07 січня 2025 року
м. Київ
справа №380/15337/24
адміністративне провадження № К/990/50534/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Коваленко Н.В., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року по справі № 380/15337/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог та заяви про виправлення описки в уточнених позовних вимогах, просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови в поновленні з 03 липня 2024 року пенсії ОСОБА_1 за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та її перерахунку з 03 липня 2024 року відповідно до ст. 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ з урахуванням розміру основних і додаткових видів грошового забезпечення, зазначених у довідці Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону від 28 грудня 2022 року за вих. № 314 про грошове забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2022 року без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених сум;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити з 03 липня 2024 року пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 03 липня 2024 року відповідно до ст. 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ з урахуванням розміру основних і додаткових видів грошового забезпечення, зазначених у довідці Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону від 28 грудня 2023 року за вих. № 314 про грошове забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2022 року без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених сум.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови в поновленні з 03 липня 2024 року пенсії ОСОБА_1 за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та її перерахунку з 03 липня 2024 року відповідно до ст. 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ з урахуванням розміру основних і додаткових видів грошового забезпечення, зазначених у довідці Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону від 28 грудня 2023 року № 314 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій станом на 01 січня 2022 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 03 липня 2024 року переведення ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 03 липня 2024 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону від 28 грудня 2023 року № 314 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій станом на 01 січня 2022 року, у відповідності до ст. 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ з урахуванням розміру основних і додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року у справі № 380/15337/24 без змін.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року заяву позивача про виправлення описки задоволено повністю.
Виправлено описку у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року у справі № 380/15337/24 шляхом зазначення правильної дати довідки виданої Спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Західного регіону № 314 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій станом на 01 січня 2022 , а саме - від 28 грудня 2022 року.
Виправлено описку в п.п. 2, 4 резолютивної частини рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 у справі №380/15337/24 шляхом викладення їх у такій редакції:
« 2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови в поновленні з 03.07.2024 пенсії ОСОБА_1 за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та її перерахунку з 03.07.2024 відповідно до ст. 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ з урахуванням розміру основних і додаткових видів грошового забезпечення, зазначених у довідці Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону від 28.12.2022 № 314 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій станом на 01.01.2022.»;
« 4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 03.07.2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону від 28.12.2022 № 314 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій станом на 01.01.2022, у відповідності до ст. 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ з урахуванням розміру основних і додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.».
Не погодившись з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області направило до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати зазначені рішення по справі № 380/15337/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Із змісту доводів, викладених у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.
Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.
Із зазначеною правовою нормою кореспондуються пункт 7 частини третьої статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також стаття 13 цього Кодексу, якою визначено право, зокрема, учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.
Відповідно до частини 4 статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
Відповідно до частини 1 статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За визначенням пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно пунктів 3, 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
У даній справі суд першої інстанції, врахувавши наведені положення КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. За предметом спору дана справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв'язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
При цьому, доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Натомість, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не обґрунтувало у касаційній скарзі того, чи стосується касаційна скарга питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; чи був скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, під час розгляду іншої справи; чи справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; чи суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Разом з цим, в касаційній скарзі скаржник описує фактичні обставини у справі, зазначає нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, а також посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України) та незастосування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 09 червня 2022 року по справі 520/2098/19 (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України).
Також зазначає, що 20 червня 2024 року Верховним Судом відкрито касаційне провадження по справі 380/9113/23, предметом розгляду якої є подібні правовідносини.
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що відповідач на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.
Суд зазначає, що посилання у касаційній скарзі на частину четверту статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження судового рішення прийнятого у малозначній справі, не виключає застосування положень пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики, колегія суддів вважає, що ухвалені у цій справі судові рішення не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її.
Крім того, 22 листопада 2024 року Верховний Суд прийняв постанову по справі № 380/9113/23, в якій зазначив, що аналіз положень абзацу 9 пункту 3 та абзацу 6 пункту 5 Порядку № 45 дозволяє дійти висновку, що для осіб, які були відряджені для виконання службових обов'язків до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, та були звільнені безпосередньо з посад у цих органах, довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії видає той орган, який своїм наказом відрядив таку особу для виконання службових обов'язків. При цьому розмір грошового забезпечення у такому разі встановлюється за аналогічною або відповідною посадою в органі, з якого вони були відряджені.
Тобто, станом на час вирішення питання про відкриття касаційного провадження Верховний Суд вже сформував висновок щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, який співпадає з висновками судів в оскаржуваних судових рішеннях по цій справі.
Доводи касаційної скарги щодо неврахування судами нижчих інстанцій висновків Верховного Суду викладених у постанові від 09 червня 2022 року по справі 520/2098/19 є необґрунтованими, оскільки правовідносини у цій справі стосуються питання протиправної бездіяльності обласного військового комісаріату щодо невиготовлення та ненаправлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нової довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, а тому є нерелевантними до спірних правовідносин.
Згідно пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи те, що касаційна скарга подана на рішення у справі незначної складності, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, без наведення обґрунтованих підстав для касаційного оскарження передбачених частиною четвертою та пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 12, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року по справі № 380/15337/24.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Стрелець Т.Г.
Судді Коваленко Н.В.
Стеценко С.Г.