Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м.Харків
06 січня 2025 року №520/27705/23
Харківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді - Лариси Мар'єнко, розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач - ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2023 року №101 в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні грошового забезпечення, як члену сім'ї безвісті відсутнього військовослужбовця - молодшого сержанта ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення як члену сім'ї безвісти відсутнього військовослужбовця - молодшого сержанта ОСОБА_2 з 08 березня 2023 року;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 витрати, пов'язані з наданням правничої допомоги адвоката в розмірі 9000,00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що наказ відповідача від 11.04.2023 року №101 в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні грошового забезпечення, як члену сім'ї безвісті зниклого військовослужбовця - молодшого сержанта ОСОБА_2 протиправний, безпідставний та підлягає скасуванню. При прийнятті вказаного наказу не взято до уваги, що позивач має інвалідність ІІ групи з дитинства, та як син безвісті зниклого військовослужбовця має право на отримання його грошового забезпечення відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження у справі без виклику сторін у судове засідання.
Представник відповідача - Військової частини НОМЕР_1 , надіслав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на те, що рішення від 11.04.2023 року №101 прийнято в порядку, спосіб та у межах чинного законодавства. Так, відповідно до пункту 7 Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 першочергове право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця має право дружина (чоловік), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам), чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів дитинства - незалежно від їх віку). Оскільки, ОСОБА_2 (військовослужбовець, який зник безвісті) має діючу дружину ОСОБА_3 , позивачу відмовлено у здійсненні виплати грошового забезпечення, оскільки ним, як особою з інвалідністю не надано доказів проживання разом з військовослужбовцем або доказів перебування на його утриманні.
Позивач надав суду відповідь на відзив, в якій не погодився з правовою позицією представника відповідача, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданого 04.08.2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Зміївського районного управління юстиції Харківської області (повторно).
Згідно довідки до акту огляду МСЕК від 17.05.2018 серії 12ААА №712234 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності по зору, причина інвалідності - з дитинства.
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 19.10.2004 року у справі №2-1385, ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Судом з матеріалів справи встановлено, що згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 07.01.2023 №7 молодший сержант ОСОБА_2 зарахований до списків особового складу та на всі види забезпечення.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 09.03.2023 №68 знятий з усіх видів грошового забезпечення з 08.03.2023 у зв'язку з відсутністю на військовій службі та повернення військовослужбовця у військову частину або до дня набрання чинності рішення суду про визнання його безвісті зниклими або оголошенням померлим.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 28.03.2023 №87 молодший сержант ОСОБА_2 увільнений від займаної посади.
Висновками акту службового розслідування, затвердженого 11.05.2023 року №3625 командиром військової частини НОМЕР_1 встановлено, що зникнення безвісти за особливих обставин військовослужбовця, старшого механіка-водія 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 5 механізованої роти НОМЕР_4 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_2 , відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок у військову службу" вважати таким, що сталося в умовах воєнного часу, під час проходження військової служби за призовом під час загальної мобілізації на особливий період та пов'язане з виконанням обов'язків військової служби в Збройних Силах України, не пов'язане з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення і не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Зникнення безвісти за особливих обставин сталося під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки, оборони й територіальної цілісності України, відсічі та стримування збройної агресії з боку збройних сил Російської Федерації на території Донецької області.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 11.05.2023 №3143 підтверджено факт зникнення безвісти за особливих обставин військовослужбовця, старшого механіка-водія 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 5 механізованої роти НОМЕР_4 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_2 , поновлено виплати належних згідно чинного законодавства виплат сім'ї зниклого безвісти військовослужбовця.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2023 №101 (по стройовій частині) (з урахуванням наказу командира Військової частини від 06.02.2024 №37 по стройовій частині) зобов'язано з 08 березня 2023 року виплачувати грошове забезпечення та додаткову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року з розрахунку 100000 гривень на місяць близьким родичам безвісти відсутніх військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 : молодшого сержанта ОСОБА_2 , який знаходився у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , дружині ОСОБА_4 , 1978 р.н., НОМЕР_5 . Відмовлено сину ОСОБА_5 .
Відповідно до акту комісії щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовцям(сім'ям) зниклих безвісти та захоплених в полон від 09.04.2023 року №12, комісією було розглянуто заяви родичів зниклих безвісти та захоплених в полон осіб, які мають право на грошове забезпечення відповідно до пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державних або безвісно відсутніх затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №884, Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року №260, громадянки ОСОБА_3 (дружина) та ОСОБА_1 (повнолітній син, має інвалідність з дитинства, але на утриманні у військовослужбовця не перебував), які є родичами військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 .
За результатами розгляду, комісія прийшла до висновку про відмову в нарахуванні грошового забезпечення громадянину ОСОБА_1 , який є сином (повнолітній син, має ІІ групу інвалідності з дитинства) військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 . Підставою для відмови слугувало той факт, що військовослужбовець має діючу дружину, якій відповідно до Порядку №884 належить першочергове право на отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).
За приписами частини шостої статті 9 Закону №2011-XII за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Відповідно абзацу 1 частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Абзацом 2 частини четвертої 4 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260).
У пункті 3 розділу ХХХ Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.
Так, Порядком №884 визначається механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв'язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх.
У цьому Порядку під терміном "безвісно відсутній військовослужбовець" слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби (пункт 2 Порядку №884).
Згідно із пунктами 3, 4 Порядку №884 за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
Пунктом 5 Порядку №884 передбачено, що командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі. У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов'язково зазначаються підстави для такої відмови.
Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі:
подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку;
подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку;
подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку;
з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.
Відповідно до пункту 6 даного Порядку виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей, зокрема, військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється у разі, коли заява про його виплату надійшла до військової частини (установи, організації), зокрема, протягом трьох років з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовців безвісно відсутніми або оголошення померлими, але не пізніше ніж до дня набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
Пунктом 7 Порядку №884 визначено, що виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.
Аналіз норм частини шостої статті 9 Закону №2011 та пункту 7 Порядку №884 дає підстави для висновку, що першочергове право на виплату грошового забезпечення мають дружина (чоловік) військовослужбовця.
В разі їх відсутності це право переходить до повнолітніх дітей військовослужбовця, які проживають разом із ним. На рівні із особами другої черги право на отримання грошового забезпечення мають: 1) законні представники (опікуни, піклувальники) чи усиновлювачі неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку); 2) особи, які перебувають на утриманні військовослужбовців.
У випадку, якщо військовослужбовець не перебуває у шлюбі та не має неповнолітніх дітей, які перебувають на його утриманні та/або повнолітніх дітей, які проживають разом із ним, право на отримання грошового забезпечення переходить до батьків військовослужбовця.
Крім того, у випадку наявності декількох осіб, що мають право на виплату їм грошового забезпечення, сума виплати розподіляється рівними частками на кожного (кожну) із них.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду №5-рп/99 від 03 червня 1999 року, членом сім'ї, що перебуває на утриманні військовослужбовця (пункт 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"), є особа, що перебуває на повному утриманні військовослужбовця або одержує від нього допомогу, яка є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. Це особи, що не мають власних доходів, або особи, пенсія, стипендія чи інший сукупний середньомісячний доход яких не перевищує офіційно встановленої межі малозабезпеченості (до законодавчого визначення прожиткового мінімуму). До них належать: а) неповнолітні; б) непрацездатні; в) інші особи, яких військовослужбовець зобов'язаний утримувати за законом; г) вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військово-навчальних закладів та навчальних закладів органів внутрішніх справ), стажисти до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними віку, встановленого для таких членів сім'ї військовослужбовця, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника; д) працездатні члени сім'ї військовослужбовця, що зайняті доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками військовослужбовця, які не досягли 8-річного віку, за інвалідом першої групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та визначеними законом іншими видами трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який надає члену сім'ї військовослужбовця право на трудову пенсію; е) інші особи, визнані утриманцями у встановленому порядку. У разі переведення військовослужбовця для подальшого проходження служби або навчання в інший населений пункт його утриманцями до надання житла сім'ї треба вважати і тих членів його сім'ї, які перебували раніше на утриманні військовослужбовця і залишились тимчасово проживати за попереднім місцем служби.
Згідно частини другої статті 166 Сімейного кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Стаття 198 Сімейного кодексу України визначає, що батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Суд погоджується з доводами представника позивача, що при прийнятті рішення про виплати грошового забезпечення членам сім'ї військовослужбовця окремої уваги заслуговують права неповнолітніх дітей та повнолітніх дітей з особливими потребами.
Разом з тим, позивач при зверненні до відповідача та до суду доказів перебування на утриманні у військовослужбовця чи висновку уповноваженого органу про необхідність утримання (потребування матеріальної допомоги) не надав.
Судом з матеріалів справи встановлено, що відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2023 року №101 (по стройовій частині) виплата належних зниклому безвісті молодшому сержанту ОСОБА_2 сум грошового забезпечення здійснюється дружині - ОСОБА_3 .
Суд зазначає, дружина військовослужбовця відносяться до першої черги осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця, в той час як повнолітні діти та особи, які перебувають на утриманні - до другої черги.
За таких підстав, суд приходить до висновку про те, що Військова частина НОМЕР_1 приймаючи рішення про відмову ОСОБА_1 у виплаті грошового забезпечення безвісті зниклого молодшого сержанта ОСОБА_2 діяла відповідно до вимог чинного законодавства України.
Приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та "Месроп Мовсесян" (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст.19, 139, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв'язку з бойовими діями на території м.Харків та Харківської області, повний текст рішення складено 06 січня 2025 року.
Суддя Лариса МАР'ЄНКО