Справа № 500/5916/24
06 січня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
ОСОБА_1 (далі - позивачка), в інтересах якої діє адвокат Йовдій Дмитро Васильович, звернулася до суду із позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач) з такими позовними вимогами:
визнати протиправним та скасувати пункт 10 Рішення Міністерства оборони України, оформленого Протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних і призначенням i виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26.07.2024 року № 9/в, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як доньці військовослужбовця, старшого солдата ОСОБА_2 , внаслідок його загибелі ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання обов'язків військової служби на підставі підпункту "а" пункту 1 статті 16-2 підпункту 1 пункту 2 статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей" 20 грудня 1991 року № 2011-XII в редакції, яка діяла станом на дату загибелі;
зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, як доньці військовослужбовця, старшого солдата ОСОБА_2 , внаслідок його загибелі ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання обов'язків військової служби на підставі підпункту "а" пункту 1 статті 16-2, підпункту 1 пункту 2 статті 16 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" 20 грудня 1991 року № 2011 XII в редакції, яка діяла станом на дату загибелі.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що оскаржуваним рішенням їй відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги як члену сім'ї загиблого військовослужбовця, старшого солдата ОСОБА_2 , право на отримання якої у неї є відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII.
Підставами відмови у призначенні допомоги відповідач вказав перебування загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння, а також пропуск позивачкою встановленого законодавством трирічного строку для звернення за отриманням одноразової грошової допомоги.
З таким рішенням відповідача позивачка не погоджується, оскільки смерть її батька загиблого військовослужбовця настала ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок злочинних дій незаконних збройних формувань, а не вчинення ним дій у стані алкогольного сп'яніння чи адміністративного або кримінального правопорушення, а пропуск встановленого законодавством строку обумовлений істотними труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, а саме відсутністю постанови військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.
Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позов у якому позовні вимоги не визнає.
В обґрунтування заперечень зазначає, що згідно зі статтею 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком вчинення адміністративного правопорушення або дії у стані алкогольного сп'яніння. Згідно з висновком експерта Попаснянського районного відділення судово-медичної експертизи від 11.06.2018 №53 під час проведення судово-токсикологічного дослідження крові ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт у концентрації 3,77%. Відповідно до статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення розпивання алкогольних напоїв, вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями на території військових частин, військових об'єктів, поява таких осіб на території військових частин у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані є адміністративним правопорушенням.
Також вказує на те, що відповідно до пункту 8 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" та пункту 3 Порядку № 975 особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Матір позивачки ОСОБА_3 звернулась із заявою про призначення одноразової грошової допомоги в інтересах неповнолітньої доньки загиблого ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , а військовослужбовець ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також зазначає, що позивачка та її матір могли звернутись до військово-лікарської комісії з метою встановлення причинного зв'язку захворювання та смерті протягом трьох років після смерті ОСОБА_4 , а не поза межами цього строку.
Крім того, акцентує увагу на невірно обраному позивачкою способі захисту порушеного права, оскільки Міністерство оборони України тільки приймає рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, а безпосередню виплату здійснюють розпорядники коштів нижчого рівня (ОТЦК та СП).
З урахуванням викладеного, просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Рух справи у суді
Ухвалою суду від 04.10.2024 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.
Копію ухвали про відкриття спрощеного провадження від 04.10.2024 відповідач отримав 04.10.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в його електронний кабінет.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є дочкою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 24.05.2006 Серії НОМЕР_1 (арк. справи 18).
Пунктом 10 рішення Комісії Міністерства оборони України, з розгляду питань, пов'язаних і призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого Протоколом від 26.07.2024 року № 9/в, відмовлено в призначенні грошової допомоги дочці загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок поранення, одержаного в результаті нещасного випадку, пов'язаного з проходженням військової служби солдата ОСОБА_2 (арк. справи 19-20).
Відмова обґрунтована тим, що відповідно до положень статей 16-3, 16-4 Закону №2011-XII особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права, а призначення і виплата допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення ним адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп'яніння.
Зі змісту витягу з протоколу Комісії вбачається, що підставою прийняття цього рішення стали такі обставини:
згідно з висновком експерта Попаснянського районного відділення судово-медичної експертизи від 11.06.2018 №53 під час проведення судово-токсикологічного дослідження крові ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт у концентрації 3,77%;
ОСОБА_3 звернулась із заявою для призначення одноразової грошової допомоги в інтересах неповнолітньої дочки загиблого ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , а ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Судом встановлено, що прийняттю оскаржуваного рішення передували такі обставини.
ОСОБА_2 в період з 27.12.2017 по 15.05.2018 проходив військову службу в Збройних Силах України за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 (арк. справи 21-22).
Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №53 від 17.05.2018 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Причиною смерті вказано - кульове поранення грудної клітки, місце смерті - Луганська область, Попаснянський район, н.п. Золоте-3, бойові позиції, обставини при яких відбулася травма - отримав поранення у наслідок бойових дій (арк. справи 26-27).
Згідно з висновком експерта Попаснянського районного відділення судово-медичної експертизи від 11.06.2018 №53 смерть ОСОБА_2 настала внаслідок наскрізного вогнепального кульового поранення грудної клітки, проникаючого в плевральну порожнину, супроводжуючого ушкодженням тканини лівої легені, який привів до гострої крововтрати. Дані тілесні ушкодження знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті. При судово-токсикологічному дослідженні крові ОСОБА_2 , виявлено етиловий алкоголь в кількості 3,77%. Така концентрація алкоголю в крові відноситься до алкогольного сп'яніння тяжкої степені (арк. справи 30-34).
Як вбачається з Акту службового розслідування, складеного за результатами службового розслідування, проведеного на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 15.05.2018 №208-А в період з 15.05.2018 року по 15.06.2018 року за фактом загибелі старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_2 , комісією встановлено, що ОСОБА_2 15.05.2018 року о 22 год.20 хв. отримав смертельне вогнепальне поранення в результаті обстрілу спостережного посту « ІНФОРМАЦІЯ_6 ». В ході проведення розслідування було отримано пояснення солдатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та бойових медиків ОСОБА_8 і ОСОБА_9 .
У Акті службового розслідування зазначено:
"Військовослужбовці, а саме: старший солдат військової служби за контрактом ОСОБА_2 , солдат військової служби за контрактом ОСОБА_5 , сержант військової служби ОСОБА_6 у складі НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 виконували бойове завдання за призначенням - несли чергування на спостережному пості " ІНФОРМАЦІЯ_6 " взводного опорного пункту №14382, в районі виконання завдання за призначенням біля населеного пункту с. Катеринівка Попаснянського району Луганської області. Старшим на спостережному пості був сержант військової служби за контрактом ОСОБА_6 . Чергування на посту здійснюється цілодобово, позмінно, з закріпленою за військовослужбовцями індивідуальною зброєю. Під час бойового завдання всі військовослужбовці перебували у засобах індивідуального захисту.
Попередньо встановлено, що 15 травня 2018 року близько 22.00 старший солдат військової служби за контрактом ОСОБА_2 та солдат військової служби за контрактом ОСОБА_5 перебували на спостережному пості " ІНФОРМАЦІЯ_6 " та виконували бойове завдання.
В цей час розпочався обстріл з позицій незаконних російських та проросійських формувань з використанням стрілецької зброї з напрямку населеного пункту Первомайського в напрямку населеного пункту Катеринівка Луганської області. Військовослужбовці, а саме: старший солдат військової служби за контрактом ОСОБА_2 та солдат військової служби за контрактом ОСОБА_5 , перебуваючи в окопі на спостережному пості " ІНФОРМАЦІЯ_6 ", почувши постріли з боку противника, спостерігали за ним.
В результаті здійсненого обстрілу старший солдат військової служби за контрактом ОСОБА_2 отримав вогнепальне кульове поранення в область лівої сторони грудної клітки…..".
"15 травня 2018 року дорогою до Гірської центральної районної лікарні Луганської області під час надання медичної допомоги медичними працівниками військової частини старший солдат військової служби за контрактом ОСОБА_2 помер не приходячи до свідомості.".
"Таким чином, загибель старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_2 сталася при виконанні ним бойового завдання під час участі у складі сил та засобів, залучених до проведення Операції об'єднаних сил в Луганській області".
"Відповідно до наданої 15 червня 2018 року інформації завідувачем Попаснянського відділення Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_10 та висновку експерта судово-токсікологічного дослідження від 11 червня 2018 року №1102 на момент смерті старший стрілець І механізованого відділення 2 механізованого взводу 8 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону солдат ОСОБА_2 перебував в стані алкогольного сп'яніння, а саме при судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_2 був виявлений алкоголь 3,77%. В ході проведення службового розслідування факту вживання алкогольних напоїв з боку сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_6 та солдата військової служби за контрактом ОСОБА_5 виявлено не було. Встановити причину знаходження старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння не вдалось.".
У розділі "висновок" Акту розслідування зазначено: "Смерть пов'язана із вчиненням кримінального правопорушення з боку незаконних російських та проросійських збройних формувань" (арк. справи 35-39).
Листом від 04.03.2021 №204 16 Регіональна військово-лікарської комісія повернула до ІНФОРМАЦІЯ_7 без винесення експертного рішення документи учасника бойових дій, старшого солдата за контрактом ОСОБА_2 , 1985 р.н. направлені 22.02.2021 для встановлення причинного зв'язку його смерті, як непідготовлені до розгляду у відповідності до вимог п.21.31 Наказу МО України №402, у зв'язку із ненаданням всіх необхідних документів (арк. справи 47).
Відповідно до витягу з протоколу засідання 16 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у військовослужбовця від 26.11.2021 №297 поранення (15.05.2018) старшого солдата за контрактом ОСОБА_2 , 1985 року народження, "Наскрізне кульове поранення грудної клітки. Гостра крововтрата. Алкоголь в крові в кількості 3,77проміле", яке згідно висновку експерта №53 від 11.06.2018 Попаснянського районного відділення Луганського обласного бюро судово-медиччної експертизи, свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 21.05.2018, виданого Литвинівською сільською радою Підгаєцького району Тернопільської області, та лікарського свідоцтва про смерть №53 від 17.05.2018, виданого Попаснянським районним відділенням Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи, послужило причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , - поранення, одержане в результаті нещасного випадку, і причина смерті, так, пов'язані з проходженням військової служби (арк. справи 29).
Листом від 17.01.2022 №11/1/268 ІНФОРМАЦІЯ_8 повернуто без реалізації до ІНФОРМАЦІЯ_9 ( АДРЕСА_1 ) документи ОСОБА_3 як такі, що прийняті безпідставно, оскільки згідно висновку від 11.06.2018 №112 експерта Попаснянського районного відділення Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи при судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_2 був виявлений алкоголь 3,77% проміле (арк. справи 41).
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_2 від 18.08.2022 №5834 для членів сімей осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в АТО (ООС), померли внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в АТО (ООС), яка видана ОСОБА_3 , старший солдат ОСОБА_2 захищав незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та загинув в результаті кульового поранення грудної клітки, ушкодження внаслідок дій, передбачених законом та воєнних операцій 15.05.2018 під час безпосередньої участі в Операції об'єднаних сил в Луганській області населеному пункті Катеринівка (арк. справи 45-46).
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2023 у справі №500/941/22 задоволено позов ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_1 та зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_10 надати головному розпоряднику коштів - Міністерству оборони України документи ОСОБА_3 та висновок щодо можливості призначення та виплати одноразової грошової допомоги за її заявою (арк. справи 49-55).
Мотивувальна частина
Предметом спору у даній справі є рішення відповідача щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги на підставі статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей" від 20.12.1992 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) як члену сім'ї загиблого військовослужбовця.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, в цій справі суд має надати оцінку вказаному рішенню, оцінивши його через призму верховенства права та критеріїв законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які наведені в частині другій статті 2 КАС України.
Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3 Конституції України).
За змістом статей 17, 65 Основного Закону України громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; щодо осіб, на яких покладено обов'язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей частиною п'ятою статті 17 Конституції України встановлено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, визначеними у статті 46 Основного Закону України.
Статтею 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-XII.
Закон №2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Дія цього Закону поширюється на членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти (пункт 2 частини першої статті 3 Закону № 2011-ХІІ).
Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 Закону № 2011-ХІІ).
Тобто, на Державу покладається конституційний обов'язок посиленого соціального захисту військовослужбовців і членів їхніх сімей.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно із положеннями пункту 1 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Частиною дев'ятою статті 16-3 Закону № 2011-XII визначено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначається Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 (далі - Порядок № 975.
Підпунктом першим пункту 4 Порядку № 975 також передбачено, що одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Отже, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця є гарантованою державою виплатою, яка виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Із змісту оскаржуваного рішення слідує, що відповідач заперечує право позивачки на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю її батька військовослужбовця, мотивуючи це вимогами статей 16-3, 16-4 Закону № 2011-XII.
Статтею 16-4 Закону № 2011-XII встановлено: що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Аналогічні положення містяться в пункті 19 Порядку № 975.
Проаналізувавши положення статті 16-4 Закону №2011-XII суд приходить до висновку, що допомога не призначається у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком саме вчинення ним певних активних дій у стані алкогольного сп'яніння, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі). Водночас, сам факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп'яніння на час настання смерті не визначається зазначеною нормою права як підстава для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.
Аналогічна правова позиція щодо застосування вказаних правових норм наведена у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справах № 813/4502/17, № 817/867/17, від 04 березня 2020 року справі №813/2071/17, від 29 червня 2022 року у справі №640/6477/19.
Судом встановлено, що смерть ОСОБА_2 настала під час виконання ним обов'язків військової служби.
Дана обставина підтверджується: лікарським свідоцтвом про смерть від 17.05.2018 №53, у якому зазначено що смерть ОСОБА_2 настала на бойових позиціях від отриманого поранення (кульове поранення грудної клітки) внаслідок бойових дій; Актом службового розслідування, складеного за результатами службового розслідування за фактом загибелі старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_2 , у якому вказано, що його загибель сталася при виконанні ним бойового завдання під час участі у складі сил та засобів, залучених до проведення Операції об'єднаних сил в Луганській області і смерть пов'язана із вчиненням кримінального правопорушення з боку незаконних російських та проросійських збройних формувань; постановою 16 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у військовослужбовця від 26.11.2021 №297, відповідно до якої поранення старшого солдата за контрактом ОСОБА_2 одержане в результаті нещасного випадку, і причина смерті, так, пов'язані з проходженням військової служби.
Натомість у висновку експерта Попаснянського районного відділення судово-медичної експертизи від 11.06.2018 №53 лише констатовано перебування загиблого у стані алкогольного сп'яніння. Жодним доказом не підтверджено причинно-наслідкового зв'язку між пораненням потерпілого та його станом алкогольного сп'яніння.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Інших аргументів підтверджених належними та допустимими доказами щодо наявності підстав, передбачених статтею 16-4 Закону №2011-XII, за якими призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, відповідач не наводить.
Таким чином, суд приходить до переконання про наявність права позивачки ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги як члена сім'ї загиблого військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби на підставі пункту 1 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII.
Стосовно доводів відповідача про пропуск позивачкою трирічного строку в продовж якого позивачка могла реалізувати право на отримання одноразової грошової допомоги суд зазначає таке.
Відповідно до частини восьмої статті 16-3 Закону №2011-XII особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Згідно з пунктом 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Отже, моментом виникнення у членів сім'ї загиблого військовослужбовця права на отримання одноразової грошової допомоги є дата смерті останнього, зазначена у свідоцтві про смерть.
Верховний Суд у постанові від 05 березня 2024 року у справі №380/6620/20 вказав, що законодавцем встановлено преклюзивний (присічний, присікальний або обмежений) (від лат. praeclusio - закривання або перешкода) трирічний строк на звернення до уповноваженого органу для осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, тобто строк, з яким пов'язане існування (виникнення або припинення) права і закінчення якого тягне за собою втрату такого права.
Встановлення обмеженого строку є однією з умов дисциплінування фізичних осіб як учасників публічно-правових відносин при реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги. У випадку пропуску такого строку виключними підставами для визнання судом поважними причин такого пропуску може бути лише наявність об'єктивно непереборних обставин, які пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Разом з тим, це не означає, що зі збігом цього строку особа безумовно втрачає соціальні гарантії, які надані їй Законом, зокрема можливість реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у виключних випадках із застосуванням судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову).
Застосування трирічного строку було предметом розгляду Верховного Суду також у постановах від 23.10.2018 у справі № 161/69/17 та від 12.03.2019 у справі №760/18315/16-а де Суд дійшов висновку, що строк може вважатись присічним за умови, якщо особа протягом цього строку має можливість у будь-який час звернутися за захистом своїх соціальних прав, а саме, права на отримання грошової виплати; не вважається завершеним строк за умови об'єктивної відсутності можливості особи безперешкодного звернення за захистом відповідного соціального права; таке обмеження буде порушенням права особи на соціальне забезпечення та проявом дискримінації.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду також сформулювала позицію щодо можливості поновлення преклюзивного строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними і не залежали від волі та дій особи, зокрема, у постановах від 20.06.2018 у справі № 553/1642/15-ц, від 29.08.2018 у справі № 755/17365/15-ц та від 20.03.2019 у справі № 456/450/16-ц, де зазначила, що строкові обмеження для реалізації особою свого майнового права без можливості поновлення такого строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними і не залежали від волі та дій такої особи, не є необхідним у правовій державі; таке обмеження буде непропорційним і неправомірним обмеженням прав особи та неправомірним втручанням у право на мирне володіння своїм майном та реалізації майнових прав.
У цій справі сторонами не заперечується, що визначений частиною восьмою статті 16-3 Закону №2011-XII строк позивачкою був пропущений. Спір виник через поважність/неповажність зазначених позивачкою підстав пропуску зазначеного строку.
Підставою пропуску встановлено Законом №2011-XII строку позивачка вказує те, що постанова відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку смерті, яка є одним із документів, необхідних для призначення одноразової грошової допомоги, була прийнята лише у листопаді 2021 року.
Вирішуючи питання чи є обставини, зазначені позивачкою, поважними причинами пропуску строку на звернення до уповноваженого органу для осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, суд виходить з такого.
Відповідно до обставин цієї справи датою смерті загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 є 15.05.2018 що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть №53 від 17.05.2018 та визнається учасниками справи.
Відтак, датою закінчення строку звернення до уповноваженого органу на отримання одноразової грошової допомоги є 15.05.2021.
Згідно правової позиції, сформованої Верховним Судом у складі суддів Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 822/220/18, та у постанові Верховного Суду 18 серпня 2022 року у справі № 640/14940/19 неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міністерства оборони України обов'язку щодо їх витребовування.
Пунктом 10 Порядку № 975 для членів сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця, яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, визначено перелік документів які додаються до заяви про виплату одноразової грошової допомоги.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2020 року № 1142, яка набрала чинності 21 листопада 2020 року даний перелік документів доповнено постановою відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.
Таким чином, в період з 21.11.2020 по 15.05.2021 позивачка за відсутності постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку смерті загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 не могла реалізувати право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 975.
Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі по тексту - Положення №402).
Відповідно до пункту 1.2 розділу І Положення №402 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Пунктом 21.9 Положення №402 унормовано, що визначення причинного зв'язку захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми), що призвело до смерті військовослужбовця, колишнього військовослужбовця, проводиться штатними ВЛК.
Згідно з пунктом 21.30 Положення №402 Постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), яке призвело до смерті військовослужбовця, і причину смерті приймається в одному з формулювань, вказаних у пунктах 21.5, 21.6 розділу II Положення.
Відповідно до пункту 21.31 військові комісаріати при зверненні до штатної ВЛК з питання причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) особи, яка звільнена з військової служби, видають довідку про проходження нею військової служби, вказують повну назву військової частини та її підпорядкованість, термін служби в ній і перебування у діючій армії, термін участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, випробуваннях ядерної зброї, проходження військової служби на забруднених територіях внаслідок Чорнобильської катастрофи, виконання регламентних робіт на ядерних боєприпасах, час і причину звільнення з військової служби.
Крім того, залежно від конкретного випадку військові комісаріати надають до ВЛК:
а) військово-медичні та військово-облікові документи, які підтверджують факт медичного огляду ВЛК колишнього військовослужбовця у період проходження ним військової служби, оригінал свідоцтва про хворобу або довідку ВЛК (або їх копії, завірені військовим комісаром), довідки з архівів про перебування у військових (цивільних) лікувально-профілактичних закладах, про медичний огляд ВЛК, медичну книжку військовослужбовця, книжку червоноармійця, прохідне свідоцтво, витяг із наказу по частині про звільнення, свідоцтво про звільнення від військового обов'язку, військовий квиток тощо;
б) інші документи, які є в наявності у військовому комісаріаті або у колишнього військовослужбовця, які прямо чи опосередковано підтверджують військову службу, перебування на лікуванні, медичному огляді у ВЛК;
в) військові документи, які підтверджують факт поранення, каліцтва, контузії, травми (витяги із наказів по частині, бойові, службові характеристики, атестації, нагородні листи);
г) медичні справи на інвалідність (акти медичного огляду) із МСЕК, пенсійні справи, особові (пенсійні) справи офіцерів, прапорщиків, мічманів, жінок-військовослужбовців, які перебувають у запасі або у відставці;
ґ) дані про захворювання (поранення, травми, контузії, каліцтва) за матеріалами спецперевірки після звільнення із полону.
Аналіз вказаних пунктів Положення №402 вказує на те, що визначення причинного зв'язку захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми), що призвело до смерті військовослужбовця проводиться штатними ВЛК за зверненнями та на підставі документів, які подаються ТЦК та СП (військові комісаріати), а не членів сім'ї загиблого військовослужбовця.
Як слідує з матеріалів справи, постанова штатної ВЛК про причинний зв'язок поранення, яке призвело до смерті військовослужбовця ОСОБА_2 прийнята 26.11.2021 (витяг з протоколу засідання 16 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у військовослужбовця від 26.11.2021 №297 арк. справи 29).
Водночас, судом встановлено, що питання про визначення причинного зв'язку смерті військовослужбовця ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_11 перед 16 Регіональною ВЛК було поставлено ще у лютому 2021, тобто на час, коли визначений частиною 8 статті 16 Закону №2011-XII строк не сплив.
Однак, документи були повернуті на доопрацювання, у зв'язку з неналежною підготовкою (лист 16 Регіональної ВЛК від 04.03.2021 №204 арк. справи 47).
Крім того, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2023 у справі №500/941/22 задоволено позов ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_1 .
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_12 щодо відмови у направленні до Міністерства оборони України документів ОСОБА_3 для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у випадку загибелі військовослужбовця, згідно з Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_10 надати головному розпоряднику коштів - Міністерству оборони України документи ОСОБА_3 та висновок щодо можливості призначення та виплати одноразової грошової допомоги за її заявою.
У вказаній постанові суду апеляційної інстанції встановлено, що у 2021 році позивач звернулася із відповідною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_13 (на даний час ІНФОРМАЦІЯ_8 , скорочено ІНФОРМАЦІЯ_14 ) про виплату їй на користь неповнолітньої доньки одноразової грошової допомоги у випадку загибелі військовослужбовців, згідно Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
У кінці липня 2021 року на її адресу надійшов лист з ІНФОРМАЦІЯ_14 за підписом військового комісара полковника ОСОБА_11 , яким позивачу повідомлено про те, що нею подано не повний комплект документів (відсутній висновок ВЛК), і їй необхідно звернутися повторно, але через районний військовий комісаріат.
Вказаний висновок військово-лікарської комісії (на запит військового комісаріату) був складений лише в кінці листопада минулого року і позивач його отримала в кінці грудня 2021 року.
Після цього позивач повторно звернулася через ІНФОРМАЦІЯ_15 до ІНФОРМАЦІЯ_16 з вимогою про подання документів Міжвідомчій комісії Міністерства оборони України про призначення одноразової грошової допомоги.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_14 , який отримано 26 січня 2022 року, позивачу повідомлено, що подані нею документи повернуті в районний військовий комісаріат без реалізації, як такі що прийняті помилково.
Згідно із практикою ЄСПЛ принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. (п.п. 70, 71 рішення ЄСПЛ від 20.10.2011 в справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04), яке набуло статусу остаточного 20.01.2012. Аналогічний висновок також міститься у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", у справі "Ґаші проти Хорватії" та у справі "Трґо проти Хорватії").
Неналежна підготовка ІНФОРМАЦІЯ_11 документів для розгляду штатною ВЛК питання про визначення причинного зв'язку смерті військовослужбовця ОСОБА_2 та дії ІНФОРМАЦІЯ_16 не узгоджуються із принципом "належного урядування" та призвели до порушення права позивачки на отримання одноразової грошової допомоги.
З огляду на ці обставини, суд приходить до висновку про пропуск позивачкою визначеного частиною восьмої статті 16-3 Закону №2011-XII строку з поважних, незалежних від неї причин, чого не враховано відповідачем під час прийняття ним оскаржуваного у даній справі рішення.
Підсумовуючи все зазначене вище, суд вважає, що оскаржуване рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової, як члену сім'ї загиблого військовослужбовця, не відповідає принципу верховенства права та критеріям, які визначені частини другої статті 2 КАС України, а тому воно підлягає скасуванню.
Надаючи оцінку правильності обраного позивачкою способу захисту порушеного права, суд враховує таке.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі "Гурепка проти України" (Оигерка V. Пкгаіпе), заява №61406/00, п.59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі» (Кікіїа V. Роїапсі), заява №30210/96, п.158) (п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі "Гарнага проти України", заява № 20390/07).
Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зобов'язаний враховувати положення статті 13 Конвенції стосовно права на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів (наслідків), дає найбільший ефект, забезпечує поновлення порушеного права та є адекватним наявним обставинам.
У постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18 Верховний Суд сформулював такий висновок: у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.
Суд зазначив, що такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.
Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 380/12913/21.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про наявність у позивачки права на отримання одноразової грошової допомоги, а також те, що спірним у даній справі було саме право позивачки на отримання цієї допомоги, а не її розмір, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права буде зобов'язання відповідача прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як члену сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 на підставі частини першої статті 16-1 Закону №2011-XII.
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання відповідача виплатити позивачці одноразову грошову допомогу, суд зазначає таке.
Відповідно до абзацу 2 пункту 13 Порядку №975 розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Згідно з пунктом 14 Порядку № 975 одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.
Відповідно до пункту 4.10. Положенням про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530 (далі - наказу МОУ № 530) Департамент фінансів Міністерства оборони України доводить рішення головного розпорядника коштів про виплату одноразової грошової допомоги до розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин та здійснює переказ коштів на реєстраційні рахунки (в установах Державного казначейства України) розпорядників коштів другого ступеня, військових частин, які фінансуються через Департамент фінансів Міністерства оборони України.
Розпорядники коштів другого ступеня доводять ці рішення до командирів військових частин і здійснюють переказ коштів на реєстраційні рахунки військових частин, які через них фінансуються.
Уповноважені органи, які здійснюють оформлення документів для призначення одноразової грошової допомоги, повідомляють заявників про прийняте головним розпорядником коштів рішення щодо призначення або відмову в призначенні одноразової грошової допомоги.
Пунктом 4.11. Наказу МОУ № 530 визначено, що після отримання коштів для виплати одноразової грошової допомоги розпорядники коштів третього ступеня протягом трьох робочих днів уточнюють рахунки отримувачів допомоги та подають платіжні документи до органів Державної казначейської служби України.
Отже, одноразова грошова допомога призначається розпорядником коштів Міністерством оборони України, а виплачується безпосередньо уповноваженим органом ІНФОРМАЦІЯ_17 з дотриманням процедури та на умовах, установлених Порядком № 975 та Наказом МОУ №530.
За правилами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За змістом пункту 9 частини п'ятої статті 160 КАС України зазначається, що у позовній заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваним рішенням, дією/бездіяльністю прав, свобод або інтересів позивача.
Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов'язковою умовою визнання протиправними рішень, дій/бездіяльності суб'єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням, дією/бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Крім того, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв'язку із прийняттям рішення, дії/бездіяльності суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.
З огляду за зазначене суд вважає, що вимога про зобов'язання відповідача виплатити одноразову грошову допомогу позивачці є передчасною, оскільки виходить за межі спірних правовідносин та наразі відсутні підстави вважати, що після призначається розпорядником коштів Міністерством оборони України позивачці одноразової грошової допомоги не буде видано наказ про її виплату. Суд не може приймати рішення про зобов'язання відповідача вчиняти чи утримуватись від вчинення певних дій в майбутньому до моменту порушення прав, свобод та інтересів особи.
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності свого рішення, як і позивачка не у повній мірі довела обґрунтованість позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню частково.
Судові витрати
Згідно частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Статтею 139 КАС України визначені правила розподілу судових витрат.
Відповідно до частини першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 26.09.2024 № 0.0.3909281678.1 Оскільки, позовні вимоги задоволено частково, суд стягує на користь позивачки судові витрати (судовий збір) у сумі 605,60 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Доказів понесення інших витрат суду надано не було.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати пункт 10 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №9/в від 29 липня 2024 року, щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як члену сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 .
Зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як члену сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 на підставі частини першої статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" від 20.12.1991 року №2011-XII.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 06 січня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_5 );
відповідач:
- Міністерство оборони України (місцезнаходження: просп. Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03168 код ЄДРПОУ 00034022).
Головуючий суддя Юзьків М.І.