Справа № 577/174/25
Провадження № 1-кс/577/57/25
"09" січня 2025 р. м. Конотоп
Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Конотоп клопотання дізнавача СД Конотопського РВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_3 про надання тимчасового доступу до документів, які містять охоронювану законом таємницю за матеріалами досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024175460000112 від 06.06.2024 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 190 ч.1 КК України,-
09.01.2025 р. до суду надійшло клопотання дізнавача Конотопського РВП ГУНП в Сумській обл., погоджене з прокурором, про надання дозволу на тимчасовий доступ до документів, оператора телекомунікаційного зв'язку ТОВ “ ІНФОРМАЦІЯ_1 », яке знаходиться АДРЕСА_1 , з можливістю вилучення копії документів, в яких міститься інформація за номером НОМЕР_1 , шляхом вилучення завірених копій документів, а саме щодо користувачів, що приймали та здійснювали дзвінки у період часу з 04.06.2024 р. по 04.08.2024 р., з вказаного апарату мобільного зв'язку, наданих їм телекомунікаційних послуг, у тому числі напрями їх пересування погодинно, з прив'язкою до місцевості та базових станцій із зазначенням адрес їх розташування, дзвінки, під час яких з'єднання не відбувалось (нульові дзвінки), надання інших телекомунікаційних послуг, їх тривалості та маршрутів передавання, надання інших телекомунікаційних послуг, їх тривалості та маршрутів передавання, номери ІМЕІ мобільних терміналів які працювали із вказаним номером телефону.
У провадженні СД Конотопського РВП ГУНП в Сумській області перебуває кримінальне провадження № 12024175460000112 від 06.06.2024 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 05.06.2024 р. до ЧЧ ВП №1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській обл. звернулася ОСОБА_4 про те, що 04.06.2024 р. приблизно о 19.30 год. через додатком “Інстаграм» до неї звернулася подруга на ім'я ОСОБА_5 та попрохала позичити кошти в борг. На дане прохання погодилась та переказала кошти в сумі 6500 грн. на карту № НОМЕР_2 . В подальшому виявилося, що невідома особа просила гроші від імені подруги та шахрайським шляхом заволоділа коштами заявниці.
В ході досудового розслідування встановлено, що грошові кошти, які потерпіла перерахувала на банківську карту № НОМЕР_2 АТ “ ІНФОРМАЦІЯ_2 », згодом були перераховані на банківську карту № НОМЕР_3 , яка належить АТ “ ІНФОРМАЦІЯ_3 ». В подальшому отримавши тимчасовий доступ до інформації АТ “ ІНФОРМАЦІЯ_3 » було встановлено, що власником вищевказаної карти цього банку є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка може бути причетна до вчинення кримінального правопорушення. До картки № НОМЕР_3 прив'язаний номер телефону НОМЕР_4 , який обслуговується оператором мобільного зв'язку ТОВ “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Доказове значення має інформація, яка міститься в роздруківках по вказаному номеру щодо користувача, який здійснював дзвінки з мобільного номеру саме у період часу з 04.06.2024 р. по 04.08.2024 р., з відображенням абонентів, яким здійснювались дзвінки, номерів ІМЕІ апаратів мобільного зв'язку та місця їх розташування, тривалість розмов.
Документація, яка міститься в роздруківках вказаного номеру містить відомості, які можуть бути використані як докази у даному кримінальному провадженні та самі по собі, або в сукупності з іншими речами та документами мати суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, оскільки у вказаних відомостях містяться дані про спілкування між фігурантами вказаного правопорушення, а також інформація про місце знаходження вказаних абонентів, що надасть можливість встановити фактичне місце вчинення проступку. Іншими способами довести вказані обставини неможливо.
В судове засідання дізнавач СД Конотопського РВП ГУНП в Сумській обл. не з'явився, надав заяву про розгляд клопотання без його участі, клопотання підтримує та просить його задовольнити.
Представник ТОВ “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » у судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду клопотання був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.
Слідчий суддя, дослідивши додані до клопотання матеріали та проаналізувавши докази на обґрунтування клопотання у їх сукупності, приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню.
Ст.159 КПК України передбачено, що тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку). Тимчасовий доступ до електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку здійснюється шляхом зняття копії інформації, що міститься в таких електронних інформаційних системах або їх частинах, мобільних терміналах систем зв'язку, без їх вилучення. Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.
Відповідно до ч.1, ч.2 п.5 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, а тимчасовий доступ до речей і документів є один з видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Згідно з п.7 ч.1 ст.162 КПК України відомості до яких просить доступ слідчий відносяться до документів які містять охоронювану законом таємницю, доступ до яких здійснюється в порядку тимчасового доступу до речей і документів, та відповідно до ст.159 КПК України здійснюється на підставі ухвали слідчого судді.
Відповідно до ч.5 ст.163 КПК України - слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи: 1) перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; 2) самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв'язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні; 3) не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.
Згідно з ч.6 ст.163 КПК України - слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п'ятою цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.
Оцінюючи допустимість застосування пропонованих дізнавачем заходів забезпечення кримінального провадження, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Органи державної влади, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Основного Закону). Нормами ст. 31 Конституції України гарантується кожному таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.
Згідно зі ст. 9 Основного Закону чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Україною 17.07.1997 року ратифікована Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 1950), яка набрала чинності для України 11.09.1997 року. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У ст. 8 зазначеної Конвенції проголошено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Європейський суд у рішенні по «Бельгійській мовній справі» («Belgian Linguistics case») від 23.07.1968 року зазначив, що ст. 8 Конвенції «має в основному на меті захист індивіда від свавільного втручання органів державної влади в його приватне і сімейне життя» що дало підстави для трактування «права на повагу», передбаченого п. 1 ст.8, перш за все як обов'язку невтручання держави у приватну сферу громадян.
У п.56 рішення у справі «Пантелеєнко проти України» («Panteleyenko v. Ukraine») від 29.06.2006 року, заява № 11901/02, Суд зазначив, що «…як зберігання державними органами інформації про особисте життя людини, так і її використання є порушенням права на повагу до особистого життя, гарантованого п. 1 ст. 8 Конвенції…».
З аналізу ст. 8 Конвенції, здійсненого в рішеннях Європейського суду по справах «Класс та інші проти Німеччини» від 06.09.1978 року та «Кемпбелл Крісті проти Сполученого Королівства» від 27.06.1994 року, випливає, що «поняття кореспонденції включає телефонні та телеканальні зв'язки», телефонні розмови входять в поняття «приватне життя» і кореспонденція», таємниця кореспонденції особи має такий самий ступінь правового захисту, як і особисте та сімейне життя та недоторканість житла.
Вимоги здійснення процесуального заходу «згідно із законом» і щодо його «необхідності в демократичному суспільстві» повинні виконуватись сукупно, а здійснюваний захід має переслідувати лише ту мету, яка згадана в п.2 ст. 8 Конвенції.
Зокрема, Європейський суд у пп.49-54 рішення у справі «Волохи проти України» від 02.02.2007 року, заява № 23543/02, відзначив, що «…втручання не може розглядатись як таке, що було здійснено «згідно із законом», оскільки законодавство… не визначає з достатньою чіткістю межі та умови органами влади дискреційних повноважень у сфері, про яку йдеться, і не передбачає достатніх гарантій захисту від свавілля…». Поняття «необхідності» втручання передбачає, що для такого втручання є нагальна суспільна потреба і що втручання пропорційне законній меті його здійснення (п.44 рішення Суду у справі «Кемпбелл проти Сполученого Королівства» від 25.03.1992 року, заява № 13590/88). Європейський суд не давав чіткого визначення вислову «необхідний у демократичному суспільстві», він дозволяє державам у межах власного розсуду визначати, що є необхідним за певних обставин; питання того, чи вийшла держава за межі розсуду, досліджується тією мірою, яка залежить від права, порушення якого стверджується, і серйозності втручання.
Також Конституційний Суд України в рішенні від 20.01.2012 року № 2-рп/2012 відзначив, що інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов'язані з особою та членами її сім'ї…Така інформація про особу є конфіденційною; збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Дізнавач не зміг належним чином обґрунтувати необхідність вилучення інформації, якою володіє оператор телекомунікацій (мобільного зв'язку) і яка становить охоронювану законом таємницю, не зміг довести, у який спосіб має намір використати цю інформацію і яким чином потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права і свободи осіб. Внаслідок постановлення ухвали про тимчасовий доступ до документів у розпорядженні слідчого опиниться охоронювана законом інформація, що стосується невизначеного кола осіб, які можуть бути і зовсім непричетними до правопорушення. Таке втручання в права та свободи невизначеної кількості громадян не є пропорційним переслідуваній меті здобуття доказів по одному лише кримінальному провадженню.
Дізнавачем не доведено, що вичерпані всі можливості для встановлення причетних до кримінального правопорушення осіб у інший спосіб.
Таким чином, вважаю за необхідне відмовити в задоволенні клопотання дізнавача СД Конотопського РВП ГНП в Сумській області про надання тимчасового доступу до документів, які містять охоронювану законом таємницю.
Керуючись ст. ст. 132,159-164,166 КПК України, -
В задоволенні клопотання дізнавача СД Конотопського РВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_3 відмовити.
Ухвала не оскаржується.
Слідчий суддяОСОБА_1