Справа № 2/593/99/2025
"03" січня 2025 р. Суддя Бережанського районного суду Тернопільської області Данилів О.М., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи, що не заявляє самостійних вимог Бережанської міської ради про позбавлення батьківських прав, -
23 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Бережанського районного суду Тернопільської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , третьої особи, що не заявляє самостійних вимог Бережанської міської ради, у якій просить в судовому порядку позбавити відповідачку ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітніх дітей: синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини та громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України у рішенні № 9-зп від 25 грудня 1997 року офіційно розтлумачив цю норму та зазначив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.
Частиною 4 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Отже, доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Цивільним процесуальним кодексом України.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд прийшов до висновку, що позовна заява, подана з порушенням вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування, позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, однак всупереч вказаним нормам до позовної заяви позивачем не долучено жодних доказів, які би підтверджували вказаний у позові факт невиконання відповідачкою ОСОБА_2 своїх батьківських обов'язків, а натомість долучено акт обстеження матеріальних умов проживання восьмирічної давності та довідки № 146 і № 148, видані 4 листопада 2024року Старостою Надрічнянського старостинського округу, які свідчать про те, що діти позивача є зареєстровані та проживають не з ним, а з відповідачкою за адресою: АДРЕСА_1 , а сам позивач із своєю дружиною проживає окремо від дітей за адресою: АДРЕСА_2 , що суперечить інформації, зазначеній у позові.
Крім цього, згідно з положеннями ч.ч.4, 5 статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав, обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Процес позбавлення батьківських прав умовно поділяється на етапи, зокрема, етап звернення заявника з відповідною заявою до органу опіки та піклування про надання висновку про доцільність позбавлення конкретної особи батьківських прав. Така заява подається до відповідної Служби у справах дітей органу місцевого самоврядування відповідного району в місті або місцевої державної адміністрації в районі відповідної області за місцем реєстрації матері або батька, стосовно яких вирішується питання про позбавлення батьківських прав згідно з вимогами, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866, якою затверджено Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини.
Питання щодо позбавлення батьківських прав певної особи повинно обов'язково розглядатися в досудовому порядку органом опіки та піклування з оформленням та видачою про це письмового висновку.
Суд вважає, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка документів, збір необхідної доказової бази. У цьому контексті суд звертає увагу на позицію ВСС України, викладену в ухвалі від 01.11.2017 року у справі № 211/559/16-ц, відповідно до якої позбавлення батьківських прав є передчасним без відповідного висновку органу опіки та піклування і попередження батька про необхідність змінити ставлення до виховання дитини.
І хоч висновок органу опіки та піклування є ключовим доказом по даній категорії справ, якою б не була підстава позбавлення батьківських прав та даний висновок робиться на підставі засідань комісії органу опіки та піклування про питання доцільності позбавлення батьківських прав для підготовки якого комісія спілкується з відповідачем та вивчає наявність підстав для позбавлення батьківських прав, однак всупереч вищевказаному позивачем до матеріалів справи висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав не долучено.
Крім вищевказаного, суд звертає увагу також на те, що згідно з п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я, по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 14 ЦПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Суд звертає увагу сторони позивача, що в порушення вимог п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява не містить відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету сторін та інших учасників справи.
Крім вищезазначеного, позивачем при зверненні до суду із вказаним позовом також залишено поза увагою той факт, що позбавлення батьківських прав батьків щодо дітей, які досягли повноліття не допускається, однак позивач всупереч норм законодавства просить позбавити відповідачку батьківських прав щодо її сина ОСОБА_5 , який ще в червні 2022 року досяг повноліття.
Суд також звертає увагу позивача на те, що ч. 2 та ч. 5 ст. 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Однак, всупереч вказаних вимог ст. 95 ЦПК України додані до позовної заяви копії документів не засвідчено належним чином, вони не містять підпису та дати їх засвідчення.
У відповідності до ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків. В разі невиконання вимог, вказаних в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, позовна заява буде вважатися неподаною і повернута позивачеві.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 260, 353 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи, що не заявляє самостійних вимог Бережанської міської ради про позбавлення батьківських прав, - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали суду, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що в разі не усунення вказаних в ухвалі суду недоліків у встановлений строк, позовна заява вважатиметься неподаною та повертається позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Бережанського
районного суду Тернопільської області Данилів О.М.