ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
09 червня 2010 року 13:58 справа № 2а-17083/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клименчук Н.М., суддів Вєкуа Н.Г., Кузьменко В.А., при секретарі Пасульки О.М., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доПрокуратури Шевченківського району міста Києва
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання надати відповідь на звернення
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1,
від відповідача: Биховцова О.А.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 9 червня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Позивач звернувся до суду з позовом до прокуратури Шевченківського району міста Києва про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання надати відповідь на звернення.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем не надано відповідь на звернення від 25 квітня 2009 року у встановлений законом термін, що в свою чергу є порушенням статті 34 Закону України «Про звернення громадян». У зв'язку з зазначеним ОСОБА_1 просив суд задовольнити позов та зобов'язати відповідача надати відповідь на звернення від 25 квітня 2009 року.
Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що відповідь на звернення позивача надіслано у встановлений законом термін, про що свідчить реєстр відправки № 84 від 22 червня 2009 року, а тому позовні вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
До Служби безпеки України 25 квітня 2009 року звернувся ОСОБА_3 з заявою про розгляд його звернень від 12 січня 2009 року та 13 січня 2009 року й надання відповіді відповідно до норм чинного законодавства, оскільки, як вважає позивач, комітет Верховної ради України у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів та комітет Верховної ради України з питань соціальної політики та праці не інформує, правоохоронні органи стосовно правопорушень і злочинів, наведених у його зверненнях.
Службою безпеки України листом від 25 травня 2009 року направлено звернення ОСОБА_1 за належністю до Генеральної прокуратури України для розгляду у встановленому законом порядку.
Листом від 1 червня 2009 року Генеральною прокуратурою України надіслано до Прокуратури міста Києва звернення ОСОБА_1 для розгляду, а також перевірки та вжиття, за наявності підстав, заходів реагування у встановлений законом строк.
Прокуратурою міста Києва листом від 5 червня 2009 року направлено до прокуратури Шевченківського району міста Києва звернення ОСОБА_1 для розгляду щодо законності дій соціальних працівників Територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів Шевченківського району № 1 та інших питань.
Позивач вважає, що прокуратурою Шевченківського району міста Києва порушено вимоги Закону України «Про звернення громадян», оскільки прокуратурою не надано відповіді на його звернення.
Суд з такими твердженнями позивача не може погодитися, виходячи з наступного.
До прокуратури Шевченківського району міста Києва надійшло доручення від прокуратури міста Києва про перевірку доводів, наведених у зверненні ОСОБА_1 від 25 квітня 2009 року щодо неправомірних дій соціальних працівників Територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів Шевченківського району № 1 та інших питань.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення ОСОБА_1 направлено за належністю до Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації з вимогою перевірки доводів заявника та повідомлення його про результати розгляду, про що свідчить супровідний лист від 18 червня 2009 року № 3084з/Н49.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про звернення громадян»встановлюється право позивача як громадянина України звертатися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 скористався наданим йому правом та направив звернення від 25 квітня 2009 року до Служби безпеки України.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про звернення громадян»визначено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Суд звертає увагу на те, що звернення ОСОБА_1 прийнято та розглянуто у встановленому Законом порядку.
Частиною 3 статті 7 Закону України «Про звернення громадян»визначено, що якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднання громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
Судом встановлено, що на виконання частини 3 статті 7 даного Закону Службою безпеки України звернення ОСОБА_1 направлено до Генеральної прокуратури України, потім до прокуратури міста Києва та прокуратури Шевченківського району міста Києва. Зазначене звернення надійшло до прокуратури Шевченківського району міста Києва 9 червня 2009 року, що підтверджується копією сторінки з журналу вхідної кореспонденції канцелярії прокуратури Шевченківського району міста Києва за належністю № 3084.
В подальшому звернення ОСОБА_1 прокуратурою Шевченківського району міста Києва направлено до Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації. В матеріалах справи наявна копія супровідного листа прокуратури Шевченківського району міста Києві від 18 червня 2009 року № 3084з/Н49, яким звернення ОСОБА_1 направлено за належністю до Шевченківської районної державної адміністрації у місті Києві, а також наявна в матеріалах справи копія реєстру № 84 від 22 червня 2009 року відправки простих листів прокуратурою Шевченківського району міста Києва, що передбачено Інструкцією з діловодства в органах прокуратури України, а саме розділом 7 даної Інструкції.
Частиною 1 статті 15 Закону України «Про звернення громадян»визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Терміни розгляду звернень громадян та надання на них відповідей встановлюються статтею 20 цього ж Закону, а саме встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження.
Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією звернення ОСОБА_1 розглянуто та листом від 15 липня 2009 року № 171-Л-1375 надано відповідь на поставлені ним питання, що в свою чергу підтверджує факт надіслання прокуратурою Шевченківського району міста Києва за належністю звернення ОСОБА_1
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 2, 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволені позову відмовити.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.М. Клименчук
Н.Г. Вєкуа
В.А. Кузьменко
Постанова складена в повному обсязі та підписана 29 червня 2010 року.