1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/13664/24 1-кс/335/35/2025
07 січня 2025 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції №4 Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 , погоджене начальником Мелітопольського відділу Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 62023080100000730 від 08.12.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Рівне Новоукраїнського району Кіровоградської області, який має середню освіту, який перебуває на посаді розвідника - оператора 3 розвідувального відділення розвідувального взводу 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
До Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя надійшло клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції №4 Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 , погоджене прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 .
Клопотання обґрунтовано тим, що СВ відділення поліції №4 Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023080100000730 від 08.12.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 02.04.2023 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройові частині) № 89 ОСОБА_5 призначено на посаду розвідника - оператора 3 розвідувального відділення розвідувального взводу 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат».
Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №?64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє по теперішній час.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової служби, солдат ОСОБА_5 згідно з вимогами ст.ст. 9, 11, 16, 28, 30, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим та виявляти повагу до командирів (начальників), беззастережно, неухильно точно та у встановлений строк виконувати їх накази, знати та виконувати свої обов'язки, додержуватися вимог військових статутів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Відповідно до вимог ст.ст. 28, 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих, наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення та віддавати накази, забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України. Командир (начальник) має право віддавати підлеглому накази, а підлеглий зобов'язаний їх виконати сумлінно, точно та у встановлений строк. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов'язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами 3бройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.
В свою чергу, солдат ОСОБА_5 достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
26 жовтня 2023 року солдат ОСОБА_5 , реалізуючи свій умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 самовільно залишив місце несення служби, а саме місце тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 розташоване в районі АДРЕСА_2 та був відсутній на військовій служби до 31 жовтня 2024 року.
Так в період з 26 жовтня 2023 року по 31 жовтня 2024 року солдат ОСОБА_5 без поважних причин обов'язки військової служби не виконував, проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з'явлення у військову частину для подальшого проходження військової служби, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління, за наявності реальної можливості для цього.
Обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_5 сторона обвинувачення підтверджує зібраними під час досудового розслідування доказами, наданими до суду, та вказує на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також посилається на те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості, тому просить клопотання задовольнити, застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.
При розгляді клопотання в судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали клопотання, вказуючи на конкретні обставини справи, дані про особу підозрюваного.
В судовому засіданні підозрюваний та його захисник заперечували проти задоволення клопотання слідчого, просили обрати більш м'який запобіжний захід.
Слідчий суддя, вислухавши думку учасників кримінального провадження та дослідивши надані докази, встановив, що слідчим відділенням СВ відділення поліції №4 Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023080100000730 від 08.12.2023 року, за підозрою ОСОБА_5 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
31.10.2024 о 14 годині 30 хвилин ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження №62023080100730, відомості про яке внесені до ЄРДР від 08.12.2023, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, що кваліфікується як самовільне залишення місця служби, без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
06.01.2025 ОСОБА_5 затримано на підставі ухвали слідчого судді від 16.12.2024 року.
Обґрунтовуючи висунути підозру ОСОБА_5 сторона обвинувачення послалася та надала слідчому судді наступні докази: повідомлення про вчинення кримінального правопорушення; протоколи допитів свідків, матеріали службового розслідування та інші матеріали кримінального провадження.
Аналізуючи наведені стороною обвинувачення матеріали кримінального провадження можливо дійти висновку, що вони містять відомості про ймовірну причетність підозрюваного ОСОБА_5 до інкримінованого йому злочину, однак така причетність має бути перевірена органом досудового розслідування в рамках даного кримінального провадження.
Представлені докази на даному етапі не можуть стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Відтак, на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов'язує можливість перебування особи під одним із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.
Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів пов'язано із необхідністю запобігання ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу слідчий суддя враховує не тільки положення, які передбачені Кримінального процесуального кодексу України, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клоот проти Бельгії» («Cloot v. Belgium», § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.
Слідчий суддя вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, військовослужбовець ОСОБА_5 перебував у розшуку, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв'язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Крім того, підозрюваний військовослужбовець ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, продовжуючи проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показаннями інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради, з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань під час досудового розслідування з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим, перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що дає підстави стверджувати, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно забезпечити виконання запланованих процесуальних рішень у кримінальному провадженні. У випадку не застосування до підозрюваного запобіжного заходу, існує вірогідність незаконного впливу на свідків. Вказані дії можуть протиправно перешкоджати кримінальному провадженню та встановленню всіх обставин події, зокрема, перешкоджати їх прибуттю до слідчого, прокурора або суду, іншим чином вплинути на своїх знайомих по службі тощо.
Враховуючи існування доведених прокурором ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про причетність ОСОБА_5 до інкримінованого йому кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальних правопорушень, у вчиненні якого підозрюється, застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим, а тому обирає йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 06.03.2025 року включно, тому клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Слідчий суддя при постановленні даної ухвали, керуючись ч. 3 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 , оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України під час дії воєнного стану .
Керуючись ст.ст. 7, 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 06 березня 2025 року включно.
Строк тримання під вартою підозрюваного рахувати з 06 січня 2025 року, з дня затримання.
Визначити строк дії ухвали до 06 березня 2025 року включно.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання, ухвала підлягає негайному виконанню.
Слідчий суддя ОСОБА_1