Справа № 199/7171/21
(1-кс/199/15/25)
09.01.2025 року місто Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі: головуючого слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпро скаргу ОСОБА_3 на постанову дізнавача сектору дізнання ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 02 вересня 2024 року про закриття кримінального провадження №12021046630000247 від 16.06.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України,-
До Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська надійшла скарга ОСОБА_3 на постанову дізнавача сектору дізнання ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 02 вересня 2024 року про закриття кримінального провадження №12021046630000247 від 16.06.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України.
У скарзі ОСОБА_3 просила скасувати постанову про закриття кримінального провадження, як таку, що прийнята передчасно, без повного та об'єктивного дослідження обставин. Крім того, при винесенні оскаржуваної постанови дізнавачем не надано належного мотивування усім зазначеним у її скарзі порушенням з боку голови ОСББ, у зв'язку з чим провадження закрито за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення. Також не надана оцінка завданню їй матеріальної та моральної шкоди, у зв'язку з чим дізнавачем не було здійснено належного, повного та всебічного розслідування кримінального провадження №12021046630000247, для встановлення обставин кримінального правопорушення.
ОСОБА_3 у судовому засіданні свою скаргу підтримала у повному обсязі та просила її задовольнити. Додатково зазначила, що кримінальне провадження розпочато у 2021 році, дізнавачем проведені усі слідчі (розшукові) дії, однак при мотивуванні постанови про закриття кримінального провадження дізнавач не надав оцінки діям по завданню їй матеріальної та моральної шкоди, оскільки вона була примусово випхана з приміщення, де проходили збори ОСББ. Крім цього, вона була позбавлена можливості користуватися світлом на сходинках під'їзду біля своєї квартири та близько трьох місяців терпіла незручності, користуючись сірниками. Із окремими заявами про завдання їй матеріальної та моральної шкоди вона не зверталася, тілесних ушкоджень їй завдано не було, однак дізнавач ці обставини не відобразив. Зазначила, що заборгованості за комунальні послуги вона не має та голова ОСББ повідомив про наявність боргу неправомірно і з цих підстав на сходинках загального користування вимикав світло. У порядку цивільного судочинства щодо неправильного подання головою ОСББ довідок для нарахування їй субсидії вона раніше зверталася до суду, однак адвокат невірно склав позов та судом було відмовлено через неправильний спосіб захисту.
Дізнавач у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, згідно якої просив розглянути скаргу без його участі та у задоволенні скарги ОСОБА_3 відмовити, надавши при цьому для дослідження матеріали кримінального провадження №12021046630000247.
Інші учасники судового розгляду до суду не з'явилися, що відповідно до вимог ч.3 ст.306 КПК України, не є перешкодою для розгляду скарги.
У той же час у контексті розгляду цього питання, слідчий суддя враховує, що у рішенні Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) "Надточій проти України" від 15 травня 2008 р. зазначено, що справедливий судовий розгляд має ґрунтуватися на принципі рівності сторін, який передбачає надання розумної можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в істотно менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
У ч.3 ст.306 КПК зазначено, що відсутність слідчого або прокурора в судовому засіданні не є перешкодою для розгляду скарги, а тому, зважаючи на рівність процесуальних можливостей сторін у кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку, що відсутність прокурора у судовому засіданні не є перешкодою для прийняття слідчим суддею відповідного процесуального рішення.
У зв'язку з вищевикладеним та з дотримання розумних строків вважаю за можливе провести розгляд скарги за відсутності вказаних осіб.
Вивчивши матеріали скарги, дослідивши докази додані до скарги, матеріали кримінального провадження, приходжу до наступного висновку.
За змістом ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК, при цьому сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК.
Відповідно до п.18 ст.3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому КПК України судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Згідно з п.3 ч.1 ст.303 КПК на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Згідно з п.5 ч.1 ст.3 КПК України, досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
У ході розгляду скарги встановлено, що 15.06.2021 року до ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшла ухвала слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська щодо внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей за заявою ОСОБА_3 про вчинення щодо неї самоуправства, які були зареєстровані в Журналі єдиного обліку №17574 від 15.06.2021 року.
Постановою дізнавача сектору дізнання ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 02.09.2024 року кримінальне провадження закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Надаючи оцінку діям дізнавача та правомірності винесеного ним рішення, слідчий суддя виходить з наступного.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Положення п.2 ч.1 ст.284, п.п.3, 4 ч.1 ст.303 КПК України дають підстави для висновку про те, що висновок слідчого чи прокурора про закриття кримінального провадження за п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, оформлений у вигляді відповідної постанови, має бути належним чином обґрунтованим та обов'язково містити посилання на докази, здобуті під час досудового розслідування.
Постанова про закриття кримінального провадження повинна містити достатні відомості, які б свідчили про те, що усім обставинам справи, у порядку ст. 94 КПК України, було надано необхідну правову оцінку в сукупності, що свідчить про те, що встановлена на даний час органом досудового розслідування сукупність доказів, якою обґрунтовуються зроблені ним висновки, не може вважатися такою, що не залишає місце сумнівам, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа Коробов проти України № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України).
Практика Європейського Суду з прав людини щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних справ є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини … або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (див. рішення у справі ОСОБА_3 Ніконенко проти України , Мута проти України , Карабет та інші проти України ).
В рішенні ЄСПЛ у справі Бучинська проти України суд констатував факт того, що не може дійти висновку, що органи влади зробили усе від них залежне для забезпечення оперативного та всебічного вжиття заходів для збору доказів, встановлення місцезнаходження та притягнення до відповідальності винних (див. рішення у справі Бучинська проти України заява № 35493/10 від 30.04.2015, п. 49), бо за потреби зростаючих високих стандартів у сфері захисту прав людини та основоположних свобод, неминуче вимагається більша рішучість при оцінці порушень основоположних цінностей демократичного суспільства (див. рішення у справі Сельмуні проти Франції, заява № 235803/94, параграф 95, Нечипорук і Йонкало проти України , заява № 42310/04, параграфи 148, 149), оскільки тягар доведення можна покласти на органи влади, адже саме вони мають надати задовільні та переконливі пояснення (див. рішення у справі Салман проти Туреччини, заява № 21986/93, п. 100, Нечипорук і Йонкало проти України , заява № 42310/04, параграф 150).
Зі змісту постанови про закриття кримінального провадження від 02.09.2024 року вбачається, що дізнавач, закриваючи кримінальне провадження №12021046630000247, виходив із того, що під час досудового розслідування та проведених слідчих дій не було здобуто об'єктивних даних, які б вказували на те, що відносно ОСОБА_3 було вчинено кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.356 КК України.
Так, із матеріалів кримінального провадження №12021046630000247, наданих дізнавачем для дослідження, вбачається, що під час досудового розслідування органом дізнання було вжито та здійснено ряд слідчих (розшукових) дій, спрямованих на повне, всебічне та неупереджене дослідження обставин, зокрема неодноразово допитувалася потерпіла ОСОБА_3 з приводу обставин та подій, на які вона вказувала при зверненні до відділення поліції. Також були встановлені та допитані у якості свідків гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які в ході свого допиту спростували покази потерпілої. Крім цього, органом дізнання були складені: план спільних слідчих дій і оперативно-розшукових заходів щодо кримінального провадження №12021046630000247; в порядку ст.39-1 КПК України неодноразово були надані вказівки на проведення слідчих (розшукових) дій у вказаному кримінальному провадження; направлені неодноразові доручення про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст.40-1 КПК України, за результатами виконання яких складались відповідні рапорти, які містяться в матеріалах справи. Також у ході досудового розслідування органом дізнання потерпілій ОСОБА_3 у порядку ч.2 ст.93 КПК України була направлена вимога щодо надання доказів, які б підтверджували факти сплати нею грошових коштів до ОСББ «Дніпровець 17», а також за фактом її звернення до медичних установ, за результатами подій, які мали місце 03.04.2021 року. Однак вищевказана вимога органу досудового розслідування потерпілою ОСОБА_3 була проігнорована.
Таким чином, слідчим суддею встановлено, що орган досудового розслідування на виконання вимог кримінально-процесуального закону належним чином провів досудове розслідування кримінального провадження №12021046630000247, допитавши потерпілу ОСОБА_3 , свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також надав належну правову оцінку всім обставинам, встановлених під час досудового розслідування, у сукупності з іншими доказами зібраними в кримінальному провадженні, вжив всіх передбачених законом заходів по їх зібранню та оцінці, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні, з огляду на достатність та взаємозв'язок для прийняття відповідного рішення, виходячи із загальних завдань кримінального провадження.
Так, аналіз оскаржуваної постанови свідчить про те, що дізнавачем повністю дотримані вищевказані вимоги КПК України, постанова дізнавача прийнята з дотриманням вимог ст.ст. 94, 110, 284 КПК України, в ній наведені, окрім іншого, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення закону.
Із огляду на викладене, не знаходять свого підтвердження доводи скаржника про те, що під час прийняття постанови від 02.09.2024 року дізнавач сектору дізнання ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 не здійснив всіх необхідних слідчих дій, передбачених чинним законодавством. Дізнавачем вчинено ряд слідчих дій, спрямованих на всебічне, повне і неупереджене дослідження обставин кримінального провадження. На думку суду, при винесенні оскаржуваної постанови дізнавачем було надано належну правову оцінку усім обставинам даного кримінального провадження та вмотивовано висновки щодо відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
У судовому засідання скаржник ОСОБА_3 також вказала, що дізнавачем були вчинені усі слідчі (розшукові) дії під час здійснення досудового розслідування.
Відповідно до ч.1 ст.21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст.26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Під час кримінального та судового провадження ОСОБА_3 не надала суду доказів, які б підтверджували, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021046630000247 проведено не в повному обсязі.
Аналізуючи вищезазначене, слідчий суддя вважає, що скарга щодо скасування постанови дізнавача від 02.09.2024 року про закриття кримінального провадження №12021046630000247 задоволенню не підлягає, оскільки під час досудового розслідування проведено комплекс слідчих (розшукових) дій, спрямованих на повне, всебічне та неупереджене дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення.
Керуючись ст. ст. 303-309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову дізнавача сектору дізнання ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 02 вересня 2024 року про закриття кримінального провадження №12021046630000247 від 16.06.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1