теплову енергію у приміщені за адресою м. Кривий Ріг, вул. Вартаняна 42 (Є. Коновальця 42), так само з ним ніколи не укладався договір на користування тепловою енергією за вказаною адресою.

Вказане приміщення використовувалось ФОП Кравченко І.В., яка споживала теплову енергію на підставі договору №4267 від 05.11.2021 р.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Будь-яких доказів використання Відповідачем теплової енергії у приміщені за адресою м. Кривий Ріг, вул. Вартаняна 42 (Є. Коновальця 42) протягом спірного періоду Позивачем до позовної заяви не додано.

Таким чином, Позивачем не доведено, що саме ФОП Коваленко О.В. є споживачем теплової енергії за за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Вартаняна 42 (Є. Коновальця 42), відповідно позовні вимоги про стягнення з нього заборгованості за спожиту теплову енергію за цією адресою безпідставні та задоволенню не підлягають…» відхиляються колегією суддів з огляду на дані Державного реєстру речових прав, згідно яких , відповідач у спірний період був співвласником 1/2 частини нежитлового приміщення на вулиці Євгена Коновальця, 42, і мав сплачувати комунальні послуги за свою частку приміщення. Так згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 1/2 частини нежитлового приміщення, яке вбудоване в перший поверх житлового будинку, загальною площею 91,8 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , належать на праві власності Коваленко Олегу Володимировичу, на підставі договору дарування, 1/2 частки нежитлового приміщення, серія та номер: реєстр № 147, виданий 29.05.2019 (а.с. 18, Т. 1).

Інші доводи апеляційної скарги, не містять в собі посилань на докаки, які б могли спростувати вищевстановлені фактичні обставни справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2024 у справі № 904/2797/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Коваленко Олега Володимировича на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 5168,65 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Коваленко Олега Володимировича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2024 у справі № 904/2797/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2024 у справі № 904/2797/24 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 5168,55 грн покласти на Фізичну особу-підприємця Коваленко Олега Володимировича.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя І.М. Кощеєв