Постанова
Іменем України
11 грудня 2024 року
м. Київ
Справа № 495/1356/21
Провадження № 61-2428св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,
учасниками якої є
скаржник - ОСОБА_1 (далі - боржник),
приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович (далі - приватний виконавець),
стягувач - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - стягувач, банк), інтереси якого представляє адвокат Шидерова Наталя Сергіївна (далі - адвокат),
за скаргою боржника на дії приватного виконавця щодо прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження та її скасування (далі - скарга боржника) у справі за позовом стягувача до боржника про стягнення боргу за кредитним договором
за касаційною скаргою стягувача на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 квітня 2021 року, постановлену суддею Заверюхою В. О., та постанову Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року, прийняту колегією суддів у складі Лозко Ю. П., Назарової М. В., Кострицького В. В.
(1) Вступ
1. Приватний виконавець відкрив виконавче провадження, у якому банк є стягувачем. Боржник оскаржив ці дії та відповідну постанову виконавця. Вважав, що сплив строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
2. Суд першої інстанції скаргу задовольнив. Апеляційний суд скасував це судове рішення та відмовив у задоволенні скарги боржника. Верховний Суд, скеровуючи справу на новий розгляд до апеляційного суду, вказав, що той порушив норми процесуального права під час прийняття постанови про відмову у задоволенні скарги боржника. Зокрема не зробив висновок про необхідність прийняття або відмови у прийнятті як доказу поданої банком постанови про відкриття виконавчого провадження, яка має значення для переривання строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
3. Під час нового розгляду справи апеляційний суд не прийняв як доказ зазначену постанову про відкриття виконавчого провадження через відсутність належного обґрунтування поважних причин неможливості її подання до суду першої інстанції. Тому, оскільки стягувач не подав належні докази переривання строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, апеляційний суд підтримав висновок суду першої інстанції про задоволення скарги боржника.
4. Стягувач із цими судовими рішеннями не погодився. У касаційній скарзі стверджував, зокрема, що апеляційний суд належно не оцінив поважність причин пропуску строку для подання зазначеної постанови про відкриття виконавчого провадження.
5. Верховний Суд мав відповісти на питання про те, чи пропустив стягувач строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання? Вирішив, що суди попередніх інстанцій правильно виснували про те, що вказаний строк стягувач пропустив, бо обставини, які б могли вказувати на його переривання стягувач без поважних причин навів лише в апеляційному суді. Тому оскаржені судові рішення слід залишити без змін.
(2) Зміст скарги на дії виконавця
6. У березні 2021 року боржник звернувся до суду зі скаргою, у якій просив:
6.1. Визнати протиправними дії приватного виконавця щодо винесення 18 лютого 2021 року постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 (далі - ВП № НОМЕР_1) за виконавчим листом № 2-479/11, який 25 листопада 2011 року видав Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у справі за позовом Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури в інтересах держави в особі банку до ОСОБА_2 та боржника про стягнення кредитної заборгованості (далі - виконавчий лист № 2-479/11).
6.2. Визнати незаконною і скасувати зазначену постанову.
7. Мотивував скаргу тим, що приватний виконавець відкрив ВП № НОМЕР_1 поза межами трирічного строку для пред'явлення виконавчого листа № 2-479/11 до виконання, чим порушив вимоги статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).
(3) Зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
8. 13 квітня 2021 року Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області постановив ухвалу, згідно з якою скаргу боржника задовольнив. Мотивував так: строк пред'явлення до виконання виконавчого листа № 2-479/11 сплив 30 червня 2020 року; звернення стягувача із заявами 24 червня 2019 року, 4 листопада 2019 року та 11 лютого 2020 року до державного і приватних виконавців не переривало строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; постанову про відкриття ВП № НОМЕР_1, як і постанови про арешт коштів і майна боржника, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення з боржника основної винагороди, приватний виконавець прийняв, порушуючи вимоги статті 12 Закону № 1404-VIII.
9. 16 листопада 2022 року Одеський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою скасував ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 квітня 2021 року й ухвалив нове рішення про залишення скарги боржника без задоволення. Мотивував так: 25 листопада 2011 року Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області видав виконавчий лист № 2-479/11; терміном пред'явлення цього листа до виконання було 24 жовтня 2012 року; виконавчий лист № 2-479/11 стягувач пред'являв до виконання з 2012 до 2020 року включно; останній раз цей лист йому повернули 19 лютого 2020 року; помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що звернення стягувача із заявами 24 червня 2019 року, 4 листопада 2019 року, 11 лютого 2020 року до державного та приватних виконавців не переривало строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
10. 27 липня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду прийняв постанову, згідно з якою постанову апеляційного суду скасував і передав справу до цього суду на новий розгляд. Мотивував тим, що апеляційний суд в оскарженій постанові не виснував про необхідність прийняття поданих банком доказів (постанови від 13 лютого 2020 року про відкриття виконавчого провадження № 61268713) чи про відмову в їх прийнятті.
(4) Зміст постанови апеляційного суду (новий розгляд)
11. 21 листопада 2023 року Одеський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 квітня 2021 року залишив без змін. Мотивував так:
11.1. Правильним є висновок суду першої інстанції про те, що строк пред'явлення до виконання виконавчого листа № 2-479/11, виданого Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області 25 листопада 2011 року, закінчився 30 червня 2020 року. Звернення стягувача із заявами 24 червня 2019 року, 4 листопада 2019 року, 11 лютого 2020 року до державного та приватних виконавців не переривало строк пред'явлення вказаного виконавчого листа до виконання. Протилежні доводи є необґрунтованими.
11.2. Постанову від 13 лютого 2020 року про відкриття виконавчого провадження не слід ураховувати, оскільки стягувач не надав жодних доказів неможливості її подання до суду першої інстанції з причин, які об'єктивно не залежали від нього, та не вказав такі причини. Після подання стягувачем відповідного доказу до апеляційного суду до заявлення ним клопотання про поновлення строку на його подання пройшло більше двох років.
(5) Провадження у суді касаційної інстанції (новий розгляд)
12. 30 січня 2024 року стягувач подав до Верховного Суду касаційну скаргу (вх. № 853/0/216-24 від 20 лютого 2024 року). Просив поновити строк на касаційне оскарження, скасувати судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій і ухвалити нове - про відмову у задоволенні скарги боржника.
13. 23 лютого 2024 року стягувач надіслав до Верховного Суду клопотання про долучення доказів (вх. № 6767/0/220-24 від 27 лютого 2024 року), до якого додав, зокрема, платіжну інструкцію від 1 лютого 2024 року про сплату 4 540,00 грн судового збору.
14. 11 березня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення тієї ухвали.
15. 27 березня 2024 року стягувач надіслав до Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги (вх. № 11374/0/220-24 від 2 квітня 2024 року).
16. 20 травня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою поновив стягувачу строк на касаційне оскарження та відкрив касаційне провадження за його касаційною скаргою. Вказав, що підстави касаційного оскарження визначені в абзаці шостому частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) (суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права).
17. 29 листопада 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п'яти суддів.
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
18. Стягувач мотивував касаційну скаргу так:
18.1. Суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновків щодо її застосування, викладених:
(1) у постанові Верховного Суду України від 5 жовтня 2016 року у справі № 910/18165/13 (постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження через невідповідність виконавчого документа вимогам закону не позбавляє стягувача права на повторне пред'явлення виконавчого документа до виконання у межах строку, встановленого статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV (статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції від 2 червня 2016 року № 1404-VІІІ));
(2) у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 752/1839/19 (провадження № 61-976св20), від 11 листопада 2020 року у справі № 760/16979/15-ц (провадження № 61-4848св19) щодо правильного застосування судом апеляційної інстанції приписів частин першої та третьої статті 367 ЦПК України;
(3) в окремих думках судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі №750/14018/21 (провадження № 61-3872св23) та від 27 липня 2023 року у справі № 495/1356/21 (провадження № 61-1384св23), згідно з якими суддя Крат В. І. не погодився з висновками, які у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 201/13239/15-ц (провадження № 14-75цс22) зробила Велика Палата Верховного Суду (за змістом частини четвертої статті 12 Закону № 1404-VIIIпереривання перебігу строку пред'явлення виконавчого документа до виконання відбувається внаслідок такого пред'явлення, а не відкриття виконавчого провадження; обмежувальне тлумачення Великою Палатою Верховного Суду частини четвертої статті 12 Закону № 1404-VIIIматиме наслідком для стягувачів необхідність звернення до судів із заявами про поновлення строків пред'явлення виконавчого документа до виконання, створюватиме додаткові перешкоди для виконання судових рішень і додаткове навантаження на суди; таке тлумачення не відповідає суті виконавчого провадження з погляду вимоги про оперативність останнього, а тому навряд чи є розумним і справедливим).
18.2. Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання переривається таким пред'явленням. Після переривання цього строку його перебіг поновлюється, а повернення стягувачу виконавчого документа не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 727/1256/16-ц (провадження № 14-229цс18)). Суди першої й апеляційної інстанцій неправильно тлумачили норму закону, і це зумовило неправильне вирішення справи.
18.3. Суди першої й апеляційної інстанцій не дослідили всебічно обставини справи та дії стягувача; зазначили виключно те, що стягувач систематично пред'являв виконавчий лист до примусового виконання, а виконавець неодноразово відкривав виконавче провадження та повертав виконавчий лист через неможливість його виконати і жодного разу - через пропуск строку пред'явлення його до виконання.
18.4. Стягувач із 19 лютого до 2 червня 2020 року вважав, що за виконавчим листом № 2-479/11 відкрите виконавче провадження про стягнення із боржника 205 119,79 грн заборгованості. Тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 201/13239/15-ц (провадження № 14-75цс22).
18.5. Строк для пред'явлення виконавчого листа № 2-479/11 до виконання стягувач не пропустив, тому постанова приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 18 лютого 2021 року є законною, підстав для її скасування немає.
18.6. Суд апеляційної інстанції не прийняв і не оцінив належно постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Ю. С. від 13 лютого 2020 року про відкриття ВП № 61268713 з примусового виконання виконавчого листа № 2-479/11. Згідно з цією постановою строк пред'явлення виконавчого документа до виконання був перерваний і встановлений новий - до 19 лютого 2023 року.
18.7. Апеляційний суд також порушив норми процесуального права, коли не оцінив належно клопотання стягувача про прийняття та долучення до матеріалів справи копії зазначеної постанови і про визнання поважними причин пропуску строку на подання вказаного доказу.
(2) Позиції інших учасників справи
19. 20 червня 2024 року боржник подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити стягувачу у її задоволенні. Обґрунтував тим, що згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 201/13239/15-ц, строк пред'явлення до виконання виконавчого документа не переривається, якщо він повернутий стягувачеві без прийняття до виконання. Тому не може переривати строк пред'явлення виконавчого листа до виконання постанова приватного виконавця від 13 лютого 2020 року про відкриття виконавчого провадження, яка прийнята помилково, на підставі виконавчого документа, який не відповідає закону.
20. Приватний виконавець відзив на касаційну скаргу не подав.
(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції
21. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншим (частина перша статті 400 ЦПК України).
22. З огляду на вказані приписи Верховний Суд переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.
(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
(2.1) Чи пропустив стягувач строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання?
23. Боржник просив визнати незаконними дії приватного виконавця та скасувати його постанову про відкриття виконавчого провадження, оскільки сплив строк для пред'явлення виконавчого листа № 2-479/11 до виконання. Суд першої інстанції скаргу задовольнив. Вважав, що виконавець прийняв постанову поза межами трирічного строку для пред'явлення виконавчого листа № 2-479/11 до виконання. Верховний Суд, переглядаючи постанову апеляційного суду про відмову у задоволенні скарги та скеровуючи справу на новий розгляд, звернув увагу на те, що суд не вирішив питання про прийняття або відмову в прийнятті постанови від 13 лютого 2020 року про відкриття ВП № 61268713. Після того апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні скарги, оскільки стягувач у суді першої інстанції не обґрунтував причин неможливості подання постанови від 13 лютого 2020 року про відкриття ВП № 61268713, яка б могла вплинути на висновок про переривання строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
24. Стягувач у касаційній скарзі стверджував, що апеляційний суд належно не оцінив долучення до матеріалів справи копії постанови від 13 лютого 2020 року про відкриття ВП № 61268713 і поважність причин пропуску строку на її подання. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зі стягувачем не погоджується. Вважає висновки судів попередніх інстанцій про обґрунтованість скарги боржника правильними, оскільки стягувач пропустив строк пред'явлення виконавчого листа до виконання.
25. Виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців (частина перша статті 12 Закону № 1404-VIII).
26. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред'явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (частини четверта та п'ята статті 12 Закону № 1404-VIII).
27. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди (частина п'ята статті 37 Закону № 1404-VIII).
28. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (частина третя статті 367 ЦПК України).
29. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили таке:
29.1. 14 вересня 2011 року Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області ухвалив рішення у справі № 2-479/11, згідно з яким: стягнув солідарно з ОСОБА_2 і боржника на користь стягувача 205 119,79 грн заборгованості за кредитом станом на 17 травня 2010 року; стягнув солідарно з ОСОБА_2 і боржника на користь держави 1 700,00 грн державного мита та 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Це рішення залишив без змін Апеляційний суд Одеської області в ухвалі від 24 жовтня 2011 року.
29.2. 25 листопада 2011 року на виконання зазначеного рішення у справі № 2-479/11 суд першої інстанції видав виконавчі листи, зокрема Публічному акціонерному товариству «Ощадбанк» як стягувачу.
29.3. 30 червня 2017 року старший державний виконавець Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Чекерська Л. В. винесла постанову про повернення виконавчого листа № 2-479/11, виданого 25 листопада 2011 року ПАТ «Ощадбанк». Згідно з цією постановою виконавчий документ можна було повторно пред'явити до виконання до 30 червня 2020 року.
29.4. 18 лютого 2021 року приватний виконавець виніс постанову про відкриття ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-479/11.
30. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звертає увагу на те, що, вирішуючи питання про дослідження доказів, які без поважних причин не були подані до суду першої інстанції, апеляційний суд має враховувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо обов'язку особи, яка бере участь у справі, добросовісно реалізовувати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи; висновок про прийняття та дослідження нових доказів, як і про відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов'язаний мотивувати в ухвалі під час вирішення відповідного клопотання або в іншому ухваленому судовому рішенні (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2024 року у справі № 344/7040/18, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 752/1839/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 760/16979/15-ц).
31. Апеляційний суд на виконання вказівок Верховного Суду, сформульованих у постанові від 27 липня 2023 року у справі № 495/1356/21, виснував про відсутність обґрунтованих причин неможливості подання постанови від 13 лютого 2020 року про відкриття ВП № 61268713 до суду першої інстанції. Колегія суддів з цим висновком погоджується. Стягувач не обґрунтував належно причини, які об'єктивно не залежали від нього та перешкодили йому подати вказану постанову до суду першої інстанції.
32. Переривання строку пред'явлення виконавчого листа до виконання відбувається лише у випадку, якщо виконавець відкрив виконавче провадження на підставі заяви про пред'явлення цього виконавчого документа до виконання. Згідно з висновком, сформульованим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 201/13239/15-ц, не перериває строк пред'явлення такого документа до виконання повернення його без прийняття через пропуск встановленого законом строку пред'явлення цього документа до виконання (пункт 2 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII), коли виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим статтею 4 Закону № 1404-VIII (пункт 6 частини четвертої цієї статті); коли його пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю (пункт 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII). Тому ті випадки пред'явлення стягувачем виконавчого листа № 2-479/11 до виконання, внаслідок яких приватний виконавець не відкрив виконавче провадження (24 червня 2019 року, 4 листопада 2019 року, 11 лютого 2020 року), не впливають на переривання строку пред'явлення його до виконання.
33. Не знайшли підтвердження доводи стягувача у касаційній скарзі про порушення апеляційним судом норм процесуального права під час вирішення питання про прийняття нових доказів. За відсутності належно встановленої обставини переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання у приватного виконавця не було підстав стверджувати, що вказаний строк, який тривав до 30 червня 2020 року, був перерваний. Тому безпідставно його поновив, винісши 18 лютого 2021 року постанову про відкриття ВП № НОМЕР_1.
34. З огляду на наведену оцінку аргументів стягувача та судів попередніх інстанцій Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає касаційну скаргу необґрунтованою.
(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
(3.1) Щодо суті касаційної скарги
35. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанціїта апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 409 ЦПК України).
36. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 410 ЦПК України). Оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду слід залишити без змін.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» залишити без задоволення.
2. Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 квітня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко