07 січня 2025 року
Київ
справа № 580/3203/24
адміністративне провадження № К/990/51015/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2024 у справі № 580/3203/24 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
30.12.2024 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - скаржник, ГУ ДПС), направлена поштою 26.12.2024.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження постанови апеляційного суду в касаційному порядку.
Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
При цьому, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Також обов'язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України. ГУ ДПС зазначає, що не отримувало позовну заяву, не було ознайомлено зі змістом позовних вимог, відповідно, був позбавлений можливості своєчасно надати докази наявності підстав для проведення фактичної перевірки.
Водночас зазначені посилання скаржника не містять взаємозв'язку із предметом касаційного оскарження і вимогами касаційної скарги. Так, апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував і ухвалив нове про задоволення позову. Під час апеляційного перегляду справи ГУ ДПС подавало відзив на апеляційну скаргу і просило залишити рішення суду першої інстанції в силі. Відповідно, зі змісту касаційної скарги неможливо з'ясувати, чому, на переконання ГУ ДПС, наведені ним порушення норм процесуального права судом першої інстанції є підставою для скасування постанови апеляційного суду і залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Крім того, в подальшому обґрунтування касаційної скарги не узгоджується ані з фактичними обставинами у цій справі, ані з висновками суду апеляційної інстанції.
Так, ГУ ДПС посилається на висновки Верховного Суду з питання застосування підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України в той час, як у цій справі перевірку було призначено на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Під час ухвалення судового рішення, апеляційний суд врахував висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23, і зазначив, що посилання відповідача на те, що у цій постанові викладено висновок про достатність відображення в наказі підстави для проведення фактичної перевірки нумераційного позначення відповідного пункту статті ПК України без розкриття його змісту, таким, що не відповідає змісту та висновкам вказаного рішення. За наслідками апеляційного перегляду справи, суд дійшов висновку, що відповідач не довів наявність підстав в розумінні підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України для проведення фактичної перевірки позивача, а саме: наявність інформації про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.
Касаційна скарга не містить обґрунтування незгоди з таким висновком апеляційного суду.
Також неможливо встановити змістовність посилання ГУ ДПС на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №816/228/17, адже у процитованому висновку не йдеться про те, що підтвердження обґрунтованості висновків по суті виявлених порушень за результатами проведеної перевірки нівелює правове значення та наслідки всіх процедурних порушень, допущених контролюючим органом під час призначення та/або проведення перевірок.
Натомість суд апеляційної інстанції врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17.03.2018 у справі № 1570/7146/12, від 24.10.2018 у справі № 808/1746/15, від 13.02.2019 у справі № 813/112/18, від 20.09.2019 у справі № 0340/1931/18, від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18, від 28.09.2020 у справі №520/2305/19, від 21.01.2021 у справі № 826/3200/14, від 03.06.2021 у справі № 822/1660/18, від 20.10.2021 у справі № 815/94/16, від 09.11.2022 у справі № 160/9949/19, відповідно до яких порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої, а у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню. При цьому, суд не повинен надавати оцінку правомірності спірного рішення, оскільки порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.
Доводи, викладені у касаційній скарзі по суті виявлених порушень, виходять за межі висновків апеляційного суду, які стали підставою для задоволення позовних вимог.
Зазначене у сукупності свідчить про те, що скаржник допустив формальний підхід до оформлення касаційної скарги в частині викладення підстав для касаційного оскарження судового рішення.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Черкаській області, підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2024.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2024 у справі № 580/3203/24 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - повернути скаржнику.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя М.М. Гімон