08 січня 2025 року
м. Київ
справа №380/7973/24
адміністративне провадження № К/990/50680/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Чиркіна С.М., суддів: Берназюка Я.О., Єзерова А.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2024 у справі № 380/7973/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 29.03.2024 про відмову у призначенні одноразової допомоги на сім'ю, у зв'язку зі смертю годувальника;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову допомогу на сім'ю, у зв'язку зі смертю годувальника згідно поданої ним заяви з додатками від 19.03.2024.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 відкрито провадження у цій справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04.07.2024, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2024, адміністративний позов задоволено.
25.11.2024 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, в якій скаржник просив: скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2024 у справі №380/7973/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Скаржник вважає що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2024 у справі №380/7973/24 підлягають скасуванню, як такі, що винесені з порушенням вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, а також при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
По суті спірних правовідносин зазначає, що як вбачається з документів, поданих позивачем до пенсійного органу, дата народження ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно свідоцтва про народження від 05.03.1983 серія НОМЕР_1 , тобто у відповідності до приписів частини першої статті 6 Сімейного Кодексу України ним втрачено правовий статус дитини.
Окрім того оскільки, для вирішення питання щодо призначення страхових виплат позивачу, необхідна наявність оригіналу акту спеціального розслідування нещасного випадку на виробництві, за формою Н-1/П, документи, які б підтверджували сімейні відносини з померлим сином ОСОБА_2 та перебування на утриманні, а така - не була подана, тому в пенсійного органу відсутні підстави для призначення одноразової допомоги на сім'ю.
Скаржник вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови позивачу у призначенні страхової виплати (одноразової допомоги) як члену сім'ї ОСОБА_2 у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві є правомірними та такими, що відповідають чинному законодавству України.
Ухвалою Верховного Суду від 10.12.2024 касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2024 у справі № 380/7973/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України.
27.12.2024 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла повторна касаційна скарга відповідача, в якій скаржник просить: скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2024 у справі № 380/7973/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Як на підставу касаційного оскарження скаржник покликається на пункт 3 частини четвертої та підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики).
Перевіривши касаційну скаргу та документи, додані до неї, суд приходить до наступного висновку.
У цій справі суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. За предметом спору дана справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Як встановлено вище, як на підставу касаційного оскарження скаржник покликається на пункт 3 частини четвертої та підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Проте, обґрунтування касаційної скарги не дають підстав вважати, що ця справа має фундаментальне значення на формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Суд зазначає, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.
Формальне наведення в касаційній скарзі посилання на відсутність висновку Верховного Суду у взаємозв'язку з посиланням на неправильне застосування або тлумачення зазначених правових норм при ухваленні оскаржуваного судового рішення, не може свідчити про виконання скаржником вимог щодо форми і змісту касаційної скарги згідно пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Отже, суд приходить до висновку, що скаржником не обґрунтовано наявність підстави касаційного оскарження, зазначених у касаційній скарзі.
Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування обставин, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини 2 статті 341 КАС України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд вважає, що скаржник не довів наявність підстав, вказаних у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України у цій справі.
З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2024 у справі № 380/7973/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами надіслати скаржникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя - доповідач: С.М. Чиркін
Судді: Я.О. Берназюк
А.А. Єзеров