Справа № 752/27039/24
Провадження №: 1-кс/752/9830/24
25 грудня 2024 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Автономній республіці Крим та місті Севастополі ОСОБА_5 , погоджене прокурором відділу прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки Російської Федерації, останнє відоме місце проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 , раніше не судимій,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, у кримінальному провадженні № 12021010000000065 від 13.05.2021 року,
Старший слідчий слідчого управління Головного управління Національної поліції в Автономній республіці Крим та місті Севастополі ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва з клопотанням, погодженим з прокурором відділу прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюванї у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, у кримінальному провадженні № 12021010000000065 від 13.05.2021 року.
Клопотання мотивовано тим, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Автономній республіці Крим та місті Севастополі здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021010000000065 від 13.05.2021 року за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , будучи наділена окупаційною владою повноваженнями «судді», діючи умисно, всупереч вимогам ст.ст. 2, 4, 47, 49 Конвенції, достовірно знаючи, що внаслідок збройної агресії Російською Федерацією тимчасово окуповано територію Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, розглянула справу про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 20.25 Кодексу Російської Федерації про адміністративні правопорушення, щодо громадянина України ОСОБА_8 , який згідно з матеріалами справи наданими "суду", будучи іноземним громадянином, ухилявся від виконання адміністративного покарання у вигляді адміністративного видворення за межі Російської Федерації в формі контрольованого самостійного виїзду з Російської Федерації.
Будучи професійною суддею, яка згідно з ч. 5 ст. 11 «Кодексу судейской этики российской федерации» затвердженим VIII всеросійським з'їздом суддів від 19.12.2012, яка повинна знати про зміни в законодавстві Російської Федерації, про норми міжнародного права, включаючи міжнародні конвенції та інші документи в області прав людини, систематично вивчати правозастосовну практику, в т.ч. Європейського Суду з прав людини, ОСОБА_7 розуміла, що ОСОБА_8 , відповідно до ст. 4 Конвенції перебуває під захистом як громадянин України, що проживає на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України.
Незважаючи на це, а також те, що згідно зі ст. 47 Конвенції жодні додаткові дозволи РФ чи інші документи для проживання на ТОТ АР Крим та м. Севастополя за національним законодавством України та нормами міжнародного гуманітарного права вищевказаному громадянину України не потрібні та, що ОСОБА_8 , як особа, що перебуває під захистом Конвенції не може бути позбавлений, у будь-якому випадку або будь-яким способом, переваг цієї Конвенції ОСОБА_7 діючи умисно з метою депортації, шляхом видворення ОСОБА_8 за межі тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, 20.01.2017 в приміщенні «Євпаторійського міського суду Республіки Крим», що розташований за адресою: ТОТ АР Крим, м. Євпаторія, просп. Леніна, 30, за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, складеного щодо ОСОБА_8 , постановила рішення № 5-40/2017 про визнання його винним.
При цьому, у вищевказаному рішенні ОСОБА_7 зазначила, що ОСОБА_8 , є громадянином України, особа якого в суді підтверджена, проживав на території Автономної Республіки Крим і після тимчасової окупації Кримського півострову Російською Федерацією, являючись «іноземним громадянином», допустив порушення режиму перебування (проживання) в Російській Федерації, яке виразилося у відсутності документів підтверджуючих право на перебування (проживання) в Російській Федерації.
Незважаючи на це, ОСОБА_7 грубо порушуючи вимоги ст. 49 Конвенції, згідно з якою заборонено, незалежно від мотиву, здійснювати депортацію осіб, що перебувають під захистом, прийняла рішення про накладення на ОСОБА_8 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3000 російських рублів з примусовим адміністративним видворенням за межі Російської Федерації.
У зв'язку з цим, внаслідок прийняття ОСОБА_7 вказаного рішення 17.02.2017 ОСОБА_8 вимушений був покинути місце свого проживання на тимчасово окупованій території АР Крим.
Тобто, ОСОБА_7 вчинила порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а саме незаконну депортацію особи, яка перебуває під захистом, шляхом постановлення рішення про видворення громадянина України ОСОБА_8 за межі тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, з порушенням вимог ст.ст. 4, 47, 49, 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, а також п. а) ч. 4 ст. 85 Протоколу І.
В подальшому ОСОБА_7 , будучи наділена окупаційною владою повноваженнями «судді», діючи умисно, повторно всупереч вимогам ст.ст. 2, 4, 47, 49 Конвенції, достовірно знаючи, що внаслідок збройної агресії Російською Федерацією тимчасово окуповано територію Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, розглянула справу про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1.1 ст. 18.8 Кодексу Російської Федерації про адміністративні правопорушення, щодо громадянина України ОСОБА_9 , який згідно з матеріалами справи наданими "суду", будучи іноземним громадянином, порушим режим перебування (проживання) в Російській Федерації, яке виразилося у відсутності документів, підтверджуючих право на перебування (проживання) в Російській Федерації чи ухиленні від виїзду з Російської Федерації після закінчення відповідного строку перебування.
Будучи професійною суддею, яка згідно з ч. 5 ст. 11 «Кодексу судейской этики российской федерации» затвердженим VIII всеросійським з'їздом суддів від 19.12.2012, яка повинна знати про зміни в законодавстві Російської Федерації, про норми міжнародного права, включаючи міжнародні конвенції та інші документи в області прав людини, систематично вивчати правозастосовну практику, в т.ч. Європейського Суду з прав людини, ОСОБА_7 розуміла, що ОСОБА_9 , відповідно до ст. 4 Конвенції перебуває під захистом як громадянин України, що проживає на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України.
Незважаючи на це, а також те, що згідно зі ст. 47 Конвенції жодні додаткові дозволи РФ чи інші документи для проживання на ТОТ АР Крим та м. Севастополя за національним законодавством України та нормами міжнародного гуманітарного права вищевказаному громадянину України не потрібні та, що ОСОБА_9 , як особа, що перебуває під захистом Конвенції не може бути позбавлений, у будь-якому випадку або будь-яким способом, переваг цієї Конвенції, ОСОБА_7 діючи умисно, повторно з метою депортації, шляхом видворення ОСОБА_9 за межі тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, 17.03.2017 в приміщенні «Євпаторійського міського суду Республіки Крим», що розташований за адресою: ТОТ АР Крим, м. Євпаторія, просп. Леніна 30, за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, складеного щодо ОСОБА_9 , постановила рішення № 5-130/2017 про визнання його винним.
При цьому, у вищевказаному рішенні ОСОБА_7 зазначила, що ОСОБА_9 , є громадянином України, особа якого в суді підтверджена, проживав на території Автономної Республіки Крим і після тимчасової окупації Кримського півострову Російською Федерацією, являючись «іноземним громадянином», допустив порушення режиму перебування (проживання) в Російській Федерації, яке виразилося у відсутності документів підтверджуючих право на перебування (проживання) в Російській Федерації.
Незважаючи на це, ОСОБА_7 грубо порушуючи вимоги ст. 49 Конвенції, згідно з якою заборонено, незалежно від мотиву, здійснювати депортацію осіб, що перебувають під захистом, прийняла рішення про накладення на ОСОБА_9 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 2000 російських рублів з адміністративним видворенням за межі РФ у формі самостійного контрольованого виїзду за межі Російської Федерації.
У зв'язку з цим, внаслідок прийняття ОСОБА_7 вказаного рішення 28.06.2017 ОСОБА_9 вимушений був покинути місце свого проживання на тимчасово окупованій території АР Крим.
Тобто, ОСОБА_7 повторно вчинила порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а саме незаконну депортацію особи, яка перебуває під захистом, шляхом постановлення рішення про видворення громадянина України ОСОБА_9 за межі тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, з порушенням вимог ст.ст. 4, 47, 49, 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, а також п. а) ч. 4 ст. 85 Протоколу І.
В подальшому ОСОБА_7 , будучи наділена окупаційною владою повноваженнями «судді», діючи умисно, повторно всупереч вимогам ст.ст. 2, 4, 47, 49 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 (далі по тексту Конвенція, достовірно знаючи, що внаслідок збройної агресії Російською Федерацією тимчасово окуповано територію Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, розглянула справу про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 18.10 Кодексу Російської Федерації про адміністративні правопорушення, щодо громадянина України ОСОБА_10 , який згідно з матеріалами справи наданими "суду", будучи іноземним громадянином, допустив порушення режиму перебування (проживання) в Російській Федерації, яке виразилося у відсутності документів підтверджуючих право на перебування (проживання) в Російській Федерації.
Будучи професійною суддею, яка згідно з ч. 5 ст. 11 «Кодексу судейской этики российской федерации» затвердженим VIII всеросійським з'їздом суддів від 19.12.2012, яка повинна знати про зміни в законодавстві Російської Федерації, про норми міжнародного права, включаючи міжнародні конвенції та інші документи в області прав людини, систематично вивчати правозастосовну практику, в т.ч. Європейського Суду з прав людини, ОСОБА_7 розуміла, що ОСОБА_10 , відповідно до ст. 4 Конвенції перебуває під захистом як громадянин України, що проживає на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України.
Незважаючи на це, а також те, що згідно зі ст. 47 Конвенції жодні додаткові дозволи РФ чи інші документи для проживання на ТОТ АР Крим та м. Севастополь за національним законодавством України та нормами міжнародного гуманітарного права вищевказаному громадянину України не потрібні та, що ОСОБА_10 , як особа, що перебуває під захистом Конвенції не може бути позбавлений, у будь-якому випадку або будь-яким способом, переваг цієї Конвенції ОСОБА_7 діючи умисно, повторно з метою депортації, шляхом видворення ОСОБА_10 за межі тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, 02.02.2018 в приміщенні «Євпаторійського міського суду Республіки Крим», що розташований за адресою: ТОТ АР Крим, м. Євпаторія, просп. Леніна 30, за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, складеного щодо ОСОБА_10 , постановила рішення № 5-59/2018 про визнання його винним.
При цьому, у вищевказаному рішенні ОСОБА_7 зазначила, що ОСОБА_10 , є громадянином України, особа якого в суді підтверджена, проживав на території Автономної Республіки Крим і після тимчасової окупації Кримського півострову Російською Федерацією, являючись «іноземним громадянином», допустив порушення режиму перебування (проживання) в Російській Федерації, яке виразилося у відсутності документів підтверджуючих право на перебування (проживання) в Російській Федерації.
Незважаючи на це, ОСОБА_7 грубо порушуючи вимоги ст. 49 Конвенції, згідно з якою заборонено, незалежно від мотиву, здійснювати депортацію осіб, що перебувають під захистом, прийняла рішення про накладення на ОСОБА_10 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5000 російських рублів з адміністративним видворенням за межі РФ у формі примусового адміністративного видворення за межі Російської Федерації.
У зв'язку з цим, внаслідок прийняття ОСОБА_7 вказаного рішення 03.02.2018 ОСОБА_10 вимушений був покинути місце свого проживання на тимчасово окупованій території АР Крим.
Тобто, ОСОБА_7 повторно вчинила порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а саме незаконну депортацію особи, яка перебуває під захистом, шляхом постановлення рішення про видворення громадянина України ОСОБА_10 за межі тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, з порушенням вимог ст.ст. 4, 47, 49, 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, а також п. а) ч. 4 ст. 85 Протоколу І.
В подальшому ОСОБА_7 , будучи наділена окупаційною владою повноваженнями «судді», діючи умисно, повторно всупереч вимогам ст.ст. 2, 47, 49 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 (далі по тексту Конвенція, достовірно знаючи, що внаслідок збройної агресії Російською Федерацією тимчасово окуповано територію Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, розглянула справу про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 18.10 Кодексу Російської Федерації про адміністративні правопорушення, щодо громадянина України ОСОБА_11 , який згідно з матеріалами справи наданими "суду", будучи іноземним громадянином, допустив порушення режиму перебування (проживання) в Російській Федерації, яке виразилося у відсутності документів підтверджуючих право на перебування (проживання) в Російській Федерації.
Будучи професійною суддею, яка згідно з ч. 5 ст. 11 «Кодексу судейской этики российской федерации» затвердженим VIII всеросійським з'їздом суддів від 19.12.2012, яка повинна знати про зміни в законодавстві Російської Федерації, про норми міжнародного права, включаючи міжнародні конвенції та інші документи в області прав людини, систематично вивчати правозастосовну практику, в т.ч. Європейського Суду з прав людини, ОСОБА_7 розуміла, що ОСОБА_11 , відповідно до ст. 4 Конвенції перебуває під захистом як громадянин України, що проживає на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України.
Незважаючи на це, а також те, що згідно зі ст. 47 Конвенції жодні додаткові дозволи РФ чи інші документи для проживання на ТОТ АР Крим та м. Севастополь за національним законодавством України та нормами міжнародного гуманітарного права вищевказаному громадянину України не потрібні та, що ОСОБА_11 , як особа, що перебуває під захистом Конвенції не може бути позбавлений, у будь-якому випадку або будь-яким способом, переваг цієї Конвенції ОСОБА_7 діючи умисно, повторно з метою депортації, шляхом видворення ОСОБА_11 за межі тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, 02.02.2018 в приміщенні «Євпаторійського міського суду Республіки Крим», що розташований за адресою: ТОТ АР Крим, м. Євпаторія, просп. Леніна 30, за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, складеного щодо ОСОБА_11 , постановила рішення № 5-61/2018 про визнання його винним.
При цьому, у вищевказаному рішенні ОСОБА_7 зазначила, що ОСОБА_11 , є громадянином України, особа якого в суді підтверджена, проживав на території Автономної Республіки Крим і після тимчасової окупації Кримського півострову Російською Федерацією, являючись «іноземним громадянином», допустив порушення режиму перебування (проживання) в Російській Федерації, яке виразилося у відсутності документів підтверджуючих право на перебування (проживання) в Російській Федерації.
Незважаючи на це, ОСОБА_7 грубо порушуючи вимоги ст. 49 Конвенції, згідно з якою заборонено, незалежно від мотиву, здійснювати депортацію осіб, що перебувають під захистом, прийняла рішення про накладення на ОСОБА_11 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5000 російських рублів з адміністративним видворенням за межі РФ (Криму) у формі примусового адміністративного видворення за межі Російської Федерації.
У зв'язку з цим, внаслідок прийняття ОСОБА_7 вказаного рішення 03.02.2018 ОСОБА_11 вимушений був покинути місце свого проживання на тимчасово окупованій території АР Крим.
Тобто, ОСОБА_7 повторно вчинила порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а саме незаконну депортацію особи, яка перебуває під захистом, шляхом постановлення рішення про видворення громадянина України ОСОБА_11 за межі тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, з порушенням вимог ст.ст. 4, 47, 49, 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, а також п. а) ч. 4 ст. 85 Протоколу І.
Таким чином, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, тобто у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 438 КК України.
За наявності достатніх доказів, зібраних під час досудового розслідування ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянці Російської Федерації, уродженці СРСР, Ростовської області, Неклиновського району, с. Новобезсергенівка, останнє відоме місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 , раніше не судимій, - 30.10.2020 повідомлено про те, що вона підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України, тобто порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
29.11.2024 ОСОБА_7 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 438 КК України, а саме про порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 в інкримінованому їй кримінальному правопорушенню підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, зокрема:
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 від 20.04.2017;
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 від 05.11.2020;
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 від 07.10.2021;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками з потерпілим ОСОБА_8 ;
- копіями документів наданими ОСОБА_8 , а саме копією повідомлення ОСОБА_8 від 18.02.2017 про заборону в'їзду на територію РФ, копією постанови судді Євпаторійського міського суду Республіки Крим ОСОБА_7 № 5-40/2017 від 20.01.2017, копією протоколу про адміністративне затримання ОСОБА_8 від 18.01.2016, копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_8 від 28.03.2017;
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 від 20.11.2024
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками з потерпілим ОСОБА_9 від 20.11.2024;
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_10 від 26.10.2023;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками з потерпілим ОСОБА_10 від 26.10.2023;
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_11 від 20.03.2023;
- протоколи огляду інтернет-ресурсів, а саме огляд реєстру судових рішень РФ, згідно якоих було оглянуто рішення так званої судді «Євпаторійського міського суду Республіки Крим» ОСОБА_7 , на підставі яких було видворено ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ;
- копією Указу Президента РФ про призначення ОСОБА_7 на посаду «судді Євпаторійського міського суду Республіки Крим»;
- відповіддю на запити з Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України згідно якого 03.02.2017 ОСОБА_10 та ОСОБА_11 перетнули кордон з Україною, при цьому ОСОБА_7 в період часу з 08.11.2017 державний кордон України не перетинала;
- копією довідки від 22.02.2017 про взяття ОСОБА_8 на облік внутрішньо переміщеної особи;
- копією квитанції про сплату штрафу ОСОБА_9 по справі про адміністративне правопорушення відповідно до постанови № 5-130/17 від 17.03.2017;
- копією проїзного документа ОСОБА_9 на поїзд сполучення Херсон-Київ від 28.06.2017;
- іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
30.10.2020 постановою слідчого СВ ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_12 підозрювану ОСОБА_7 оголошено у розшук у кримінальному провадженні № 42019010000000017 від 06.03.2019.
Крім того, на виконання доручення, оперативними співробітниками ВКП ГУНП в АР Крим та м. Севастополі заведено ОРС категорії «Розшук» стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На виконання доручення слідчого від 16.08.2024 за вих. № 4183/100/06-2024 проведеними оперативно-розшуковими заходами встановлено, що розшукувана ОСОБА_7 з 2014 року перебуває на ТОТ АР Крим та на материкову частину України не прибувала.
Також, у ході розслідування отримано відомості, що розшукувана ОСОБА_7 проживає на ТОТ Крим за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначене дає законні підстави вважати те, що розшукувана ОСОБА_7 по даний час перебуває на тимчасово окупованій території України.
Відповідно до листа-роз'яснення Акціонерного товариства «Укрпошта», починаючи з 27.03.2014 року поштові відправлення, які направлені
УДППЗ «Укрпошта» з материкової частини України, не приймаються поштою АР Крим та м. Севастополя та повертаються у зворотному напрямку.
На виконання вимог КПК України, повістки про проведення слідчих дій з підозрюваною ОСОБА_7 розміщено у черговому випуску газети «Урядовий кур'єр». Так, повістки про виклик ОСОБА_7 на 10.11.2020, 14.11.2020 та на 21.11.2020 - опубліковано в газеті «Урядовий кур'єр» від 06.11.2020 № 216 (6830). Разом з цим, вказані повістки про виклик опубліковані на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора.
На визначені дати виклику, а саме: на 10.11.2020, 14.11.2020 та на 21.11.2020, підозрювана ОСОБА_7 до органу досудового розслідування не з'явилася, про наявність поважних причин неприбуття відомостей не надала.
Також, повістки про виклик ОСОБА_7 для вручення їй повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру а також для проведення з останньою слідчих (розшукових) дій на 27.11.2024, 28.11.2024 та 29.11.2024 - опубліковано в газеті «Урядовий кур'єр» від 23.11.2024 № 238 (7898). Разом з цим, вказані повістки про виклик опубліковані на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора.
На визначені дати виклику підозрювана ОСОБА_7 до органу досудового розслідування не з'явилася, про наявність поважних причин неприбуття відомостей не надала.
Так, характер вчиненого кримінального правопорушення, який інкримінується ОСОБА_7 , та тяжкість покарання, яке їй загрожує (позбавлення волі на строк до 12 років) в сукупності свідчать про наявність реального ризику того, що підозрювана буде переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду. Про це свідчить те, що на теперішній час ОСОБА_7 , вже переховується від органу досудового розслідування.
Разом з тим, під час досудового розслідування отримано достатньо доказів, які вказують на те, що підозрювана може незаконно впливати на потерпілого з метою зміни показів та подальшого уникнення від кримінальної відповідальності, так як протиправні дії підозрюваної спрямовувались безпосередньо проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.
Також встановлено, що підозрювана підтримує тісні зв'язки з іншими представниками незаконно створених судових органів на ТОТ АР Крим членами непередбачених законами України збройних формувань, які безпосередньо мають відношення до вчинення зазначених кримінальних правопорушень, дії яких є предметом досудового розслідування у ряді інших аналогічних за способом вчинення кримінальних провадженнях вчинених на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, що безпосередньо свідчить про наявність ризику того, що ОСОБА_7 може вчинити інше кримінальне правопорушення.
За таких обставин, жоден із більш м'яких запобіжних заходів до підозрюваного не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Метою обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 є забезпечення виконання покладених на неї процесуальних обов'язків під час досудового розслідування та в подальшому в суді, а також запобіганням ризикам визначеним ст. 177 КПК України, які не зменшились та виправдовують тримання особи під вартою.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала клопотання з підстав, зазначених в ньому та просила його задовольнити.
Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказуючи на необґрунтованість підозри та недоведеність ризиків, про які зазначено у клопотанні.
Згідно з ч. 4 ст. 107 Кримінального процесуального кодексу України, фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою технічних засобів.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, долучені до клопотання, вислухавши думку сторін кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку про його обґрунтованість та необхідність задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
Слідчим управлінням Головного управління національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі за процесуального керівництва Прокуратури Автономної Республіки Крим та м. Севастополя здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021010000000065 від 13.05.2021 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 438 КК України.
30 жовтня 2020 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України.
Постановою слідчого 2 відділення (з дислокацією в м. Київ) слідчого відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_12 від 30 жовтня 2020 року підозрювану ОСОБА_7 оголошено у розшук.
27 листопада 2024 року слідчим у кримінальному провадженні за погодженням із прокурором відділу прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_7 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову прідозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України
Постановою старшого слідчого 1-го відділу (з дислокацією в м. Київ) слідчого СУ ГУНП в АР Крим та м. Севастополі від 17 липня 2024 року підозрювану ОСОБА_7 оголошено у розшук.
Згідно з ч.6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
У відповідності до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Як передбачено ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності підстав, зазначених статтею 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, які зазначені статтею 178 КПК України.
У судовому засіданні слідчий суддя переконався у тому, що у сторони обвинувачення є вагомі докази того, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 України.
Враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною інкримінованого їй кримінального правопорушення та тяжкість злочину, слідчий суддя вважає доведеним наявність передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України ризику переховування від органу досудового розслідування та суду, оскільки, як встановлено слідчим суддею, підозрювана протягом тривалого часу переховується від органів досудового розслідування та перебуває у розшуку.
Як вбачається з матеріалів клопотання, що підозрювана переховується від органів досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності, оголошена у розшук та знаходиться на тимчасово окупованій території України.
Зокрема, встановлено, що органом досудового розслідування неодноразово здійснювались виклики підозрюваної ОСОБА_7 , шляхом опублікування повісток про виклик на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора у рубриці «Повістки про виклик та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування» та в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме в газеті «Урядовий кур'єр».
Однак ОСОБА_7 жодного разу до органу досудового розслідування не з'являлась та про причини неприбуття не повідомляла.
У зв'язку із переховуванням підозрюваної ОСОБА_7 , її оголошено в розшук.
Отже, слідчий суддя вважає, що надані стороною обвинувачення докази доводять обставини, які свідчать про наявність підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявність достатніх підстав вважати, що підозрювана ухиляється від органів досудового розслідування та суду, перебуває на тимчасово окупованій території України та оголошена в розшук.
Враховуючи наведене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав, з якими закон пов'язує можливість вирішення питання про обрання особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.
Зважаючи на вищенаведені обставини, оцінивши доводи прокурора та захисника у судовому засіданні, слідчий суддя вважає за можливе обрати відносно підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 193, 194, 532, 534 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Автономній республіці Крим та місті Севастополі ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою- задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Після затримання і не пізніше як через 48 (сорок вісім) годин з часу доставки ОСОБА_7 до місця кримінального провадження розглянути за її участю питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід у встановленому законом порядку.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1