Справа № 308/5618/15-ц
Іменем України
17 грудня 2024 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.
суддів: Кожух О.А., Джуги С.Д.
з участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 квітня 2023 року, ухвалене головуючим суддею Придачук О.А., в справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення кредитної заборгованості
встановив:
У травні 2015 року АТ КБ «Приват Банк» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості.
Позов мотивувало тим, що 30.07.2008 між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № MKL6GA0000000021, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 49 010,38 дол. США на термін до 28.07.2028 та зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав та надав відповідачу кредит в розмірі, встановленому договором. Однак, відповідач не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки, у зв'язку з чим станом на 03.04.2015 заборгованість ОСОБА_1 становить 104 047,17 дол. США, яка складається з наступного: 27 259,98 дол. США - заборгованість за кредитом, 5,87 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 71 816,56 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи: 10,64 дол. США - штраф (фіксована частина), 4 954,12 дол. США - штраф (процентна складова).
У забезпечення виконання зобов'язання за договором № MKL6GA0000000021 від 30.07.2008 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки. Відповідно до умов договору поруки, позивачем було направлено на адресу відповідачів письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобов'язань за договором № MKL6GA0000000021. Згідно п. 6 договору поруки, поручитель зобов'язаний виконати зобов'язання, зазначені в письмовій вимозі кредитора протягом п'яти календарних днів з моменту її отримання. Проте, вимога що була пред'явлена до поручителя щодо виконання забезпеченого зобов'язання залишена без задоволення.
З врахуванням наведеного АТ КБ «Приват Банк» просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість в сумі 104 047,17 дол. США, що за курсом 23,50 відповідно до службового розпорядження НБУ від 03.04.2015, що складає 2 445 108,47 грн, а також судові витрати.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 квітня 2023 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ: 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) заборгованість в розмірі 104 047,17 дол. США, що за курсом 23,50 відповідно до службового розпорядження НБУ від 03.04.2015 складає 2.445.108,47 грн, судовий збір у розмірі 3 654,00 грн.
У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 - відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ КБ «Приват Банк» просить рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Вказує, що відповідно до вимог ст.ст. 610, 554 Цивільного кодексу України, боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.
Відповідно до умов Договору поруки, а саме п.5, Позивачем було направлено на адресу Відповідачів письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобов'язань за Договором MKL6GA0000000021. Згідно з п.6 Договору поруки, поручитель зобов'язаний виконати зобов'язання, зазначені в письмовій вимозі кредитора протягом п'яти календарних днів з моменту її отримання. Вимога, що була пред'явлена до поручителів щодо виконання забезпеченого зобов'язання, залишена без задоволення.
Враховуючи, що відповідно до Додаткової угоди, яку було укладено з основним боржником за кредитним договором було зменшено строк повернення кредиту, що є зменшенням відсотків (а не зменшенням), а також це ніяким чином не впливає на зміну основного боргу (тіло кредиту). Тому Судом не в повному обсязі було з'ясовано обставини у справі, що призвело до ухвалення рішення, яким відмовлено в частині позовних вимог Банку до Поручителя, тобто ухвалено рішення, яке підлягає скасуванню в частині відмови позовних вимог до ОСОБА_2 .
У дане судове засідання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не з'явились.
Проте, ОСОБА_1 повідомлений належним чином про день, час та місце судового засідання, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 10.09.2024 року. Заяви про неможливість явки в судове засідання не подавав до апеляційного суду і не просив відкласти розгляд справи.
Від представника адвоката Дубровської О.М., яка представляє інтереси ОСОБА_2 надійшла заява про перенесення судового засідання на іншу дати через те, що бере участь в іншому судовому засіданні. Оцінивши доводи поданої адвокатом Дубровською О.М. заяви, колегія суддів констатує, що при здійсненні своєї професійної діяльності віддала перевагу іншій справі, яка розглядається іншим судом. Відтак, колегія суддів вважає, що зазначене прохання адвоката про відкладення розгляду справи яке вже є не першим та з врахуванням заперечення представника Банка, щодо відкладення розгляду справи не можна визнати поважним.
Проте, зважуючи на те, що відповідачі надали суду всі свої пояснення та навели доводи, які бажали надати, а матеріалів справи містять достатньо доказів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, тому колегія суддів вважає за можливе вирішити зазначену справу по суті заявлених вимог у відсутності відповідачів (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.10.2024 у справі №752/8103/13-ц).
Враховуючи зазначене та керуючись нормою ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів дійшла до думки, що неявка ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки ПАТ КБ «ПриватБанк» оскаржило рішення суду тільки в частині відхилених позовних вимог щодо ОСОБА_2 , тому апеляційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог до ОСОБА_1 .
Згідно приписів ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У ході апеляційного розгляду встановлено, що 30.07.2008 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № MKL6GA0000000021, згідно умов якого банк надав позивачу кредитні кошти на строк з 30.07.2008 по 28.07.2018 включно, у вигляді не поновлюваної лінії у розмірі 61.017,98 дол. США, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,25% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, а позичальник зобов'язався повернути кредит згідно порядку визначеного договором.
30.07.2008 року за № MKL6GA0000000021 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено Договір поруки за яким предметом даного договору є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором № MKL6GA0000000021 від 30.07.2008 року.
З метою створення сприятливих умов для виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором № MKL6GA0000000021 від 30.07.2008 року між сторонами 21.10.2013 року укладено Додаткову угоду №1 до зазначеного кредитного договору, якою сторони узгодили між собою, що сума заборгованості, яка виникла в період з дати надання кредиту до дати підписання цієї Додаткової угоди зменшується на суму 66 847,97 дол. США. Викладено Графік погашення кредиту (Додаток 1) в новій редакції, який є невід'ємною частиною цієї Додаткової угоди. За умови належного виконання Позичальником своїх зобов'язань по сплаті платежів, зазначених в Графіку погашення кредиту, Позичальник за користування кредитом сплачує відсотки 12% річних.
З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 взятого на себе зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим станом на 03.04.2015 заборгованість ОСОБА_1 становить 104047,17 дол. США, яка складається з наступного: 27259,98 дол. США, 5,87 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 71816,56 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи: 10,64 дол. США - штраф (фіксована частина), 4954,12 дол. США - штраф (процентна складова).
ОСОБА_1 не спростував вказаний розрахунок заборгованості.
Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, щодо ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що позаяк Банком та Позичальником змінено умови зобов'язання за Кредитним договором, зокрема в частині зменшення строку для повернення кредиту, в разі порушення строку виконання зобов'язань з 120 днів на 30 днів, які не погоджено у відповідний спосіб, а саме, шляхом укладення відповідної додаткової угоди до Договору поруки, тому порука є припиненою.
З'ясувавши наведені обставини справи у сукупності з наявними доказами, апеляційний суд дійшов до думки, що зазначений висновок суду першої інстанції є таким, що не відповідає матеріалам справи за наступних мотивів.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає про наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
У справі, яка переглядається апеляційним судом, банк звернувся у суд з позовом до позичальника та поручителя, як солідарних боржників, про стягнення кредитної заборгованості, у тому числі, процентів, пені й штрафів.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (статті 610 ЦК України).
Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.
Частиною першою статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно з частинами першою та другою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Суд першої інстанції, вирішуючи спір, відмовив у задоволенні позову банку до поручителя, вказавши, що змінюючи умови кредитного договору банк змінив зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності. Суд вважає, що позаяк відповідна додаткова угода до договору поруки не укладалась як про це зазначено в п.13 договору поруки, тому порука є припиненою на підставі частини 1 статті 559 ЦК України.
Порука є спеціальним додатковим майновим заходом впливу, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.
Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.
Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша та друга статті 553 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Зміна договору - це трансформація будь-якої або декількох умов, які складають зміст договору.
Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (частина перша статті 653 ЦК України).
Відповідно до статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (частина друга статті 207 ЦК України).
До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає у разі: підвищення розміру процентів; відстрочення, розстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.
Таким чином, у зобов'язаннях, у яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки та періоду її нарахування, навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або за відсутності відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав для покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.
Висновок про припинення поруки на підставі частини першої статті 559
ЦК України залежить від установлених судом обставин щодо обсягу зобов'язання, на виконання якого надано поруку, та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни без його згоди забезпеченого зобов'язання. Для цього судам необхідно дослідити відповідні умови кредитного договору та договору поруки щодо порядку погодження поручителем змін до основного зобов'язання.
Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 755/18438/16-ц (провадження № 14-275цс19), а також у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 489/6127/15-ц (провадження № 61-16083св20).
Закон пов'язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких інших умов основного договору.
Згода поручителя може бути висловлена у будь-якій формі, зокрема, й письмового повідомлення, додаткової угоди тощо.
У разі, якщо в договорі поруки передбачена, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору є результатом досягнення певної домовленості між сторонами (банком і поручителем), а отже, поручитель дав згоду на зміну у майбутньому основного зобов'язання.
Указане узгоджується з висновками Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеними у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 757/4111/13-ц (провадження № 61-37688сво18).
У справі, яка переглядається апеляційним судом, судом першої інстанції встановлено, що у спірних правовідносинах виконання зобов'язань за кредитними договорами забезпечено порукою ОСОБА_2 на підставі укладеного 30.07.2008 року між ним та Банком Договору поруки № MKL6GA0000000021.
Як зазначено в п.13. Договору поруки від 30.07.2008 року за № MKL6GA0000000021, зміни і доповнення до цього Договору вносяться тільки за згодою сторін, в письмовому вигляді, шляхом укладення відповідної додаткової угоди.
Та у п.16. даного Договору поруки зазначено, що предметом цього договору є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання Боржником зобов'язань за Кредитним договором № MKL6GA0000000021 від 30.07.2008 року, згідно якого Кредитор надав Боржнику кредит на загальну суму в розмірі 61 017,98 доларів США, а Боржник повинен виконати зобов'язання з повернення кредиту, наданого у вигляді не поновлювальної кредитної лінії в сумі 49 010,38 доларів США у строк з 30.07.2008 р. по 30.07.2028 р., включно;
сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 1,25% за місяць у період сплати з 25 по 30 число кожного місяця;
щомісячно у період сплати надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 807,48 доларів США для погашення заборгованості за Кредитним договором, яка включає заборгованість за кредитом, відсотками, винагородою і комісією;
сплати винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту та винагороди за резервування ресурсів у розмірі 4,08% від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, відповідно до умов та строків, передбачених Кредитним договором;
сплати пені в розмірі 0,15% від суми непогашеної заборгованості, але не менше 1 гривні за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати. Виконання зобов'язань зі сплати відсотків, винагороди за надання фінансового інструменту та комісії за користування кредитом, а також сплати інших винагород, штрафів, пень та інших платежів, відшкодувати збитки, витрати у відповідності до порядку та у строки, зазначені в Кредитному договорі.
З матеріалів справи вбачається, що між Банком та ОСОБА_1 укладено 21.10.2013 року Додаткову угоду №1 до Кредитним договором № MKL6GA0000000021 від 30.07.2008 року.
Відповідно до змісту Додаткової угоди №1 від 21.10.2013 року, зокрема пункту 1.5. і підпункту 1.5.1 сторонами узгоджено, що згідно із статтями 212, 651 ЦК України у разі порушення Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених в Графіку погашення кредиту (Додаток 1 до цієї Додаткової угоди) понад 30 днів, термін повернення кредиту, зазначений в пункті 1.2. Договору є 31-й день з моменту такого порушення.
Підпунктами 8.1.1., 8.1.2. Кредитного договору № MKL6GA0000000021 від 30.07.2008 року було передбачено, що Позичальник зобов'язується повернути кредит згідно порядку та в строки, які вказані у п.8.1. (по 28.07.2028р.) даного Договору. У разі порушення термінів оплати, передбачених підпунктом 8.1.1. (в тому числі оплати заборгованості не в повному обсязі) на 120 календарних днів, сторони дійшли згоди вважати строком повернення кредиту (залишку заборгованості по кредиту), відсотків, винагороди, пені (в повному обсязі), в останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів.
Аналіз змін, які були узгоджені сторонами в Додатковій угоді №1 від 21.10.2013 року до Кредитного договору № MKL6GA0000000021 від 30.07.2008 року свідчить про те, що Кредитором та Боржником не здійснювалось збільшення процентної ставки та періоду її нарахування за відсутності на те письмової згоди Поручителя, що безумовно призвело б до збільшення обсягу його відповідальності.
Навпаки, між такими узгоджені зміни, які стосувались сплати Позичальником за користування кредитом відсотків в розмірі 0,12% річних (тоді як в Договорі поруки така ставка зазначена у розмірі 1,25% за місяць) за умови належного виконання Позичальником своїх зобов'язань по сплаті платежів, зазначених в Графіку погашення кредиту.
Також у Додатку 1 Графіка погашення кредиту (п.6 Додаткової угоди №1 від 21.10.2013 року) передбачено, що щомісячний платіж для погашення заборгованості за Кредитним договором встановлено у сумі 155,44 долари США (коли у Договорі поруки такий встановлено у сумі 807,48 доларів США).
Сам по собі факт внесення змін щодо зменшення, у разі порушення термінів оплати з погашення заборгованості за Кредитним договором із 120 календарних днів до 30 календарних днів не є свідченням збільшення обсягу відповідальності Поручителя, оскільки такі стосуються зміни інших умов основного договору.
Дослідивши відповідні умови кредитного договору та договору поруки щодо порядку погодження поручителем змін до основного зобов'язання з урахуванням вищенаведених норм матеріального права та наведені правові позиції Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, апеляційний суд дійшов висновку, що при вирішенні спору про припинення поруки на підставі частини першої статті 559 ЦК України необхідно виходити з установлених судом обставин щодо обсягу зобов'язання, на виконання якого надано поруку, та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни без його згоди забезпеченого зобов'язання.
Зазначеного суд першої інстанції не врахував та дійшов передчасного висновку про припинення договору поруки, що призвело до безпідставної відмови у задоволенні позову.
Відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин,що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що заявлені позовні вимоги є слушними, що являється підставою для задоволення позовних вимог. Відтак, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а вимоги апеляційної скарги задоволенню.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Банком сплачено судовий збір в апеляційному суді у сумі 5 481,00 гривня, які підлягають задоволенню, так-як позовні вимоги по солідарному стягненню заявленого розміру заборгованості задоволено апеляційним судом, а.с. 217.
Враховуючи наведене та керуючись нормами статей 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк», задовольнити.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 квітня 2023 року в частині відхилених позовних вимог до ОСОБА_2 скасувати та постановити у даній справі нове судове рішення, яким задоволити позовні вимоги до ОСОБА_2 .
В рахунок солідарного стягнення кредитної заборгованості за зобов'язаннями ОСОБА_1 перед Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» здійснити стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк», код ЄДРПОУ: 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, Україна кредитну заборгованість на загальну суму 104.047,17 доларів США, що за курсом 23,50 грн./1 долар США НБУ станом на 03.04.2015 року становить суму 2.445.108,47 гривень, а саме: 27.259,98 доларів США за тілом кредиту; 5,87 доларів США по відсоткам за користування кредитом; 71.816,56 доларів США пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; 10,64 доларів США штраф (фіксована частина), та 4.954,12 долари США штраф (процентна складова), а також судові витрати у розмірі 5.481,00 гривня, судового збору.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повного текст постанови складено 30 грудня 2024 року.
Суддя-доповідач:
Судді: