465/4929/23
2/465/1527/24
Іменем України
(заочне)
21.11.2024 року м.Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Величка О.В.,
з участю секретаря судового засідання Беднара А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ТОВ «Фінфорс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що протоколом № 0208/21 від 02.08.2021 року загальних зборів учасників ТОВ «ЕКВІФІН УКРАЇНА» було змінено назву з ТОВ «ЕКВІФІН УКРАЇНА» на ТОВ «МІСТЕР КЕШ». Отже, ТОВ «МІСТЕР КЕШ», первісний кредитор, мав весь регламентований чинним законодавством України обсяг прав на здійснення господарської діяльності, пов'язаної з видачею кредитних коштів, про що свідчить надана ТОВ «МІСТЕР КЕШ» на офіційному веб-сайті Товариства інформація.
09.02.2022 року між ТОВ «МІСТЕР КЕШ» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно - телекомунікаційної системи ТОВ «МІСТЕР КЕШ» укладено електронний кредитний договір № 550329-М. Кредитний договір укладено на підставі Правил надання коштів в кредит ТОВ «МІСТЕР КЕШ», затверджених наказом ТОВ «МІСТЕР КЕШ» № 2912-1 від 29.12.2021 року.
Пунктом 2.6.1 Кредитного договору визначено, що загальний розмір наданого кредиту складає 8000 грн. Строк дії Договору - з 09.02.2022 року до 10.03.2022 року включно. За користування кредитом позичальник сплачує проценти за стандартною процентною ставкою в розмірі 1,99% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.
ТОВ «МІСТЕР КЕШ» виконало свої зобов'язання перед позичальником за Кредитним договором та надало йому кредит в сумі 8000 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку позичальника.
У встановлений термін - 10.03.2022 року відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії Кредитного договору, в зв'язку з чим, а також через повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України, будь-які нарахування за вказаним кредитним договором припинилися 23.02.2022 року. Окрім того, а також керуючись додатковою угодою про автопролонгацію від 09.02.2022 року, строк користування кредитними коштами продовжився до 30.03.2022 року, проте, нарахування за такою додатковою угодою не проводилися. Відповідно до п.5.7.2 в період автопролонгації діє підвищена процентна ставка у розмірі 2,99%.
У встановлений строк, а саме 30.03.2022 року, відповідач не виконав свої боргові зобов'язання за Кредитним договором, у зв'язку із чим у відповідача утворилась прострочена заборгованість перед кредитором у розмірі 8 000 грн. - тіло кредиту та 2 388 грн. - нараховані проценти.
Враховуючи невиконання відповідачем своїх борових зобов'язань перед Кредитором, 19.10.2022 року між ТОВ «МІСТЕР КЕШ», як клієнтом, та ТОВ «ФІНФОРС» було укладено Договір факторингу № 42987483-103, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за Кредитним договором. Як вбачається з Витягу з реєстру прав грошових вимог від 29.05.2023 року, ТОВ «МІСТЕР КЕШ» 19.10.2022 року відступило на користь ТОВ «ФІНФОРС» право вимоги за Кредитним договором №550329-М від 09.02.2022 р. на загальну суму 10 388,00 грн.
Про відступленням ТОВ «ФІНФОРС» права грошової вимоги за Кредитним договором ТОВ «МІСТЕР КЕШ» повідомило позичальника шляхом направлення 19.10.2022 року на електронну адресу позичальника електронного листа. Станом на дату написання позовної заяви заборгованість позичальника по Кредитному договору перед ТОВ «ФІНФОРС» не виконана і складає 8 000,00 грн. - тіло кредиту та 2 388,00 грн. - нараховані проценти, а всього 10388,00 грн. Відтак, позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також сплачений судовий збір в розмірі 2684 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 7000 грн.
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 02.10.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
В судове засідання представник позивача не з'явився, належним чином повідомлявся про час та місце останніх. Подав заяву про розгляд справи у його відсутності, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином, неодноразово повідомлявся про час та місце проведення останніх, відзиву, а також будь - яких клопотань до суду не подавав. Згідно відповіді ГУ ДМС України у Львівській області зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 . На вказану адресу відповідачу неодноразово надсилалися повістки про виклик в судове засідання, однак такі повернуті на адресу суду із зазначенням «адресат відсутній».
Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Згідно з п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. З урахуванням наведеного вище та беручи до уваги положення п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
На підставі наявних у справі доказів суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Вивчивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 09.02.2022 року між ТОВ «МІСТЕР КЕШ» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір № 550329-М на суму 8000 грн., строк надання кредиту - з 09.02.2022 року до 10.03.2022 року включно із застосуванням стандартної процентної ставки 1,99 % від суми кредиту за кожен день користування.
Підписаний відповідачем з використанням згенерованого особистого ключа Кредитний договір та Паспорт споживчого кредитування містить дані про строк кредитування, порядок його продовження, відсоткову ставку.
Укладення договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Додатковою угодою від 09.02.2022 року вказаний договір було пролонговано на строк до 30.03.2022 року.
Розрахунком заборгованості підтверджується, що відповідач порушив графік погашення кредиту, заборгованість вчасно не погашав.
У зв'язку з порушенням відповідачем грошових зобов'язань у нього станом на 19.10.2022 року утворилась заборгованість в сумі 10 388,00 гривень, яка складається з: тіла кредиту у сумі 8000,00 гривень, відсотків - 2388,00 гривень.
Позивач набув право вимоги за кредитним договором на підставі договору факторингу 42987483-103 від 19.10.2022 року, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором № 550329-М перейшло до позивача ТОВ «Фінфорс».
Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відтак, ТОВ «ФІНФОРС» наділено правом грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1
19.10.2022 року відповідачу електронним листом було повідомлено про заміну кредитора та запропоновано добровільно сплатити заборгованість.
Станом на дату звернення ТОВ «ФІНФОРС» до суду заборгованість відповідачем не погашена.
В силу ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказів, які б свідчили про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 від виконання зобов'язань за Кредитним договором суду не надано. Здійснений позивачем розрахунок заборгованості відповідач не заперечив та не спростував.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Пунктом 1 ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На підставі викладеного, враховуючи, що на час розгляду справи судом сума заборгованості позичальником не сплачена та матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем здійснено заходи по погашенню заборгованості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
На підставі ч. 1 ст.141 ЦПК України, у зв'язку із задоволенням позову, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 2684,00 гривень.
Щодо вимоги позивача про стягнення суми витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.133 ЦПК України).
Вирішуючи питання про стягнення з позивача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить із диспозиції ч.1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Так, згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.09 р. № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.
Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.
За змістом положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
Так, на підтвердження аргументів про стягнення судових витрат на професійну правову допомогу позивачем надано суду: ордер від 05.05.2023 року на надання правової допомоги, відповідно до якого ТОВ «Фінфорс» на підставі договору про надання правової допомоги АБ "Герман Гурський та партнери" надавались адвокатські послуги; додаток до договору про надання правової допомоги від 20.02.2023 року, відповідно до якого ТОВ «Фінфіорс» надано послуги щодо складання позовної заяви, формування додатків, складання процесуальних заяв та інші на загальну суму 7 000 грн.; платіжну інструкцію № 3176 від 30.05.2023 року про оплату послуг адвоката на суму 7000 грн.
З приводу наведеного приймається до уваги те, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. В пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.
Крім того, у п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
З огляду на наведене та приймаючи до уваги характер спірних правовідносин, складність справи, задоволення позовних вимог, співмірність понесених витрат із ціною позову, значення справи для позивача, вимоги розумності і справедливості, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу, в розмірі 4000 грн. Зазначений розмір витрат на правову допомогу суд вважає належним та співмірним із характером правовідносин та складністю справи.
Враховуючи наведене та на підставі ст.ст. 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282, 284, 352, 354 ЦПК України, суд -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» заборгованість за кредитним договором № 550329-М від 09.02.2022 року в розмірі 10 388 (десять тисяч триста вісімдесят вісім) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. на відшкодування судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» витрати на правову допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», код ЄДРПОУ - 41717584, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, 4/6, корп. "В", кабінет 508-2.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Суддя Величко О.В.