Справа № 308/20533/24
Провадження № 11-сс/4806/887/24
про відмову у відкритті провадження
03.01.2025 м. Ужгород
Cуддя Закарпатського апеляційного суду ОСОБА_1 , перевіривши апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 грудня 2024 року
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 грудня 2024 року відмовлено повністю у задоволенні клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 62024140160000723, відомості про яке внесено 09.11.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про зміну запобіжного заходу щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 408 КК України.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням адвокат ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою змінити ОСОБА_3 запобіжний захід з тримання під вартою на тримання під вартою з визначенням розміру застави.
При цьому, апелянтом не наведено доводів на обґрунтування наявності права на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, яка відсутня у визначеному ст. 309 КПК України переліку ухвал, що підлягають оскарженню під час досудового розслідування.
Перевіривши апеляційну скаргу на відповідність вимогам кримінального процесуального законодавства та прийнятність до апеляційного розгляду, дослідивши матеріали, надані на її обґрунтування, суддею-доповідачем встановлено підстави для відмови у відкритті провадження за даною апеляційною скаргою, з огляду на таке.
З матеріалів судового провадження та відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.11.2024 задоволено клопотання прокурора та обрано ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з дня його фактичного затримання, тобто до 06.01.2025 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвалою колегії суддів Закарпатського апеляційного суду від 30.12.2024. зазначену ухвалу слідчого судді залишено без змін.
25 грудня 2024 року до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 62024140160000723, відомості про яке внесено 09.11.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про зміну запобіжного заходу щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 408 КК України.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.12.2024 у задоволенні зазначеного клопотання захисника, відмовлено.
Відповідно до положень ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування регламентовано Главою 26 КПК України. Зокрема, згідно з ч. 3 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, наведено в ч. ч. 1, 2 ст. 309 КПК України.
Це ухвали, які стосуються обмеження свободи та особистої недоторканності, арешту майна, тимчасового доступу до певних речей і документів, відсторонення від посади, а також ухвали про відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування, про закриття кримінального провадження на підставі ч. 9 ст. 284 цього Кодексу, про відмову в задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі пункту 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.
Наведений перелік свідчить, що законодавцем забезпечено можливість апеляційного оскарження під час досудового розслідування лише тих рішень слідчих суддів, які стосуються застосування заходів забезпечення кримінального провадження або найбільше зачіпають права та свободи особи. Такий підхід відповідає за своїм змістом правовій природі судового контролю під час досудового розслідування, який обумовлюється потребою учасників кримінального провадження в отриманні невідкладного судового захисту їх прав, свобод та інтересів.
Встановлення законодавцем обмеження права на апеляційне оскарження рішень слідчих суддів має на меті забезпечення розумного балансу між ефективністю досудового розслідування і здійсненням дієвого судового контролю у разі обмеження чи порушення прав і законних інтересів осіб.
Ухвала слідчого судді про відмову у зміні запобіжного заходу відсутня у зазначеному переліку, а отже, її оскарження в апеляційному порядку під час досудового розслідування кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Частиною 3 ст. 309 КПК України визначено, що скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають, а заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Відсутність оскаржуваної ухвали у переліку ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 309 КПК України, є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України.
Відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді, яка не підлягає оскарженню згідно КПК України, суддя-доповідач враховує правові висновки Верховного Суду та позицію Європейського суду з прав людини щодо умов прийнятності апеляційної скарги.
Зокрема, у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 28.03.2019 р. (справа № 286/1695/18) за результатами розгляду касаційної скарги на ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження зроблено правовий висновок про те, що поняття «застосування запобіжного заходу» охоплює не тільки його обрання, але й випадки зміни запобіжного заходу, коли суд обирає інший захід. Тому слідчий суддя, постановивши ухвалу про зміну запобіжного заходу з особистого зобов'язання на домашній арешт, фактично застосував запобіжний захід у виді домашнього арешту, а отже, така ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Разом з тим, з аналізу правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 07 грудня 2020 справі №487/392/20, у постанові від 03 червня 2021 року у справі №991/3181/21, убачається, що поняття «застосування запобіжного заходу» охоплює не тільки його обрання, але й випадки зміни запобіжного заходу, що надає право на апеляційне оскарження лише у випадках, коли суд обирає або застосовує до підозрюваного інший, більш тяжкий запобіжний захід, адже в такому випадку рішенням про зміну запобіжного заходу слідчий суддя фактично погіршує його становище.
Натомість, у даному судовому провадженні, слідчий суддя своєю ухвалою відмовив захиснику у задоволенні його клопотання про зміну щодо підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу з тримання під вартою на тримання під вартою з визначенням розміру застави, а не застосував інший запобіжний захід, яким би погіршувалось становище підозрюваного, а тому дана ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Отже, з постановленням цієї ухвали становище підозрюваного ОСОБА_3 жодним чином не змінилося.
Більш того, відносно нього до 06.01.2025 року включно, є чинною ухвала слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.11.2024 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, законність якої вже перевірена в апеляційному порядку при його застосуванні.
За викладених обставин, оскаржувана ухвала не підлягає апеляційному оскарженню.
Верховний Суд також неодноразово наголошував, що стаття 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, тож Кримінальний процесуальний кодекс України визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку. Зазначений висновок кореспондується з рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 у справі щодо офіційного тлумачення положення пункту 18 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України у взаємозв'язку зі статтею 129 Конституції України (про апеляційне оскарження ухвал суду), в якому Конституційний суд, розглядаючи положення пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, дійшов висновку, що апеляційне оскарження судового рішення можливе в усіх випадках, крім тих, коли закон містить заборону на таке оскарження.
У постановах від 17 жовтня 2018 року (справа №646/5552/17) та від 28 лютого 2019 року (справа №161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).
Отже, за наявності у кримінальному процесуальному законі виключного переліку ухвал слідчих суддів, які підлягають оскарженню під час досудового розслідування, з наданням можливості оскарження інших рішень слідчого судді на стадії підготовчого провадження, підстави для відкриття апеляційного провадження у даному випадку - відсутні.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що держава має право встановити певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати самої сутності цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (п. 57 Рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства», п. 96 Рішення від 13 лютого 2001 року у справі «Кромбах проти Франції»). У Рішенні Європейського суду з прав людини від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» зазначено, що спосіб, у який ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також повинні бути взяті до уваги норми внутрішнього законодавства.
В даному випадку, обмеження на апеляційне оскарження, встановлені національним законодавством, мають розумну пропорційність та не порушують загальні права та свободи особи.
Враховуючи наявність передбачених ч. 4 ст. 399 КПК України підстав, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 грудня 2024 року, слід відмовити.
При цьому, помилкове роз'яснення слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі порядку та строків на її апеляційне оскарження не може бути підставою для призначення апеляційної скарги до розгляду, оскільки таке роз'яснення не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 392, 399, 418 КПК України, апеляційний суд
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 грудня 2024 року, якою відмовлено повністю у задоволенні клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 62024140160000723, відомості про яке внесено 09.11.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань про зміну запобіжного заходу щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 408 КК України.
Апеляційну скаргу та додатками до неї повернути адвокату ОСОБА_6 , як особі, що її подала, та надіслати йому копію даної ухвали.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1