79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
05.12.07 Справа№ 14/296А
За позовом: Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, м. Львів
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Карнеол», м. Львів
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум Україна ЛТД»», м. Київ
про визнання недійсним господарського зобов»язання на загальну суму 3 559 775,18 грн.
Суддя Кітаєва С.Б.
Секретар судового засідання
Митник Ю.О.
Представники сторін
Від позивача: не з»явився
Від відповідача 1:не з»явився
Від відповідача 2: не з»явився
Позов заявлено Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карнеол» та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум Україна ЛТД» про визнання недійсним господарського зобов»язання між ТзОВ «Карнеол» та ТзОВ «Форум Україна ЛТД» на суму 3 559 775,18 грн. та про застосування передбачених ст. 208 Господарського кодексу України наслідків, а саме: все одержане за зобов»язанням стягнути в дохід державного бюджету.
Провадження у справі відкрито ухвалою від 08.10.2007 року та призначено попереднє судове засідання по справі на 25.10.2007 року. Розгляд справи в попередньому судовому засіданні відкладався з підстав, наведених в ухвалах суду від 25.10.2007 р та від 01.11.2007 року. Ухвалою від 22.11.2007 року закінчено підготовче провадження і призначено судовий розгляд справи на 05.12.2007 року.
Відповідно до ч.6 ст..71 КАС України справа вирішена на основі наявних в ній доказів.
Позовні вимоги ДПІ у Галицькому районі м.Львова грунтуються на наступному . Зокрема позивач стверджує, що між ТзОВ “Карнеол» (м.Львів) та ТзОВ “Форум Україна ЛТД» ( м.Київ) виникло господарське зобов»язання, що підтверджується виписаною ТОВ “Форум Україна ЛТД» податковою накладною 01.07.2006 року на загальну суму 3 559 775,18 грн
Згідно з відповіді, наданої ДПІ у Голосіївському районі м.Києва від 06.06.2007 року № 9401/7/23-1011 позивачу по справі, встановлено, що ТОВ “Форум Україна ЛТД» зареєстроване Голосіївською райдержадміністрацією м.Києва 30.09.2005 року за № 13775 та зареєстроване платником ПДВ з 04.10.2005 р за № 37110276.
Позивач стверджує, що господарське зобов»язання, яке виникло з усного договору на загальну суму 3 559 775,18 грн укладеного з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави, повинне бути визнане недійсним в порядку ст..207 ГК України.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ “Форум Україна ЛТД» ( продавець) та ТзОВ “Карнеол» ( покупець) було укладено усний договір купівлі-продажу товарів, на виконання якого 01.07.2006 року ТОВ “Форум Україна ЛТД» передало ТзОВ “Карнеол» товарно-матеріальні цінності на загальну суму 3 559 775,18 грн.
Позивач вважає, що відповідно до відповіді, наданої ДПІ у Голосіївському районі м.Києва від 06.06.2007 року № 9401/7/23-1011 -ТОВ “Форум Україна ЛТД» має ознаки фіктивності, відсутнє за юридичною адресою.
Додатковою підставою для визнання даного господарського зобов»язання недійсним є той факт, що ТОВ “Форум Україна ЛТД» за період протягом травня- липня 2006 року декларувало обсяг поставки ТзОВ “Карнеол» лише 622 775 грн, тоді як по даній накладній продано товару на суму 3 559 775,18 грн, що свідчить про приховування від оподаткування, що суперечить інтересам держави і суспільства. Саме з цих підстав ДПІ у Галицькому районі м.Львова звернулася з позовом про визнання недійсним в порядку ст..207 ГК України господарського зобов»язання, яке виникло з усного договору, таким, що вчинене з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави та про застосування наслідків, передбачених ст..208 ГК України.
Відповідач 1 в жодне із засідань по даній справі явку уповноваженого представника не забезпечив. З підстав, наведених у письмових Запереченнях від 31.10.2007 р на позовну заяву , - позовні вимоги заперечує.
Відповідач 2 вимог ухвал суду не виконав, письмових пояснень по суті заявлених позовних вимог суду не надав, явку уповноваженого представника в жодне із засідань не забезпечив.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, враховуючи пояснення представника позивача, що були надані в ході розгляду справи, заперечення відповідача 1, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення частково.
При прийнятті постанови суд виходив з наступного.
Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов»язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб»єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Необхідними умовами для визнання зобов»язання недійсним відповідно до ч.1 ст.207 ГК України, є, зокрема, його вчинення з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
Наявність умислу у сторін ( сторони) угоди означає, що вони ( вона) , виходячи з обставин справи, усвідомлювали ( усвідомлювала) або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов»язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Умисел юридичної особи, в даному випадку, визначається за умислом тієї особи, що уклала угоду, на підставі якої виникло таке зобов»язання.
Орган державної податкової служби вважає, що сторони даного спору, укладаючи спірний договір діяли з умислом на приховування від оподаткування прибутків та доходів.
Доказами в підтвердження спрямованості умислу на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковим органом відомості про відсутність підприємства за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсним в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування (припинення) державної реєстрації підприємства та інше.
Таким чином, господарське зобов»язання, яке виникло між ТзОВ “Карнеол» та ТОВ “Форум Україна ЛТД» згідно усного договору, спрямоване на приховування від оподаткування доходів.
Зокрема, після здійснення фінансово-господарських операцій та поставки товару у ТОВ “Форум Україна ЛТД» виникли податкові зобов»язання з ПДВ, які останній згідно з ст..3, ст..7 Закону України “Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР повинен був відобразити у деклараціях по податку на додану вартість та сплатити відповідну суму податку у встановлений Законом термін до державного бюджету України.
Однак, за період здійснення поставки товару ТОВ “Форум Україна ЛТД» взагалі не декларувало податкових зобов»язань, що підтверджує його намір на приховування від оподаткування доходів.
Даючи правову оцінку поданим позивачем доказам, що в своїй сукупності свідчать про спрямованість умислу сторін на приховування від оподаткування прибутків та доходів, суд приходить до висновку, що органом державної податкової служби надано достатньо доказів для встановлення мети згаданих підприємств, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, при укладенні спірної угоди.
Щодо вимоги позивача про застосування передбачених ст..208 Господарського кодексу України наслідків, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.
Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом з тим, за змістом ч.1 ст.208 ГК застосування цих санкцій можливе лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною.
Частиною 1 ст.208 ГК передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі ст.41 Конституції, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими, як такі, що відповідають визначенню ч.1 ст.238 ГК. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст..250 ГК ( відповідає викладеному у Постанові Верховного суду України від 26 вересня 2006 року у справі за позовом ДПІ у м.Судаку про визнання недійсним договору та стягнення 109930936,68 грн).
Відповідно до ст..250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб»єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб»єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Виконання господарського зобов»язання, укладеного між ТзОВ “Карнеол» та ТОВ “Форум Україна ЛТД» відбулося згідно податкової накладної, виписаної ТОВ “Форум Україна» ЛТД» 01.07.2006 р. Позов подано позивачем до суду 02.10.2007 року. Таким чином, строки застосування адміністративно-господарських санкцій, визначені ст..250 Господарського кодексу України сплили, тому в суду немає підстав для застосування таких санкцій.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст..94 КАС України, зокрема, частин 2 та 3, судові витрати у формі судового збору, з відповідачів не належить стягувати.
Керуючись ст.ст.21,69,70,71,160-163 КАС України, суд,-
1. Адміністративний позов задоволити частково.
2. Визнати недійсним господарське зобов'язання між Товариством з обмеженою відповідальністю «Карнеол» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Форум Україна ЛТД» на суму 3 559 775,18 грн.
3. В задоволенні іншої частини адміністративного позову відмовити.
4. Постанову може бути оскаржено в порядку, визначеному главою 1 розділу 1У КАС України.
Суддя