Номер провадження 3/754/52/25
Справа №754/17043/24
Іменем України
06 січня 2025 року суддя Деснянського районного суду міста Києва Скляренко У.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції у м.Києві ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
16.11.2024 о 18 год. 20 хв. у м. Києві по вул. Братиславська, 48, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного спяніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального приладу газоаналізатору Драгер ARHK 0524, результат тесту - позитивний 0.29 проміле, номер тесту 3668, чим порушив п. 2.9А Правил дорожнього руху та своїми діями скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судові засідання 19.12.2024 та 06.01.2025 ОСОБА_1 не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (про що свідчить роздруківка трекінгу 0610217419061, з якої вбачається, що судова повістка ОСОБА_1 про виклик до суду зберігається у поштовому відділення та останнім не отримується), причин неявки суду не повідомив, заяв, клопотань щодо відкладення розгляду справи до суду не надав.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-VI від 23.02.2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права. У п. 41 рішення Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 р. (заява № 3236/03) зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Зважаючи на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність ОСОБА_1 на підставі наявних доказів.
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали в обґрунтування доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд встановив таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 245 КУпАП одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення визначає своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями статті 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію»
від 02 липня 2015 року № 580-VIII встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до абзацу другого частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Положеннями абзацу п'ятого частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII встановлено, що водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Так, відповідно до пункту 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з визначенням, наведеним у пункті 1.10 Правил дорожнього руху, водій це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі; транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Відповідно до підпункту «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Частиною першою статті 130 КУпАП встановлено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, з об'єктивної сторони дане правопорушення містить три самостійні склади:
1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;
2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;
3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При цьому, правопорушення, передбачені частиною першою статті 130 КУпАП вважають закінченими з того моменту, коли транспортний засіб почав рухатись.
Відповідно до положень частини четвертої статті 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Судом у судовому засіданні безпосередньо досліджено наявні докази у справі та встановлено, що вина ОСОБА_1 підтверджується достатніми, належними та допустимими доказами, а саме:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення від 16.11.2024 серії ЕПР 1 №175296, відповідно до яких 16.11.2024 о 18 год. 20 хв. у м. Києві по вул. Братиславська, 48, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного спяніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального приладу газоаналізатору Драгер ARHK 0524, результат тесту - позитивний 0.29 проміле, номер тесту 3668, чим порушив п. 2.9 А ПДР.
- переглянутим в суді відеозаписом з бодікамер працівників патрульної поліції, що здійснювали оформлення даного адміністративного правопорушення;
- результатом тестування на алкоголь за допомогою приладу «Драгер» прилад ARHK 0524 - результат приладу 0.29 %0 .
Враховуючи вище викладене, суд вважає, що у діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Крім того, суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду рішення у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, зазначено, що особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Отже, керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння не може вважатись малозначним правопорушенням, оскільки зазначені дії наражають оточуючих на небезпеку.
Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При накладенні адміністративного стягнення на особу, що притягується до адміністративної відповідальності, суд враховує обставини, визначені ст. 33 КУпАП, та вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке за своїм видом і розміром буде відповідати характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень.
Крім того, виходячи з вимог ст. 40-1 КУпАП та відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_1 у дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605, 60 грн.
Керуючись статями 9, 24, 27, 33, 40-1, 130, 221, 245, 251, 252, 256, 265-1, 268, 276, 277, 283-285, 289 КУпАП, суд
Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 коп.), із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Штраф слід перерахувати на рахунок (IBAN) - UA698999980313040149000026001, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/21081300, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), ККДБ - 21081300, призначення платежу: протокол серії ЕПР1 №135941 від 24 вересня 2024 року.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄРДПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN)UA698999980313040149000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, найменування коду класифікації доходів бюджету: судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Роз'яснити правопорушнику, що відповідно до частини першої статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Роз'яснити правопорушнику, що відповідно до положень статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд міста Києва протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя У.В. Скляренко