про прийняття адміністративної справи до провадження
06 січня 2025 року Київ № 758/12928/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Скрипка І.М., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Державної аудиторської служби України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,
до Подільського районного суду міста Києва через підсистему «Електронний суд» звернувся ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3. з позовом до Державної аудиторської служби України.
Просив суд:
- визнати бездіяльність відповідача незаконною та протиправною під час виконання ним владних управлінських функцій як органу державної влади за наслідками вчинення ним нікчемного правочину;
- зобов'язати відповідача вчинити дію щодо здійснення позапланових заходів державного фінансового контролю за доцільністю використання бюджетних ресурсів Міністерством охорони здоров'я України та КНП ХОР Обласна клінічна лікарня;
- стягнути на користь позивача з відповідача Державної аудиторської служби України заподіяну ним моральну шкоду у розмірі 32000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань.
У якості третіх осіб визначено: Службу безпеки України, Національну поліцію України та Головне управління Національної поліції в Харківській області.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 11.10.2024 цю справу передано за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.
Провадження у справі судом не відкривалось.
Справа надійшла до Київського окружного адміністративного суду та після відповідної її реєстрації в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, автоматизованою системою документообігу суду було визначено суддю Скрипку І.М.
Частиною другою статті 35 Кодексу передбачено, що у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Позовна заява не відповідає вимогам процесуального закону, з огляду на таке.
У силу вимог пункту 4 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Прохальна частина позову містить вимогу про визнати бездіяльність відповідача незаконною та протиправною під час виконання ним владних управлінських функцій як органу державної влади за наслідками вчинення ним нікчемного правочину.
Однак ця позовна вимога є абстрактною, оскільки не містить конкретизації порушеного права в контексті протиправної (незаконної) бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та який саме правочин ОСОБА_2 уважає нікчемним.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
У порушення вимог процесуального закону, позовні вимоги в частині визнання бездіяльності протиправною - не є конкретними, оскільки не містять: суті порушеного права; не зазначено, яка бездіяльність є протиправною; не конкретизовано, який саме правочин позивач уважає нікчемним.
Крім того, у порушення пунктів 5, 8 частини п'ятої статті 160, частини четвертої статті 161 Кодексу, до позовної заяви не додано доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а саме доказів того, що позивач звертався до відповідача із заявою про вирішення спірного питання та йому було відмовлено.
Не надано й доказів порушеного права позивача з боку Державної аудиторської служби України на реалізацію ОСОБА_1 права на отримання медичної допомоги.
Отже передчасність звернення до суду з вимогами про визнання бездіяльності відповідача протиправною, не свідчить про наявність порушеного права станом на день подання позову, за відсутності належних та допустимих доказів зворотного.
До позовної заяви не надано всіх інших доказів, на якій йде посилання в позові. Відсутні й докази, що відповідачем Державною аудиторською службою України по відношенню до позивача заподіяно моральної шкоди.
У силу приписів пункту 9 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Позовна заява не містить обґрунтувань порушення оскаржуваною бездіяльністю відповідача прав, свобод, інтересів позивача, зокрема, на отримання медичної допомоги.
Щодо сплати судового збору, суд зазначає таке.
У силу вимог частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною другою статті 132 цього Кодексу встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною першою статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями), за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із частиною третьою статті 4 Закону, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір передбачено», що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Суд звертає увагу заявника на те, що майновими вимогами є будь-які вимоги суб'єктів права, що пов'язані з володінням, користуванням, розпорядженням, обміном, розподілом майна, у тому числі нерухомими та рухомими речами, грошовими коштами тощо.
Відповідно до пункту 2 прохальної частини позову, позивач просить суд стягнути з відповідача кошти на відшкодування моральної шкоди в сумі 32000,00 грн.
Станом на день подання позову визначена позивачем сума моральної шкоди складає 32000,00 грн., тож 1% судового збору від цієї суми становить 320,00 грн., що є менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024, у зв'язку із чим позивачеві слід було сплатити 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить із урахуванням коефіцієнту 0,8 - 968,96 грн. (1211,20 грн. х 0,8 = 968,96 грн.).
Відповідно до пункту 1 прохальної частини позову, вимоги містять немайновий характер, а саме визнання бездіяльності протиправно та зобов'язання вчинити певні дії (основна та похідна), за яку також слід було сплатити 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить із урахуванням коефіцієнту 0,8 - 968,96 грн. (1211,20 грн. х 0,8 = 968,96 грн.).
Із урахуванням викладеного, позовна заява містить одну вимогу майнового та одну вимогу немайнового характеру.
Проте, документально підтверджуючих доказів сплати судового збору суду не надано, як і не надано доказів того, що позивач має пільги, які звільняють його від сплати збору відповідно до Закону.
Крім того, судом не встановлено й інших підстав, за яких позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до закону, а його посилання як на підставу звільнення від сплати збору на пункт 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», є безпідставними та судом відхиляються, з таких підстав.
Так, пунктом 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір не справляється за подання клопотання про визнання і виконання рішення іноземного суду відповідно до міжнародного договору України, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України та яким не передбачено плату під час звернення до суду, подання апеляційної та касаційної скарг у таких справах.
Предметом спірних правовідносин не є клопотання про визнання і виконання рішення іноземного суду відповідно до міжнародного договору України, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України.
Натомість, у тексті позовної заяви позивач зазначає, що подана заява стосується відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю та порушенням права і створення перешкод органами державної влади під час виконання ними владних управлінських функцій для реалізації права позивача на отримання медичної допомоги.
Із цього виплаває, що пунктом 11 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Суддя зазначає, що вказані вище підстави не можуть бути застосовані до спірних правовідносинах як підстави звільнення позивача від сплати судового збору, оскільки позивачем не надано доказів, які б підтверджували станом на день звернення з позовом до суду незаконність рішень, дій чи бездіяльності відповідача - Державної аудиторської служби України по відношенню до позивача, за наявності яких останній зазнав певної шкоди, у т.ч. й моральної.
У той же час, зазначення в прохальній частині позову про визнання протиправною бездіяльності відповідача, без розгляду справи по суті на цьому етапі не може вважатись незаконними діями чи бездіяльністю органів державної влади по відношенню до позивача, оскільки такі обставини ще не встановлені та відсутнє рішення відповідного компетентного органу про констатацію такого порушення.
Крім того, як зазначено в ухвалі Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2022 у справі № 380/1926/22, положення пункту 13 (наразі це пункту 11) частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», можуть бути застосовані при зверненні до суду за оскарженням не будь-якого рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, таким рішенням, діями чи бездіяльністю повинна бути заподіяна шкода.
Втім, суд звертає увагу, що позовними вимогами у межах спірних правовідносин є бездіяльність Державної аудиторської служби України, яку позивач уважає протиправною за наслідками вчинення нікчемного правочину (якого саме - не конкретизовано), а також, як похідна, заявлена вимога про зобов'язання вчинити дії щодо здійснення позапланових заходів державного фінансового контролю за доцільністю використання бюджетних ресурсів Міністерством охорони здоров'я України та КНП ХОР Обласна клінічна лікарня.
У решті, позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 32000 грн., отже, у силу характеру спірних правовідносин та заявлених позовних вимог, позивач не є особою, яка звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 11 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір».
Більше того, згідно із частиною третьою статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Аналіз цієї норми дає підстави для висновку про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб, а тому, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою.
Тобто, вимога про відшкодування моральної шкоди, що визначена у грошовому вимірі та складає ціну матеріальних вимог, є майновою вимогою, а тому, судовий збір підлягає стягненню як за вимоги майнового характеру.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 08.11.2019 у справі № 400/100/19 (К/9901/29662/19) та постанові від 28.11.2018 у справі № 761/11472/15-ц (61-2367св18), в ухвалі від 09.09.2020 у справі № 202/507/20 (2-а/202/31/2020), в ухвалах від 16.03.2020 у справі № 9901/64/20, від 15.01.2020 у справі № 826/12286/15, від 30.07.2020 у справі № 9901/194/20.
Як зазначив Верховний Суд у своїй ухвалі від 30.06.2020 у справі № 560/3995/19, лише у справах, в яких предметом спору є правовідносини стосовно відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади особисто особі, така особа звільняється від сплати судового збору.
Отже передумовою для застосування положень пункту 11 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» є вже встановлені відповідним рішенням порушення органом державної влади прав особи, яка звертається за захистом до суду.
Положення частини п'ятої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України регламентують, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Таким чином, заявляючи у публічно-правовому спорі вимогу про відшкодування шкоди, у т.ч. моральної, вже має бути встановлений факт протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Таких доказів матеріали позовної заяви також не містять.
Крім того, частиною другою статті 43 Кодексу передбачено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
Позивачем не надано доказів реєстрації його місця проживання, у т.ч. й за адресою, вказаною у позові, доказів його адміністративної процесуальної дієздатності (паспорта громадянина України) та реєстраційного номера облікової картки платника податків.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
Вказані недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду:
- уточненої позовної заяви, яка відповідає вимогам, установленим статтями 160, 161 та 172 Кодексу адміністративного судочинства України (у кількості примірників, відповідно до кількості учасників справи, один з яких до суду, без додатків), зокрема: із приведенням прохальної частини позову у відповідність до вимог статті 5 Кодексу, із урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цієї ухвали, а також із конкретним зазначенням порушеного права в контексті протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень; із обґрунтуванням порушення оскаржуваними діями (бездіяльністю) прав, свобод, інтересів позивача з посиланням на конкретні докази такого порушення; із обґрунтуванням порушення оскаржуваною бездіяльністю відповідача прав, свобод, інтересів позивача, зокрема, на отримання медичної допомоги;
- доказів порушеного права, зокрема, що позивач звертався до відповідача за вирішенням спірного питання і йому було відмовлено;
- доказів порушеного права позивача з боку Державної аудиторської служби України на реалізацію ОСОБА_1 права на отримання медичної допомоги;
- доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог у частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди;
- доказів, що відповідачем Державною аудиторською службою України по відношенню до позивача заподіяно моральної шкоди;
- доказів встановлення компетентним органом протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - Державної аудиторської служби України прав, свобод, інтересів позивача;
- усіх інших доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, на які йде посилання в позовній заяві (окрім тих, які надані суду згідно з переліком додатків);
- оригіналу документа про сплату 968,96 грн. судового збору за вимогу майнового характеру (стягнення моральної шкоди) та 968,96 грн. немайнового характеру (основна та похідна вимоги - визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії), що разом становить 1937,92 грн., за місцем розгляду справи Київським окружним адміністративним судом, або доказів на підтвердження наявності за позивачем відповідних пільг, які звільняють ОСОБА_1 від сплати збору відповідно до Закону;
- доказів на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності позивача та доказів реєстрації в установленому законом порядку за адресою, вказаною у позові або за іншою адресою шляхом подання засвідченої у передбачений законом спосіб ксерокопії всіх заповнених сторінок паспорта громадянина України, реєстраційного номеру облікової картки платника податків позивача.
Керуючись статтями 30, 35, 43-45, 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
адміністративну справу прийняти до свого провадження. Справа розглядатиметься одноособово суддею Скрипкою І.М.
Відмовити ОСОБА_1 у звільненні від сплати судового збору.
Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.
Встановити ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Скрипка І.М.