про повернення позовної заяви
07 січня 2025 р. № 400/11430/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Ярощука В.Г., перевіривши матеріали позовної заяви
за адміністративним позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачавійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
04 грудня 2024 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про:
визнання протиправними дій відповідача щодо непроведення нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у періоди з 10.01.2023 по 12.01.2023, з 12.01.2023 по 14.02.2023, з 15.02.2023 по 03.03.2023 та у відпустці для лікування після тяжкого поранення у розмірі по 100000,00 грн пропорційно із розрахунку на місяць;
зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у періоди з 10.01.2023 по 12.01.2023, з 12.01.2023 по 14.02.2023, з 15.02.2023 по 03.03.2023 та у відпустці для лікування після тяжкого поранення у розмірі по 100000,00 грн пропорційно із розрахунку на місяць.
09.12.2024 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху та надав позивачу десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду у справі № 400/11430/24.
26.12.2024 до суду надійшла заява позивача про поновлення строків від 20.12.2024, яку обґрунтував тим, що він довгий час перебував на стаціонарному лікуванні, після чого продовжує проходити військову службу у Збройних Силах України.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Позивач звернувся до відповідача щодо нарахування та виплати йому додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у розмірі 100000,00 грн 30.10.2024, тобто більш чим через 1 рік 2 місяці з дня його звільнення з військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується грошовим атестатом від 11.08.2023 № 350/174/308/440/пс і листом відповідача від 31.10.2024 № 350/174/308/1818/пс.
У постанові від 06.12.2024 у справі № 400/5432/24 Верховний Суд визнав безпідставними посилання касатора на те, що про порушення своїх прав щодо отримання грошового забезпечення в належному розмірі він дізнався лише з листа відповідача від 01.05.2024 №1330, оскільки про розмір виплаченого йому грошового забезпечення він дізнавався щомісячно, і не був позбавлений права під час проходження військової служби на звернення до відповідача про надання йому роз'яснень щодо складових виплаченого йому грошового забезпечення та проведених утримань податку та інших обов'язкових платежів.
Відтак дата отримання позивачем від відповідача відповіді на його заяву про нарахування та виплату йому додаткової винагороди, установленої Постановою № 168, за відповідний період не є датою, коли позивач дізнався (повинен був дізнатися) про можливе порушення його прав.
Що стосується таких підстав для поновлення строку як тривале перебування позивача на стаціонарному лікуванні та проходження ним військової служби, суд звертає увагу на наступне.
У пункті 57 мотивувальної частини постанови від 29.11.2024 у справі № 120/359/24 Верховний Суд сформував наступний правовий висновок щодо застосування положень статей 122 та 123 КАС України у правовідносинах, пропуск процесуального строку у яких пов'язаний саме з призовом по мобілізації до Збройних Сил України для виконання конституційного обов'язку із захисту суверенітету і незалежності Держави Україна:
«Проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:
1. Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду.
2. Виконання обов'язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори.
3. Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.
4. Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.
5. Обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку.»
Таким чином, для сам факт проходження позивачем військової служби у період дії в Україні воєнного стану не є самостійною обставиною, що унеможливлює подання позову до адміністративного суду в строки, встановлені КАС України.
При встановлені того, чи є поважною причиною пропуску процесуальних строків військовослужбовцем, суд повинен з'ясувати особливості його правового статусу та характер його служби, а саме: наявність (відсутність) обмежень доступу до правової допомоги, особливості виконання обов'язків служби (службових обов'язків), фактор часу, повагу до особливого статусу військовослужбовців та обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя.
Так, згідно з наявними матеріалами у справі позивач дійсно неодноразово проходив стаціонарне лікування після тяжкого поранення у період з 17.09.2022 по 19.04.2023, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 03.10.2022 № 350/174/308/367/пс, довідкою військово-лікарської комісії Військово-медичного, клінічного центру Південного регіону від 18.04.2023 № 646, випискою військової частини НОМЕР_2 від 12.01.2023 № 227 (форма № 027/о), випискою Комунального некомерційного підприємства «Одеський територіальний клінічний протипухлинний центр Одеської обласної ради» від 14.02.2023 № 1056/23 (форма № 027/о), випискою Військово-медичного, клінічного центру Південного регіону від 03.03.2023 № 667 (форма № 027/о) та від 19.04.2023 № 1464 (форма № 027/о).
11.08.2023 відповідач видав позивачу грошовий атестат № 350/174/308/440/пс, в якому зазначено, що за період з 03.04.2022 по 31.12.2022, за січень 2023 року, за період з 03.04.2023 по 19.04.2023 позивачу виплачено додаткову винагороду, установлену Постановою № 168, у розмірі 100000,00 грн (пропорційно кількості днів).
Відповідно до даних посвідчення офіцера позивача з 01.08.2023 позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 на офіцерській посаді у штабі.
У Довідці військової частини НОМЕР_3 від 25.10.2024 № 1793/195/995 вказано, що ця військова частина знаходиться на території АДРЕСА_3 .
Згідно з Витягу з реєстру територіальної громади від 12.09.2023 № 2023/007297566 позивач з 12.09.2023 проживає в м. Умань, Уманський район, Черкаська область.
Позивач будь-яких доказів того, що він під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_3 відряджався та / або перебував під час виконання службових обов'язків за межами міста Умань, до суду не подав.
Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, Уманська міська територіальна громада не відноситься і не відносилась до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії.
Таким чином, згідно з наявними матеріалами справи позивач у період з 12.09.2023 по 20.11.2024 (дата подання позову):
на стаціонарному лікуванні не перебував;
проходив військову службу на офіцерській посаді в штабі військової частини НОМЕР_3 ;
проходив військову службу у населеному пункті, де він проживає, і на території якого не ведуться і не велися бойові дії;
не відряджався (не перебував) під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_3 за межами населеного пункту, де він проживав.
За таких обставин суд прийшов до висновку, що у період з 12.09.2023 по 20.11.2024 (тобто протягом 1 року 2 місяців 9 днів) позивач не був обмежений у доступі до правової допомоги, мав можливість займатися особистими справами, зокрема ініціювати судові спори.
Тому наведені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду підстави не визнаються судом поважними, і ця заява задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Отже, позовна заява підлягає поверненню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 122, 123, 169, 243, 248, 256, 293, 295, 297 КАС України, суд
1. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строків звернення до Миколаївського окружного адміністративного суду.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , а також додані до неї матеріали - повернути.
3. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка подала позовну заяву.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
5. Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на цю ухвалу подається безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя В.Г.Ярощук