Справа № 203/6019/24
Провадження № 3/0203/2424/2024
13.11.2024 року у місті Дніпрі суддя Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Ханієва Ф.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого, за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
23.10.2024 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з Відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення від 07.10.2024 року, серії ВАБ №987846, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого, за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
У судове засідання, призначене на 13.11.2024 року, з'явилась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та потерпіла особа - його мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_1 визнав свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, зазначивши, що мала місце подія, що зафіксована у протоколі про адміністративне правопорушення.
Потерпіла особа ОСОБА_2 просила суд закрити справу про адміністративне правопорушення, зазначивши, що вона викликала поліцію, проте згодом син змінився та перестав на неї кричати та погрожувати.
Суд, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілої особи, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, доходить таких висновків.
Судом встановлено, що за відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення від 07.10.2024 року, серії ВАБ №987846, 07.10.2024 року о 17:20 годині за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 умисно погрожував нанесенням тілесних ушкоджень своїй матері ОСОБА_2 , що разом з ним проживає. Тим самим він вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення видно, що потерпілою особою вказано ОСОБА_2 .
У ході судового розгляду справи про адміністративне правопорушення судом було встановлено, що дії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , правильно кваліфікуються за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Винуватість ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підтверджується наступними доказами в їх сукупності, що наявні в матеріалах справи:
- протоколом про адміністративне правопорушення від 07.10.2024 року, серії ВАБ №987846, зміст якого описаний вище;
- рапортом від 07.10.2024 року;
- терміновим заборонним приписом стосовно кривдника з додатком - формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (в редакції, чинній станом на момент вчинення адміністративного правопорушення), вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису, - тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 року №2229-VIII (в редакції, чинній станом на момент вчинення адміністративного правопорушення), домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Об'єктом вказаного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян; об'єктивна сторона правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконанні захисного припису особою, стосовно якої він винесений, непроходженні корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї (матеріальний склад); суб'єкт адміністративного правопорушення - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку); особливий (особа, на яку вже було накладено адміністративне стягнення за вчинення аналогічного правопорушення - ч. 2 цієї статті); суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до положень ст. ст. 245, 280 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Під час розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення суд повинен з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КУпАП, адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України», Суд вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Суд, керуючись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Так, винуватість ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поза розумним сумнівом доводиться обставинами, викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення, терміновим заборонним приписом стосовно кривдника. Вказані докази оцінені за внутрішнім переконанням суду, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і справедливістю.
Суд, аналізуючи докази по справі з точки зору їх належності, допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, вважає вину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, доведеною повністю.
За загальними правилами накладення стягнення за адміністративне правопорушення, встановленими ст. 33 КУпАП, стягнення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України (ч. 1 ст. 33 КУпАП). При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
З урахуванням обставин справи та особи правопорушника, суд вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах санкції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 170 гривень 00 копійок.
Відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується, особою, на яку накладено таке стягнення в розмірі, передбаченому п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», а саме: 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605,60 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 33, ч. 1 ст. 173-2, ст.ст. 221, 245, 276, 277, 283-287 КУпАП, суд,
Визнати винуватим ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 170,00 грн (сто сімдесят гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 00 копійок).
Штраф має бути сплачений не пізніше, як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення. У разі несплати штрафу у вищезазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.
Строк пред'явлення постанови до виконання 3 місяці.
Постанова може бути оскаржена в 10-денний строк з дня її винесення до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Ф.М. Ханієва