м. Вінниця
06 січня 2025 р. Справа № 120/14932/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Юлії Миколаївни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства енергетики України про визнання бездіяльності протиправною,зобов'язання вчинити дії,-
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Міністерства енергетики України (далі - Міненерго, відповідач) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що з підстав протиправної бездіяльності відповідача, йому надано копій запитуваних документів та не надано відповідь на запитувану інформацію по суті поставлених питань у запиті від 09.09.2024.
Ухвалою від 13.11.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
09.12.2024 представником відповідача до суду подано відзив на адміністративний позов, яким заперечує заявлені позовні вимоги та просить відмовити у їх задоволенні. Окрім іншого зауважує, що до Міністерства енергетики України надійшли запити позивача засобами електронного зв'язку на електронну адресу kanc@mev.gov.ua, які зареєстровано в інформаційній базі обліку документів від 26.02.2024 вх. № 73/3П-24, від 02.03.2024 вх. № 94/311-24, від 29.07.2024 вх. № 388/3ПI-24, від 30.09.2024 вх. № 477-3П1I-24.
Разом з цим, аналогічні за змістом вищевказаних запитів, надходили звернення позивача до Міненерго засобами електронного зв'язку на електронну адресу kanc@mev.gov.ua, які також було зареєстровано в інформаційній базі обліку документів - від 27.03.2024 вх. ЗВГ № С-364, від 11.03.2024 вх. № C-304, які стосувалися питання щодо надання роз'яснення з питань функціонування ринку електричної енергії в Україні.
Разом з тим, зазначений у позовній заяві запит на публічну інформацію від 09.09.2024 офіційно до Міністерства енергетики України не надходив. Однак, представник відповідача додатково акцентує увагу, що позивач обізнаний, що звернення від 09.09.2024 не надійде до відповідача, оскільки електронна адреса не відноситься до Міненерго, крім того, усі вищезазначені звернення/запити позивача надходили на офіційну адресу, а саме, kanc@mev.gov.ua, та опрацьовані останнім в порядку визначеним законом.
13.12.2024 позивачем до суду подано пояснення до позову, зі змісту яких слідує, що 09.09.2024, ОСОБА_1 направив електронною поштою (@mail.gov.uа) до Міністерства енергетики України запит на публічну інформацію на офіційну електронну адресу відповідача, зазначену на його офіційному сайті, а саме kanc@mev.gov.ua. При цьому, відповідно звіту системи mail.gov.ua відповідач отримав запит 09.09.2024 р. о 12.14 год.
Натомість у відзиві відповідач заперечує зазначенні обставини, з підстав чого позивач просить заявлені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.
09.09.2024 ОСОБА_1 направив електронною поштою (2159407914@mail.gov.uа) до Міністерства енергетики України запит на публічну інформацію, а саме просив: надати завірену належним чином скановану копію або фотокопію з оригіналу наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 09.08.1995 № 147;
- повідомити чи були передані державою України у власність юридичної особи АТ «Вінницяобленерго» ЄДРПОУ 25510334 магістральні електричні мережі, міждержавні електричні мережі, місцеві (локальні) електричні мережі, розподільні трансформатори, трансформаторні підстанції, що розташовані на території Вінницької області?;
- надати копію документу, який засвідчує факт передачі державою України у власність юридичної особи з назвою АТ «Вінницяобленерго» ЄДРПОУ 25510334 магістральні електричні мережі, міждержавні електричні мережі, місцеві (локальні) електричні мережі, розподільні трансформатори, трансформаторні підстанції, що розташовані території Вінницької області? У разі якщо такий документ не існує - прямо вказати на цей факт;
- надати копію документу, який засвідчує факт передачі державою України до статутного фонду юридичної особи з назвою АТ «Вінницяобленерго» ЄДРПОУ 25510334 магістральні електричні мережі, міждержавні електричні мережі, місцеві (локальні) електричні мережі, розподільні трансформатори, трансформаторні підстанції, що розташовані в кордонах Вінницької області? У разі якщо такий документ не існує - прямо вказати на цей факт;
- надати копію документу, який засвідчує факт передачі державою України на баланс (балансоутримання) юридичної особи з назвою АТ «Вінницяобленерго» ЄДРПОУ 25510334 магістральні електричні мережі, міждержавні електричні мережі, місцеві (локальні) електричні мережі, розподільні трансформатори, трансформаторні підстанції, що розташовані на території Вінницької області? У разі якщо такий документ не існує - прямо вказати на цей факт;
- повідомити чи є юридична особа з назвою АТ «Вінницяобленерго» ЄДРПОУ 25510334 суб'єктом, що виконує делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень України згідно із законом чи договором щодо забезпечення розподілу електроенергії на території Вінницької області. Надати копію відповідного документу, який засвідчує цей факт. У разі якщо такий документ не існує - прямо вказати на цей факт;
- у разі якщо ви не є належним розпорядником запитуваної інформації, то цей запит направити належному розпоряднику та повідомити заявника про цей факт.
Згідно звіту системи mail.gov.ua, відповідач отримав запит 09.09.2024 о 12:14 год. на електрону пошту kanc@mev.gov.ua.
Натомість, станом на день звернення до суду відповіді на запит від 09.09.2024 позивач не отримав, що стало підставою для звернення до суду.
Надаючи оцінку діям відповідача в частині надання відповіді на звернення, суд зазначає наступне.
Право кожного на інформацію передбачене статтею 5 Закону України "Про інформацію", відповідно до якої кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес визначається Законом України "Про доступ до публічної інформації".
Відповідно до статті 1 вказаного Закону України публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених вказаним Законом.
Згідно зі статтею 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.
Запит на інформацію має містити:
1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є;
2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;
3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Суд зазначає, що запит позивача від 09.09.2024 відповідає вимогам Закону України "Про доступ до публічної інформації", оскільки містить всі необхідні вимоги, які викладені у статті 19 вказаного Закону.
У такому запиті позивач просив надати відомості, які стосуються питання передачі державою Україна у власність юридичної особи АТ «Вінницяобленерго» магістральні електричні мережі, міждержавні електричні мережі, місцеві (локальні) електричні мережі, розподільні трансформатори трансформаторні підстанції, що розташовані на території Вінницької області, та окремо просив надати підтвердні документи щодо вчинених дій з передачі електричних мереж.
Таким чином, із зазначеного слідує, що запитувана позивачем інформація в контексті статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" є публічною.
Відповідно до частин 1, 4 статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Суд встановив, що запит позивача від 09.09.2024 надісланий на електронну адресу відповідача, та доставлений 09.09.2024 о 12:14 год., на електронну пошту kanc@mev.gov.ua. Тому, у відповідності до частини 1 статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" останнім днем надання відповіді на запит на інформацію буде 14.09.2024 року.
Однак, доказів надання відповіді на запит від 09.09.2024 у контексті та в розрізі запитуваної інформації у передбаченні законом терміни в матеріалах справи не міститься, як і не міститься доказів надіслання на адресу позивача повідомлення про продовження строку надання відповіді на запит на 20 робочих днів.
У зв'язку з чим, суд прийшов до переконання, що відповідачем порушено вимоги частини 1 статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
У цьому контексті, суд зазначає, що право на доступ особи до публічної інформації включає в себе не тільки право на отримання відповідної інформації, а й право на своєчасність її отримання.
Суд при розгляді справи враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 26.06.2018 року у справі № 800/369/17.
Також Верховним Судом вказано, що, не надавши відповідь на запит у встановлений Законом № 2939-VI п'ятиденний строк, відповідач допустив протиправну бездіяльність, тому захистити порушене право на своєчасне отримання інформації можливо лише шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача.
У такому разі, оскільки відповідачем порушено право позивача на отримання відповіді на запит, тому, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що заявлений позов по суті належить задовольнити частково обравши при цьому правильний і найбільш ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, незалежно від того формулювання позовних вимог, що наведене у позовній заяві.
Відтак, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність Міністерства енергетики України щодо ненадання позивачу відповіді на його запит від 09.09.2024 на інформацію, належить задовольнити.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача об'єктивно розглянути запит позивача від 09.09.2024 та надати (надіслати поштовим відправленням) та на електронну адресу копії запитуваних документів, надати конкретні та в повному обсязі відповіді по суті поставлених питань, у хронологічному порядку відповідно до конкретно поставлених питань у запиті від 09.09.2024, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Водночас, згідно п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв'язок вимоги про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та вимоги про зобов'язання вчинення ним певних дій. Більш того, друга вимога є похідною та залежною від першої. Адже внаслідок визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною, можливим є зобов'язання до вчинення певних дій для відновлення порушених прав та інтересів сторони.
Як уже зазначалося, у матеріалах справи відсутні докази, які могли б спростувати твердження позивача про те, що запит від 09.09.2024 до Міністерства енергетики України не було надіслано на їхню офіційну електронну пошту. Також у справі немає відомостей про надання відповіді на інформацію, запитувану у зазначеному запиті.
З огляду на те, що суд визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання інформації на запит від 09.09.2024, з метою відновлення порушених прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача розглянути запит ОСОБА_1 від 09.09.2024, надати копії запитуваних документів шляхом їх надсилання поштовим відправленням на адресу заявника, а також надати відповідь на поставлені у запиті питання.
З приводу постановлення окремої ухвали щодо притягнення до юридичної відповідальності відповідальних осіб Міністерства енергетики України, суд зазначає, що позивачем не наведено конкретних обставин, які можуть свідчити про те, що дії відповідача носять очевидний протиправний характер та спрямовані навмисно на грубе порушення прав позивача. Більше того, позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували обґрунтування його доводів в цій частині.
За таких обставин, суд вважає, що у задоволенні клопотання позивача про постановлення окремої ухвали слід відмовити.
Щодо решти доводів позивача, то суд зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного позову частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору, то підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.
Окрім того суд вважає за належне зазначити, що дата винесення рішення обумовлена перебуванням головуючої судді у відпустці з 23.12.2024 по 05.01.2025.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Міністерства енергетики України щодо ненадання ОСОБА_1 відповіді на запит від 09.09.2024.
Зобов'язати Міністерство енергетики України розглянути запит ОСОБА_1 від 09.09.2024, шляхом надання відповіді на поставлені у запиті питання, надати копії запитуваних документів шляхом їх надсилання на електронну адресу та поштовим відправленням на адресу ОСОБА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Міністерство енергетики України (вул. Хрещатик, 30, м. Київ, 02000, код ЄДРПОУ 37552996)
Рішення суду сформовано: 06.01.2025
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна