31.12.2024
Справа №720/3374/24
Провадження № 2/720/1112/24
31 грудня 2024 року м.Новоселиця
Суддя Новоселицького районного суду Чернівецької області Павлінчук С.С. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
03 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якій просив розірвати шлюбу між сторонами та залишити їх малолітню дитину ОСОБА_3 проживати разом із ним, на його самостійному вихованні та утриманні.
Вивчивши матеріали позовної заяви суд доходить до висновку про наявність підстав для застосування до ОСОБА_1 заходів процесуального примусу у виді штрафу за зловживанням його процесуальними правами виходячи з наступного.
Судом з'ясовано, що 29 листопада 2024 року ОСОБА_1 подав до Новоселицького районного суду позовну заяву до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якій просив розірвати шлюбу між сторонами та залишити їх малолітню дитину ОСОБА_3 проживати разом із ним, на його самостійному вихованні та утриманні.
Після реєстрації вказаної вище позовної заяви в автоматизованій системі документообігу суду (далі - АСДС) їй було присвоєно єдиний унікальний номер 720/3357/24 та розподілено судді Павлінчуку С. С.
02 грудня 2024 року Босовичем І. Г. скеровано до суду заяву про залишення позовної заяви у справі №720/3357/24 без розгляду (без руху) у зв'язку з передчасним зверненням до суду.
03 грудня 2024 року ОСОБА_1 вдруге подав до суду тотожну позовну заяву до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якій просив розірвати шлюб між сторонами та залишити їх малолітню дитину ОСОБА_3 проживати разом із ним, на його самостійному вихованні та утриманні.
З викладеного вбачається, що за короткий проміжок часу (протягом 3 робочих днів) ОСОБА_1 було подано до Новоселицького районного суду Чернівецької області дві тотожні (ідентичні) позовні заяви про розірвання шлюбу.
Слід зазначити, що 03 грудня 2024 року позовна заява про розірвання шлюбу була подана до суду до вирішення заяви про залишення без розгляду раніше поданого тотожного позову.
Позови, які подавалися позивачем є ідентичними та такі дії не можуть бути розцінені як помилкова реалізація права на пред'явлення позову, а отже, це свідчить про свідоме звернення з тотожними позовами, що очевидно виходить за межі добросовісного користування процесуальними правами.
Одночасно, судом не ставиться під сумнів право позивача повторно звернутись із тим самим позовом після його повернення, у зв'язку з відкликанням самим позивачем позовної заяви.
Суд не заперечує право позивача відкликати позов з мотивів його передчасного подання, проте після подання 02 грудня 2024 року заяви про залишення без розгляду первинного позову поданого до суду 29 листопада 2024 року, не дочекавшись розгляду свого клопотання, 03 грудня 2024 року ОСОБА_1 вдруге подав той самий позов до суду, що ставить під сумнів його добросовісність.
Будь-які сумніви у добросовісності та легітимній меті таких дій позивача нівелюються після повторного неодноразового відкликання тотожних позовів, адже сумнівною є сукупність таких обставин як:
- 29 листопада 2024 року подача позовної заяви вперше, 02 грудня 2024 року подача заяви про залишення цієї позовної заяви без розгляду;
- 03 грудня 2024 року подача вдруге того самого позову до одного й того самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Так, зловживання процесуальними правами є можливим, якщо внаслідок реалізації права створюється перешкода у вирішенні завдань судочинства. Механізм зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа, яка прагне до досягнення певних правових наслідків, здійснює процесуальні дії (бездіяльність), зовні "схожі" на юридичні факти, з якими закон пов'язує настання певних наслідків.
Безумовно як подача позову, так і його відкликання є передбаченими процесуальним кодексом правами позивача.
Суд вважає, що описані дії ОСОБА_1 вчинялися з метою маніпуляції автоматизованим розподілом справ між суддями та фактично зводяться до «обрання» судді, який буде здійснювати розгляд справи, предметом якої є розірвання шлюбу та залишення малолітньої дитини ОСОБА_3 проживати разом із позивачем, на його самостійному вихованні та утриманні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Частина перша статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» гарантує кожному захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.
Відповідно до ч.3 ст.14 ЦПК України визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою у порядку, визначеному цим Кодексом (автоматизований розподіл справ).
Однією із гарантій незалежності та безсторонності судді при здійсненні розгляду справи є випадковість визначення складу суду у певному спорі.
З огляду на наведене, суд вважає неприпустимою спробу ОСОБА_1 здійснити маніпуляцію з автоматизованою системою розподілу справ між суддями, у зв'язку з чим визнає подання до Новоселицького районного суду Чернівецької області декількох позовних заяв до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, до вирішення судом питання про залишення без розгляду раніше поданої позовної, зловживанням процесуальними правами - вчиненням дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
Частиною 1 статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно п. 2 ч.2 ст.44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
Відповідно до ч.4 ст.44 ЦПК України суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Відповідно до ст.143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.
Заходами процесуального примусу, згідно ч.1 ст.144 ЦПК України, є в тому числі штраф. Положеннями ч.1 ст.148 ЦПК України передбачено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною десятою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет» передбачено, що з 01 січня 2024 року розмір одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028 гривень.
Враховуючи встановлені судом обставини вчинення позивачем дій щодо зловживанням процесуальними правами, що суперечать завданню цивільного судочинства, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями при подачі позовних заяв та їх відкликання в межах цивільних справ №№720/3357/24 та 720/3374/24, суд дійшов висновку про необхідність застосування до позивача ОСОБА_1 заходів процесуального примусу у вигляді стягнення в дохід державного бюджету штрафу у сумі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3028 гривень.
При обранні виду стягнення та розміру штрафу, суд враховує характер та неодноразовість дій ОСОБА_1 направлених на зловживання процесуальними правами з метою маніпуляції автоматизованим розподілом справ між суддями, а також його вік, матеріальне становище та інші обставини справи.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.44, 142-148, 185, 259, 260 ЦПК України,
Визнати зловживанням процесуальними правами відповідно до п.2 ч.2 ст.44 ЦПК України дії позивача ОСОБА_1 щодо подання декількох позовів до одного й того самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав з метою маніпуляції автоматизованим розподілом справ між суддями.
Застосувати до ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в с. Бояни Чернівецького району Чернівецької області заходи процесуального примусу за зловживання процесуальними правами у вигляді штрафу в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень, який стягнути в дохід державного бюджету.
Реквізити для сплати штрафу: одержувач - Чернів.ГУК/Новоселицька ТГ/21081100, банк одержувача - Казначейство України(ел. адм. подат.), код одержувача (код за ЄДРПОУ) - 37836095, код класифікації доходів бюджету - 21081100, номер рахунку (IBAN) - UA058999980313040106000024347.
Ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом.
У відповідності до ч.6 ст.148 ЦПК України суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, стосовно якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов'язків.
Ухвалу про стягнення штрафу може бути оскаржено до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцяти денний строк з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: Сергій ПАВЛІНЧУК