Справа № 202/5086/24
Провадження № 2/202/3503/2024
ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
(з а о ч н е)
08 листопада 2024 року місто Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська в складі головуючої-судді Марченко Н.Ю., за участю секретаря судового засідання Шульги А.О., позивача ОСОБА_1 , представника позивача Кожокар Т.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, про позбавлення батьківських прав, -
У квітні 2024 року позивач в особі свого представника - адвоката Кожокар Т.Я. звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що 19 листопада 2007 року був зареєстрований шлюб між ним і відповідачем.
З відповідачем мають трьох спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 30 вересня 2016 року шлюб між ним і відповідачем розірваний.
Після розірвання шлюбу відповідач проживає окремо, а діти залишилися проживати разом із ним.
На теперішній час старший син досяг повноліття. Молодші дочки є неповнолітніми та проживають з ним. Дочки навчаються у Старосільській загальноосвітній школі.
З моменту розлучення відповідач самоусунулася від участі у житті дітей, їх виховання та утримання. Відповідач дітьми не цікавиться, жодного разу їх не відвідувала. Має заборгованість зі сплати аліментів понад 400 тис. грн.
Отже, посилаючись на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, позивач просить позбавити відповідача батьківських прав відносно дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 24 квітня 2024 року у даній справі було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 19 вересня 2024 підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.
08 листопада 2024 року у справі було проведено судове засідання в режимі відеоконференції з Саратським районним судом Одеської області.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Кожокар Т.Я. позов підтримали.
Відповідач ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилася, повідомлялася про час і місце судового розгляду, відзив на позов не надала, у зв'язку з чим судом проведений заочний розгляд справи, яка вирішується на підставі наявних у справі даних та доказів.
Представник органу опіки та піклування Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.
Також органом опіки та піклування Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області був поданий до суду висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.
Допитані у судовому засіданні діти ОСОБА_5 та ОСОБА_3 позовні вимоги батька підтримали та просили позбавити їх мати батьківських прав, підтвердивши, що остання не спілкується з ними і приймає участі в їх вихованні.
Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_7 пояснив, що знав відповідачку до 2016 року. Після діти весь час проживають з батьком, який сам займається їх вихованням.
Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_8 пояснила, що вона є односельчанкою позивача. Після розлучення відповідачка покинула чоловіка та дітей, з того часу вона її не бачила. Участі у вихованні дітей відповідачка не приймає.
Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_9 пояснив, що позивач є його колегою, іноді допомагав йому по господарству. Позивач самостійно виховує дітей. Зі слів позивача йому відомо, що колишня дружина залишила йому дітей та поїхала до м. Дніпро.
Суд, з'ясувавши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку про задоволення позову за наступних підстав:
Судом установлено, що сторони перебували у шлюбі з 19 листопада 2007 року.
Мають двох неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 31 серпня 2016 року шлюб між сторонами розірваний.
Заочним рішенням Саратського районного суду Одеської області від 08 листопада 2016 року стягнуті з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/2 частини доходу, починаючи з 21 вересня 2016 року до повноліття ОСОБА_3 , у розмірі 1/3 частини усіх доходів до повноліття ОСОБА_4 , а потім у розмірі 1/4 частини усіх доходів до повноліття ОСОБА_5 .
Згідно з відомостями з реєстру Петропавлівської територіальної громади діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають разом із батьком в с. Старосілля Білгород-Дністровського району Одеської області.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 навчаються у Старосільській ЗОШ І-ІІІ ступенів Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, складеним Слобожанським відділом державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), відповідач аліменти жодного разу не сплачувала, загальна сума заборгованість складає 464703,64 грн.
Згідно з висновком органу опіки та піклування, затвердженого Петропавлівською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області 06.11.2024 року за № 123, є доцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Суд погоджується з таким висновок органу опіки та піклування, оскільки він узгоджується з обставинами справи та відповідає інтересам дітей.
Суд виходить із того, що відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно із частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ та в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до пунктів 1-3 статті 9 Конвенції про права дитини Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
У висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 06 травня 2020 року по справі № 753/2025/19, зазначено, що «тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України)».
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який допускається лише за умови винної поведінки батьків та свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини покладений базовий принцип забезпечення найкращих інтересів дитини (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року, «М.С. проти України» від 11.07.2017 року).
З практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні, можливо виокремити такі складові елементи принципу «найкращі інтереси дитини»: між інтересами батьків і дітей має бути дотримано справедливої рівноваги, інтереси дітей за своєю важливістю переважають над інтересами батьків, в інтересах дитини є її розвиток у стійкому доброзичливому середовищі, у найкращих інтересах дитини є збереження її зв'язків із кровними батьками, втручання держави в сімейні стосунки повинно застосовуватися згідно із законом, мати легітимну мету, тобто захист інтересів дітей, і таке втручання повинно бути необхідним у демократичному суспільстві.
Вказані принципи мають враховуватися судами при вирішенні спорів, що стосуються прав та інтересів дитини, в тому числі спорів про позбавлення батьківських прав.
Суд вважає доведеним факт ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки зібраними по справі письмовими доказами та показаннями свідків підтверджується, що після розірвання шлюбу з батьком дітей у 2016 році відповідач понад семи років не займається вихованням дітей, не підтримує з ними відносини, не піклується про них, не надає матеріального забезпечення, взагалі не проявляє до них інтересу.
Тому, на переконання суду, позбавлення відповідача батьківських прав якнайкраще відповідає інтересам дітей і є виправданим втручанням у сімейне життя відповідача, відповідає цілям, визначеним у статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Отже позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Крім того, при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.
Відповідно до частини 1 статтею 141 ЦПК України у зв'язку з задоволенням позову вказані витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 258-259, 263-265, 281-282 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Дані учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Третя особа: орган опіки та піклування Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, місцезнаходження: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Петропавлівка, вул. Миру, 1, ЄДРПОУ 04380703.
Суддя Наталія Марченко