Справа № 703/6192/24
2-а/703/13/25
03 січня 2025 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Ігнатенко Т.В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сухомудренко Богдан Володимирович, до Державної служби України з безпеки на транспорті та старшого державного інспектора відділу впровадження системи автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) Головні Тетяни Сергіївни про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
встановив:
18 листопада 2024 року, через підсистему «Електронний суд», ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сухомуденко Б.В., звернулася до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з вищевказаним позовом, в якому просить: визнати протиправними дії старшого державного інспектора відділу впровадження системи автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) Головні Т.С. під час розгляду справи та прийняття постанови про адміністративне правопорушення серії АА №00021668; скасувати постанову серії АА №00021668 від 21 серпня 2024 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, якою до адміністративної відповідальності притягнуто ОСОБА_1 за ч.2 ст.132-1 КУпАП; закрити справу про адміністративне правопорушення; стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь позивача судові витрати.
Позов обґрунтовує тим, що постановою по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію проживання/перебування на території України серії АА №00021668 від 21 серпня 2024 року, яку винесла старший державний інспектор відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) та безпекою на наземному транспорті Головня Т.С. притягнуто ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу 17000 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП. Відповідно до викладу об'єктивної сторони в указаній постанові, ОСОБА_1 08 серпня 2024 року о 14 годині 03 хвилини, за адресою Н-01, км. 198+300, Черкаська обл., автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб «SCANIA R114», д.н.з. НОМЕР_1 . ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , відповідальна особа, допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п.22.5 ПДР України: перевищенням максимальної маси транспортного засобу на 10.25% (1.845 тон) при дозволеній максимальній фактичній масі 18 тон.
Позивач вважає, що вона до відповідальності притягнута незаконно, адже особа, що наклала на неї стягнення, таке рішення прийняла на підставі неповно з'ясованих даних та за відсутності належних та допустимих доказів у справі. Вказує, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст.283 КУпАП, оскільки посада особи, що її винесла, не дозволяє прийти до однозначного висновку про назву органу, в якому вона її обіймає. Так, у вступній частині оскаржуваної постанови посада указана як «Старший державний інспектор відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) та безпекою на наземному транспорті Головня Тетяна Сергіївна». За таких обставин особа, яка не обізнана з колом повноважень того чи іншого органу через неповноту відображення указаних відомостей позбавлена права оскаржити прийняте рішення.
Вказує, що процедура притягнення ОСОБА_1 до відповідальності свідчить про грубе порушення посадовою особою державного органу зобов'язань Держави України, які вона взяла на себе, ратифікувавши Європейську конвенцію з прав людини. ОСОБА_1 не була взагалі проінформована про існування справи та про висунуті проти неї звинувачення. Також остання була позбавлена можливості захищатися доступними засобами.
У відповідній графі із зазначенням інформації про технічний засіб, яким в автоматичному режимі зафіксовано правопорушення у постанові АА №00021668, назва технічного засобу, код, тип обладнання, серійний номер указано «WIM 9, 9». Одночасно, при переході за посиланням, що указане в постанові як посилання на вебсайт, на якому можна ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент порушення та постановою в електронній формі, отримано доступ до фотозображень із передньою частиною автомобіля марки SCANIA 114G, із поясненям «WIM 09 H-01 198+300 Smila 2024-08-08 14:03…», фотозображення із боку автомобіля містить пояснюваний напис «WIM 9 H-1 198+300 Сміла…». Отже, на час розгляду справи у розпорядженні старшого державного інспектора перебували відомості з метаданими, які містять суперечності та неточності щодо відображення засобу фіксації правопорушення.
За допомогою функціоналу пошуку Державної служби України з безпеки на транспорті за пошуковими запитами «WIM 9, 9» інформації з оголошенням про запуск роботи такого автоматичного пункту не виявлено та наявна інформація про запуск пункту «WIM 9». За таких обставин, на думку позивача, у постанові по справі про адміністративне правопорушення, яка оскаржується, а також матеріалах, що до неї додані, міститься назва технічного засобу, яка відрізняється від його ж назви у фотозображеннях, що ставить під сумнів повноту, достовірність, належність та допустимість доказів, на яких грунтується оскаржувана постанова, адже назва технічного засобу фіксації порушення не відповідає його ж назві у оголошенні про початок роботи пункту фіксації, а також відомостям про назву указанного засобу на фотозображеннях.
Крім того, стверджує, що обставини, викладені у постанові не відповідають дійсним обставинам, які відображені в додатках до постанови на сайті Укртрансбезпеки, зокрема відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, позивач ОСОБА_1 є власницею автомобіля марки «SCANIA R114». Відповідно до викладу об'єктивної сторони постанови серії АА №00021668 указаним пунктом фіксації «WIM 9, 9», відомості про початок роботи якого не оголошувалися, зафіксована автомобіль марки «SCANIA R114», з державним номерним знаком НОМЕР_1 . Однак, усупереч указаних відомостей, на фото, на передній решітці автомобіля, що нібито зафіксований пунктом «WIM 9, 9», наявне зображення автомобіля із написом «SCANIA 114G 380» та відсутні написи, які дали можливість ідентифікувати автомобіль як такий, що у назві містить комерційний опис «R114», що вказує на наявність сумнівів щодо фіксації саме автомобіля, який належить позивачу 08 серпня 2024 року нібито у м. Сміла Черкаської області.
Отже, у зв'язку із наведеним на час винесення оскаржуваної постанови у старшого державного інспектора Головні Т.С. у розпорядженні були відсутні достатні докази для прийняття рішення про винуватість ОСОБА_1 , а оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст.283 КУпАП через неповноту та недостатність відображення у ній даних, які повинні у ній вказуватися.
На переконання позивача, посилання на порушення п.22.5 ПДР, як на нормативно-правовий акт, яким врегульовані відносини щодо руху її автомобіля дорогами України, не є релевантним через наявність спеціального нормативно-правового акту, яким врегульовано рух транспортних засобів, у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових (понад 18 тон, а саме 19,5 тон) параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом ПДР.
За вказаних обставин, вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, що їй інкримінований.
Крім того, за змістом оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п.22.5 ПДР України. Однак, відповідно до свідоцтва про народження від 30 жовтня 2024 року серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 народила доньку ОСОБА_3 . Чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_4 виконує обов'язки із захисту Батьківщини та учасником бойових дій та ветераном війни. Станом на серпень 2024 року позивач перебувала на 7 місяці вагітності та за станом здоров'я не могла контролювати належним чином використання транспортного засобу, належного їй, що також, на думку сторони позивача, указує на відсутність вини в її діях на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП, за тим викладом об'єктивної сторони, який наведено у оскаржуваній постанові.
З врахуванням вищевикладеного, позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сухомудренко Б.В., звернулася до суду з даним позовом.
Крім того, 18 листопада 2024 року, після подання позивачем ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сухомудренко Б.В., вищевказаної позовної заяви, на адресу суду, через підсистему «Електронний суд», надійшла заява позивача ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сухомудренко Б.В., про поновлення процесуального строку, в якій позивач просить поновити пропущений з поважних причин Заікою А.А. строк на звернення до суду з адміністративним позовом щодо оскарження дій старшого державного інспектора відділу впровадження системи автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспортні Департаменту державного нагляду (контролю) та безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Головні Т.С. під час розгляду справи та прийняття постанови про адміністративне правопорушення серії АА №00021668 та щодо скасування постанови серії АА №00021668 від 21 серпня 2024 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, якою до адміністративної відповідальності притягнуто ОСОБА_1 за ч.2 ст.132-1 КУпАП.
Заяву обґрунтовує тим, що позивач не відмовлялася від отримання оскаржуваної постанови. Стверджує, що оператором поштового зв'язку їй поштове відправлення із оскаржуваною постановою не направлялося і вона не відмовлялася його отримати. Повідомлення про наявність поштового відправлення також не надходило на адресу ОСОБА_1 . У зв'язку із перебування у стані вагітності та у зв'язку з тим, що чоловік позивача перебуває в зоні бойових дій, у період з квітня 2024 року вона не проживає за адресою, що указана у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності, адже змушена була переїхати до батьків і наразі проживає за адресою: АДРЕСА_2 . До того ж, факт відмови від поштового відправлення спростовується наявними документами, а саме свідоцтвом про народження дитини, а також випискою з медичної карти стаціонарного хворого, відповідно до яких станом на час розгляду справи та можливого надходження поштового відправлення на адресу ОСОБА_1 , вона, через вагітність та захворювання, не могла отримувати їх, адже постійно перебувала вдома за місцем проживання батьків та 16 вересня 2024 року взагалі була госпіталізована до лікарні. Про наявність оскаржуваної постанови позивач дізналася 06 листопада 2024 року, коли було накладено арешт на її рахунки, та це відвідала ДВС для ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. У зв'язку з наведеним, ОСОБА_1 з поважних причин пропустила строк оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення та позов подає на протязі 10 днів з часу, коли дізналася про існування оскаржуваної постанови.
Ухвалою судді від 19 листопада 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за вищевказаним позовом, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідачам встановлено строк для подачі до суду відзиву на позовну заяву та заперечень на відповідь на відзив, а позивач - для подання до суду відповіді на відзив.
03 грудня 2024 року, через підсистему «Електронний суд», на адресу суду надійшов відзив представника відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті Мельничук І.В. на позовну заяву, в якому вказує про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог. Так, відповідно до оскаржуваної постанови встановлено, що 08 серпня 2024 року о 14 годині 03 хвилини, за адресою Н-01, км 198+300, Черкаська обл., автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб SCANIA R114, д.н.з. НОМЕР_1 , відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перебуванням нормативних параметрів зазначених п.22.5 ПДР: перевищення загальної маси транспортного засобу на 10.25% (1.845 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 18 тон, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.132-1 КУпАП. Вказане правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою комплексного технічного засобу марки WIM 9.9, свідоцтво про повірку 35-02/1291, 1292; 23-21/000214, 000215 дійсні до 26 вересня 2024 року. За вказане правопорушення позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень 00 копійок. Оскаржувана постанова направлена 22 серпня 2024 року Заіці А.А. за адресою її реєстрації, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів: Черкаська область, м. Сміла, вул. Незалежності, 88, кв.74.
Під час опрацювання наданих системою матеріалів інформаційного файлу щодо виявленої події порушення в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення посадовою особою Укртрансбезпеки від ЄДРТЗ було отримано інформацію про особу суб'єкта відповідальності, відповідно до ст.14-3 КУпАП, а саме власника транспортного засобу, за яким зареєстрований транспортний засіб SCANIA R114, д.н.з. НОМЕР_1 , - ОСОБА_1 , позивач по справі.
Оскаржувана постанова 22 серпня 2024 року направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №0600283678323 на поштову адресу позивача, що була отримана з інформаційної системи від уповноважених органів та міститься в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, та вказується позивачем у позовній заяві, як адреса за якою вона зареєстрована. Вказане поштове відправлення було повернуто на адресу відповідача 10 вересня 2024 року через невручення адресату за закінченням встановленого терміну зберігання. За таких обставин, відповідачем в повній мірі дотримано вимоги встановленого порушення повідомлення позивача про винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відповідально до абз.10 п.8 Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27 вересня 2021 року №512, а тому оскаржувана постанова від 21 серпня 2024 року набрала законної сили. Оскільки оскаржувана постанова набрала законної сили, штраф за нею не було сплачено у визначений законом строк, а інформація щодо її оскарження до Укртрансбезпеки не надходила, керуючись вимогами ст.308 КУпАП, вказану постанову було подано для примусового виконання до державної виконавчої служби.
За матеріалами справи вбачається, що під час винесення оскаржуваної постанови уповноважена посадова особа відповідача використала відомості про місце проживання позивача, що містилися у ЄДРТЗ, а відтак діяла у порядку та у спосіб, передбачений законом. Законом не передбачено обов'язку уповноваженої особи перевіряти чи ставити під сумнів належність відомостей, що мітяться в ЄДРТЗ.
У позовній заяві позивач не заперечує сам факт, що вона, як відповідальна особа, допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених п.22.5 ПДР, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.132-1 КУпАП. Так, відповідно до пп. «б» п.22.5 ПДР, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси для комбінованих транспортних засобів, зокрема фактичної маси для двовісного автомобіля - 18 тон.
Твердження позивача про невідповідність фактичних зафіксованих параметрів транспортного засобу, які відображені в оскаржуваній постанові та встановленого в ній правопорушення її математичним обрахункам спростовується формулою, яка наведена в оскаржуваній постанові. Перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу, визначених п.22.5 ПДР України, було встановлено із врахуванням допустимої похибки вагового комплексу. Відсоткове та натуральне значення перевищення максимально допустимої маси транспортних засобів отримується з врахуванням допустимої похибки вимірювання вагового комплексу, яка складає до 10% щодо визначення загальної маси транспортного засобу та 16% щодо навантаження на осі. Відповідно до оскаржуваної постанови, встановлено, що кількість вісей - 2 шт; спарені колеса - 2 вісь; відстануть між вісями 1-2 - 3700 мм; навантаження на вісь 1 - 7900 кг; 2 - 14150 кг; загальна маса - 22050 кг, висота - 3.24 м; ширина - 2.8 м; довжина - 6.73 м. Згідно формули зроблено розрахунки та встановлено перевищення нормативних параметрів п.22.5 ПДР України, перевищення загальної маси транспортного засобу на 10.25% (1.845 тон).
Таким чином, оскаржувана постанова відповідає усім відповідає критеріям та містить усю необхідну інформацію, передбачену КУпАП та пунктом 17 Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року №1174, а отже зміст оскаржуваної постанови відображає ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП.
Низка відомостей, які обов'язково опрацьовуються під час винесення постанови про адміністративне правопорушення стосуються особи, за якою зареєстровано транспортний засіб. Внесенню до ЄДРТЗ підлягають лише власники транспортних засобів (фізичні та юридичні особи) або належні користувачі транспортних засобів, які несуть відповідальність, згідно ст.14-3 КУпАП, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП, лише у випадку такого їх внесення до ЄДРТЗ. Невнесення відомостей до ЄДРТЗ щодо належного користувача транспортного засобу, незалежно від підстав такого невнесення викликає автоматичне визначення відповідальною особою за вчинення адміністративних правопорушень саме особу, за якою зареєстрований транспортний засіб (позивача) або є керівника юридичної особи, за якою він зареєстрований. На момент винесення оскаржуваної постанови відомості про належного користувача транспортного засобу SCANIA R114, д.н.з. НОМЕР_1 , у розумінні Порядку внесення відомостей про належного користувача, в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів були відсутні, у зв'язку з чим до адміністративної відповідальності за порушення ч.2 ст.132-1 КУпАП, притягнуто ОСОБА_1 .
Технічні засоби фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі відповідають вимогам встановленим чинним законодавством України, що підтверджується копіями відповідних сертифікатів.
В оскаржуваній постанові вказана інформація про технічний засіб, яким в автоматичному режимі зафіксовано правопорушення. У графі серія, номер свідоцтва про повірку технічного засобу та строк його дії свідоцтва зазначені через дефіс. Також, у кожному свідоцтві про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки зазначена інформація про місце розташування даного автоматичного комплексу.
Таким чином, дії відповідача під час формування оскаржуваної постанови є законними та такими, що відповідають вимогам ст.19 Конституції України.
З врахуванням викладеного, представник відповідача просив: прийняти відзив на позовну заяву та врахувати викладені у ньому доводи під час розгляду справи по суті; відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
До вказаного відзиву представником відповідача додано письмові докази, на які посилається у відзиві на позовну заяву як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог.
Відповідач старший державний інспектор відділу впровадження системи автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) Головня Т.С. відзиву на позовну заяву на адресу суду не направила.
10 грудня 2024 року, через підсистему «Електронний суд», на адресу суду надійшла відповідь позивача ОСОБА_1 , в інтересах якої дії адвокат Сухомуденко Б.В., на відзив, в якому останній зазначає, що відзив підписаний Мельничук І.В., яка про себе навела відомості як про представника відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті, однак до відзиву не долучила копій документів, які б підтверджували її повноваження на участь у справі, а долучена до відзиву виписка із ЄДРПОУ, містить обмеження щодо обсягу дій, які має право вчиняти Мельничук І.В. Зокрема у виписці зазначено, що Мельничук І.В. діє виключно в судах з правом подання позову, посвідчення копій документів, при цьому підписання та подання інших заяв по суті до повноважень Мельничук І.В. не входить. Підписант відзиву від імені відповідача до відзиву електронну та на паперовому носії довіреність, статут, положення про відділ, наказ про призначення, посадову інструкцію, ордер, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю не додала. Документи, які підтверджують коло посадових обов'язків та, взагалі, відомості про працевлаштування у відповідача підписантом до відзиву не надано. Також не надано доказів відправки відзиву іншим учасникам. За таких обставин, на думку сторони позивача, відзив та докази у справі подано не уповноваженою особою без підтвердження кола повноважень на представництво (само представництво), що позбавляє суд можливості врахувати доводи, наведені в ньому.
Крім того вказує, що вивченням змісту поданого відзиву з'ясовано, що у ньому не наведені достатні та переконливі спростування доводів позивача щодо необ'єктивного розгляду справи та відсутності у державного інспектора на час її розгляду необхідного переліку доказів для прийняття законного рішення у справі, щодо невиконання державним інспектором обов'язку щодо з'ясування обставин справи, а також інших доводів. Представник не лише не спростувала суперечності у доказах, які свідчать про протиправність дій, пов'язаних із винесенням оскаржуваної постанови, а й навпаки доданими доказами створила ще більше сумнівів, які мають тлумачитися на користь ОСОБА_1 . Так, у відзиві наявне посилання на положення Порядку №1174, та указання на те, що саме система забезпечує автоматизоване формування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Більше того, процес системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, що включає формування системою проекту постанови про адміністративні правопорушення, як наслідок - автоматизоване формування постанови, доступ до чого є абсолютно обмеженим та вносити, коригувати зміст такої постанови є неможливим. Також, подаючи відзив, представник відзначила, що справа про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі розглядаються відповідно до вимог розділу ІІ Інструкції з оформлення уповноваженими особами Державної служби України на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі. Ні порядок 1174, ні Інструкція №512, не містить указань на те, який же саме порядок розгляду справи може свідчити про його об'єктивність. Таким чином, при розгляді справи в силу вимог ст.19 Конституції України, положень ст.280 КУпАП, державний інспектор не був позбавлений обов'язків щодо повного з'ясування обставин справи. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, використовуючи свої повноваження, повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростувати свідчення позивача. Натомість до суду не надано жодного доказу, який би належним чином спростовував доводи позовної заяви та докази, що долучені до неї.
Розбіжності щодо назви технічного засобу фіксації наявні і в документах, що долучені до відзиву, в яких такий засіб іменується або ж «WIM09» або «WIM9» та відрізняється від назви засобу, що вказаний у постанові «WIM 9.9». Однак, державний інспектор не звернула уваги на вказані факти та вирішила притягнути ОСОБА_1 до відповідальності. За таких обставин, наявно достатньо сумнівів щодо автоматичного формування постанови відносно ОСОБА_1 , адже в наявних у справі медіа файлах та постанові указані різні назви засобу автоматичної фіксації правопорушень у сфері автомобільного транспорту. При цьому, представник відповідача пояснень указаним фактам у відзиві не надає.
Зазначає, що у відзиві представник відповідача вказує на факт не заперечення суб'єкта відповідальності, не звертаючи увагу на те, що за ОСОБА_1 зареєстрований транспортний засію, назва якого відрізняється від опису автомобіля, що зафіксований 21 серпня 2024 року у матеріалах Укртрансбезпеки. Доказів факт перебування 21 серпня 2024 року на пункті фіксації правопорушень «WIM 9» саме автомобіля позивачка не надано, що свідчить про сумніви в доведеності винуватості ОСОБА_1 . Наведене, на думку представника позивача, слугує черговим доказом того, що на час винесення оскаржуваної постанови у старшого державного інспектора Головні Т.С. у розпорядженні були відсутні докази для прийняття рішення про винуватість ОСОБА_1 , а оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст.283 КУпАП, через неповноту та недостовірність відображення у ній даних, які повинні у ній вказуватися (реквізити постанови), не зважаючи навіть на автоматичне формування указаної постанови. Не спростовано у відзиві на позовну заяву й факту порушення права ОСОБА_1 бути проінформованою про висунуте їх звинувачення, адже будь-яких доказів вчинення таких дій відповідачами у встановлений спосіб та строк до суду не надано.
Також у відповіді на відзив представник позивача виклав обставини, які є аналогічними обставинам, що викладені у позовній заяві.
За вказаних обставин, представник позивача просив суд: не враховувати при розгляді справи відзив на позовну заяву ОСОБА_1 через відсутність доказів щодо кола повноважень у особи, яка його подала; задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.
27 грудня 2024 року, через підсистему «Електронний суд», від представника Державної служби України з безпеки на транспорті Мельничук І.В. на адресу суду надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначає, що позивач не обґрунтовує протиправність оскаржуваної постанови відсутністю події адміністративного правопорушення, натомість вказує на недоліки в оформленні оскаржуваної постанови. Оскаржувана постанова містить необхідний обсяг інформації, оскільки вимоги до змісту постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, визначені ст.283 КУпАП та Інструкцією з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства інфраструктури України від 27 вересня 2021 року №512. У позовній заяві чи відповіді на відзив не обґрунтовано, яким чином відсутність тих чи інших відомостей в оскаржуваній постанові спростовує факт перевищення позивачем при перевезенні вантажу нормативних параметрів навантаження на осі, що встановлені п.22.5 ПДР.
Вказує, що подія та склад адміністративного правопорушення, які є обов'язковими умовами для притягнення особи до адміністративної відповідальності, належним чином встановлені та відображені в оскаржуваній постанові, а також підтверджуються: 1) фотографіями транспортного засобу та державних номерних знаків, здійсненими у момент фіксації транспортного засобу в момент проїзду через автоматичний пункт; 2) відеозаписом руху транспортного засобу через автоматичний пункт (у разі наявності). Вказані докази також містилися на офіційному веб-сайті Укртрансбезпеки у мережі Інтернет за посиланням у постанові. Таким чином, дані докази можуть бути перевірені на предмет їх належності, об'єктивності та достовірності. Решта інформаційних даних, про відсутність яких наголосив представник позивача, не має значення для вставлення події правопорушення.
Інформація про транспортний засіб, про відповідальну особу, що допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених п.22.5 ПДР України та адресу її проживання надається в автоматичному режимі від Сервісного центру МВС України.
Наявність відомостей щодо особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є офіційним та достатнім підтвердженням того, що юридична особа діє в суді через певну особу на засадах самопредставницта (з урахуванням відповідних обмежень повноважень, якщо такі є).
За вказаних обставин, представник відповідача просила суд: прийняти пояснення Укртрансбезпеки (з урахуванням відповіді на відзив) та врахувати викладені в ньому доводи під час розгляду справи по суті; відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.53 КАС України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев'ятою статті 266 цього Кодексу.
Згідно ч.3 ст.53 КАС України, юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
Відповідно до ч.8 ст.59 КАС України, у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.
Згідно ч.1 ст.60 КАС України, представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.
Відповідно до п.13 ч.2 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв'язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.
До відзиву відповідача Департаменту служби України з безпеки на транспортні на позовну заяву, який подано його представником Мельничук І.В., додано копію Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Державної служби України з безпеки на транспорті, яка сформована 26 листопада 2024 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Васютенко А.М.
Як вбачається з вищевказаної виписки, Мельничук І.В. наділена повноваженнями вчиняти дії від імені юридичної особи, якою є Державна служба України з безпеки на транспорті, у тому числі підписувати договори тощо (діє виключно в судах України без окремого доручення керівника з правом подання позову, посвідчення копій документів, без прав відмови, зміни, відкликання, визнання позову, відмови від апеляційних, касаційних скарг, укладення мирової угоди)- представник.
Суд звертає увагу, що у вищевказаних повноваженнях представника відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті Мельничук І.В. відсутні обмеження щодо подання останньою від імені Державної служби України з безпеки на транспорті до суду відзиву на позовну заяву, в якому заперечується задоволення позовних вимог.
Верховний Суд у постановах від 22 липня 2021 року у справі №280/6557/20, від 09 вересня 2021 року у справі №200/11717/20-а дійшов висновку, що дія статті 59 КАС України не поширюється на випадки самопредставництва юридичної особи. Інші норми вказаного Кодексу також не вимагають додавання, зокрема до апеляційної скарги, заяви, документів, що підтверджують повноваження відповідного керівника чи іншої особи у випадку самопредставництва юридичної особи.
Також, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постановах від 16 вересня 2021 року у справі №280/8728/20, від 28 квітня 2022 року у справі №160/9003/21, від 04 серпня 2022 року у справі №640/12628/21 зазначив, що витяг з державного реєстру, в якому зазначені відомості про особу, яка підписала процесуальний документ (позовну заяву та/або апеляційну скаргу), як таку, яка може вчиняти дії від імені суб'єкта владних повноважень в порядку самопредставництва, є належним і достатнім доказом підтвердження таких повноважень.
З врахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги, що згідно з Випискою Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Державної служби України з безпеки на транспорті, яка сформована 26 листопада 2024 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Васютенко А.М., особа, яка підписала відзив на позовну заяву, а саме Мельничук І.В., має повноваження вчиняти дії від імені суб'єкта владних повноважень в порядку само представництва, а саме від імені відповідача Державної служби України з безпеки на транспортні, суд приходить висновку, що такі відомості на підтвердження повноважень представника відповідача Державної служби України з безпеки на транспортні - Мельничук І.В. є достатнім та належним доказом, у зв'язку з чим підстави для неврахування відзиву на позовну заяву, який поданий представником відповідача Державної служби України з безпеки на транспортні - Мельничук І.В., та доданих до нього доказів, як на цьому наполягав представник позивача у відповіді на відзив, відсутні.
Згідно ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 262 КАС України не надходило.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, врахувавши доводи сторін, які викладені у заявах по суті справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, приходить до наступного.
Відповідно до ч.2 ст.286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
У заяві про поновлення процесуального строку, позивач вказує, що про наявність оскаржуваної постанови дізналася 06 листопада 2024 року, коли було накладено арешт на її рахунки, та вона відвідала ДВС для ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Стверджує, що не відмовлялася від отримання оскаржуваної постанови, а також, що оператором поштового зв'язку їй поштове відправлення із оскаржуваною постановою не направлялося і вона не відмовлялася його отримати. Повідомлення про наявність поштового відправлення також не надходило на адресу ОСОБА_1 .
Як вбачається з відзиву представника відповідача на позовну заяву, оскаржувана постанова 22 серпня 2024 року направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №0600283678323 на поштову адресу позивача, що була отримана з інформаційної системи від уповноважених органів та міститься в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, та вказується позивачем у позовній заяві, як адреса за якою вона зареєстрована. Вказане поштове відправлення було повернуто на адресу відповідача 10 вересня 2024 року через невручення адресату за закінченням встановленого терміну зберігання.
В оскаржуваній постанові наявність відомості про направлення на адресу позивача ОСОБА_1 копії постановити з повідомленням про вручення поштового відправлення з трекінг-номером 0600283678323, при цьому відомості про вручення або невручення даного відправлення у матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч.7 ст.279-5 КУпАП, у разі невручення постанови адресату за зазначеною в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або Єдиному державному демографічному реєстрі адресою днем отримання постанови вважається день повернення поштового відправлення з позначкою про невручення до органу (підрозділу), уповноважена посадова особа якого винесла відповідну постанову.
30 жовтня 2024 року за вихідним №12360/3.1.2/14-24 Державна служба України на транспорті направила на адресу Відділ державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) для примусового виконання оскаржувану постанову.
Постановою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пиндиком С.В., за результатами розгляду заяви стягувача, яким є Державна служба України з безпеки на транспорті, про примусове виконання оскаржуваної постанови, 06 листопада 2024 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №76478671.
За вказаних обставин, приймаючи до уваги, що представником не заперечується факт отримання позивачем ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови 06 листопада 2024 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, відкритого на підставі оскаржуваної постанови, та враховуючи, що дана позовна заява подана до суду 18 листопада 2024 року, тобто, з урахуванням положень, визначених ст.120 КАС України, протягом десяти днів з дня отримання оскаржуваної постанови 06 листопада 2024 року, суд приходить до висновку, що позивачем ОСОБА_1 строк звернення до суду з даною позовною заявою, пропущено з поважних причин, внаслідок чого такий строк, за заявою сторони позивача, підлягає поновленню.
Згідно ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до ч.4 ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт» реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
На виконання вимог абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №442 від 10 вересня 2014 року «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).
Відповідно до п.1 Положення, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Укртрансбезпека у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства (п.3 Положення).
Згідно п.п.1 п.4 Положення, основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті.
За приписами п.5 Положення, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: 2) здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; 15) здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю; 29) у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.
Згідно п.7 Положення, Укртрансбезпека для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема: використовувати у своїй діяльності транспортні засоби, спеціалізовані та засоби вимірювальної техніки; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред'являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі.
Частиною 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмірі плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
У силу п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізником Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22,5 Правил дорожнього руху України, на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Відповідно до пп.4 п.2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879 (далі - Порядок №879), габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідальності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрами і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Відповідно до п. 3 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.
Отже, положеннями чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати від 12 лютого 2020 року у справі №917/210/19.
Так, згідно ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
За приписами п.1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно п. 22.5 ПДР України, рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Відповідно до ч.2 ст.131-2 КУпАП, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Згідно ч.1 ст.14-3 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ч.7 ст.258 КУпАП, у разі виявлення адміністративного правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, правопорушення, передбаченого статтею 132-2 цього Кодексу, та/або порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису), протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом п'ятнадцяти днів з дня винесення такої постанови, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 279-1 цього Кодексу.
Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року №1174 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 червня 2021 року №623).
Пунктом 4 Порядку №1174, визначено основні функції системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, серед яких: створення метаданих, інформаційних файлів та їх передача телекомунікаційними мережами до інформаційно-телекомунікаційної системи для подальшого оброблення і зберігання; перевірка цілісності та достовірності, а також надійне зберігання інформаційних файлів та метаданих, отриманих від автоматичних пунктів; автоматизоване формування проекту постанови про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті (далі-правопорушення), зафіксовані в автоматичному режимі за допомогою автоматичних пунктів, відповідно до законодавства; забезпечення послідовності дій уповноваженої посадової особи Укртрансбезпеки щодо розгляду справ про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі.
Фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку (пункт 7 Порядку №1174), такий автоматичний пункт може забезпечувати вимірювання загальної маси транспортного засобу відповідно до пункту 12 Порядку № 1174.
Надалі інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих, які містять інформацію про засоби вимірювальної техніки, місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати), найменування автомобільної дороги, дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу, повну масу транспортного засобу, ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на вісі); фотографії транспортного засобу, відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності). Це передбачено пунктами 14, 15 Порядку № 1174.
Згідно пункту 10 Порядку №1174, під час передачі інформаційних файлів та метаданих проводиться їх автоматизована перевірка в інформаційно-телекомунікаційній системі на цілісність та походження даних.
У подальшому посадові особи Укртрансбезпеки, які уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, як це зазначено у пункті 16 Порядку №1174.
При цьому, системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі забезпечує автоматизоване формування проекту постанови про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі за допомогою автоматичних пунктів, які є технічними засобами, що здатні в автоматичному режимі вимірювати загальну масу транспортного засобу, вимірювати навантаження тощо.
У відповідності до п.17 Порядку №1174, у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.
Судом встановлено, що старший державний інспектор відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Головня Т.С., за результатами розгляду відомостей з матеріалів інформаційного файлу, створеного системою за допомогою технічних засобів WIM 9, 9, 21 серпня 2024 року винесено постанову серії АА №00021668 про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, яка і оскаржується позивачем ОСОБА_1 .
Як вбачається з вищевказаної оскаржуваної постанови, старшим державним інспектором встановлено, що 08 серпня 2024 року о 14 годині 03 хвилини за адресою Н-01, км 198+300, Черкаська область, автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб SCANIA R114, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , - відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України, перевищення загальної маси транспортного засобу на 10.25% (1.845 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 18 тон, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.132-1 КУпАП.
Оскаржуваною постановою вирішено притягнути позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень 00 копійок.
У правому верхньому куті оскаржуваної постанови, зазначений орган, яким винесено дану постанову, а саме - Державна служба України з безпеки на транспорті, 39816845, а також ця постанова підписана кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи Державної служби України з безпеки на транспорті Головня Т.С.
Таким чином, твердження позивача Заіки А.А. про те, що із постанови, що оскаржується, посада особи, що її винесла не дозволяє прийти до однозначного висновку про назву органу, в якому вона її обіймає, внаслідок чого особа, яка не обізнана з колом повноважень того чи іншого органу через неповноту відображення указаних відомостей позбавлена права оскаржити прийняте рішення, суперечить відомостям, які викладені в оскаржуваній постанові, у зв'язку з чим не приймаються судом до увагу.
Одночасно, суд звертає увагу, що представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Сухомудренко Б.В., з метою отримання відомостей, на підставі яких була винесена оскаржувана постанова, звернувся з адвокатським записом саме до Державної служби України з безпеки на транспорті, а не до будь-якого іншого органу, одним відповідачем у даній справі представник позивача визначив саме Державну службу України з безпеки на транспорті та у позовній заяві вказує на отримання інформації, яка є підставою для винесення оскаржуваної постанови саме з сайту Державної служби України з безпеки на транспорті, що об'єктивно вказує на обізнаність позивача та її представника про орган, уповноважена особа якого винесла оскаржувану постанову.
При цьому, неповнота відображених у постанові про адміністративне правопорушення відомостей, жодним чином не може позбавити особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, права оскаржити таку постанову, оскільки відповідне право цієї особи закріплено законодавчо у Кодексі України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП, особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Згідно ч.4 ст.279-5 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
При цьому, положеннями ст.279-5 КУпАП «Розгляд справ про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті» не передбачено інформування особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, про існування справи та про висунуті проти неї звинувачення, до винесення за результатами розгляду справи постанови про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті.
За вказаних обставин, на старшого державного інспектора чинним законодавством України не було покладено обов'язку, при розгляді відомостей з матеріалів інформаційного файлу, створеного системою за допомогою технічних засобів WIM 9, 9, та винесення оскаржуваної постанови, проінформувати позивача ОСОБА_1 про початок розгляду таких файлів та висунуте їх звинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, внаслідок чого суд не приймає до уваги доводи позивача ОСОБА_1 про те, що вона не була проінформована про існування справи та про висунуті проти неї звинувачення, а також про позбавлення її можливості захищатися доступними засобами.
У розділі «Інформація про технічний засіб, яким в автоматичному режимі зафіксовано правопорушення» оскаржуваної постанови зазначено: назва технічного засобу, код, тип обладнання, серійний номер - WIM 9, 9; серія, номер свідоцтва про повірку технічного засобу та строк його дії - 35-02/1291, 1292; 23-21/000214, 000215 до 26 вересня 2024 року.
Як вбачається з фотозображень, роздруківка яких здійснена стороною позивача з офіційного сайту Державної служби України з безпеки на транспорті, які додані до позовної заяви та достовірність яких відповідачами не заперечується, фіксація проїзду вантажного автомобіля 08 серпня 2024 року о 14 годині 03 хвилини по автодорозі Н-01 км 198+300 в м. Сміла здійснено за допомогою технічних засобів, які мають позначення як WIM 9 та WIM09.
Згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №35-02/1291, яке видане 16 жовтня 2023 року Державним підприємством «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» та чинне до 10 жовтня 2024 року, Прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі типу - Інформаційно-телекомунікаційна система «ІТС». Автоматизована система зважування ТЗ в русі (WIM). Підсистема вагового контролю ТЗ - Н-01 Київ - Знам'янка, км 198+300 /WIM09/ GPS: 49.225449, 31.834235, смуга 1, зворотній напрямок руху, крайня права. Виробник ТОВ «СЕА ЕЛЕКТРОНІКС Україна». За результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ OIML R 134-1:2010.
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №35-02/1292, яке видане 16 жовтня 2023 року Державним підприємством «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» та чинне до 10 жовтня 2024 року, Прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі типу - Інформаційно-телекомунікаційна система «ІТС». Автоматизована система зважування ТЗ в русі (WIM). Підсистема вагового контролю ТЗ - Н-01 Київ - Знам'янка, км 198+300 /WIM09/ GPS: 49.225449, 31.834235, смуга 2, прямий напрямок руху, крайня права. Виробник ТОВ «СЕА ЕЛЕКТРОНІКС Україна». За результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ OIML R 134-1:2010.
Згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №23-21/000214, яке видане 05 жовтня 2023 року Державним підприємством «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» та чинне до 26 вересня 2024 року, Координаційний засіб вимірювання «Інформаційно-телекомунікаційна система (ІТС) «Автоматизована система зважування ТЗ в русі (WIM)». Підсистема габаритного контролю транспортних засобів - Зав. № Н-01 Київ - Знам'янка, км 198+300 /WIM9/ GPS: 49.225449, 31.834235, смуга 1, зворотного напрямку руху. Виробник ТОВ «СЕА Електронікс Україна». За результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року №163, додаток 11.
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №23-21/000215, яке видане 05 жовтня 2023 року Державним підприємством «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» та чинне до 26 вересня 2024 року, Координаційний засіб вимірювання «Інформаційно-телекомунікаційна система (ІТС) «Автоматизована система зважування ТЗ в русі (WIM)». Підсистема габаритного контролю транспортних засобів - Зав. № Н-01 Київ - Знам'янка, км 198+300 /WIM9/ GPS: 49.225449, 31.834235, смуга 2, прямого напрямку руху. Виробник ТОВ «СЕА Електронікс Україна». За результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року №163, додаток 11.
Враховуючи відомості, які викладені у розділі «Інформація про технічний засіб, яким в автоматичному режимі зафіксовано правопорушення» оскаржуваної постанови, а саме назва технічного засобу, код, тип обладнання, серійний номер - WIM 9, 9; серія, номер свідоцтва про повірку технічного засобу та строк його дії - 35-02/1291, 1292; 23-21/000214, 000215 до 26 вересня 2024 року, та відомості, які викладені у вищевказаних свідоцтвах про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №35-02/1291, 35-02/1292, 23-21/000214, 23-21/000215, а також приймаючи до уваги, що в оскаржуваній постанові запис цифр 9 та 9 технічного засобу, яким в автоматичному режимі зафіксовано правопорушення, а саме - WIM, здійснено через кому, і те, що проект постанови про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі за допомогою автоматичних пунктів, які є технічними засобами, що здатні в автоматичному режимі вимірювати загальну масу транспортного засобу, вимірювати навантаження тощо, формується автоматично системою фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, суд приходить до висновку, що технічний засіб, яким в автоматичному режимі зафіксовано правопорушення, обставини якого викладені в оскаржуваній постанови, що відображений у самій оскаржуваній постанові та яким виконано фіксацію правопорушення, що відображений на фотозображеннях, роздруківка яких здійснена стороною позивача з офіційного сайту Державної служби України з безпеки на транспорті, які додані до позовної заяви, є одним і тим самим технічним засобом, а саме - WIM 9, подвоєння цифри 9 в якому відбулося внаслідок використання при фотофіксації правопорушення за допомогою двох підсистем контролю транспортних засобів, а саме - вагового та габаритного.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, а саме з роздруківки з інтернет сайту Державної служби України з безпеки на транспорті, яка додана стороною позивача до позовної заяви, про початок роботи автоматичного пункту фіксації правопорушень, що розташований на автодорозі Н-01 в Черкаській області, на якому встановлено технічний засіб WIM 9, було оголошено до обставин вчинення адміністративного правопорушення, які викладені в оскаржуваній постанові.
За вказаних обставин, посилання сторони позивача на те, що що у постанові по справі про адміністративне правопорушення, яка оскаржується, а також в матеріалах, що до неї додані, міститься назва технічного засобу, яка відрізняється від його ж назви у фотозображеннях, що ставить під сумнів повноту, достовірність, належність та допустимість доказів, на яких грунтується оскаржувана постанова, адже назва технічного засобу фіксації порушення не відповідає його ж назві у оголошенні про початок роботи пункту фіксації, а також відомостям про назву указанного засобу на фотозображеннях, суд не приймає до уваги.
Крім того, сторона позивача стверджує, що обставини, викладені у постанові не відповідають дійсним обставинам, які відображені в додатках до постанови на сайті Укртрансбезпеки, зокрема відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, позивач ОСОБА_1 є власницею автомобіля марки «SCANIA R114». Відповідно до викладу об'єктивної сторони постанови серії АА №00021668 указаним пунктом фіксації «WIM 9, 9», відомості про початок роботи якого не оголошувалися, зафіксована автомобіль марки «SCANIA R114», з державним номерним знаком НОМЕР_1 . Однак, усупереч указаних відомостей, на фото, на передній решітці автомобіля, що нібито зафіксований пунктом «WIM 9, 9», наявне зображення автомобіля із написом «SCANIA 114G 380» та відсутні написи, які дали можливість ідентифікувати автомобіль як такий, що у назві містить комерційний опис «R114», що вказує на наявність сумнівів щодо фіксації саме автомобіля, який належить позивачу 08 серпня 2024 року нібито у м. Сміла Черкаської області.
Однак, суд звертає увагу, що викладаючи вищевказане твердження, сторона позивача безпідставно не врахувала, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , яке видане ТСЦ 7144, ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 , з 09 липня 2024 року є власником транспортного засобу марки SCANIA, комерційний опис R114, колір білий, особливі відмітки - спеціалізований вантажний самоскид переобладнаний в 2024 році, встановлено самоскидний кузов одиничного виготовлення та обладнання КАМАЗ-5511, висота бортів - 1600 мм, який має державний номерний знак НОМЕР_1 .
Таким чином, державний номерний знак вантажного автомобіля SCANIA, комерційний опис R114, який зазначений в оскаржуваній постанові, а також державний номерний знак вантажного автомобіля, який зафіксований на фотознімках, що здійснені за допомогою технічного засобу автоматизованого пункту фіксації правопорушень, та додані до позовної заяви, що з передньої частини має написи ««SCANIA», «114G», «380», є держаним номерним знаком вантажного автомобіля SCANIA, комерційний опис R114, який на праві власності належить позивачу ОСОБА_1 .
При цьому, стороною позивача не наведено норм чинного законодавства України, якими передбачено ідентифікацію транспортного засобу на підставі нанесених на його зовнішніх частинах написів, а також не надано доказів, зокрема фотозображень автомобіля, який належить позивачу ОСОБА_1 та має державний номерний знак НОМЕР_1 , з яких би можливо було встановити відмінність зовнішнього вигляду передньої частини транспортного засобу, який зафіксований на фотознімках, що здійснені за допомогою технічного засобу автоматизованого пункту фіксації правопорушень, та додані до позовної заяви, від зовнішнього вигляду передньої частини автомобіля, який належить позивачу ОСОБА_1 та має державний номерний знак НОМЕР_1 .
Крім того, відповідно до п.п. 5, 6 Інструкції № 512 зафіксовані в автоматичному режимі, на першому етапі (рівні) за результатами опрацювання матеріалів інформаційного файлу уповноважена посадова особа:
1) за наявності відомостей у справі про адміністративне правопорушення стосовно осіб, зазначених у частинах першій та другій статті 14-3 КУпАП, щодо відповідності символів номерного знака зафіксованого транспортного засобу, наявності та повноти інформації про зафіксований транспортний засіб та відповідальну особу або особу, яка ввезла такий транспортний засіб на територію України, відсутності інформації про протиправне використання зафіксованого транспортного засобу або його номерних знаків іншими особами та відсутності обставин, що виключають адміністративну відповідальність особи, виносить із використанням засобів системи постанову, зміст якої відповідає вимогам статті 283 КУпАП, з підтвердженням прийнятого рішення шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки;
2) у разі потреби додаткової перевірки фактичних даних учинення адміністративного правопорушення, відсутності достовірної та/або повної інформації щодо зафіксованого транспортного засобу, особи, яка притягається до відповідальності, постанову не виносить, а матеріали адміністративної справи невідкладно передає з використанням засобів системи на другий етап (рівень) іншій уповноваженій посадовій особі із зазначенням підстав передання для продовження їх розгляду шляхом детального опрацювання та уточнення наявних матеріалів інформаційного файлу, іншої інформації стосовно транспортного засобу та особи, яка притягається до відповідальності, отриманої із системи, з подальшим прийняттям відповідного рішення;
3) невідкладно передає з використанням засобів системи в автоматизовному режимі таку інформацію до відповідної функціональної підсистеми єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України (далі - ФП ЄІС МВС). При цьому постанова не виноситься.
На другому етапі (рівні) уповноважена посадова особа опрацьовує не пізніше 2-х місяців з дня вчинення правопорушення, передані на розгляд з першого етапу (рівня) матеріали інформаційного файлу, аналізує їх та у разі потреби уточнює необхідні відомості для прийняття рішення у справі шляхом отримання інформації відповідно до законодавства та за результатами опрацювання:
1) у разі наявності у матеріалах інформаційного файлу відомостей про вчинення адміністративного правопорушення, відсутності в матеріалах інформаційного файлу даних про протиправне використання зафіксованого транспортного засобу або його номерних знаків іншими особами, відсутності обставин, визначених статтею 247 КУпАП, з використанням засобів системи виносить адміністративну постанову, зміст якої відповідає вимогам статті 283 КУпАП, з накладенням кваліфікованого електронного підпису;
2) за наявності хоча б однієї з обставин, визначених статтею 247 КУпАП, закриває провадження у справі без винесення постанови з унесенням відповідної інформації до системи та накладенням кваліфікованого електронного підпису;
3) у разі отримання відомостей про протиправне використання зафіксованого транспортного засобу або його номерних знаків іншими особами невідкладно передає в автоматизованому режимі таку інформацію до ФП ЄІС МВС з метою інформування відповідних органів (підрозділів) Національної поліції України для прийняття рішення згідно із законодавством. При цьому постанова не виноситься.
Враховуючи, що старшим державним інспектором, за результатами розгляду відомостей з матеріалів інформаційного файлу, створенного за допомогою технічних засобів WIM 9, 9, винесена саме оскаржувана постанова, суд приходить до висновку, що під час розгляду таких матеріалів старшим державним інспектором не встановлено відомостей про протиправне використання зафіксованого транспортного засобу або його номерних знаків іншими особами.
Про протиправне використання транспортного засобу, який належить позивачу ОСОБА_1 та має державний номерний знак НОМЕР_1 , або його номерних знаків іншими особами, сторона позивача суд не повідомляє та звернення з приводу даних фактів до компетентних органів, як доказів, до справи не додає.
Сам по собі факт відсутності на зовнішніх частинах транспортного засобу, який належить позивачу ОСОБА_1 та має державний номерний знак НОМЕР_1 , відомостей, які, за твердженням сторони позивача, дозволяють його віднести до комерційного опису «R114», та наявність на таких частинах відомостей, які не спростовують віднесення даного транспортного засобу до комерційного опису «R114», натомість вказують на будь-які інші характеристики транспортного засобу, жодним чином не впливає на ідентифікацію транспортного засобу, яка, у даному випадку, здійснена старшим державним інспектором за допомогою державного номерного знаку, який розміщений на передній зовнішній частині транспортного засобу та зафіксований за допомогою технічних засобів WIM 9, 9.
У розділі «Результати автоматичної фіксації траснспортного засобу в момент учинення адміністративного правопорушення» оскаржуваної постанови зазначено: вимірювання з урахуванням похибки вагові або габаритні параметри транспортного засобу - загальна маса - 19845 кг; фактичні зафіксовані параметри ТЗ: кількість вісей - 2 шт, спарені колеса - 2 вісь, відстань між вісями 1-2 - 3700 мм, навантаження на вісь 1 - 7900 кг, 2 - 14150 кг, загальна масса - 22050 кг, висота - 3,24 м, ширина - 2,8 м, довжина - 6,73 м, а також наявне фотозображення, на якому зафіксований транспортний засіб, який належить позивачу ОСОБА_1 та має державний номерний знак НОМЕР_1 .
Суд звертає увагу, що вищевказані результати автоматичної фіксації траснспортного засобу в момент учинення адміністративного правопорушення, які викладені в оскаржуваній постанові, а так само перевищення загальної маси транспортного засобу, який належить позивачу ОСОБА_1 та має державний номерний знак НОМЕР_1 , на 10.25% (1.845 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 18 тон, що мало місце 08 серпня 2024 року о 14 годині 03 хвилин за адресою Н-01, км 198+300 Черкаська область, стороною позивача не заперечуються та викладені в оскаржуваній постанові обставини вчинення адміністративного правопорушення у повній мірі підтверджуються матеріалами справи.
З врахуванням викладеного, доводи сторони позивача про те, що на час винесення оскаржуваної постанови у старшого державного інспектора Головні Т.С. у розпорядженні були відсутні достатні докази для прийняття рішення про винуватість ОСОБА_1 , а оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст.283 КУпАП через неповноту та недостатність відображення у ній даних, які повинні у ній вказуватися, не знайшли свого об'єктивного підтвердження під час судового розгляду, внаслідок чого не приймаються судом до уваги.
Також не заслуговують на увагу посилання сторони позивача на нерелевантність п.22.5 ПДР України, як нормативно-правового акту, яким врегульовані відносини щодо руху автомобіля позивача дорогами України, через наявність спеціального нормативно-правового акту, яким врегульовано рух транспортного засобу, оскільки саме ПДР України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, а інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил, та саме п.22.5 ПДР України врегульовано питання допуску до руху транспортних засобів та їх составів з урахуванням їх параметрів.
Крім того, сторона позивача, стоверджуючи, що прийнявши за основу розрахунку одиницю 18 тон як допустиму вагу транспортного засобу, визначену у п.22.5 ПДР України, старший державний інспектор не врахувала, що автомобіль, який зареєстрований на ОСОБА_1 , має повну масу 19500 кг, жодним чином не обгрунтувала, яким чином повна маса її транспортного засобу, якою є максимально допустима вага транспортного засобу з повним навантаженням, мала б бути врахована старшим державним інспектором та яким чином її неврахування вплинуло на прийняття останнім оскаржуваної постанови.
При цьому, враховуючи, що транспортний засіб марки SCANIA, комерційний опис R114, д.н.з. НОМЕР_1 , належить саме позивачу ОСОБА_1 , та приймаючи до увагу відсутність дозкаів щодо внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про належного користувача вказаним транспортним засобом, суд приходить до висновку, що саме позивач ОСОБА_1 є суб'єктом відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.132-1 КУпАП, обставини якого викладені в оскаржуваній постанові.
Також доводи сторони позивача про те, що станом на серпень 2024 року позивач перебувала на 7 місяці вагітності та за станом здоров'я не могла контролювати належним чином використання транспортного засобу, належного їй, що також, на думку сторони позивача, указує на відсутність вини в її діях на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП, за тим викладом об'єктивної сторони, який наведено у оскаржуваній постанові, суд не приймає до уваги, оскільки транспортний засіб SCANIA, комерційний опис R114, д.н.з. НОМЕР_1 , станом на день вчинення адміністративного прапорушення, не вибув з її законного володіння проти її волі, а у разі відсутності у позивача можливості здійснювати контроль, як власником, за використанням вищевказаного транспортного засобу третіми особи, вона не була позбавлена можливості обмежити його використання, у тому числі третіми особами, до часу, з якого вона могла контролювати використання належного їй транспортного засобу.
Згідно ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законом, вкладені в ній обставини порушення вимог п.22.5 ПДР України, повністю підтверджуються наданими відповідачем доказами та позивач ОСОБА_1 є суб'єктом відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.132-1 КУпАП, обставини якого викладені в оскаржуваній постанові, внаслідок чого оскаржувана постанова є законною, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сухомудренко Б.В., задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, суд не вбачає підстав для покладення понесених позивачем судових витрат на відповідачів.
Керуючись ст.19 Конституції України, ст.19, 132-1, 222, 245, 251, 280, 283 КУпАП, ст.77, 90, 205, 229, 241-246, 255, 286, 288 КАС України, -
вирішив:
Поновити позивачу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сухомудренко Богдан Володимирович, строк на оскарження постанови про адміністративне правопорушення серії АА №00021668 та щодо скасування постанови серії АА №00021668 від 21 серпня 2024 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України.
У задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сухомудренко Богдан Володимирович, до Державної служби України з безпеки на транспорті та старшого державного інспектора відділу впровадження системи автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) Головні Тетяни Сергіївни про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Сторони справи:
Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .
Відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті, адреса: 03150, м. Київ, вул. Фізкультурна, 9, код ЄДРПОУ 39816845.
Відповідач - старший державний інспектор відділу впровадження системи автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) Головня Тетяна Сергіївна, адреса: 03150, м. Київ, вул. Фізкультурна, 9.
Головуючий Т.В. Ігнатенко