Справа № 752/27039/24
Провадження №: 1-кс/752/9832/24
25 грудня 2024 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого 1-го відділу слідчого управління Головного Управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі ОСОБА_5 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_6 , про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.09.2021 року за № 12021010000000065 за підозрою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України,
Старший слідчий 1-го відділу слідчого управління Головного Управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі ОСОБА_5 , за погодженням з прокурором відділу процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва з клопотанням про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.09.2021 року за № 12021010000000065 за підозрою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України.
Клопотання обґрунтовано тим, що слідчим управлінням Головного Управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021010000000065 від 13.09.2021 року за підозрою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , будучи наділена окупаційною владою повноваженнями «судді», діючи умисно, всупереч вимогам ст.ст. 2, 4, 47, 49 Конвенції, достовірно знаючи, що внаслідок збройної агресії Російською Федерацією тимчасово окуповано територію Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, розглянула справу про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 20.25 Кодексу Російської Федерації про адміністративні правопорушення, щодо громадянина України ОСОБА_8 , який згідно з матеріалами справи наданими "суду", будучи іноземним громадянином, ухилявся від виконання адміністративного покарання у вигляді адміністративного видворення за межі Російської Федерації в формі контрольованого самостійного виїзду з Російської Федерації.
Будучи професійною суддею, яка згідно з ч. 5 ст. 11 «Кодексу судейской этики российской федерации» затвердженим VIII всеросійським з'їздом суддів від 19.12.2012, яка повинна знати про зміни в законодавстві Російської Федерації, про норми міжнародного права, включаючи міжнародні конвенції та інші документи в області прав людини, систематично вивчати правозастосовну практику, в т.ч. Європейського Суду з прав людини, ОСОБА_7 розуміла, що ОСОБА_8 , відповідно до ст. 4 Конвенції перебуває під захистом як громадянин України, що проживає на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України.
Незважаючи на це, а також те, що згідно зі ст. 47 Конвенції жодні додаткові дозволи РФ чи інші документи для проживання на ТОТ АР Крим та м. Севастополя за національним законодавством України та нормами міжнародного гуманітарного права вищевказаному громадянину України не потрібні та, що ОСОБА_8 , як особа, що перебуває під захистом Конвенції не може бути позбавлений, у будь-якому випадку або будь-яким способом, переваг цієї Конвенції ОСОБА_7 діючи умисно з метою депортації, шляхом видворення ОСОБА_8 за межі тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, 20.01.2017 в приміщенні «Євпаторійського міського суду Республіки Крим», що розташований за адресою: ТОТ АР Крим, м. Євпаторія, просп. Леніна, 30, за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, складеного щодо ОСОБА_8 , постановила рішення № 5-40/2017 про визнання його винним.
При цьому, у вищевказаному рішенні ОСОБА_7 зазначила, що ОСОБА_8 , є громадянином України, особа якого в суді підтверджена, проживав на території Автономної Республіки Крим і після тимчасової окупації Кримського півострову Російською Федерацією, являючись «іноземним громадянином», допустив порушення режиму перебування (проживання) в Російській Федерації, яке виразилося у відсутності документів підтверджуючих право на перебування (проживання) в Російській Федерації.
Незважаючи на це, ОСОБА_7 грубо порушуючи вимоги ст. 49 Конвенції, згідно з якою заборонено, незалежно від мотиву, здійснювати депортацію осіб, що перебувають під захистом, прийняла рішення про накладення на ОСОБА_8 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3000 російських рублів з примусовим адміністративним видворенням за межі Російської Федерації.
У зв'язку з цим, внаслідок прийняття ОСОБА_7 вказаного рішення 17.02.2017 ОСОБА_8 вимушений був покинути місце свого проживання на тимчасово окупованій території АР Крим.
Тобто, ОСОБА_7 вчинила порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а саме незаконну депортацію особи, яка перебуває під захистом, шляхом постановлення рішення про видворення громадянина України ОСОБА_8 за межі тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, з порушенням вимог ст.ст. 4, 47, 49, 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, а також п. а) ч. 4 ст. 85 Протоколу І.
В подальшому ОСОБА_7 , будучи наділена окупаційною владою повноваженнями «судді», діючи умисно, повторно всупереч вимогам ст.ст. 2, 4, 47, 49 Конвенції, достовірно знаючи, що внаслідок збройної агресії Російською Федерацією тимчасово окуповано територію Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, розглянула справу про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1.1 ст. 18.8 Кодексу Російської Федерації про адміністративні правопорушення, щодо громадянина України ОСОБА_9 , який згідно з матеріалами справи наданими "суду", будучи іноземним громадянином, порушим режим перебування (проживання) в Російській Федерації, яке виразилося у відсутності документів, підтверджуючих право на перебування (проживання) в Російській Федерації чи ухиленні від виїзду з Російської Федерації після закінчення відповідного строку перебування.
Будучи професійною суддею, яка згідно з ч. 5 ст. 11 «Кодексу судейской этики российской федерации» затвердженим VIII всеросійським з'їздом суддів від 19.12.2012, яка повинна знати про зміни в законодавстві Російської Федерації, про норми міжнародного права, включаючи міжнародні конвенції та інші документи в області прав людини, систематично вивчати правозастосовну практику, в т.ч. Європейського Суду з прав людини, ОСОБА_7 розуміла, що ОСОБА_9 , відповідно до ст. 4 Конвенції перебуває під захистом як громадянин України, що проживає на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України.
Незважаючи на це, а також те, що згідно зі ст. 47 Конвенції жодні додаткові дозволи РФ чи інші документи для проживання на ТОТ АР Крим та м. Севастополя за національним законодавством України та нормами міжнародного гуманітарного права вищевказаному громадянину України не потрібні та, що ОСОБА_9 , як особа, що перебуває під захистом Конвенції не може бути позбавлений, у будь-якому випадку або будь-яким способом, переваг цієї Конвенції, ОСОБА_7 діючи умисно, повторно з метою депортації, шляхом видворення ОСОБА_9 за межі тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, 17.03.2017 в приміщенні «Євпаторійського міського суду Республіки Крим», що розташований за адресою: ТОТ АР Крим, м. Євпаторія, просп. Леніна 30, за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, складеного щодо ОСОБА_9 , постановила рішення № 5-130/2017 про визнання його винним.
При цьому, у вищевказаному рішенні ОСОБА_7 зазначила, що ОСОБА_9 , є громадянином України, особа якого в суді підтверджена, проживав на території Автономної Республіки Крим і після тимчасової окупації Кримського півострову Російською Федерацією, являючись «іноземним громадянином», допустив порушення режиму перебування (проживання) в Російській Федерації, яке виразилося у відсутності документів підтверджуючих право на перебування (проживання) в Російській Федерації.
Незважаючи на це, ОСОБА_7 грубо порушуючи вимоги ст. 49 Конвенції, згідно з якою заборонено, незалежно від мотиву, здійснювати депортацію осіб, що перебувають під захистом, прийняла рішення про накладення на ОСОБА_9 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 2000 російських рублів з адміністративним видворенням за межі РФ у формі самостійного контрольованого виїзду за межі Російської Федерації.
У зв'язку з цим, внаслідок прийняття ОСОБА_7 вказаного рішення 28.06.2017 ОСОБА_9 вимушений був покинути місце свого проживання на тимчасово окупованій території АР Крим.
Тобто, ОСОБА_7 повторно вчинила порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а саме незаконну депортацію особи, яка перебуває під захистом, шляхом постановлення рішення про видворення громадянина України ОСОБА_9 за межі тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, з порушенням вимог ст.ст. 4, 47, 49, 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, а також п. а) ч. 4 ст. 85 Протоколу І.
В подальшому ОСОБА_7 , будучи наділена окупаційною владою повноваженнями «судді», діючи умисно, повторно всупереч вимогам ст.ст. 2, 4, 47, 49 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 (далі по тексту Конвенція, достовірно знаючи, що внаслідок збройної агресії Російською Федерацією тимчасово окуповано територію Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, розглянула справу про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 18.10 Кодексу Російської Федерації про адміністративні правопорушення, щодо громадянина України ОСОБА_10 , який згідно з матеріалами справи наданими "суду", будучи іноземним громадянином, допустив порушення режиму перебування (проживання) в Російській Федерації, яке виразилося у відсутності документів підтверджуючих право на перебування (проживання) в Російській Федерації.
Будучи професійною суддею, яка згідно з ч. 5 ст. 11 «Кодексу судейской этики российской федерации» затвердженим VIII всеросійським з'їздом суддів від 19.12.2012, яка повинна знати про зміни в законодавстві Російської Федерації, про норми міжнародного права, включаючи міжнародні конвенції та інші документи в області прав людини, систематично вивчати правозастосовну практику, в т.ч. Європейського Суду з прав людини, ОСОБА_7 розуміла, що ОСОБА_10 , відповідно до ст. 4 Конвенції перебуває під захистом як громадянин України, що проживає на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України.
Незважаючи на це, а також те, що згідно зі ст. 47 Конвенції жодні додаткові дозволи РФ чи інші документи для проживання на ТОТ АР Крим та м. Севастополь за національним законодавством України та нормами міжнародного гуманітарного права вищевказаному громадянину України не потрібні та, що ОСОБА_10 , як особа, що перебуває під захистом Конвенції не може бути позбавлений, у будь-якому випадку або будь-яким способом, переваг цієї Конвенції ОСОБА_7 діючи умисно, повторно з метою депортації, шляхом видворення ОСОБА_10 за межі тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, 02.02.2018 в приміщенні «Євпаторійського міського суду Республіки Крим», що розташований за адресою: ТОТ АР Крим, м. Євпаторія, просп. Леніна 30, за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, складеного щодо ОСОБА_10 , постановила рішення № 5-59/2018 про визнання його винним.
При цьому, у вищевказаному рішенні ОСОБА_7 зазначила, що ОСОБА_10 , є громадянином України, особа якого в суді підтверджена, проживав на території Автономної Республіки Крим і після тимчасової окупації Кримського півострову Російською Федерацією, являючись «іноземним громадянином», допустив порушення режиму перебування (проживання) в Російській Федерації, яке виразилося у відсутності документів підтверджуючих право на перебування (проживання) в Російській Федерації.
Незважаючи на це, ОСОБА_7 грубо порушуючи вимоги ст. 49 Конвенції, згідно з якою заборонено, незалежно від мотиву, здійснювати депортацію осіб, що перебувають під захистом, прийняла рішення про накладення на ОСОБА_10 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5000 російських рублів з адміністративним видворенням за межі РФ у формі примусового адміністративного видворення за межі Російської Федерації.
У зв'язку з цим, внаслідок прийняття ОСОБА_7 вказаного рішення 03.02.2018 ОСОБА_10 вимушений був покинути місце свого проживання на тимчасово окупованій території АР Крим.
Тобто, ОСОБА_7 повторно вчинила порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а саме незаконну депортацію особи, яка перебуває під захистом, шляхом постановлення рішення про видворення громадянина України ОСОБА_10 за межі тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, з порушенням вимог ст.ст. 4, 47, 49, 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, а також п. а) ч. 4 ст. 85 Протоколу І.
В подальшому ОСОБА_7 , будучи наділена окупаційною владою повноваженнями «судді», діючи умисно, повторно всупереч вимогам ст.ст. 2, 47, 49 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 (далі по тексту Конвенція, достовірно знаючи, що внаслідок збройної агресії Російською Федерацією тимчасово окуповано територію Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, розглянула справу про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 18.10 Кодексу Російської Федерації про адміністративні правопорушення, щодо громадянина України ОСОБА_11 , який згідно з матеріалами справи наданими "суду", будучи іноземним громадянином, допустив порушення режиму перебування (проживання) в Російській Федерації, яке виразилося у відсутності документів підтверджуючих право на перебування (проживання) в Російській Федерації.
Будучи професійною суддею, яка згідно з ч. 5 ст. 11 «Кодексу судейской этики российской федерации» затвердженим VIII всеросійським з'їздом суддів від 19.12.2012, яка повинна знати про зміни в законодавстві Російської Федерації, про норми міжнародного права, включаючи міжнародні конвенції та інші документи в області прав людини, систематично вивчати правозастосовну практику, в т.ч. Європейського Суду з прав людини, ОСОБА_7 розуміла, що ОСОБА_11 , відповідно до ст. 4 Конвенції перебуває під захистом як громадянин України, що проживає на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України.
Незважаючи на це, а також те, що згідно зі ст. 47 Конвенції жодні додаткові дозволи РФ чи інші документи для проживання на ТОТ АР Крим та м. Севастополь за національним законодавством України та нормами міжнародного гуманітарного права вищевказаному громадянину України не потрібні та, що ОСОБА_11 , як особа, що перебуває під захистом Конвенції не може бути позбавлений, у будь-якому випадку або будь-яким способом, переваг цієї Конвенції ОСОБА_7 діючи умисно, повторно з метою депортації, шляхом видворення ОСОБА_11 за межі тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, 02.02.2018 в приміщенні «Євпаторійського міського суду Республіки Крим», що розташований за адресою: ТОТ АР Крим, м. Євпаторія, просп. Леніна 30, за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, складеного щодо ОСОБА_11 , постановила рішення № 5-61/2018 про визнання його винним.
При цьому, у вищевказаному рішенні ОСОБА_7 зазначила, що ОСОБА_11 , є громадянином України, особа якого в суді підтверджена, проживав на території Автономної Республіки Крим і після тимчасової окупації Кримського півострову Російською Федерацією, являючись «іноземним громадянином», допустив порушення режиму перебування (проживання) в Російській Федерації, яке виразилося у відсутності документів підтверджуючих право на перебування (проживання) в Російській Федерації.
Незважаючи на це, ОСОБА_7 грубо порушуючи вимоги ст. 49 Конвенції, згідно з якою заборонено, незалежно від мотиву, здійснювати депортацію осіб, що перебувають під захистом, прийняла рішення про накладення на ОСОБА_11 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5000 російських рублів з адміністративним видворенням за межі РФ (Криму) у формі примусового адміністративного видворення за межі Російської Федерації.
У зв'язку з цим, внаслідок прийняття ОСОБА_7 вказаного рішення 03.02.2018 ОСОБА_11 вимушений був покинути місце свого проживання на тимчасово окупованій території АР Крим.
Тобто, ОСОБА_7 повторно вчинила порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а саме незаконну депортацію особи, яка перебуває під захистом, шляхом постановлення рішення про видворення громадянина України ОСОБА_11 за межі тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, з порушенням вимог ст.ст. 4, 47, 49, 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, а також п. а) ч. 4 ст. 85 Протоколу І.
Таким чином, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, тобто у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 438 КК України.
За наявності достатніх доказів, зібраних під час досудового розслідування ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянці Російської Федерації, уродженці СРСР, Ростовської області, Неклиновського району, с. Новобезсергенівка, останнє відоме місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 , раніше не судимій, 30.10.2020 повідомлено про те, що вона підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України, тобто порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
29.11.2024 ОСОБА_7 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 438 КК України, а саме про порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 в інкримінованому їй кримінальному правопорушенню підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, зокрема:
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 від 20.04.2017;
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 від 05.11.2020;
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 від 07.10.2021;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками з потерпілим ОСОБА_8 ;
- копіями документів наданими ОСОБА_8 , а саме копією повідомлення ОСОБА_8 від 18.02.2017 про заборону в'їзду на територію РФ, копією постанови судді Євпаторійського міського суду Республіки Крим ОСОБА_7 № 5-40/2017 від 20.01.2017, копією протоколу про адміністративне затримання ОСОБА_8 від 18.01.2016, копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_8 від 28.03.2017;
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 від 20.11.2024
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками з потерпілим ОСОБА_9 від 20.11.2024;
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_10 від 26.10.2023;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками з потерпілим ОСОБА_10 від 26.10.2023;
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_11 від 20.03.2023;
- протоколи огляду інтернет-ресурсів, а саме огляд реєстру судових рішень РФ, згідно якоих було оглянуто рішення так званої судді «Євпаторійського міського суду Республіки Крим» ОСОБА_7 , на підставі яких було видворено ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ;
- копією Указу Президента РФ про призначення ОСОБА_7 на посаду «судді Євпаторійського міського суду Республіки Крим»;
- відповіддю на запити з Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України згідно якого 03.02.2017 ОСОБА_10 та ОСОБА_11 перетнули кордон з Україною, при цьому ОСОБА_7 в період часу з 08.11.2017 державний кордон України не перетинала;
- копією довідки від 22.02.2017 про взяття ОСОБА_8 на облік внутрішньо переміщеної особи;
- копією квитанції про сплату штрафу ОСОБА_9 по справі про адміністративне правопорушення відповідно до постанови № 5-130/17 від 17.03.2017;
- копією проїзного документа ОСОБА_9 на поїзд сполучення Херсон-Київ від 28.06.2017;
- іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
30.10.2020 постановою слідчого СВ ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_12 підозрювану ОСОБА_7 оголошено у розшук у кримінальному провадженні № 42019010000000017 від 06.03.2019.
Крім того, оперативними співробітниками ВКП ГУНП в АР Крим та м. Севастополі заведено ОРС категорії «Розшук» стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На виконання доручення слідчого від 16.08.2024 за вих. № 4183/100/06-2024 проведеними оперативно-розшуковими заходами встановлено, що розшукувана ОСОБА_7 з 2014 року перебуває на ТОТ АР Крим та на материкову частину України не прибувала, а також що остання зареєстрована та проживає на ТОТ Крим за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з цим, оглядом офіційного сайту «Євпаторійського міського суду Республіки Крим» встановлено, що станом на 13.12.2024 у судді ОСОБА_7 призначено розгляд справ.
Зазначене дає законні підстави вважати те, що розшукувана ОСОБА_7 по даний час перебуває на тимчасово окупованій території України.
Відповідно до листа-роз'яснення Акціонерного товариства «Укрпошта», починаючи з 27.03.2014 року поштові відправлення, які направлені
УДППЗ «Укрпошта» з материкової частини України, не приймаються поштою АР Крим та м. Севастополя та повертаються у зворотному напрямку.
На виконання вимог КПК України, повістки про проведення слідчих дій з підозрюваною ОСОБА_7 розміщено у черговому випуску газети «Урядовий кур'єр». Так, повістки про виклик ОСОБА_7 на 10.11.2020, 14.11.2020 та на 21.11.2020 - опубліковано в газеті «Урядовий кур'єр» від 06.11.2020 № 216 (6830). Разом з цим, повістки про виклик були опубліковані на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора.
На визначені дати виклику, а саме: на 10.11.2020, 14.11.2020 та на 21.11.2020, підозрювана ОСОБА_7 до органу досудового розслідування не з'явилася, про наявність поважних причин неприбуття відомостей не надала.
Також, повістки про виклик ОСОБА_7 для вручення їй повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру а також для проведення з останньою слідчих (розшукових) дій на 27.11.2024, 28.11.2024 та 29.11.2024 - опубліковано в газеті «Урядовий кур'єр» від 23.11.2024 № 238 (7898). Разом з цим, повістки про виклик були опубліковані на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора, однак підозрювана
ОСОБА_7 до органу досудового розслідування не з'явилася, про наявність поважних причин неприбуття відомостей не надала.
Отже, вищевказані матеріали досудового розслідування дають достатні та безсумнівні підстави вважати, що підозрювана ОСОБА_7 умисно переховується від слідства та суду на тимчасово окупованій території АР Крим з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений ним особливо тяжкий злочин. Притягнути ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності у загальному порядку, передбаченому чинним кримінальним процесуальним законодавством, неможливо.
Враховуючи, що ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 438 КК України та те, що вона умисно та безпідставно ухиляється від явки на виклики слідчого, переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, оголошений у державний розшук та перебуває на тимчасово окупованій території України, з метою виконання завдань кримінального судочинства, щоб кожний, хто вчинив злочини проти основ національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, орган досудового розслідування вважає, що з метою притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності, у вказаному кримінальному провадженні необхідно провести спеціальне досудове розслідування.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала, просила його задовольнити. Зазначила, що підозра є обґрунтованою та вручена у встановленому порядку. Підозрюваний оголошений в розшук. У зв'язку із викладеним, на думку прокурора, існують підстави для здійснення процедури спеціального досудового розслідування стосовно підозрюваного ОСОБА_7 .
Захисник - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на його необґрунтованість.
Заслухавши пояснення прокурора, захисника, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням Головного Управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021010000000065 від 13.09.2021 року за підозрою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України.
Одними із завдань кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожен, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини (ст.2 КПК України).
Згідно положень ст. 297-1 КПК України, спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом.
Спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 112, 113, 114, 114-1, 115, 116, 118, частинами другою - п'ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255-258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 379, 400, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук. Здійснення спеціального досудового розслідування щодо інших злочинів не допускається, крім випадків, коли злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності або оголошені у міждержавний та/або міжнародний розшук, та вони розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними у цій частині, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.
З матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, відносно якого законодавцем передбачена можливість здійснення спеціального досудового розслідування.
У зв'язку із невстановленням місця перебування ОСОБА_7 , що позбавило орган досудового розслідування можливості вручити йому письмове повідомлення про підозру від 18.07.2022 року у день його складення, зазначене повідомлення, відповідно до вимог ч. 1 ст. 278 та ст.ст. 111, 135 КПК України, направлено у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Частиною 2 ст. 297-4 КПК України встановлено, що під час вирішення питання про здійснення спеціального досудового розслідування слідчий суддя зобов'язаний врахувати наявність достатніх доказів для підозри особи щодо якої подано клопотання у вчиненні кримінального правопорушення.
Як вбачається із матеріалів клопотання обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами.
Слідчий суддя, поряд з положеннями ч. 2 ст. 297-4 КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини у відповідності до якої «обґрунтована підозра» про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, означає наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати об'єктивного спостерігача, що конкретна особа можливо вчинила злочин.
Не вирішуючи питання щодо доведеності вини та кваліфікації дій підозрюваної, а виходячи лише з фактичних даних, які містяться в матеріалах доданих до клопотання, слідчий суддя вважає, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих їй злочинів.
Згідно з ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Відповідно до Рапорта заступника начальника ВКП ГУНП в АР Крим та м. Севастополі ОСОБА_13 , підозрювана ОСОБА_7 зареєстрована та проживає на ТОТ АР Крим та з 20.08.2019 року державний кордон України не перетинала.
Разом з тим, під час проведення досудового розслідування встановити місцезнаходження підозрюваного не вдалося.
Постановою старшого слідчого 1-го відділу (з дислокацією в м. Київ) слідчого СУ ГУНП в АР Крим та м. Севастополі від 17 липня 2024 року підозрювану ОСОБА_7 оголошено у розшук.
Положеннями статті 297-4 КПК України законодавець встановив обов'язок слідчого, прокурора довести, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук.
На підтвердження умислу підозрюваного, спрямованого на переховування від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, згідно доводів, наведених у клопотанні, свідчить той факт, що ОСОБА_7 згідно Рапорта заступника начальника ВКП ГУНП в АР Крим та м. Севастополі ОСОБА_13 , зареєстрована та проживає на ТОТ АР Крим та з 20.08.2019 року державний кордон України не перетинала.
Наведені обставини дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 умисно ухиляється від слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, що є передумовою для здійснення в кримінальному провадженні № 12021010000000065, відносно неї спеціального досудового розслідування у відповідності до положень глави 24-1 КПК України.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, вона умисно ухиляється від явки на виклики слідчого, переховується від органів слідства та суду за межами України з метою ухилення від кримінальної відповідальності, оголошена у розшук, перебуває на тимчасово окупованій території України, з метою виконання завдань кримінального судочинства, слідчий суддя визнав за необхідне надати дозвіл на здійснення стосовно підозрюваної ОСОБА_7 спеціального досудового розслідування.
Керуючись ст. ст. 9, 22, 42, 297-1, 297-2, 297-3, 297-4, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання - задовольнити.
Надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.09.2021 року за № 12021010000000065 за підозрою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України.
Відомості про здійснення спеціального досудового розслідування невідкладно, але не пізніше 24 годин після постановлення ухвали, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань і опублікувати в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Роз'яснити, що повторне звернення з клопотанням про здійснення спеціального досудового розслідування до слідчого судді в одному кримінальному провадженні не допускається, крім випадків наявності нових обставин, які підтверджують, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук, та/або уповноваженим органом прийнято рішення про передачу підозрюваного для обміну як військовополоненого та такий обмін відбувся.
Якщо підозрюваний, стосовно якого слідчим суддею постановлено ухвалу про здійснення спеціального досудового розслідування, затриманий або добровільно з'явився до органу досудового розслідування, подальше досудове розслідування щодо нього здійснюється згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1