Справа № 361/8423/23
Провадження № 2/361/1555/24
05.12.24
05.12.2024 р. м.Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі -
головуючої судді - Писанець Н.В.,
при секретарі - Бондар Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Броварського міськрайонного суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , у інтересах якого діє адвокат Мінаєв Дмитро Дмитрович, до Броварської міської ради Броварського району Київської області, ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору Перша Броварська державна нотаріальна контора про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування,-
В провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області з вересня 2023 року знаходилась цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , у інтересах якого діє адвокат Мінаєв Д.Д., до Броварської міської ради Броварського району Київської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 рідної тітки позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Першою Броварською державною нотаріальною конторою Київської області відкрито спадкову справу №261/2011. При цьому, 14.03.2000 року ОСОБА_3 склала заповіт та заповіла ОСОБА_1 та його матері - ОСОБА_4 - належну їй частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Позивач спадщину після смерті тітки та матері прийняв, однак, відповідно до його заяви, до складу спадкового майна входить земельна ділянка 0,0304 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належала спадкодавцю згідно державного акта серії ЯБ №021615, виданого Броварською міською радою 20.10.2004 року. Згідно витягу №НВ-9927876832023 від 13.09.2023р., кадастровий номер земельної ділянки №3210600000:00:028:0075, площею 0,046 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. За змістом листа інженера -землевпорядника ФОП ОСОБА_5 №9/1 від 13.09.2023р., вірним кадастровим номером земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) у АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 , є №3210600000:00:028:0075, за яким вказана ділянка обліковується в Національній кадастровій системі ДЗК. Кадастровий номер, вказаний у державному акті серії ЯБ №021615 - 3210600000:00:028:0061 у НЗК ДЗК не обліковується. Проміри та конфігурація цієї земельної ділянки, зазначені у державному акті серія ЯБ №021615, відповідають промірам та конфігурації земельної ділянки у НКС ДЗК, проте площа земельної ділянки у державному акті вказана 0,0304 га, що на 0,0156 га менше, ніж у НКС ДЗК. Це пов'язано з тим, що частина земельної ділянки площею 0,0156 га перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , про що є напис у вищезазначеному державному акті, а безпосередньо у ОСОБА_3 перебуває частина земельної ділянки з кадастровим номером 3210600000:00:028:0075 площею 0,0304 га.
На момент видачі державного акту серії ЯБ №021615 (2004 рік), було присвоєно один кадастровий номер земельним ділянкам: ОСОБА_3 та землі спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_6 . При цьому, для того, щоб виділити земельну ділянку площею 0,0304 га з земельної ділянки з кадастровим номером 3210600000:00:028:0075 площею 0,0460 га, необхідно виготовити технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, яка розробляється за рішенням власників земельних ділянок за згодою користувачів земельних ділянок. За інформацією ДЗК, право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210600000:00:028:0075 площею 0,0460 га належить ОСОБА_3 .
Постановою нотаріуса Першої Броварської державної нотаріальної контори Київської області від 15.09.2023р. позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, площею 0,046 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки вказані різні кадастрові номери земельних ділянок в державному акті та витязі ДЗК, та земельна ділянка перебуває у спільній сумісній власності померлої ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_2 . На підставі наведеного, просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності на частину земельної ділянки площею 0,0304 га з земельної ділянки з кадастровим номером 3210600000:00:028:0075 площею 0,0460 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 , яка належала померлій ОСОБА_3 на підставі державного акту на земельну ділянку серії ЯБ №021615, у порядку спадкування за законом.
Присутній у судовому засіданні представник позивача адвокат Мінаєв Д.Д. підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.
Сповіщена належним чином про час та дату розгляду справи ОСОБА_2 до зали суду не з'явилась, відзив на позов не надавала.
Представник відповідача Броварської міської ради Броварського району Київської області, сповіщений про час та дату розгляду справи, до зали суду не з'явився, надав відзив на позов, за змістом якого, вбачав за можливе вирішити позовні вимоги на розсуд суду, просив суд проводити розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши вступне слово представника позивача та дослідивши матеріали справи та відзив відповідача, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно положень Цивільного кодексу України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1ст. 1220 ЦК України).
Спадкування здійснюється за заповітом, а в разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини - за законом.
В силу положень ст.ст. 1268-1270 ЦК України для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець прийняв її в шестимісячний строк в порядку, передбаченому законом, в тому числі шляхом подання відповідної заяви до нотаріальної контори. .
Стаття 1216 ЦК України передбачає, що спадкування є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини и не припинилися внаслідок його смерті. .
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
За такого, вищевказане майно вважається таким, що ввійшло до складу спадщини.
Згідно ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій, в тому числі для видачі свідоцтва про право на спадщину, документи, якщо вони не відповідають вимогам закону
Отже, в разі відсутності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вирішення питання про спадкування підлягають розгляду судом.
Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист: прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом ст.ст.13, 41, 47 Конституції України кожному гарантується реалізація права власності і його захист та непорушність. Кожен має право на житло.
Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Стаття 392 ЦК України надає власнику майна право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ч. 1ст. 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).
Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
Згідно з ч. ч. 1, 4ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
У даній справі судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі чого, Першою Броварською державною нотаріальною конторою Київської області відкрито спадкову справу №261/2011. При цьому, 14.03.2000 року ОСОБА_3 склала заповіт та заповіла ОСОБА_1 та його матері - ОСОБА_4 - належну їй частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Позивач спадщину після смерті тітки та матері прийняв, однак, відповідно до його заяви, до складу спадкового майна входить земельна ділянка 0,0304 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належала спадкодавцю згідно державного акта серії ЯБ №021615, виданого Броварською міською радою 20.10.2004 року. Згідно витягу №НВ-9927876832023 від 13.09.2023р., кадастровий номер земельної ділянки №3210600000:00:028:0075, площею 0,046 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. За змістом листа інженера -землевпорядника ФОП ОСОБА_5 №9/1 від 13.09.2023р., вірним кадастровим номером земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) у АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 , є №3210600000:00:028:0075, за яким вказана ділянка обліковується в Національній кадастровій системі ДЗК. Кадастровий номер, вказаний у державному акті серії ЯБ №021615 - 3210600000:00:028:0061 у НЗК ДЗК не обліковується. Проміри та конфігурація цієї земельної ділянки, зазначені у державному акті серія ЯБ №021615, відповідають промірам та конфігурації земельної ділянки у НКС ДЗК, проте площа земельної ділянки у державному акті вказана 0,0304 га, що на 0,0156 га менше, ніж у НКС ДЗК. Це пов'язано з тим, що частина земельної ділянки площею 0,0156 га перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , про що є напис у вищезазначеному державному акті, а безпосередньо у ОСОБА_3 перебуває частина земельної ділянки з кадастровим номером 3210600000:00:028:0075 площею 0,0304 га.
На момент видачі державного акту серії ЯБ №021615 (2004 рік), було присвоєно один кадастровий номер земельним ділянкам: ОСОБА_3 та землі спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_6 . При цьому, для того, щоб виділити земельну ділянку площею 0,0304 га з земельної ділянки з кадастровим номером 3210600000:00:028:0075 площею 0,0460 га, необхідно виготовити технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, яка розробляється за рішенням власників земельних ділянок за згодою користувачів земельних ділянок. За інформацією ДЗК, право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210600000:00:028:0075 площею 0,0460 га належить ОСОБА_3 .
Постановою нотаріуса Першої Броварської державної нотаріальної контори Київської області від 15.09.2023р. позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, площею 0,046 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки вказані різні кадастрові номери земельних ділянок в державному акті та витязі ДЗК, та земельна ділянка перебуває у спільній сумісній власності померлої ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_2 .
Вивченням змісту витребуваної спадкової справи №261/2011 обставини, визначені у позовній заяві та письмових доказах, знайшли своє підтвердження.
Також суд виходить з того, що присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці, на яку раніше було видано державний акт старого зразку, виданого до 2004 року, в якому не вказано кадастровий номер, що встановлено у даному випадку - за законодавством така ділянка вважається сформованою в межах площі, вказаної в держакті. Щоб присвоїти кадастровий номер такій ділянці треба розробити технічну документацію щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Отже, враховуючи наведені вище норми права, оцінюючи надані докази, встановивши фактичні обставини справи, судом встановлено, що право позивача підлягає захисту судом шляхом його визнання. А тому враховуючи те, що спадкоємець ОСОБА_1 позбавлений можливості розпоряджатися своїм майном, суд приходить до висновку що його позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі для подальшого розроблення технічної документації та присвоєння спірній ділянці кадастрового номеру.
Поряд з цим, суд виходить з того, що Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).
У контексті вищенаведеного, суд вважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.
Судові витрати позивач просив суд залишити на ньому.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 16, 328, 1216, 1218, 1223, 1296 ЦК України, статтями 3, 10, 12, 81, 247, 264-268, 354 ЦПК України, суд-
Позов ОСОБА_1 до Броварської міської ради Броварського району Київської області, ОСОБА_2 , третя особа: Перша Броварська державна нотаріальна контора про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування - задовільнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на частину земельної ділянки площею 0,0304 га з земельної ділянки з кадастровим номером 3210600000:00:028:0075 площею 0,0460 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлій ОСОБА_3 на підставі державного акту на земельну ділянку серії ЯБ №021615, у порядку спадкування за законом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Писанець Н.В.