ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
13 липня 2010 року 09:13 № 2а-7419/10/2670
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрейд -Київ»
до відповідача Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва
про скасування податкових повідомлень-рішень
Суддя Добрянська Я.І.
Секретар судового засідання Пономарьов Д.Г.
Представники:
від позивача: Юшин Д.В. (довіреність від 10.04.2010р. №б/н)
від відповідача: Перепелюк О.В. (довіреність №8658/9/10 від 30.12.2009р.),
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 13.07.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотрейд -Київ»з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив скасувати податкові повідомлення -рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 29.04.2010р. №0000472360/0 та №0000482360/0.
В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про рушення позивачем вимог п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 1.32 ст. 1, п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, абз. 1 пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.9 ст. 5 пп. 8.1.1 п.п. 8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8, пп.11.2.1 п. 11.2, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому оскаржувані податкові повідомлення рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що позивачем порушено вимоги п. 1.32 ст. 1, п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, абз. 1 пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.9 ст. 5 пп. 8.1.1 п.п. 8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8, пп.11.2.1 п. 11.2, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 12 197 грн. та п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 54 410 грн.
Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва, на підставі направлень від 26.02.2010р. №299 та від 25.03.2010р. №310, виданих ДПІ у Подільському районі м. Києва, була проведена планова перевірка ТОВ «Автотрейд Київ»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 10.04.2007р. по 30.09.2009р. валютного та іншого законодавства за період з 10.04.2007р. по 30.09.2009р.
За результатами перевірки відповідачем було складено акт від 15.04.2010 р. №87/23-611/35000423.
В зазначеному акті встановлені порушення п. 1.32 ст. 1, п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, абз. 1 пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.9 ст. 5 пп. 8.1.1 п.п. 8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8, пп.11.2.1 п. 11.2, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 12 197 грн. у тому числі:
за 3 квартал 2008р. в сумі 2 764 грн.
за 4 квартал 2008р. в сумі 1 042 грн.
за 1 квартал 2009р. в сумі 109 грн.
за 2 квартал 2009р в сумі 5 694 грн.
за 3 квартал 2009р. в сумі 2 588 грн.
та п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 54 410 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000482360/0 від 29.04.2010р., яким визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем -12 197 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями -5 669 грн., на загальну суму 17 866 грн. за порушення 1.32 ст. 1, п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, абз. 1 пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.9 ст. 5 пп. 8.1.1 п.п. 8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8, пп.11.2.1 п. 11.2, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та № 0000472360/0 від 29.04.2010 р., яким визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем -54 405 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями -27 203 грн., на загальну суму 81 608 грн. за порушення та п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби).
Згідно ст. 2 зазначеного Закону завданнями органів державної податкової служби є: - здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі); - внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; - прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування; - формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб; - роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків; - запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Статтею 10 даного Закону визначені функції державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій, зокрема державні податкові інспекції в районах у містах здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України;
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).
Положення ст. 11 -1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначають підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
У даному випадку посадовими особами ДПІ у Подільському районі м. Києва була проведена планова виїзна перевірка, відповідно до вимог чинного законодавства України, право на проведення якої визначено положеннями ст.. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Автотрейд Київ» в особі директора ОСОБА_3 укладено договір поставки від 01.09.2008р. №0110/08 з ТОВ «Велекс ТС» в особі директора ОСОБА_4
В договорі поставки від 01.09.2008р. №0110/08 порядок приймання-передачі товару не визначено.
Відповідно до наведеного вище договору на загальну суму 12 837 грн. 36 коп. в т.ч. ПДВ -2 139 грн. 56 коп. отримано автомобільний товар -(диски, очищувач для коробки передачі) та оформлені видаткові накладні №708 від 22.09.2008р. та №835 від 13.10.2008р.
Однак вид діяльності підприємства ТОВ «Велекс ТС»за КВЕД -оптова торгівля будівельними матеріалами.
Крім того, на підставі наведеного вище договору поставки від 01.09.2008р. позивачем отримані товари на загальну суму 141 644, 87 грн. в т. ч ПДВ - 28 324 грн. 97 коп.(геолайнер, механічні поворотні круги, набор інструментів, установка для прокачки гальмівної системи, установка для заміни гидкості прибор для очищення паливної системи, стенд для промивки та заповнення систем охолодження, мийка високого тиску стенд демонстраційний 2х видів, стенд для промивки і ультразвукової чистки форсунок).
Розрахунки проводились суб'єктами господарювання за відвантажений товар у безготівковій формі.
В справі наявні рахунки на оплату постачальника №0000091 від 22.09.2008р. на суму 12600 грн. у тому числі ПДВ 2100 грн. №0000093 від 22.09.2008р. на суму 154 917 грн. 91 коп. у тому числі ПДВ -25 819 грн. 65 коп. №0000362 від 01.11.2008р. на суму 158 000грн у тому чисті ПДВ-26 333 грн. 33 коп.
Перевіркою було встановлено, що станом на 30.09.09. дебіторська/кредиторська заборгованість за відвантажений товар відсутня.
Засновником та директором ТОВ «Велекс ТС»у періоді взаємовідносин з позивачам значилась фізична особа -ОСОБА_5 (ідентифікаційний код НОМЕР_1).
Згідно бази ДПС України внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. В деклараціях не зазначались активи підприємства, не нараховувались податки з власників транспортних засобів, витрати на поліпшення основних засобів, суми амортизованих відрахувань не зазначені. На підприємстві обліковувався один працівник.
Як вбачається з матеріалів справи декларації підписані ОСОБА_6.
Дніпровським районним судом м. Києва відкрита кримінальна справа стосовно ОСОБА_5
Слідчим слідчого відділення розслідування економічних злочинів Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві в ході досудового слідства було встановлено, що контрагентом фіктивного підприємства «Велекс ТС» є ТОВ «Автотрейд Київ»та винесено постанову про проведення виїмки від 16.01.2009 оригіналів документів фінансово-господарської діяльності у посадових осіб «Автотрейд Київ»по взаємовідносинах з ТОВ «Велекс ТС».
У ТОВ «Велекс ТС»проведено виїмку оригіналів документів фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинах з ТОВ «Велекс ТС»про що свідчить протокол виїмки та огляду від 23.01.2009р, наявний у матеріалах справи.
В матеріалах справи міститься вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 24.02.2010р., яким ОСОБА_5 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.
У вищезазначеному вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 24.02.2010р. року встановлено, що ОСОБА_5 згідно даних ЄДРПОУ є єдиним засновником та власником фіктивного підприємства - ТОВ «Велекс ТС».
Таким чином, враховуючи вище зазначене, виробничі потужності ТОВ «Велекс ТС»необхідні для здійснення операцій з поставки товару були відсутні. А саме, у підприємства на балансі відсутні основні засоби, які могли приймати участь в здійсненні операцій з поставки товару, та рахувалась не велика кількість працюючих, що не дає змогу здійснити поставку товару, який зазначений в накладній.
В судовому засіданні представник позивача не надав документів, які б підтверджували поставку товару. Також представником позивача не було надано акту приймання-передачі товару.
Таким чином, представник позивача не надав в судовому засіданні доказу того, що поставка товару дійсно відбулась.
В ч. 4 ст. 72 КАС України зазначено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Відповідно до п. 4.1.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно п. 1.32 вищезазначеного Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
ПП. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 даного Закону встановлює, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
В силу положень абз. 2 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.
Датою виникнення валових витрат відповідно до пп.. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Як вже було зазначено вище, Дніпровським районним судом міста Києва встановлені ознаки фіктивного підприємства ТОВ «Велекс ТС».
Згідно положень ст.. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.
Отже, податкові декларації, що подавались до ДПІ ТОВ «Велекс ТС»не можна вважати як податкову звітність.
Згідно п.п. 3.1.1 п. 3 .1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Стаття 215 ЦК України встановлює підстави недійсності правочину. Так, згідно ч. 2 даної статті недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Правові наслідки недійсності правочину передбачені ст. 216 ЦК України. Зокрема, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Разом з тим, ст.. 228 ЦК України передбачає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Також суд звертає увагу на практику судів вищої інстанції, зокрема на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29.01.2009 року за касаційною скаргою прокурора Орджонікідзівського району міста Харкова на постанову Господарського суду Харківської області від 30.08.2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 11.10.2006 року у справі №АС-04/298-06 за позовом прокурора Орджонікідзевського району в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Харкова до Приватного підприємства «Громада», Науково-виробничого об'єднання корпорації «Укрспецмонтаж»про визнання господарського зобов'язання недійсним та стягнення 280 800,00 грн., в якій зазначено, що «…. відповідно до ст. 288 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним. Як зазначено в ч. 2 ст.215 цього Кодексу, визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.
Несплачений платником податку податок на прибуток, внаслідок невірного формування валових витрат призводить до втрат дохідної частини Державного бюджету України.
Відповідно до п. 1.2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704 Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Згідно ч. 1 ст.. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, враховуючи вищезазначене у позивача відсутні підстави до включення до складу валових витрат вартість придбання товарів на загальну суму 10 698 грн. у тому чисті за 3 квартал 2008р. в сумі 10 500 крг., 4 квартал 2008р. -198 грн., оскільки первинні документи на підставі договору поставки від 01.09.2008р. №0110/08 складені з порушенням вимог чинного законодавства, враховуючи його нікчемнісь.
Отже, у позивача також відсутні підстави для збільшення вартості основних засобів в 10 місяці 2008р. та в 12 місяці 2008р. та нарахування амортизаційних нарахувань в 1-3 кварталах 2009р. на придбані основні фонди, що вплинуло на формування амортизаційних відрахувань за вказаним договором поставки.
Таким чином, податковим органом правомірно встановлено, що позивач завищив амортизаційні відрахування на суму 23 997 грн. у тому числі за 1 кв. 2009р. в сумі 8 499 грн. за 2 кв. 2009р. -7 989 грн. за 3 кв. 2009р. -7 509 грн.
Відповідно до п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.
Згідно п.п.8.1.2. п. 8.1 ст. 8 даного Закону амортизації підлягають витрати на: - придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; - самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; - проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; - капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.
П.п. 8.2.1 п. 8.2. ст.. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 гривень, що призначені для використання у господарській діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку та враховуються для цілей застосування пункту 5.9 статті 5 цього Закону.
Таким чином, позивачем безпідставно нараховані амортизаційні відрахування на основні засоби на суму 23 997 грн. у тому числі за 1 квартал 2009 р. -8 499 грн. , за 2 квартал 2009р. -в сумі 7 989 грн. за 3 квартал 2009р. -7 509 грн.
Відповідно до виписаного ТОВ «Техноінвест С-ЛТД»(код 35644084) платіжного рахунку: № 16/09-1 від 16.09.08р на суму без ПДВ 35000грн. та суму ПДВ 7000грн.,
ТОВ «Автотрейд Київ»проведено оплату на розрахунковий рахунок ТОВ «Техноінвест С-ЛТД»за поставку основних засобів, які не використовувались в виробничій діяльності підприємства, а саме основні засоби отримано згідно прибуткової накладної від 17.09.2008р. №17/09-1 на суму без ПДВ 35000грн, ПДВ 7000грн., а саме отримано Електрочайник огіоп, Холодильник Уезіігозі 8^-350, Музичний центр 8опу, Кавоварка 8аесо-Коуа1, прибор 8апгоз N-10, електрочайник Моуііпєх, Мікрохвильова піч Оогепіе МО-1700DW2.
У ТОВ «Автотрейд Київ»(код 35000423) відсутні підстави для збільшення вартості основних засобів, яке проведено в 9 місяці 2008р. та нарахування амортизаційних нарахувань в 4 кварталі 2008р., в 1, 2, 3 кварталах 2009р. на придбані основні засоби, що вплинуло на формування амортизаційних відрахувань, на загальну суму 35000 грн.
Таким чином, підприємством завищено амортизаційні відрахування, застосувавши норму амортизації основних засобів 2 групи у розмірі 10%, на суму 12037 грн., у тому числі: за 4 кв. 2008 року - в сумі 3500 грн., за 1 кв. 2009 року - в сумі 3150 грн., за 2 кв. 2009 року - в сумі 2835 грн., за 3 кв. 2009 року - в сумі 2552 грн.
Відповідно до виписаного ПП «Сокіл»(код 32304504) платіжного доручення: №929 від 26.06.08р на суму без ПДВ 3690,30грн. та суму ПДВ 738,06грн.,
ТОВ «Автотрейд Київ»проведено оплату на розрахунковий рахунок ПП «Сокіл»на поставку основних засобів які не використовувались в виробничій діяльності підприємства,
а саме основні засоби отримано згідно прибуткової накладної від 27.06.2008р. №0627/0031 на суму без ПДВ 3690,30грн. на суму ПДВ 738,06грн, а саме отримано телевізор Самсунг 32 LЕ -32s81 Ьlак/lсd.
У ТОВ «Автотрейд Київ»(код 35000423) відсутні підстави для збільшення вартості основних засобів, яке проведено в 6 місяці 2008р. та нарахування амортизаційних нарахувань в 3, 4 кварталі 2008р., 1, 2, 3 кварталах 2009р. на придбані товари, що вплинуло на формування амортизаційних відрахувань, на загальну суму 141 645 грн.
Таким чином, підприємством завищено амортизаційні відрахування, застосувавши норму ії основних засобів 4 групи у розмірі 15%, на суму 2053 грн., у тому числі: за 3 кв. 2008 - в сумі 554 грн., за 4 кв. 2008 року - в сумі 470 грн., за 1 кв. 2009 року - в сумі 400 грн., за 2 . 2009 року - в сумі 340 грн., за 3 кв. 2009 року - в сумі 289 грн.
В порушення п.п. 8.1.1. п. 8.1., п.п. 8.1.2. п. 8.1. ст.. 8 ст. 8, п.п. 8.2.1. п. 8.2. ст. 8, Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств " від 22.05.97 №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) підприємством безпідставно нараховане амортизаційних відрахувань на основних засобів на суму 3685 грн., у тому числі: за 3 кв. 2008 року - в сумі 554 грн., за 4 кв. 2008 року - в сумі 1170 грн., за 1 кв. 2009 року - в сумі 1086 грн., за 2 кв. 2009 року - в сумі 1013 грн., за 3 кв. 2009 року - в сумі 948 грн.
За період з 10.04.2007р. по 30.09.2009р. ТОВ «Автотрейд Київ»задекларовано податок на прибуток у сумі 13 476 грн.
Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 10.04.2007р. по 30.09.2009р. встановлено його заниження всього на суму 12 197 грн., у тому числі: за 3 квартал 2008 року - в сумі 2764 грн., за 4 квартал 2008 року - в сумі 1042грн., за 1 квартал 2009р.- в сумі 109 грн., за 2 квартал 2009 року - в сумі 5 694 грн., за 3 квартал 2009 року - в сумі 2 588 грн.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи позивач відобразив показник рядок 10.1 у поданих Деклараціях з податку на додану вартість за період з 10.04.2007р. по 30.09.2009р. у загальній сумі 23017786 грн., до якого відніс суми ПДВ сплачені за товари, роботи, послуги для забезпечення здійснення діяльності з реалізації автомобілів марки КІА та Фіат та проведення ремонтних робіт на орендованих основних засобах.
Відповідно до пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закон України «Про податок на додану вартість»Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відповідно до п.6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. за № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. № 233/2037 податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. " Але в цьому Порядку абзаці 1 п.5 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, ніж вказаною у п.2 даного Порядку."
Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. за №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. №233/2037 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. "
Відсутність, недостовірність, неповне визначення у податкових накладних хоча б одного з обов'язкових реквізитів, передбачених п.п.7.2.1, п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. зі змінами та доповненнями, не дозволяє індентифікувати податкові накладні, як такі що оформлені у відповідності до вимог існуючого законодавства. Та такі, що дозволяють платнику податків відносити зазначену в них суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.
Згідно п.п. 7.2.3 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
В силу п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вищезазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Тобто діюче законодавство чітко передбачає, що відсутність у продавця статусу платника ПДВ позбавляє його права видавати податкові накладі, а вже видані податкові накладні набувають статусу фіктивних та як вже зазначалось вище, позбавляють покупця права на податковий кредит.
Таким чином, у позивача відсутні підстави для включення до податкового кредиту з ПДВ вартості придбаного товару у ТОВ «Велекс ТС», що підтверджуються податковими накладними виданими ТОВ «Велекс ТС, наявними в матеріалах справи.
Крім того, відповідно до виписаного ТОВ «Техноінвест С-ЛТД»(код 35644084) платіжного рахунку: №16/09-1 від 16.09.08р на суму без ПДВ 35000грн. на суму ПДВ 7000грн., ТОВ «Автотрейд Київ»проведено оплату на розрахунковий рахунок ТОВ «Техноінвест С-ЛТД» за поставку основних засобів, які не використовувались в виробничій діяльності підприємства.
Як вбачається з матеріалів справи, на придбання основних засобів підприємству виписана податкова накладна від 16.09.2008р. №14 на суму без ПДВ 35000грн, ПДВ 7000грн., а саме отримано електрочайник, холодильник, , музичний центр, кавоварка, мікрохвильова піч, що включено позивачем до податкового кредиту в вересні 2008р.
Відповідно до виписаного ПП «Сокіл»(код 32304504) платіжного рахунку: №929 від 26.06.08р на суму без ПДВ 3690,30грн. на суму ПДВ 738,06грн., ТОВ «Автотрейд Київ»проведено оплату на розрахунковий рахунок ПП «Сокіл»за поставку основних засобів які не використовувались у виробничій діяльності підприємства.
На придбання основних засобів підприємству виписана податкова накладна від 26.06.2008р. №0000001908 на суму без ПДВ 3690,30грн. на суму ПДВ 738,06грн, а саме отримано телевізор., що включено до податкового кредиту в червні 2008р.
Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст.. 7 Зазначеного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Отже позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту з суми ПДВ сплачені за придбання товару, основних засобів, які не використовувались в господарській діяльності підприємства на суму 10690 грн., у тому числі: за червні 2008 року в сумі 3690 грн., за вересні 2008 року - в сумі 7000 грн.
Таким чином суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенні не підлягають, оскільки позивачем безпідставно завищено залишок від'ємного значення ПДВ, рядок 26 податкової декларації з податку на додану вартість, всього у сумі 54 410 грн., у тому числі: за червень 2008 року в сумі 3 690 грн., за вересень 2008 року - в сумі 12 670 грн., за жовтень 2008 року - в сумі 22 250 грн., за листопад 2008 року - за сумі 15 800 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість в наступних періодах та встановлено заниження податку на додану вартість на загальну, всього у сумі 54 405суму, в тому числі в липні 2009р. у сумі 54410 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в п.3.2.1, п.3.2.2. розділу 3 акта перевірки.
Судом береться до уваги положення п.п. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4 зазначеного Закону, відповідно до якого обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті.
З огляду на зазначене та виходячи з системного аналізу вище зазначених норм, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення -рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства України, у зв'язку із порушенням позивачем вимог п. 1.32 ст. 1, п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, абз. 1 пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.9 ст. 5 пп. 8.1.1 п.п. 8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8, пп.11.2.1 п. 11.2, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»
Абзацом другим ст. 11 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.91р. №1251-ХИ, фінансові санкції за наслідками документальних перевірок та ревізій, які здійснюються органами державної податкової служби України та іншими уповноваженими державними органами, застосовуються у розмірах, передбачених законодавчими актами, чинними на день завершення таких перевірок або ревізій.
Відповідно до абзацу другого п. 8 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби затвердженої наказом ДПА України № 110 від 17.03.01р. (далі - Інструкція) у разі коли за наслідками перевірки виявляється факт завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в податковій декларації про податок на додану вартість, сума такого завищення вважається сумою податкового зобов'язання прихованою від оподаткування. Якщо внаслідок такого завищення отримано бюджетне відшкодування, платник податку визнається таким, що ухиляється від оподаткування, і до нього застосовуються санкції відповідно до законодавства.
Штрафні санкції згідно з абзацами другим та третім цього пункту застосовуються в порядку та розмірах, визначених підпунктом 6.1.3 пункту 6 Інструкції.
Згідно з пп. 6.1.3 р. 6 Інструкції у разі коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчить про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган виявляє суму недоплати платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така не доплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми недоплати та не менше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Абзацом п'ятим п. 8 Інструкції передбачено, що штрафна (фінансова) санкція згідно з абзацом другим цього пункту застосовується, починаючи з податкового періоду, на який припадає граничний термін подання такої податкової декларації, згідно з якою платником податків заявлено відшкодування податку на додану вартість з бюджету у завищеній сумі, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу.
Отже, відповідач правомірно прийняв оскаржувані податкові повідомлення -рішення від 29.04.2010р. №0000472360/0 та №0000482360/0.
Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним рішень. Натомість представник позивача обґрунтованих пояснень щодо заявлених позовних вимог суду не надав.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимогах повністю.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Суддя: Я.І. Добрянська
Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 14.07.2010 р.