Справа №:755/18913/23
Провадження №: 2/755/9558/24
"30" грудня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В. розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро - Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
04.12.2024 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, в якому просив суд: стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за послуги з постачання гарячої води та централізованого опалення в сумі 62897,91 грн.; інфляційну складову боргу в сумі 16386,77 грн., 3 % річних в сумі 4682,73 грн., та судові витрати пов'язані з розглядом даної справи.
Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що відповідачі зареєстровані та проживають в квартирі АДРЕСА_1 , а позивач надає для зазначеного будинку послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків споживач зобов'язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідачі з липня 2016 р. не вносили плату за отримані послуги з централізованого опалення, та з грудня 2015 року за послуги з постачання гарячої води, що обумовило виникнення заборгованості, яка станом на 01 листопада 2023 року складає 62897,91 грн. Відповідачі як боржники, що прострочили виконання грошового зобов'язання, на підставі положень статті 625 ЦК України зобов'язані також сплатити зазначену суму боргу з урахуванням інфляційної складової та трьох процентів річних.
Ухвалою суду від 18.12.2023 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз'яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.
Заочним рішенням від 19 лютого 2024 року позовні вимоги ТОВ «Євро-Реконструкція» - задоволено.
Ухвалою суду від 11 жовтня 2024 року заяву ОСОБА_4 задоволено.
Заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 19 лютого 2024 року скасовано. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
08 листопада 2024 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача ОСОБА_4 , яка просить відмовити у задоволені позовних вимог щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Відзив мотивовано тим, що в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 наявний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на її ім'я. За вказаним рахунком відповідач отримує від позивача платіжку та добросовісно сплачує за спожиті нею та особами, які зареєстровані у неї комунальні послуги перед позивачем. Заборгованість по сплаті комунальних послуг за вказаним рахунком відсутня.
12 листопада 2024 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача ОСОБА_2 , яка просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
28 листопада 2024 року на адресу Дніпровського районного суду міста Києва надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач просить задовольнити позовні вимоги з починаючи з 12 березня 2017 року, та надано пояснення щодо строку позовної давності.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Щодо відповідачів.
Звертаючись з позовною заявою позивач вказував, що за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані та проживають відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . За вказаною адресою відкрито особовий рахунок № НОМЕР_2 , який відкритий на ім'я ОСОБА_1 .
Вже у відповіді на звернення від 01 жовтня 2024 року (вих№20-2/2022) позивач повідомив ОСОБА_4 про те, що у спірній квартирі відкрито чотири особові рахунки. (а. с. 115)
Зі змісту відповіді також вбачається, що за відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 обліковується особовий рахунок № НОМЕР_1 , який не має жодного відношення до даної справи, оскільки позов стосується особового рахунку № НОМЕР_2 , який обліковується за ОСОБА_1 ОСОБА_2 ..
У постанові Верховного Суду від 02 серпня 2023 року у справі № 761/13310/22 (провадження № 61-4779св23) зроблено висновок про те, що: «За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Тобто, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в його задоволенні».
За наведених обставин, позовні вимоги до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги слід відмовити, оскільки пред'явлені до неналежних відповідачів.
Щодо суті спору.
23 липня 2014 року у газеті «Хрещатик» №103(4503) позивачем розміщено відповідне повідомлення із пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 641 ЦК України, (в редакції станом на дату виникнення правовідносин), Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
Згідно ст. 642 ЦК України, Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до розрахунку заборгованості, сторона відповідача здійснювала платежі за надані житлово - комунальні послуги, що може вважатися у відповідності до ст. 642 ЦК України прийняттям пропозиції укласти договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом, доказів звернення сторони відповідача про відмову від укладення договору до суду не надано.
Правовідносини із споживання житлово - комунальних послуг, на час виникнення спірних правовідносин, регулюються Законом України «Про житлово - комунальні послуги», відповідно до ст. 4 якого законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Вказані норми узгоджуються із нормами Закону України «Про житлово - комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017 року.
Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за № 630, регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги).
Централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання;
Централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання;
Відповідно до п. 11 Правил, у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі (або всі) квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку (у разі обладнання всіх квартир квартирними засобами обліку - споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю), оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями всіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, та споживачами, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку води виконавцю, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку. Плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку води, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання у таких випадках: у разі відсутності засобів обліку води, встановлених у квартирі (будинку садибного типу); у разі несправності квартирних засобів обліку, що не підлягає усуненню, з моменту її виявлення; у разі відсутності у виконавця показань квартирних засобів обліку за розрахунковий період з подальшим перерахунком відповідно до пункту 18 цих Правил.
Відповідно до п. 12 Правил, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку. У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку. У разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії у багатоквартирному будинку, де окремі або всі квартири обладнані квартирними засобами обліку теплової енергії, споживачі, які не мають таких засобів обліку та які не передали виконавцю показання квартирних засобів обліку теплової енергії, оплачують таку послугу за показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири, не враховуючи витрати теплової енергії виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат тепла за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання у таких випадках: у разі відсутності засобів обліку теплової енергії, встановлених у квартирі (будинку садибного типу); у разі несправності квартирних засобів обліку, що не підлягає усуненню, з моменту її виявлення; у разі відсутності у виконавця показань квартирних засобів обліку теплової енергії за розрахунковий період з подальшим перерарунком відповідно до пункту 18 цих Правил. (втратили чинність з 01.05.2022 року)
Надалірозподіл обсягів комунальних послуг між споживачами здійснювався відповідно до ст. 10 ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_2 . За вказаною адресою за ОСОБА_1 значиться відкритий особовий рахунок № НОМЕР_2 з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Відповідно до ст.68 Житлового кодексу України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII унормовано, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно статей 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.
Як з'ясовано судом, підтверджується наявними у справі доказами, відповідач належним чином свої зобов'язання по своєчасній сплаті комунальних послуг не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість за послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії за період з липня 2016 року по жовтень 2023 рік в сумі 29902,15 грн., та постачання гарячої води за період грудня 2015 року по жовтень 2023 рік в сумі 32995,34 грн., що підтверджується долученими позивачем розрахунками заборгованості (а. с. 12-16).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Системний аналіз положень ст. ст. 2, 9, 10, 189, 190 ЖК України дає підстави для висновку про те, що правовідносини, пов'язані з несвоєчасною оплатою житлово-комунальних послуг, за своєю правовою природою не є житловими.
З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово- комунальні послуги" правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Таким чином, суд приходить до висновку, що в межах даного спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро - реконструкція» правомірно пред'явлено вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованість за послуги з постачання гарячої води та централізованого опалення, нарахований індекс інфляції за весь час прострочення, та три проценти річних від простроченої суми заборгованості, оскільки відповідачі порушили зобов'язання в частині своєчасної та повної сплати за надані комунальні послуги, що відображено у розрахунках заборгованості.
Вирішуючи спір по суті, суд враховує заявлений стороною відповідача строк позовної давності.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки.
Статтею 258 Цивільного кодексу України визначено вимоги до яких застосовується спеціальна позовна давність, серед іншого, позовна давність в один рік застосовується зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Тобто, обмежене строком давності право на позов у матеріальному розумінні означає право позивача на судовий захист протягом певного часу, поза межами якого цей захист, за загальним правилом, є неможливим.
Відповідно до ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою КМУ від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», установлено з 12 березня до 03 квітня 2020 р. на усій території України карантин.
В подальшому, дію карантину неодноразово було продовжено та постановою КМУ від 27 червня 2023 року №651, карантин відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Таким чином, з 01 липня 2023 року строки позовної давності мали б продовжуватись, однак.
24 лютого 2022 року Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє до теперішнього часу.
Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Тобто вимоги які пред'явлені за період до 12 березня 2017 року пред'явлені поза межами строку позовної давності.
Вирішуючи питання щодо суми стягнутої заборгованості, суд враховує наданий стороною позивача розрахунок заборгованості починаючи з березня 2017 року та присуджує до стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» заборгованість за послуги з постачання гарячої води та централізованого опалення в сумі 53433,86 грн.; інфляційну складову боргу в сумі 11309,84 грн., 3 % річних в сумі 3131,50 грн., в іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, оскільки судом встановлено, а відповідачем не спростовано неналежного виконання зобов'язань зі сторони відповідача зі сплати платежів за надані житлові послуги, тому суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро - Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги підлягає частковому задоволенню.
В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро - Реконструкція» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2169,63 грн., тобто по 1084,81 грн. з кожного, пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Також суд присуджує до стягнення з ТОВ «Євро - Реконструкція» на користь
ОСОБА_4 судовий збір за подання заяви про перегляд заочного рішення у розмірі 605 грн. 60 коп., оскільки дії позивача щодо пред'явлення позову до неналежного відповідача стали наслідком понесення таких витрат.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 68 Житлового кодексу України, ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за № 630, ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 263-265, ч. 2 ст. 247, ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро - Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро - Реконструкція» заборгованості за постачання гарячої води та послуги з централізованого опалення/надання теплової енергії з урахуванням трьох відсотків річних та інфляційних збитків у розмірі 67875 (шістдесят сім тисяч вісімсот сімдесят п'ять) грн 20 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро - Реконструкція» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1084,81 грн..
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро - Реконструкція» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1084,81 грн..
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро - Реконструкція» на користь ОСОБА_4 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 605,60 грн..
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 30.12.2024 року.
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро - Реконструкція» (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 28, офіс 20, код ЄДРПОУ 37739041);
Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 );
Відповідач - ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 );
Відповідач - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 );
Відповідач - ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 ).
С у д д я -