ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.01.2025Справа № 910/11682/24
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Західний торгово-промисловий дім"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про зобов'язання внести зміни до особового рахунку шляхом зарахування 1 387 380,00 грн
Представники сторін: не викликалися.
У вересні 2024 року Приватне акціонерне товариство "Західний торгово-промисловий дім" (далі - ПрАТ "ЗТПД") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Залізниця), в якому просило суд зобов'язати відповідача внести зміни до особового рахунку позивача №5672913 шляхом зарахування на нього грошових коштів у розмірі 1 387 380,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Залізницею у порушення умов договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №35-32665494/2020-002 від 12.03.2020 застосувала неправильний показник Vcp для розрахунку вартості використання вагонів за накладними №№39825377, 35033315, 39730619, у результаті чого відповідач безпідставно списав з особового рахунку позивача кошти у розмірі 1 387 380,00 грн.
26.09.2024 через систему "Електронний суд" Товариство подало заяву про долучення доказів оплати судового збору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/11682/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
16.10.2024 через систему "Електронний суд" Залізниця подала відзив, в якому просила відмовити у задоволенні позову у зв'язку зі спливом спеціальної позовної давності (шестимісячного строку), посилаючись на пункти 134, 135 Статуту залізниць України та статтею 315 ГК України;
- до спірних правовідносин не застосовуються норми пунктів 12, 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України та пункту 7 Розділу IX "Прикінцеві положення" ГК України, оскільки в цих відсилочних нормах відсутні посилання як на пункти 134, 135 Статуту залізниць України, так і на статтю 315 ГК України;
- вказані аргументи узгоджуються з правовою позицією, викладеній у постанові Верховного Суду від 02.02.2023 у справі №914/3716/21;
- Товариством порушено порядок подання письмових доказів - не подано ані оригіналів, ані належним чином засвідчених копій доказів.
01.11.2024 через систему "Електронний суд" Товариство подало відповідь на відзив, в якій вказало, що строк позовної давності не було пропущено, з огляду на те, що, визначений частиною 2 статті 258 ЦК України строк позовної давності в один рік (до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу), на період воєнного стану було зупинено згідно з пунктом 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України;
- частина 5 статті 315 ГК України не є релевантною до спірних правовідносин, оскільки стосується позовів перевізника (залізниць) до вантажовідправника, вантажоодержувача;
- транспортними кодексами (статутами), до яких відсилає частина 3 статті 925 ЦК України, урегульовано лише момент початку перебігу позовної давності, а не сам строк позовної давності;
- позов разом із доданими до нього доказами було подано через систему "Електронний суд", а тому засвідчені електронним підписам позивача.
Також Товариство просило суд поновити строк для подання відповіді на відзив, посилаючись на перебуванні керівника у відрядженні та неможливості залучити адвоката для надання правничої допомоги.
06.11.2024 через систему "Електронний суд" Залізниця подала заперечення, в яких наголосила про пропущення Товариством строку позовної давності, а також вказала про неповажність причин пропуску строку для подання відповіді на відзив.
Разом із цим, відповідач також заявив клопотання про поновлення строку для подання заперечень.
Розглянувши клопотання сторін про поновлення процесуальних строків для подання вищезазначених заяв по суті справи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 119 ГПК суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Отже, суд звертає увагу сторін на те, що за змістом статті 119 ГПК України поновлено може бути лише строк, який встановлено законом, тоді як встановлений судом строк продовжується судом, який встановив такий строк, і заява про його продовження може бути подана особою лише до закінчення такого строку.
Враховуючи вищевикладене, клопотання позивача та відповідача про поновлення пропущених процесуальних строків на подання відповіді на відзив та заперечень не підлягають задоволенню.
У той же час, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, забезпечення рівності прав та обов'язків усіх учасників процесу, дотримання принципів диспозитивності та пропорційності, закріплених положеннями статей 7, 13, 14, 15 ГПК України, керуючись приписами частини 2 статті 119 ГПК України, суд дійшов висновку про необхідність продовження за власною ініціативою строків на подачу: відповіді на відзив до 01.11.2024, а заперечень - 06.11.2024.
Жодних інших заяв по суті справі, заяв чи клопотань сторонами не надано.
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених ГПК України, проте в розумні строки.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов Товариства не підлягає задоволенню.
12.03.2020 між Залізницею (далі за текстом договору - Перевізник) та Товариством (далі за текстом договору - Замовник) було укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом шляхом прийняття в цілому пропозиції (акцепт), що підтверджується заявою про прийняття в цілому пропозиції та повідомлення про укладення договору.
Факт укладення договору засвідчується наступними електронними документами: Заявою про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №35-32665494/2020-002, підписаною електронним цифровим підписом представника Замовника, та Повідомленням про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №35-32665494/2020-002, в якому повідомляється про укладення Договору та присвоєні коди Замовника, а саме як відправника / одержувача: 1771, як платника: 5672913.
Згідно пунктом 1.1. договору, предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника пов'язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги.
Пунктом 1.3. договору визначено, що перевезення - це послуга, в процесі надання якої Перевізник зобов'язується доставити довірений Замовником вантаж до п. призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а Замовник зобов'язується оплатити послуги у передбаченому Договором порядку. Перевезення оформлюється накладною відповідно до Договору, Статуту залізниць України, Збірника Тарифів та Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, Правил перевезення вантажів, СМГС, КОТІФ відповідно.
Послуги, пов'язані з організацією та здійсненням перевезення вантажів - послуги, що надаються Перевізником Замовнику згідно з Договором (додатків до нього), у т.ч. на підставі окремої заявки Замовника.
Відповідно до пункту 1.5. договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, договір є публічним договором, за яким Перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється Перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП) (пункт 1.6. договору).
Розділом 2 договору визначені права та обов'язки сторін, зокрема, приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) Замовника або у власних вагонах (контейнерах) Перевізника, надавати власні вагони (контейнери) Перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками Замовника згідно інформації розміщеної у Системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до Договору та Збірнику тарифів (підпункт 2.3.2.).
Додатком 1-1 до договору визначені ставки за додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів.
Згідно з пунктом 3.2. договору Замовник зобов'язаний сплачувати провізні платежі за перевезення вантажу у власному вагоні Перевізника.
Розмір плати за використання власного вагону Перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) визначається на підставі пункту 3.2.1. договору.
Розмір плати за використання власного вагону Перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) визначається в наступному порядку; При перевезенні по території України, як сума плати за використання вагону в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) за такими формулами: В= Вван + Впор; Вван = Спл х Тван ; Впор = Спл х Тпор, де: Вван - плата за використання власного вагону Перевізника під час перевезення вантажу, грн / вагон; Впор - плата за використання власного вагону Перевізника під час перевезення порожнього вагону, грн / вагон; Тван - розрахункова кількість діб у вантажному рейсі; Тпор - розрахункова кількість діб у порожньому рейсі; Спл - ставка плати за використання власних вагонів Перевізника для відповідного типу, грн / вагон за добу, зазначена в Додатку 1-2 до Договору. Плата нараховується за ставками, що діють на дату приймання вантажу до перевезення. Розрахункова кількість діб використання власного вагону Перевізника у вантажному або порожньому рейсах визначається за такими формулами: Tван = Lван/ Vср, Тпор = Lван х Кпп/ Vср, де: Lван - тарифна відстань перевезення вантажу, км; Vср - середня швидкість перевезення власного вагону Перевізника за одну добу (км/добу), відповідно до таблиці 3 Додатку 1-2 Договору залежно від типу рухомого складу, виду сполучення та виду відправки (за винятком розрахунку Тпор, у якому застосовується Vср, що зазначено у таблиці 3 Додатку 1-2 Договору, для вагонної/контейнерної відправки залежно від типу рухомого складу та виду сполучення). У всіх випадках за кожне перевезення (за вантажний або порожній рейси) неповна доба використання округляється до повної; Кпп - коефіцієнт порожнього пробігу, зазначено у Додатку 1-2 до Договору.
Відповідно до пункту 2.5. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084, у разі перевезення експортно-імпортних вантажів через морські порти України не в прямому міжнародному сполученні оформлюється накладна внутрішнього сполучення. У цьому разі відправник проставляє відмітки: у графі 20 "Найменування вантажу" - "Експорт" чи "Імпорт", а в графі 7 "Заяви відправника" - для експорту зазначається "Для вивезення водним транспортом (зазначається країна призначення), а для імпорту - "Увезено водним транспортом" (зазначається країна відправлення).
1. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 15.01.2024 за позовом Залізниці в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" до Товариства про стягнення заборгованості в сумі 282 000,00 грн, яке залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 у справі №918/1168/23, встановлено, що 18.08.2022 згідно відправки №39825377 зі станції Дубно Львівської залізниці відправлено 50 вагонів до станції Чорноморська (експ. для ТІС) Одеської залізниці. Відповідно до графи 36 нараховано Вантажовідправнику/Відповідачу кошти в сумі 2 232 500,00 грн (без ПДВ).
Меморандумом від 31.05.2023 за результатами аудиту окремих бізнес процесів виробничого структурного підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Львівська залізниця" Залізниці встановлено, що при стягненні коштів за перевезення вантажу у вагонах відповідно до відправки №39825377 Vср - середня швидкість перевезення власного вагону Перевізника за одну добу (км/добу), застосовано показник 91 км/год. Внаслідок чого виявлено, що згідно відправки №39825377 відправником необхідно було сплатити всього за перевезення вантажу у вагонах 4 370 670,00 грн (без ПДВ), як наслідок Залізниця наголошувала, що за пунктом 3.2.1 Договору та перевізного документу №39825377 відповідачу належить доплатити суму 282 000,00 грн.
17.08.2023 Залізницею направлено на адресу Товариства претензію від 16.08.2023 № ДН-3-03/971 на суму 282 000,00 грн, в якій зазначалося, що плата за використання вагонів перевізника по накладній № 39825377 була розрахована через АРМ, де Vср - 91 км/добу, що становило 2 232 500,00 грн, але на думку перевізника, відповідно до додатку 1-2 Договору про надання послуг (Таблиця 3) необхідно було застосувати Vср - 82 км/добу як для вагонної відправки у експортному сполученні. Таким чином, на думку Перевізника, розмір плати за перевезення на думку перевізника мав бути більшим на суму 282 000,00 грн.
Однак зі змісту накладної №39825377 вбачається, що перевезення здійснювалось сполученням від станції Дубно Львівської залізниці до станції Чорноморська Одеської залізниці. Жодних даних про перевезення вантажу Перевізником за межі України накладна №39825377 не містить. Таким чином, перевезення вантажу здійснено перевізником в межах України, тобто внутрішнім сполученням.
Доводи Залізниці про необхідність застосування показника Vср, як для розрахунку вартості експортного перевезення товару за накладною №39825377, було визнано безпідставними.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 15.01.2024 у справі №918/1168/23, яке набрало законної сили 21.03.2024, відмовлено у задоволенні позову Залізниці про стягнення з Товариства 282 000,00 грн.
2. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 26.12.2023 за позовом Залізниці в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" до Товариства про стягнення заборгованості в сумі 274 920,00 грн, яке залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі №918/1169/23, встановлено, що 30.08.2022 згідно відправки №35033315 зі станції Дубно Львівської залізниці відправлено 50 вагонів до станції Чорноморська (експ. для ТІС) Одеської залізниці. Відповідно до графи 36 нараховано Вантажовідправнику/Відповідачу кошти в сумі 2 176 450 грн (без ПДВ).
Меморандумом від 31.05.2023 за результатами аудиту окремих бізнес процесів виробничого структурного підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Львівська залізниця" Залізниці встановлено, що при стягненні коштів за перевезення вантажу у вагонах відповідно до відправки №35033315 Vср - середня швидкість перевезення власного вагону Перевізника за одну добу (км/добу), застосовано показник 91 км/добу. Внаслідок чого виявлено, що згідно відправки №35033315 відправником необхідно було сплатити всього за перевезення вантажу у вагонах 4 298 420,00 грн (без ПДВ).
22.08.2023 Залізницею було направлено Товариству претензію від 16.08.2023 на суму 274920,00 грн, в якій зазначено, що плата за використання вагонів перевізника по накладній №35033315 була розрахована через АРМ, де Vср 91 км/добу, що становило 2 176 450 грн, але на думку Перевізника, відповідно додатку 1-2 Договору про надання послуг (Таблиця 3) необхідно було застосувати Vср 82 км/добу як для вагонної відправки у експортному сполученні. У зв'язку із чим розмір плати за перевезення на думку перевізника мав бути більшим на суму 274 920,00 грн.
Перевезення вантажу за залізничною накладною №35033315 здійснено лише в межах України, тобто внутрішнім сполученням, оскільки останній доставляв вантаж лише до станції Чорноморська (експ. для ТІС) Одеської залізниці.
Доводи Залізниці про необхідність застосування показника Vср 82 км/добу для розрахунку вартості перевезення за накладною №35033315 як для експортного перевезення, було визнано безпідставними.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 26.12.2023 у справі №918/1169/23, яке набрало законної сили 20.03.2024, відмовлено у задоволенні позову Залізниці про стягнення з Товариства 274 920,00 грн.
3. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 23.01.2024 за позовом Залізниці в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" до Товариства про стягнення заборгованості в сумі 276 000,00 грн, яке залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 у справі №918/1247/23, встановлено, що 13.08.2022 згідно відправки №39730619 зі станції Дубно Львівської залізниці відправлено 50 вагонів зерна кукурудзи до станції Одесса-Порт (експ.) Одеської залізниці для вивезення водним транспортом у Швейцарію. Відповідно до графи 36 нараховано вантажовідправнику/відповідачу кошти в сумі 2 070 000,00 грн (без ПДВ).
Меморандумом від 31.05.2023 за результатами аудиту окремих бізнес-процесів виробничого структурного підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Львівська залізниця" Залізниці за період з 01.01.2022 по 28.02.2023 ревізорами встановлено, що при стягненні коштів за перевезення вантажу у вагонах відповідно до відправки №39730619 застосовано невірне значення Vcp, так як при розрахунку необхідно було застосовувати Vcp для експортного перевезення.
11.07.2023 Залізницею направлено Товариству претензію №ДН-З-03/975, в якій зазначалося про необхідність сплати 276 000,00 грн за здійснене перевезення відповідно до накладної №39730619 від 13.08.2022.
Перевезення вантажу за накладною №39730619 здійснено лише в межах України, тобто внутрішнім сполученням, оскільки останній доставляв вантаж лише до станції Одесса-Порт (експ.) Одеської залізниці, з огляду на що доводи позивача про необхідність застосування показника Vср 82 км/добу для розрахунку вартості перевезення за накладною №39730619 як для експортного перевезення було визнано безпідставними.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 23.01.2024 у справі №918/1247/23, яке набрало законної сили 12.03.2024, відмовлено у задоволенні позову Залізниці про стягнення з Товариства 276 000,00 грн.
Крім цього, у межах даної господарської справи №910/11682/24 судом встановлено, що у накладних містяться наступні відомості:
1) №39825377: перевезення здійснюється на умовах аукціону, ставка за перевезення - 2350,00 грн (Графа 7), Графа 20 "Найменування товару" - зерно кукурудзи, Графа 29 "Відправка" - групова/маршрутна, Графа 30 "Тарифні відмітки": відстань перевезення - 831 км, згідно додатку до накладної "Відомість вагонів" кількість вагонів 50 та рід вагонів "ЗРВ", загальна сума платежів - 4 135 670,00 грн (без ПДВ);
2) №35033315: перевезення здійснюється на умовах аукціону, ставка за перевезення - 2291,00 грн (Графа 7), Графа 20 "Найменування товару" - зерно кукурудзи, Графа 29 "Відправка" - групова/маршрутна, Графа 30 "Тарифні відмітки": відстань перевезення - 831 км, згідно додатку до накладної "Відомість вагонів" кількість вагонів 50 та рід вагонів "ЗРВ", загальна сума платежів - 4 069 315,00 грн (без ПДВ);
3) №39730619: перевезення здійснюється на умовах аукціону, ставка за перевезення - 2300,00 грн (Графа 7), Графа 20 "Найменування товару" - зерно кукурудзи, Графа 29 "Відправка" - групова/маршрутна, Графа 30 "Тарифні відмітки": відстань перевезення - 764 км, згідно додатку до накладної "Відомість вагонів" кількість вагонів 50 та рід вагонів "ЗРВ", загальна сума платежів - 4 069 315,00 грн (без ПДВ).
Відповідно до переліків №20220818 від 18.08.2022, №20220830 від 30.08.2022 та №20220830 від 30.08.2022 Залізницею списано з особового рахунку Товариства (код платника 5672913) грошові кошти з урахуванням ПДВ - 4 962 804,00 грн, 4 883 178,00 грн та 4 883 178,00 грн відповідно.
Судом у межах даної справи також встановлено, що відповідач не погодилося із вимогами Залізниці, викладених у вищезазначених претензіях, та направив відповіді від 14.09.2023 вих. №149, вих. №152 та вих. №146, в яких також вказав, що по спірних перевізних документах наявна передплата, оскільки Залізницею невірно визначено показник Vcp (91 км/добу, а не 112 км/добу).
Оскільки відповідачем застосовано неправильний показник Vcp для визначення плати за використання вагонів, як наслідок, останнім неправомірно стягнуто з особового рахунку позивача 1 387 380,00 грн, у зв'язку з чим Товариство звернулося з даним до суду про зобов'язання Залізниці внести зміни до особового рахунку Товариства №5672913 шляхом зарахування на нього грошових коштів у розмірі 1 387 380,00 грн.
За змістом частини 2 статті 11 ЦК України вбачається, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори, що укладаються між суб'єктами цивільних правовідносин, до яких законодавцем віднесено договір перевезення (стаття 908 ЦК України).
Загальні умови перевезення визначаються ЦК України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Водночас, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, правилами, що видаються відповідно до них (частина 2 статті 908 ЦК України).
Аналіз приписів частин 1, 2 статті 307 ГК України дозволяє дійти висновку, що правовідносини щодо організації перевезення вантажу, які виникають між суб'єктами господарювання, опосередковуються укладенням договору перевезення вантажу, за яким одна сторона (перевізник) зобов'язуєтеся доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі, факт укладення такого господарського договору підтверджується складенням перевізного документа відповідно до вимог законодавства.
Положеннями частини 5 статті 307 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року № 457 (далі - Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства (стаття 311 ГК України).
У відповідності до частин 1, 2 статті 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата. Плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку.
Згідно з пунктом 3.2. договору Замовник зобов'язаний сплачувати провізні платежі за перевезення вантажу у власному вагоні Перевізника.
Розмір плати за використання власного вагону Перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) визначається на підставі пункту 3.2.1 Договору.
Згідно з пунктом 3.2.1 договору розмір плати за використання власного вагону Перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) визначається в наступному порядку:
При перевезенні по території України, як сума плати за використання вагону в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) за такими формулами:
В= Вван + Впор;
Вван = Спл х Тван;
Впор = Спл х Тпор, де:
Вван - плата за використання власного вагону Перевізника під час перевезення вантажу, грн / вагон;
Впор - плата за використання власного вагону Перевізника під час перевезення порожнього вагону, грн / вагон;
Тван - розрахункова кількість діб у вантажному рейсі;
Тпор - розрахункова кількість діб у порожньому рейсі;
Спл - ставка плати за використання власних вагонів Перевізника для відповідного типу, грн / вагон за добу, зазначена в Додатку 1-2 до Договору. Плата нараховується за ставками, що діють на дату приймання вантажу до перевезення.
Розрахункова кількість діб використання власного вагону Перевізника у вантажному або порожньому рейсах визначається за такими формулами:
Тван = Lван/Vср,
Тпор = Lван х Кпп/ Vср, де:
Lван - тарифна відстань перевезення вантажу, км;
Vср - середня швидкість перевезення власного вагону Перевізника за одну добу (км/ добу), відповідно до таблиці 3 Додатку 1-2 Договору залежно від типу рухомого складу, виду сполучення та виду відправки (за винятком розрахунку Тпор, у якому застосовується Vср, що зазначено у таблиці 3 Додатку 1-2 Договору, для вагонної/ контейнерної відправки залежно від типу рухомого складу та виду сполучення).
У всіх випадках за кожне перевезення (за вантажний або порожній рейси) неповна доба використання округляється до повної;
Кпп - коефіцієнт порожнього пробігу, зазначено у Додатку 1-2 до Договору.
За твердженнями Товариства, Залізницею застосовано неправильний показник середньої швидкості Vср (91 км/добу), що зумовило неправильний розрахунок плати за перевезення даних вантажів.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом, на виконання умов договору, у серпні 2022 року Залізницею за залізничними накладними №39825377, №350333153, №39730619 було здійснено перевезення вантажу Товариства - зерна кукурудзи, зі станції Дубно Львівської залізниці до станцій Чорноморська та Одеса-порт Одеської залізниці.
Згідно додатку 1-2 Договору перевезення, Таблиця 2, коефіцієнт порожнього пробігу для типу рухомого складу "Зерновози" (скорочена назва ЗРВ) складає 0,97.
Згідно додатку 1-2 Договору перевезення, Таблиця 3, середня швидкість перевезення власного вагону перевізника за одну добу (км/добу) - Vср для зерновозів (ЗРВ) складає:
Для експортного сполучення:
- вагонна/контейнерна відправка - 50 км/добу;
- маршрутний або контейнерний поїзд - 82 км/добу;
Для внутрішнього або імпортного сполучення:
- вагонна/контейнерна відправка - 91 км/добу;
- маршрутний або контейнерний поїзд - 112 км/добу.
За частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішеннями Господарського суду Рівненької області від 15.01.2024 у справі №918/1168/23, яке набрало законної сили 21.03.2024, від 26.12.2023 у справі №918/1169/23, яке набрало законної сили 20.03.2024, та від 23.01.2024 у справі №918/1247/23, яке набрало законної сили 12.03.2024, встановлено, що перевезення за накладними №39825377, №350333153, №39730619 здійснювалось сполученням від станції Дубно Львівської залізниці до станції Чорноморська Одеської залізниці. Жодних даних про перевезення вантажу Перевізником за межі України накладні не містить. Таким чином, перевезення вантажу здійснено залізницею в межах України, тобто внутрішнім сполученням.
Також, у пунктах 29 накладних №39825377, №350333153, №39730619 зазначено, що перевезення вантажу здійснювалося маршрутною/груповою відправкою.
Враховуючи вищезазначене, суд погоджується з доводами позивача, про те що при розрахунку плати за перевезення вантажів за накладними №39825377, №350333153, №39730619 Залізницею застосовано неправильний показник середньої швидкості Vср - 91 км/добу), замість правильного - 112 км/добу.
Крім цього, як було раніше встановлено, у накладних містяться наступні відомості:
1) №39825377: перевезення здійснюється на умовах аукціону, ставка за перевезення - 2350,00 грн (Графа 7), Графа 20 "Найменування товару" - зерно кукурудзи, Графа 29 "Відправка" - групова/маршрутна, Графа 30 "Тарифні відмітки": відстань перевезення - 831 км, згідно додатку до накладної "Відомість вагонів" кількість вагонів 50 та рід вагонів "ЗРВ", загальна сума платежів - 4 135 670,00 грн (без ПДВ);
2) №35033315: перевезення здійснюється на умовах аукціону, ставка за перевезення - 2291,00 грн (Графа 7), Графа 20 "Найменування товару" - зерно кукурудзи, Графа 29 "Відправка" - групова/маршрутна, Графа 30 "Тарифні відмітки": відстань перевезення - 831 км, згідно додатку до накладної "Відомість вагонів" кількість вагонів 50 та рід вагонів "ЗРВ", загальна сума платежів - 4 069 315,00 грн (без ПДВ);
3) №39730619: перевезення здійснюється на умовах аукціону, ставка за перевезення - 2300,00 грн (Графа 7), Графа 20 "Найменування товару" - зерно кукурудзи, Графа 29 "Відправка" - групова/маршрутна, Графа 30 "Тарифні відмітки": відстань перевезення - 764 км, згідно додатку до накладної "Відомість вагонів" кількість вагонів 50 та рід вагонів "ЗРВ", загальна сума платежів - 4 069 315,00 грн (без ПДВ).
Разом із цим, Залізницею списано з особового рахунку Товариства (код платника 5672913) грошові кошти з урахуванням ПДВ, що підтверджується переліками №20220818 від 18.08.2022, №20220830 від 30.08.2022 та №20220830 від 30.08.2022
Таким чином, Залізницею неправомірно списано з особового рахунку Товариства 1 387 380,00 грн (разом із ПДВ): за накладною №39825377 - 423 000?,00 грн (2 232 500,00 грн - 1 880 000,00 грн) х 1,2), за накладною №35033315 - 412 380,00 грн (2 176 450,00 грн - 1832800,00 грн), за накладною№39730619 - 552 000,00 (2 070 000,00 грн - 1 610 000,00 грн) х 1,2)
Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Отже, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її переконання, порушує її права й охоронювані законом інтереси (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №910/7164/19).
Відповідно до пункту 7.4. договору у випадку задоволення грошових вимог (претензій) Замовника, Перевізник має право відобразити відповідні грошові суми на особовому рахунку Замовника в якості попередньої оплати. Належним способом захисту в судовому порядку прав та інтересів Замовника щодо відображення Перевізником в особовому рахунку використання Замовником коштів (провізних платежів, неустойки, відшкодування збитків, інших), є відновлення становища, яке існувало до їх порушення - внесення відповідних змін до особового рахунку Замовника про зарахування коштів на нього.
Таким чином, позов Товариства про зобов'язання Залізниці вчинити дії шляхом внесення змін до особового рахунку позивача №5672913 шляхом зарахування на нього грошових коштів у розмірі 1 387 380,00 грн є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.
У той же час, відповідачем зроблено заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.
Натомість позивач заперечує про пропущення позовної давності, з огляду на те, що пунктом 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду із вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частинами 4, 3 статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16 (11-609апп18) визначено, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц).
Відповідно до частини 1 статті 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті 257 ЦК України).
У той же час, відповідно до пункту 6 частини 2 статті 258 ЦК України до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу) застосовується позовна давність в один рік.
Частиною третьою статті 925 ЦК України, яка є загальною нормою, визначено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Як зазначалося, приписами частини першої статті 258 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Що ж до перевезення вантажів залізницею, то відповідно до статті 136 Статуту позови до залізниць можуть бути пред'явлені у шестимісячний термін, що обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту, яким передбачено також і 6-місячний строк для пред'явлення претензії, з визначенням певних умов, обставин, підстав та строку його обмеження.
Частиною п'ятою статті 307 ГК України, яка кореспондується з частиною четвертою статті 909 та статтею 920 ЦК України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Отже, статті 134, 136 Статуту України є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу позовної давності.
ГК України прийнятий 16.01.2003 і набрав чинності з 01.01.2004, і статтею 315 цього Кодексу передбачено певні особливості обчислення позовної давності за договором перевезення; він також є спеціальним законом, який повинен застосовуватися до правовідносин сторін переважно щодо норм права як такий, що прийнятий пізніше та містить порядок обчислення позовної давності.
Відтак положення статей 134, 136 Статуту слід застосовувати у системному зв'язку з положеннями статті 315 ГК України таким чином, що позовна давність починає свій перебіг з дня одержання відповіді на пропозицію позивача або з дня закінчення строку, встановленою частиною третьою статті 315 ГК України для відповіді на пропозицію. Враховуючи, що дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, у вирішенні питання про початок перебігу позовної давності у розумінні цієї норми ГК України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (частини друга та третя статті 315 ГК України), незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника.
При цьому відсутність відомостей щодо звернення позивача до відповідача з претензією не впливає на порядок обчислення позовної давності, оскільки визначений законом строк, у межах якого особа має право звернутися до суду, не може починатися строком на реалізацію права на досудове врегулювання спору.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №910/11949/20.
Таким чином, позов до перевізника у цій справі мав бути пред'явлений протягом 6 місяців після спливу шестимісячного строку, передбаченого для пред'явлення претензії, та тримісячного строку, передбаченого для надання відповіді на претензію, що узгоджується з положеннями статей 134, 136 Статуту та статтею 315 ГК України.
Виходячи з фактичних обставин справи та положень статті 134 Статуту, термін пред'явлення претензії до Залізниці необхідно обчислювати з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення претензії (пункт ж).
На переконання суду, таким днем є складання накладних №39825377, №350333153, №39730619 та переліків №20220818 від 18.08.2022, №20220830 від 30.08.2022 та №20220830 від 30.08.2022, якими підтверджується надмірне списання коштів.
Оскільки Товариство звернулося до суду з даним позовом 24.09.2024, тому суд дійшов висновку про звернення позивача з даним позовом поза межах позовної давності.
Також судом враховано, що пунктом 12 "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX, який набрав чинності з 02.04.2020.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 на всій території України з 12.03.2020 установлено карантин, а згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 був відмінений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023.
Крім цього, підпунктом 2 пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2120-ІХ від 15.03.2022 "Про несення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк його дії.
Також суд звертає увагу сторін, що на момент звернення до суду Законом № 3450-IX від 08.11.2023 вказана норма права була викладена у новій редакції: "У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022 на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан, який наразі триває.
За таких обставин, положення пунктів 12, 19 "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України та пункту 7 розділу "Прикінцеві положення" ГК України фактично збільшують строк позовної давності та надають позивачам можливість відтермінувати звернення до суду.
Однак суд звертає увагу позивача на те, що в переліку статей, передбачених пунктами 12, 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України та пункті 7 розділу "Прикінцеві положення" ГК України, відсутня стаття 315 ГК України.
Вказані висновки щодо застосування положень статті 315 ГК України, розділу "Прикінцеві положення" ГК України та положень розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, що регулюють позовну давність під час дії карантину та воєнного стану в Україні, концептуально узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 02.02.2023 у справі №914/3716/21.
З огляду на те, що стаття 315 ГК України, як спеціальна норма, відсутня у переліку статей, строки яких продовжено на строк дії карантину як у пунктах 12, 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, так і у пункті 7 розділу "Прикінцеві положення" ГК України, тому суд вважає необґрунтованим доводи Товариства про застосування до спірних правовідносин положень чинного законодавства, якими зупинено перебіг позовної давності на строк дії воєнного стану.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, позов Товариства не підлягає задоволенню у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
При цьому, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи сторін не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Судовий збір згідно статті 129 ГПК України покладається на позивача.
Керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 79, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ст. ст. 236-238, 240-241, 252 ГПК України, суд
В позові відмовити повністю.
Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяСергій МУДРИЙ