Справа № 636/10273/24 Провадження 3/636/189/25
08.01.2025 місто Чугуїв
Суддя Чугуївського міського суду Харківської області Золотоверха О.О., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Чугуївського РУП ГУНП у Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Запоріжжя, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
12.10.2024 о 21:45 год. за адресою: м. Чугуїв, автодорога Київ-Харків-Довжанський, 547 км, блок-пост «Дім», ОСОБА_1 керував автомобілем Volkswagen Caravelle д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортним засобом відповідної категорії, правопорушення вчинено повторно протягом року (притягався за ч.2 ст. 126 КУпАП 21.07.2024)
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про місце та час судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином, шляхом направлення судової повістки.
Суддя, дослідивши адміністративний матеріал, з урахуванням положень ч.2 ст.268 КУпАП, згідно якої присутність особи, що притягається до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.5 ст. 126 КУпАП не є обов'язковою, дійшла наступних висновків.
Будучи обізнаним, що відносно нього складено протокол за вчинення адміністративного правопорушення, розгляд якого буде відбуватися у відповідному суді, продовж майже трьох місяців ОСОБА_1 на судові засідання не з'явився, будь-яких клопотань не заявив.
На думку суду, така поведінка ОСОБА_1 свідчить про зловживання ним наданими правами та нехтування обов'язками. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України» зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.277 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. Частиною 2 статті 38 КУпАП встановлено, що якщо справи про адміністративне правопорушення, відповідно до цього кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення. Згідно ч.2 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 126 цього Кодексу, може бути накладено протягом 3 місяців з дня його вчинення. Як вбачається з матеріалів справи, дії особи, що притягується до адміністративної відповідальності, свідчать саме про намагання уникнути відповідальності через відтермінування часу розгляду справи судом по суті за межі встановленого законом строку накладення адміністративного стягнення.
Таким чином, суд розглядає справу у відсутності ОСОБА_1 на підставі наявних матеріалів справи.
Вина ОСОБА_1 підтверджується матеріалами справи, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №149252 від 12.10.2024, витягом з ІКС ІПНП «Адмінпрактика» (згідно якої стосовно ОСОБА_1 складено постанову серії ЕНА №2650666 від 21.07.2024 за ч.2 ст. 126 КУпАП), рапортом ІВРПП ОСОБА_2 , та іншими доказами.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.1а ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, а саме: повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною четвертою цієї статті - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та призначити йому покарання в межах санкції ч.5 ст.126 КУпАП у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами без вилучення транспортного засобу.
Щодо призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами. Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340, передбачено, що позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства (п. 20). Виходячи із системного аналізу зазначених норм, суд вважає, що правова природа додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини статей 286, 286-1 КК, і полягає у забороні керувати транспортними засобами. Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого покарання, передбаченій ч. 2 ст. 50 КК. У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети покарання щодо запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом. Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями. При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення. Каральна мета такого додаткового покарання досягається як безпосередньою забороною керувати транспортними засобами (позбавлення суб'єктивного права), так і покладенням на особу у зв'язку з цим уповноваженим органом з питань пробації певних обов'язків, а також роз'яснення особі наслідків невиконання покладених обов'язків та ухилення від відбування додаткового покарання. Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.
Крім того суд зазначає, що згідно протоколу серії ЕПР1 №149252 від 12.10.2024 Volkswagen Caravelle д.н.з. НОМЕР_1 належить ОСОБА_3 , тому суд не вбачає за доцільне застосовувати додаткове стягнення у вигляді оплатного вилучення транспортного засобу.
Керуючись ст.ст.33-35 КУпАП, суд при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, відомості про особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що обтяжують та пом'якшують відповідальність.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Згідно з п. 12 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків, звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Керуючись ст. ст. 33-36, 40-1, 126 ч.3, 251-252, 279, 280, 283-285, 294 КУпАП,
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 коп. (отримувач коштів: ГУК Харківська обл./Харківська обл./21081300, код отримувача: 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), р/р: UA168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету: 21081300, призначення платежу: «штраф у справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху») з позбавленням права керування транспортним засобом на строк п'ять років без оплатного вилучення транспортного засобу.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її проголошення. Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: О.О. Золотоверха