Справа № 183/2601/24
№ 2/183/2142/24
02 грудня 2024 року м.Самар Дніпропетровської області
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Дубовенко І.Г., за участі секретаря судового засідання Болкарьової А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю,
за участю: позивача - ОСОБА_3 ,
представника позивача - адвоката Лазуренко І.Ф.,
представника відповідача - адвоката Напара М.В., суд -
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Мороз (раніше ОСОБА_3 ) (далі позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі відповідача) про визнання особистою приватною власністю автомобіля HONDA ACCORD 2019 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , д/н НОМЕР_2 .
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 08 лютого 2014 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем, від якого сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В період шлюбу за власні кошти позивача було придбано автомобіль HONDA ACCORD 2019 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , д/н НОМЕР_2 за 18 тис. доларів США, який зареєстрований 11 вересня 2021 року ТСЦ 1246 на ім'я відповідача. Спірний автомобіль придбаний за кошти, які позивачу подарувала її бабуся ОСОБА_5 , і користувалася спірним автомобілем саме позивач. 26 січня 2024 року шлюб між сторонами був розірваний, і існувала домовленість щодо перереєстрації автомобіля на ім'я позивача, для чого відповідачем була видана відповідна довіреність з правом зняти з реєстраційного обліку автомобіль. Через певний час стосунки між сторонами погіршилися, в добровільному порядку відповідач переоформити автомобіль на ім'я позивача відмовляється, у зв'язку з чим, навіть оформив новий технічний паспорт на автомобіль, зазначивши що він його втратив.
Таким чином, позивач вважає, що вказаний автомобіль є її особистою приватною власністю, оскільки був придбаний за рахунок коштів, що були їй подаровані бабусею. Позивач зазначає, що домовленості з питання оформлення спірного автомобіля між сторонами не досягнуто і до теперішнього часу, що зумовило її звернутися в суд з означеним позовом.
Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Напара Маріетта Віталіївна подала відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволені позовних вимог у їх повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень посилається на ті обставини, що спірний автомобіль придбаний сторонами у період шлюбу за кошти, які були власністю подружжя. Окрім спірного автомобіля за час шлюбу сторонами придбавалися та продавалися і інші автомобілі, про що свідчать відповідні відомості з ТСЦ. Більше того, відповідно до виписки з банківської картки відповідача саме ним 02 березня 2021 року перераховані кошти в сумі 7736.64 доларів США за придбання спірного автомобіля з аукціону. Після доставки автомобіля на територію України в м.Одеса - автомобіль пройшов процедуру розмитнення і за домовленістю з позивачем автомобіль був оформлений на ім'я ОСОБА_2 . Після припинення шлюбно-сімейних відносин з позивачем - між сторонами існувала домовленість щодо продажу спірного автомобіля та поділу між ними коштів, що будуть отримані. Наприкінці листопада 2023 року відповідач втратив технічний паспорт на автомобіль у зв'язку з чим оформив новий. Вважає, що підстав для задоволення позову немає.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Позивач в судовому засіданні повністю підтримала свої позовні вимоги, та посилаючись на ті ж підстави, просила суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримала в повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів, посилалася на обставини, що викладені у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити у задоволені позовних вимог. Посилаючись на підстави. зазначенні у відзиві.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 25 березня 2024 року відкрите провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд у загальному позовному провадженні, призначене підготовче засідання.
03 квітня 2024 року ухвалою суду за заявою позивача було вжито заходів забезпечення позову, у зв'язку із чим встановлено заборону відчуження автомобіля HONDA ACCORD 2019 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , д/н НОМЕР_2 .
Ухвалою суду від 03 вересня 2024 року підготовче провадження закрите та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів, та аргументів сторін, пояснення свідка, суд приходить до наступних висновків, а саме.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 08 лютого 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Новомосковську реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , про що зроблено відповідний актовий запис за № 30, після реєстрації шлюбу ОСОБА_6 присвоєне прізвище ОСОБА_7 , що підтверджується відповідною копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 та судового рішення у справі № 183/12439/23 від 26.01.2024 (а.с. 31-34).
Сторони від сумісного подружнього життя мають малолітню дитину: ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 13.06.2014 року та судового рішення у справі № 183/12439/23 від 26.01.2024 (а.с. 31-33, 35).
Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу 11 вересня 2021 року за ОСОБА_2 на праві власності зареєстрований автомобіль HONDA ACCORD 2019 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , д/н НОМЕР_2 (а.с. 18, 47).
За видатковим ордером № 1685 від 22.06.2021 року, у якому вантажоодержувачем є ОСОБА_2 автомобіль HONDA ACCORD 2019 року випуску, кузов № НОМЕР_1 прибув на територію України 22 червня 2021 року (а.с. 17).
А згідно з Єдиним державним реєстром транспортних засобів за період з 30 серпня 2014 року по 24 червня 2024 року за ОСОБА_2 зареєстровані транспортні засоби:
-28 вересня 2018 року марки «ВАЗ 217130», 2012 року випуску, об'єм двигуна - 1596 см куб; 23 жовтня 2018 року зазначений автомобіль перереєстрований на нового власника;
-19 листопада 2019 року марки «MITSUBISHI OUTLANDER», 2014 року випуску, об'єм двигуна - 1998 см куб; 07 лютого 2020 року зазначений автомобіль перереєстрований на нового власника;
-03 червня 2020 року марки «CHEVROLET AVEO»,2007 року випуску, об'єм двигуна - 1598 см куб; 03 серпня 2022 року зазначений автомобіль перереєстрований на нового власника;
-11 вересня 2021 року марки «HONDA ACCORD», 2019 року випуску, об'єм двигуна - 1498 см куб, кузов № НОМЕР_1 ; зазначений автомобіль перереєстрований через втрату свідоцтва про реєстрацію (а.с. 121).
Автомобіль HONDA ACCORD 2019 року випуску, кузов № НОМЕР_1 придбаний з аукціону США; 02 березня 2021 року ОСОБА_2 здійснений SWIFT-переказ за купівлю автомобіля до Бізнес-центру драйв/США/Ферфілд/Каліфорнія (а.с. 104-114, 123-124).
Згідно висновку експерта № 3596 про оцінку транспортного засобу, складеного 29 лютого 2024 року судовим експертом Чернецьким М.В. ринкова вартість автомобіля HONDA ACCORD 2019 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , д/н НОМЕР_2 - складає 794820 гривень (а.с. 40-40).
26 січня 2024 року рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі № 183/12439/23 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірваний, рішення набрало законної сили 27 лютого 2024 року (а.с. 31-33).
17 квітня 2024 року ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_8 , про що Новомосковським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м.Одеса, актовий запис № 177; після реєстрації шлюбу ОСОБА_3 присвоєне прізвище ОСОБА_9 (а.с. 141).
Отже, судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2 , в період шлюбу з Мороз (раніше ОСОБА_3 ), набув право приватної власності на автомобіль марки «HONDA ACCORD», 2019 року випуску, об'єм двигуна - 1498 см куб, кузов № НОМЕР_1 , ринкова вартість якого станом на 29 лютого 2024 року складає 794820 гривень.
Позивач стверджує, що набуття у власність відповідачем автомобіля марки «HONDA ACCORD», 2019 року випуску, об'єм двигуна - 1498 см куб, кузов № НОМЕР_1 було фактично здійснено за грошові кошти, подаровані її бабусею, у зв'язку із чим позивач вважає, що таке майно є її особистою приватною власністю. На підтвердження родинних зв'язків між ОСОБА_5 та позивачем - надані відповідні свідоцтва про шлюб, про розірвання шлюбу, про народження (12-16, 143-144). А на підтвердження наявності грошових коштів, щодо здійснення подарунку позивачеві її бабусею ОСОБА_5 надані копії: договору купівлі-продажу транспортного засобу від 16.01.2016 року, договору купівлі-продажу земельної ділянки, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про продаж житлового будинку (а.с. 19-29). На підтвердження домовленості з відповідачем щодо належності спірного автомобіля позивачеві надана копія довіреності від 02 листопада 2023 року, якою відповідач уповноважив позивача вчиняти юридичні дії, пов'язані з розпорядженням спірним автомобілем (а.с. 30).
У свою чергу, сторона відповідача вказану обставину не визнає, стверджуючи про те, що розрахунок за спірний автомобіль здійснено подружжям в період шлюбу, на підтвердження заробітку надані відповідні відомості щодо отримання доходів (а.с. 100-104); здійснення оплати SWIFT-переказу за купівлю автомобіля з аукціону США саме ним у розмірі 7376,64 доларів США.
У зв'язку із викладеним, суд доходить висновку, що між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.
У статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, якими передбачено право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернулася до суду, яке саме право порушене, в чому полягає порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Статтею 60СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Разом і з цим, відповідно до ст. 57 СК, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:
1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;
2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";
5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.
Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги.
Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню.
Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди.
Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов'язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.
Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.
У зв'язку з викладеним в разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
При цьому, зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок про те, що існує презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Водночас законодавство передбачає можливість спростування поширення правового режиму спільного сумісного майна одним із подружжя, що є процесуальним обов'язком особи, яка з ним не погоджується. Тягар доказування обставин для спростування презумпції покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Отже, законодавством передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ані дружина, ані чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить спільно подружжю. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім'я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.
Втім, заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява одного з подружжя про те, що річ була куплена на його особисті кошти, не буде належно підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною.
Відтак, тягар доказування належності майна до особистої приватної власності одного із подружжя у справах такої категорії покладено на того із подружжя, хто заявляє такі вимоги. Подібні за своїм змістом правові висновки Верховний Суд зробив у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18 (провадження № 61-13953св19).
Таким чином, стверджуючи про те, що спірний є особистою приватною власністю позивача, такий учасник справи мав б надати на підтвердження вказаної обставини суду докази, які б відповідали критеріям достатності, достовірності, належності та допустимості.
В даному випадку, на підтвердження вказаної обставини сторона позивача посилалась на: 1) показання свідка ОСОБА_5 , яка в судовому засіданні показала, що влітку 2019 року подарувала своїй онуці - позивачу у справі кошти в розмірі 18 тисяч доларів США, які у неї були від продажу як рухомого так і нерухомого майна, кошти були подаровані для придбання для онуки автівки; 2) відповідні відомості щодо наявності у ОСОБА_5 станом на літо 2019 року таких коштів, як 18 тисяч доларів США - копії договорів купівлі-продажу майна; 3) наявності у позивача оригіналу технічного паспорту на спірний автомобіль та довіреності від відповідача на вчинення юридичних дій. пов'язаних з розпорядженням спірним автомобілем.
На думку суду вказані документи та показання свідка не підтверджують належності спірного майна до особистої приватної власності позивача з огляду на нижченаведене.
Так, жодного договору щодо дарування коштів у розмірі 18 тисяч доларів США особисто позивачеві для придбання особисто для неї автівки суду не надано, а сторона відповідача не визнає таких обставин.
Під час розгляду справи по суті сторона позивача наголошувала, що начебто грошові кошти в розмірі 18 тисяч доларів США передані її бабусею в дар саме для придбання авто, і тому сама позивач вважає таке майно своєю особистою власністю. Тобто позивач визначила правову природу грошових коштів дарунок.
Відповідно до частини п'ятої статті 719 Цивільного кодексу України договір дарування валютних цінностей фізичних осіб між собою на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Однак без відповідного договору дарування, неможливо беззаперечно встановити, чи дійсно передано кошти саме у сумі та коли саме.
Також суд не може врахувати показання свідка ОСОБА_5 , щодо обставин дарування коштів позивачу влітку 2019 року в розмірі 18 тисяч доларів США, за які був придбаний спірний автомобіль, оскільки відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд вказує, що за загальним правилом показаннями сторони та показами свідків не може доводитись факт виконання зобов'язання за договором. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18 липня 2018 року у справі № 143/280/17 (провадження № 61-33033св18), від 02 вересня 2020 року у справі № 569/24347/18 (провадження № 61-16630св19).
Відповідно до частин першої-четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує (в тому числі і як свідок). Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17,від 23.10.2019у справіN917/1307/18,від 18.11.2019у справіN902/761/18,від 04.12.2019у справіN917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19).
В даному випадку, на думку суду з наданих та досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що сторонами в період шлюбу був придбаний автомобіль.
Таким чином суд вважає, що стороною позивача не доведена обставина придбання спірного автомобіля за її особисті кошти, а відтак суд вимушений відмовити в задоволені позову в частині вимог про визнання особистою приватною власністю.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.
Таким чином, суд вважає, сплачений судовий збір покласти на Позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 81, 141, 223, 247, 263, 265, 280 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю - відмовити.
Судові витрати по справі, що були понесені стороною позивача, покласти на такого учасника справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ;
- відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складений 06 грудня 2024 року.
Суддя І.Г. Дубовенко