Справа №2-935/10
05 листопада 2010 року СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючої - судді Омелюх В.М.,
при секретарі - Ращик П.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Солоне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення матеріальної шкоди в сумі 5 978 гривень 20 копійок та моральної шкоди в сумі 1700 гривень, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини відповідача.
На обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 09 листопада 2009 року о 8 годині 45 хвилин відповідач, керуючи автомобілем «Мазда-323» державний номерний знак НОМЕР_1 рухався по ґрунтовій дорозі в село Башмачка, не врахував габаритів транспортного засобу і безпечного інтервалу, виїхав на зустрічну полосу руху, в результаті чого допустив зіткнення із автомобілем «ВАЗ 21063», державний номер НОМЕР_2 під його керуванням, що призвело до пошкодження автомобілів. Вина відповідача в скоєнні даної дорожньо-транспортної пригоди встановлена постановою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2010 року.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди з вини відповідача внаслідок пошкодження належного йому автомобіля йому була спричинена матеріальна шкода в сумі 5978 гривень 20 копійок та моральна шкода, яка були викликана тим, що в результаті ДТП він не міг експлуатувати належний йому на праві власності автомобіль для власних потреб та для потреб своєї родини, так як автомобіль потребував суттєвого ремонту і йому довелося його ремонтувати самостійно для відновлення попереднього стану автомобіля, що призвело до того, що він був позбавлений можливості на власний розсуд розпоряджатися своєю власністю та спричинило йому страждання, оскільки він був змушений змінювати умови свого життя, а в зв'язку з тим, що відповідач в добровільному порядку не бажає відшкодувати спричинені збитки, прикладати додаткові зусилля для звернення з даним позовом до суду, витрачати власні час та кошти, що також задає йому додаткових моральних страждань, які він оцінює в 1 700 гривень та просить стягнути їх з відповідача на його користь.
У підготовчій частині судовому засіданні позивач та його представник та заявили клопотання про залишення без розгляду позову в частині стягнення матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, яка була відшкодована страховою компанією за страховим полісом відповідача після звернення з позовом до суду.
Ухвалою Солонянського районного суду від 05 листопада 2010 року заява позивача та його представника була задоволена, а позовна заява в частині позову про відшкодування матеріальної шкоди залишена без розгляду.
У судовому засіданні позивач та його представник позов в частині стягнення матеріальної шкоди підтримали та просили стягнути з відповідача, як винного у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, моральну шкоду в сумі 1700 гривень
У судовому засіданні відповідач позовні вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди в сумі 1700 гривень не визнав та пояснив, що його вини в скоєнні ДТП не має, оскільки належний йому автомобіль також отримав пошкодження, а позивачем розмір моральної шкоди завищений.
Представник третьої особи - приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», яка належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Згідно письмової заяви прохали розглядати справу у відсутність їх представника та пояснили, що страховою компанією здійснено виплату страхового відшкодування матеріальної шкоди позивачеві згідно полісу відповідача про страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в сумі 5068 гривень 20 копійок.
Суд, заслухавши пояснення сторін та представника позивача, дослідивши надані докази, приходить до наступного.
Відповідно до положень ст.ст. 22,23 ЦК України, особа якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, в тому числі і відшкодування моральної шкоди, а відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
У судовому засіданні встановлено, що 09 листопада 2009 року о 8 годині 45 хвилин відповідач, керуючи автомобілем «Мазда-323» державний номерний знак НОМЕР_1, який належать йому на праві власності (а.с.24), рухався по ґрунтовій дорозі в селі Башмачка, не врахував габаритів транспортного засобу і безпечного інтервалу, виїхав на зустрічну полосу руху, в результаті чого допустив зіткнення із автомобілем «ВАЗ 21063», державний номер НОМЕР_2 під керуванням позивача (а.с.9-17). Винність відповідача в скоєнні даної дорожньо-транспортної пригоди встановлено постановою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2010 року, згідно якої встановлено вину відповідача в скоєнні зазначеної дружньо-транспортної пригоди, але провадження у справі закрито в зв'язку закінченням строку накладення адміністративного стягнення. притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП (а.с.18). Згідно постанови судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 червня 2010 року(а.с.45) за апеляцією відповідача ОСОБА_2 постанова Солонянського районного суду від 28 квітня 2010 року залишена без змін і набрала законної чинності.
Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою, внаслідок чого не потребують доказування при розгляді цивільної справи.
Відповідно до ст.23 ЦК України, ст.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” №4 від 31 березня 1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю та яка може полягати, зокрема, у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач є особою яка несе відповідальність за спричинення моральної шкоди позивачу, але до даного часу відповідачем мір до відшкодування позивачу заподіяної моральної шкоди в добровільному порядку не приймалось.
Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд з урахуванням вимог ст.23 ЦК України виходить з характеру та обсягу заподіяних позивачу моральних та фізичних страждань, їх тривалості, стану здоров'я позивача та членів його сім'ї, істотних вимушених змін у його житті та житті його родини, часу та зусиль, необхідних для відновлення його попереднього стану та інших негативних наслідків, а також засад розумності, справедливості, виваженості, та об'єктивності, тривалості періоду з дня вчинення ДТП і вважає, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути моральну шкоду в сумі 1200 гривень, відмовивши в задоволенні іншої частини позову про стягнення моральної шкоди, при цьому судом враховано відповідно до вимог ст.1193 ЦК України і матеріальне становище відповідача як фізичної особи. Доказів на підтвердження того, що позивачеві спричинена моральна шкода в грошовому еквіваленті 1700 гривень позивачем суду не надано, а визначений ним саме такий її розмір в судовому засіданні достатньо обґрунтований не був, оскільки позивачем не було зазначено як ним було визначено розмір моральної шкоди.
Крім цього, в зв'язку з частковим задоволенням позову, відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним при зверненні з позовом до суду судові витрати по оплаті судового збору в сумі 8 (вісім) гривні 50 копійок та інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 37 (тридцять сім) гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22,23,1166,1167,1187,1188,1193 ЦК України, Постановами Пленуму Верховного суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27 березня 1992 року №6, “Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31 березня 1995 року; ст.ст. 10, 11, 57, 60, 61, 81, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1200 (одна тисяча двісті) гривень 00 копійок, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 8 (вісім) гривні 50 копійок та інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 37 (тридцять сім) гривень, відмовивши в задоволенні іншої частини позову.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Солонянський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
ГОЛОВУЮЧА: суддя