Іменем України
06 січня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/961/24
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Кузьменко Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання) справу
за позовом: Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" (код ЄДРПОУ 03357671), вул. Реміснича, буд. 55-Б, м. Чернігів, 14000
до відповідача: Менської міської ради Корюківського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04061777), вул. Героїв АТО, буд. 6, м. Мена, Корюківський р-н, Чернігівської області, 15600
про стягнення 286 577,79 грн
без виклику учасників справи
Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.
Акціонерне товариство "Облтеплокомуненерго" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Менської міської ради Корюківського району Чернігівської області про стягнення 286577,79 грн заборгованості між вартістю економічно-обґрунтованого тарифу та вартістю фактично застосованого тарифу для населення в опалювальному періоді 2021-2022 роках.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до Рішення Менської міської ради № 650 від 05.11.2021 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" Менська міська рада взяла на себе зобов'язання відшкодувати різницю між вартістю економічно-обґрунтованого тарифу та вартістю фактично застосованого тарифу для населення в опалювальному періоді 2021-2022 роках, визначивши джерело для відшкодування різниці між такими розмірами - бюджет Менської міської ради, але своє зобов'язання не виконала, що і стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 29.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, без проведення судового засідання, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.
Ухвала суду від 29.10.2024 доставлена до електронних кабінетів сторін 29.10.2024 о 18:45, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Отже, в розумінні статті 242 ГПК України сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в суді та обізнані про встановлені судом строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень.
14.11.2024 відповідачем поданий відзив на позов, відповідно до якого останній проти позовних вимог заперечив та з посиланням на вимоги Закону України №2479-ІХ від 29.07.2022 та постанову КМУ № 1340 від 15.12.2021 зазначив, що для забезпечення відшкодування різниці в тарифах позивачу необхідно було звернутися з заявою та підтверджуючими документами до територіальної комісії, яка утворюється Чернігівською обласною військовою адміністрацією; вказаного позивачем не здійснено, до позовної заяви не додано жодного документу, який би підтвердив, що позивач скористався наданим йому правом на погашення заборгованості з різниці в тарифах у встановленому законодавством порядку, а відтак позивачем не дотримано визначеної чинним законодавством процедури погашення заборгованості з різниці в тарифах за послуги теплопостачання. Також відповідач вказує, що розрахунок заборгованості, наданий позивачем, не відповідає законодавчо встановленій формі, а обов'язок ради сплачувати різницю в тарифах, нараховану за жовтень 2021 року, взагалі відсутній з огляду на набрання чинності рішенням ради № 650 лише 05.11.2021 року.
Відзив на позов прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи. Справа розглядається з урахуванням поданого відзиву.
18.11.2024 до Господарського суду Чернігівської області від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої останній стверджує, що викладені у відзиві заперечення та доводи не спростовують обов'язок відповідача виконати свої зобов'язання.
В обґрунтування своєї позиції позивач зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин та протягом періоду, за який виникла заборгованість не було запроваджено мораторію на підвищення цін на природний газ, теплову енергію Законом України від 29.07.2022 № 2479-ІХ, а посилання відповідача на постанову КМУ № 1340 від 15.12.2021 є безпідставним, оскільки субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах, передбачають перерахування останніх на суму заборгованості з різниці в тарифах, що утворилися станом на 01.06.2021; предметом же спору у цій справі є сума заборгованості, що утворилася після 01.06.2021. На думку позивача питання надходження субвенцій державного бюджету місцевим бюджетам ніяким чином не впливає на належне виконання відповідачем свого обов'язку з відшкодування різниці між вартістю економічно-обґрунтованого тарифу та фактично застосованого тарифу. Заперечуючи проти відсутності обов'язку ради сплачувати різницю в тарифах, нараховану за жовтень 2021 року, позивач вказує, що з урахуванням Рішення Менської міської ради № 650 від 05.11.2021 опалювальний період 2021-2022 років в житловому фонді, закладах, установах, підприємствах, організаціях всіх форм власності на території населених пунктів Менської міської територіальної громади розпочався з 13.10.2021, тарифи, визначені цим рішенням вводяться в дію з 13.10.2021, а відтак і обов'язок відповідача охоплює зазначений період; доводи відповідача про невідповідність розрахунку заборгованості законодавчо-затвердженій формі вважає безпідставними, оскільки жодними документами Менської міської ради не визначена форма розрахунку і така не входить до змісту зобов'язання з відшкодування різниці в тарифах.
Відповідь на відзив прийнята судом до розгляду та долучена до матеріалів справи.
26.11.2024 відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив, узагальнені доводи яких зводяться до того, що позивачем не дотримано законодавчо визначеної процедури відшкодування різниці в тарифах за послуги теплопостачання, а відтак підстав для задоволення позову відповідач не вбачає.
Заперечення на відповідь на відзив прийнята судом до розгляду та долучена до матеріалів справи.
Будь-яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
АТ «Облтеплокомуненерго» - теплопостачальне підприємство, основним видом діяльності якого є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (код 35.30.).
Згідно з дефініцією, наведеною в статті 1 Закону України «Про теплопостачання», постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.
Виконавчим комітетом Менської міської ради 12.10.2021 прийнято рішення № 290 «Про початок опалювального сезону 2021-2022 років», відповідно до пункту 1 якого рада вирішила почати з 13 жовтня 2021 року опалювальний сезон 2021-2022 років в житловому фонді, закладах, установах, підприємствах, організаціях всіх форм власності на території населених пунктів Менської міської територіальної громади.
05.11.2021 Менська міська рада на тринадцятій сесії восьмого скликання прийняла рішення № 650 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послугу з постачання теплової енергії Акціонерному товариству «Облтеплокомуненерго» для потреб населення» (далі - Рішення № 650), відповідно до якого взято до відома, що економічно обґрунтовані тарифи на теплову енергію, які визначаються як сума тарифів на виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії, постачання теплової енергії Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» для потреб населення складають, зокрема: тариф на теплову енергію - 1833,00 грн/Гкал (без ПДВ) (п. 1 Рішення №650).
Взято до відома, що економічно обґрунтовані тарифи за послугу з постачання теплової енергії Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» для потреб населення складають 2199,60 грн/Гкал (з ПДВ) (п. 3 Рішення № 650).
Відповідно до Меморандуму, для застосування при розрахунках з населенням в опалювальному періоді 2021-2022 років вирішено встановити тарифи у розмірах, що застосовувалися Акціонерним Товариством «Облтеплокомуненерго» при розрахунках з населенням за послуги з постачання теплової енергії в опалювальному періоді 2020-2021 років і були встановлені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 10.12.2018 № 1766 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню Акціонерним товариством «Облтеплокомуненерго», яке є виконавцем цих послуг», а саме: 1737,61 грн за Гкал (з ПДВ) - послуга з постачання теплової енергії (централізоване опалення).
Втрати підприємства, зумовлені різницею в тарифах, зазначених в пунктах 1, 3 цього рішення, вирішено відшкодувати Акціонерному товариству «Облтеплокомуненерго» з бюджету Менської міської територіальної громади згідно з відповідною програмою, затвердженою Менською міською радою (п. 4 Рішення № 650).
Відповідно до п. 5 Рішення № 650 тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послугу з постачання теплової енергії, визначені цим рішенням, вводяться в дію з 13 жовтня 2021 року та застосовуються до 30 вересня 2022 року за умови укладення договорів відповідно до вимог діючого законодавства.
08.04.2022 Виконавчий комітет Менської міської ради прийняв рішення № 39 «Про закінчення опалювального сезону 2021-2022 років» з 11.04.2022.
Відповідно до розрахунку різниці між вартістю економічно-обґрунтованого тарифу та вартістю фактично застосованого розміру, пред'явленого до сплати споживачам категорії населення м. Мена, загальна сума різниці склала 694372,67 грн, зокрема, за жовтень 2021 - 38574,38 грн, за листопад 2021 - 103601,72 грн, за грудень 2021 - 140200,60 грн, за січень 2022 - 163992,56 грн, за лютий 2022 - 127691,21 грн, за березень 2022 - 72234,16 грн, за квітень 2022 - 48078,04 грн.
Різниця між вартістю економічно-обґрунтованого тарифу та вартістю фактично застосованого розміру пред'явленого до сплати споживачам в загальному розмірі 407794,88 грн, зокрема, за листопад 2021 року в сумі 103601,72 грн, за грудень 2021 року в сумі 140200,60 грн, за січень 2022 року в сумі 163992,56 грн, не заперечується сторонами, сплачена відповідачем відповідно до платіжних доручень № 2383 від 30.12.2021, № 42 від 28.01.2022, № 294 від 29.04.2022 і не є предметом спору у даній справі.
Оскільки протягом опалювального періоду 2021-2022 років відповідачем при визначенні вартості послуг для населення на території Менської міської ради застосовані тарифи, встановлені рішенням Ради № 650 в опалювальному періоді 2021-2022 років, неоплачена відповідачем різниця між вартістю економічно-обґрунтованого та вартістю фактично застосованого тарифів для населення Менської територіальної громади за послуги з теплопостачання, наданих АТ «ОТКЕ», склала 286577,79 грн.
Щодо залишку різниці нарахувань за жовтень 2021 року, лютий-квітень 2022 року в сумі 286577,79 грн позивачем супровідними листами № 2473/05 від 29.11.2021, № 539/05 від 29.04.2022, № 551/05 від 03.05.2022, № 593/05 від 12.05.2022 направлялись відповідачу відповідні акти приймання-передачі, розрахунки обсягу відшкодування різниці між вартістю економічно-обґрунтованого тарифу та вартістю фактично застосованого розміру пред'явленого до сплати споживачам (у розрізі об'єктів теплопостачання), зокрема, у жовтні 2021 на суму 38574,38 грн, у лютому 2022 року на суму 127691,21 грн, у березні 2022 року на суму 72234,16 грн, у квітні 2022 року на суму 48078,04 грн.
Листами № 777/05 від 09.05.2024, № 1613/05 від 30.08.2024 позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату заборгованості в сумі 286577,79 грн.
Листом № 04-11/1744 від 16.09.2024 Менська міська рада повідомила позивачу, що остання не має законодавчих підстав для здійснення компенсації різниці між вартістю економічно-обґрунтованого тарифу та вартістю фактично застосованого розміру за опалювальний сезон 2021-2022 років.
Станом на день звернення позивача до суду відповідач не оплатив суму 286577,79 грн, що і стало підставою для звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.
Нормативно-правове обґрунтування, оцінка доказів та висновки суду.
Предметом спору є заборгованість, що виникла в період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року, за рахунок різниці в тарифах для населення Менської територіальної громади за послуги з теплопостачання, надані позивачем, а тому при розгляді справи застосовуються закони та інші правові акти, що регулюють відносини в спірний період з урахуванням правил дії актів цивільного законодавства в часі.
Відповідно до підпункту 2 пункту а) частини 1 статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (в тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги.
Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування віднесено встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону.
До основних повноважень органів місцевого самоврядування в сфері теплопостачання, зокрема, належить встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством (абз. 7 статті 13 Закону України «Про теплопостачання»).
За частинами 1 - 3, 14 статті 20 Закону України «Про теплопостачання», тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.
Тарифи на виробництво теплової енергії, в тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.
Встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про ціни та ціноутворення» дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, органами, що здійснюють державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, органами місцевого самоврядування та суб'єктами господарювання, які провадять діяльність на території України, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження в сфері ціноутворення.
Частинами 1-3 статті 12 Закону України «Про ціни та ціноутворення» передбачено, що державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб'єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації). Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін.
Державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, зокрема, шляхом установлення обов'язкових для застосування суб'єктами господарювання фіксованих цін (стаття 13 Закону України «Про ціни та ціноутворення»).
За змістом статті 15 Закону України «Про ціни та ціноутворення» Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які встановили державні регульовані ціни на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, зобов'язані відшкодувати суб'єктам господарювання різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів.
Установлення Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування державних регульованих цін на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, без визначення джерел для відшкодування різниці між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів не допускається і може бути оскаржено в судовому порядку.
Відповідач, ухвалюючи рішення від 05.11.2021 № 650 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послугу з постачання теплової енергії АТ «Облтеплокомуненерго» для потреб населення», взяв на себе зобов'язання (п. 4) відшкодувати втрати підприємства, зумовлені різницею в тарифах, зазначених у пунктах 1, 3 Рішення № 650.
Матеріалами справи встановлено, що за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року обсяг відшкодування різниці між вартістю економічно-обґрунтованого тарифу та вартістю фактично застосованого розміру, пред'явленого до сплати споживачам становить 694372,67 грн.
При цьому, різницю нарахувань за листопад 2021 року, грудень 2021 року та січень 2022 року в сумі 407794,88 грн відповідачем сплачено, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.
Позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату залишку різниці нарахувань за жовтень 2021 року, лютий-квітень 2022 року в сумі 286577,79 грн, що підтверджується листами № 777/05 від 09.05.2024 (отримано відповідачем 13.05.2024), № 1613/05 від 30.08.2024 (отриманого відповідачем 05.09.2024).
За приписами частини 4 статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідач не відшкодував витрати, зумовлені різницею в тарифах в сумі 286577,79 грн, у семиденний строк з моменту отримання вимоги позивача та не спростував, що в опалювальному періоді 2021-2022 року різниця між вартістю економічно-обґрунтованого та вартістю фактично застосованого тарифу для населення Менської територіальної громади за послуги з теплопостачання, надані АТ "Облтеплокомуненерго", становила іншу суму, ніж 286577,79 грн або ж обов'язок з відшкодування різниці з інших причин відсутній.
Щодо заперечень відповідача суд зазначає таке.
Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Надання зворотної дії в часі законам та нормативно-правовим актам може бути передбачене шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті (п. 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2024 № 757/23249/17 (провадження № 14-95цс22); абзац четвертий п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/1999).
Спірні правовідносини тривали і виникли до ухвалення Закону України від 29.07.2022 № 2479-IX «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» та набрання ним законної сили (19.08.2022), яким установлений мораторій на підвищення цін (тарифів) на ринку природного газу та в сфері теплопостачання протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано.
На момент виникнення спірних правовідносин та протягом періоду, за який виникла заборгованість, не було запроваджено мораторію на підвищення цін на природний газ. У спірний період відповідач у відносинах щодо постачання теплової енергії та гарячої води для населення діяв згідно з тарифами, щодо яких не було запроваджено мораторій згідно з частиною 1 статті 1 Закону України від 29.07.2022 № 2479-IX «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування».
Питання відшкодування різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води підлягає врегулюванню на умовах та в порядку, визначених Законом України від 03.11.2016 № 1730-VIII «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» (далі - Закон № 1730-VIII).
Відповідно до статті 2 цього Закону № 1730-VIII, в редакції Закону від 14.07.2021 № 1639-IX, його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та послуги з його розподілу і транспортування, за теплову енергію, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію.
Участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до статті цього Закону не потребує обов'язкового включення до реєстру (абзац 2 частини 1 статті 3 Закону № 1730-VIII, в редакції Закону від 14.07.2021 № 1639-IX).
Абзаци 1 та 2 статті 4 Закону № 1730-VIII, в редакції Закону від 14.07.2021 № 1639-IX, встановлювали, що взаєморозрахунки проводяться щодо врегулювання заборгованості з різниці в тарифах для погашення: кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової енергії для населення, надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню (без урахування розміру зобов'язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків, а в разі її відсутності - кредиторської заборгованості перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води іншим категоріям споживачів або операторами газотранспортної чи газорозподільної системи за послуги з розподілу або транспортування природного газу.
Взаєморозрахунки проводяться в порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, за рахунок та в межах видатків спеціального фонду державного бюджету за цільовим призначенням, джерелом формування яких є надходження, визначені Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та/або Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на погашення заборгованості з різниці в тарифах (абзац 7 статті 4 Закону № 1730-VIII в редакції Закону від 14.07.2021 № 1639-IX з урахуванням змін, внесених Законом від 16.12.2021 № 1974-IX).
Згідно із розділом ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 29.07.2022 № 2479-IX абзац 1 статті 4 Закону № 1730-VIII після слова "Взаєморозрахунки" доповнено словами "або перерахування субвенції", а також доповнений абзацом третім такого змісту: "кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", ТОВ "ГК "Нафтогаз України", суб'єктом господарювання, що здійснює функції постачальника "останньої надії", за спожитий природний газ з 1 червня 2021 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому припинено або скасовано воєнний стан (без урахування розміру зобов'язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків, а в разі її відсутності - кредиторської заборгованості перед операторами газотранспортної чи газорозподільної системи за послуги з розподілу або транспортування природного газу".
Отже, законодавець визначив, що проведення взаєморозрахунків може здійснюватися шляхом взаєморозрахунків або перерахування субвенції в рахунок погашення заборгованості з різниці в тарифах. Водночас визначив, що для цього сторони повинні укласти договір про організацію взаєморозрахунків.
Взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, за рахунок та в межах видатків державного бюджету за цільовим призначенням, джерелом формування яких є надходження, визначені Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та на наступні роки на погашення заборгованості з різниці в тарифах (абзац дев'ятий статті 4 Закону № 1730-VIII).
Такий Порядок затверджений постановою КМУ від 20.12.2022 № 1403 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2022 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води згідно із Законом України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання і централізованого водовідведення згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення".
Згідно з пунктом 5 цього Порядку підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається суб'єктами господарювання та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі - учасники розрахунків).
У контексті вищевикладеного суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутній договір про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах за послуги з теплопостачання, надані АТ «Облтеплокомуненерго» населенню Менської територіальної громади в опалювальному періоді 2021-2022 роки (жовтень 2021- квітень 2022 років), відтак, доводи відповідача щодо відшкодування наявного боргу саме за рахунок субвенції з державного бюджету, не знайшли свого підтвердження.
Заперечення відповідача щодо відсутності підстав у міської ради сплачувати різницю в тарифах за жовтень 2021 року, оскільки Програма відшкодування різниці в тарифах прийнята радою тільки 05.11.2021 не приймаються судом до уваги, оскільки відповідно до п. 5 Рішення № 650 тарифи вводились в дію з 13.10.2021.
Всі інші доводи та заперечення відповідача не приймаються судом, оскільки не знайшли свого підтвердження та спростовуються вищевикладеними висновками суду.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З огляду на зміст статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.
За приписами частин 1 та 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясовано усі питання, винесені на його розгляд.
Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» підлягають задоволенню у повному обсязі і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 286577,79 грн.
Розподіл судових витрат.
Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням того, що позовні вимоги задоволені судом повністю, судовий збір в сумі 4298,67 грн покладається на відповідача.
Керуючись статтями 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Менської міської ради Корюківського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04061777, вул. Героїв АТО, буд. 6, м. Мена, Корюківський р-н, Чернігівська обл., 15600) на користь Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» (код ЄДРПОУ 03357671, вул. Реміснича, 55-Б, м. Чернігів, 14000) заборгованість в сумі 286577,79 грн, судовий збір в сумі 4298,67 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У зв'язку з перебуванням судді Кузьменко Т.О. у відпустці, відповідно до ч. 4 ст. 116 ГПК України рішення ухвалено 06.01.2025.
Суддя Т.О.Кузьменко