03 січня 2025 року
м. Київ
справа №420/15919/24
адміністративне провадження № К/990/47649/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів -Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2024 року у справі №420/15919/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія", в якій просив:
- визнати бездіяльність відповідача відносно не проведення компенсації втрати частини доходу - індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року до 5 листопада 2018 року, у зв'язку з порушенням строків її виплати, за період 1 січня 2016 року до 29 березня 2024 року протиправною;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу - індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року до 5 листопада 2018 року, у зв'язку з порушенням строків її виплати, за період 1 січня 2016 року до 29 березня 2024 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2024 року, позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу - індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року до 5 листопада 2018 року, у зв'язку з порушенням строків її виплати, за період 1 січня 2016 року до 29 берехзня 2024 року.
Зобов'язано Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу - індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року до 5 листопада 2018 року, у зв'язку з порушенням строків її виплати, за період 1 січня 2016 року до 29 березня 2024 року.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідачем подано касаційну скаргу до Верховного Суду.
У своїй касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2024 року у справі №420/15919/24 та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху із наданням десятиденного строку на усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до суду документу про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі.
На виконання вимог цієї ухвали скаржником надано платіжну інструкцію про сплату судового збору.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з наступного.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Спірні правовідносини у цій справі склались з приводу ненарахування і невиплати Інститутом Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» на користь позивача компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року відкрито провадження у справі №420/15919/24 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини 5 цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Однак, у касаційній скарзі відсутнє будь-яке посилання скаржника на передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки із зазначенням, одночасно, належного їх обґрунтування у поєднанні з обставинами справи.
В обґрунтування загальних підстав касаційного оскарження судових рішень касатор посилається на пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України вказуючи, що суди не дослідили зібрані у справі докази.
Частиною другою статті 353 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо зокрема:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв'язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження.
У відсутності обґрунтованих підстав визначених пунктом 1-3 частини 2 статті 328 КАС України суд позбавлений можливості прийняти доводи скаржника щодо наявності підстави передбаченої пунктом 4 частини 4 статті 328 КАС України, в частині не дослідження доказів.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Доводи касаційної скарги фактично, зводяться до переоцінки встановлених судом першої та апеляційної інстанції обставин та досліджених ним доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Обмеження переліку судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права, що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів, а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судом першої та апеляційної інстанції, та/або переоцінювати їх.
Європейський Суд з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності заяви у справі "Азюковська проти України" (заява № 26293/18), в якій заявницею оскаржувалася відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності, указав, що застосування критерію малозначності у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
З аналізу доводів касаційної скарги слідує, що скаржник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями КАС України могли б вимагати касаційного розгляду цієї справи.
Оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, прийняті у справі, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях суду першої та апеляційної інстанції обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткових обставин справи, то у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2024 року у справі №420/15919/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
…………………………….
…………………………….
…………………………….
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду