Справа № 463/11113/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/1896/24 Доповідач: ОСОБА_2
30 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Львові скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 12 грудня 2024 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави ОСОБА_6 , підозрюваному у кримінальному провадженні № 62024140120000419 від 02 квітня 2024 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 410 КК України
за участю прокурора: ОСОБА_8
захисника: ОСОБА_7
органом досудового розслідування ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 410 КК України, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 02 квітня 2024 року за № 62024140120000419.
Слідчий Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львів) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, за погодженням з прокурором звернувся з клопотанням до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави у розмірі 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб до підозрюваного ОСОБА_6 строком на 60 діб, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 12 грудня 2024 року таке клопотання задоволено частково. Застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№19)». Строк дії ухвали становить 60 днів починаючи з моменту фактичного затримання підозрюваного о 11.37 год. 11.12.2024 року до 11.37 год. 08.02.2025 року включно (в межах строків досудового розслідування). Визначено підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 500 (п'ятсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 514 000,00 грн. (один мільйон п'ятсот тисяч чотирнадцять гривень гривень нуль копійок). У випадку внесення вказаного розміру застави на відповідний рахунок ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільняється з-під варти в порядку визначеному ч. 4 ст. 202 КПК України. У випадку звільнення з-під варти на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покладаються такі обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою; не відлучатися за межі Львівської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування із свідками сторони обвинувачення, у тому числі свідком ОСОБА_9 , а також підозрюваними ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну. В решті клопотання - відмовлено. З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Своє рішення слідчий суддя мотивував наявністю обґрунтованої підозри та доведеністю заявлених стороною обвинувачення ризиків, зазначивши, що має місце виключність випадку для призначення підозрюваному застави у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно, яка обумовлена тим, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , набуло значного суспільного резонансу, оскільки відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, вчинених умисно, з корисливих мотивів, пов'язане з одержанням неправомірної вигоди за реалізацію викраденого військового майна, а саме пального, врахувавши при цьому те, що дії ОСОБА_6 в очах громадськості дискредитують діяльність військовослужбовців ЗСУ, зокрема в умовах воєнного стану, що в свою чергу підриває обороноздатність держави у воєнний час. Саме такий розмір застави забезпечить виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, та зможе запобігти спробам останнього ухилитися від органів досудового розслідування та суду, зокрема незаконно виїхати за межі державного кордону України.
Не погоджуючись із оскаржуваною ухвалою, захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу у якій просить змінити ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 12 грудня 2024 року; визначити підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід не пов'язаний із позбавленням особистої свободи та триманням під вартою; визначити підозрюваному ОСОБА_6 розмір застави у мінімальних межах, передбачених п.3 ч.5 ст.182 КПК України, що не перевищує 300 (триста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, у зв'язку із невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального-процесуального закону.
Покликається на положення ст.ст.177, 178 КПК України, наголошує що розмір застави визначається із врахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Вважає, що ключові ризики явно перебільшені та надумані органом досудового розслідування, відтак наявна можливість застосування до підозрюваного ОСОБА_6 менш суворого запобіжного заходу або визначення застави, яка буде доступна та спів мірна щодо матеріального становища підозрюваного.
Стверджує, що викликає сумнів сама обґрунтованість підозри, оскільки з часу реєстрації в ЄРДР пройшло більше семи місяців, проте у матеріалах справи відсутні дані про паливно-мастильні матеріали, зокрема вид ПММ, висновки експертизи про те, що це дійсно певний вид пального, відсутні дані щодо того, що це майно є військовим та було на обліку у ЗСУ. Тяжкість злочину, на явку посилався слідчий у своєму клопотанні хоча і є необхідною умовою для законності тримання під вартою, однак є недостатнім обгрунтуванням необхідності тримання під вартою та визначення такого розміру застави.
Звертає увагу на те, що єдиним актуальним ризиком - є ризик переховуватись від суду, проте такий ризик обумовлений лише суворістю покарання. Виїзд підозрюваного за кордон є неможливим у зв'язку із запровадженням в Україні військового стану.
Наголошує, що матеріальної шкоди кримінальним правопорушенням не завдано. У поданому клопотанні сторони обвинувачення було заявлено про заставу у розмірі 300 (триста) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, але у судовому засіданні у слідчого судді представник сторони обвинувачення без будь-яких вагомих причин змінив вимогу щодо розміру застави - 500 (п'ятсот) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, не надавши при цьому жодних доказів і обґрунтувань. При оголошенні підозри та поданні до суду клопотання про обрання запобіжного заходу сторона обвинувачення не надала належні докази щодо викрадення підозрюваним саме військового майна, як це передбачає ст.410 КК України, а також не надала докази того, що вилучені паливно-мастильні матеріали є саме із військової частини НОМЕР_1 , де підозрюваний проходить службу. Поза увагою слідчого судді залишилося і той факт, що згідно підозри ОСОБА_6 був виконавцем, у той час як організатору слідчий суддя визначив менший розмір застави.
Підозрюваний ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду, до Львівського апеляційного суду не з'явився. Захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 пояснив, що його підзахисний проходить військову службу та не заперечив про розгляд апеляційної скарги у його відсутність.
У відповідності до вимог ч.4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомив про поважні причини свого неприбуття.
Заслухавши доповідь судді, виступ захисника підозрюваного на підтримку поданої апеляційної скарги, думку прокурора про законність судового рішення, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Згідно із положеннями ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Частиною 1 ст.29 Конституції України визначено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
За змістом ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.6 та ч.8 ст. 176 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, 02 квітня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024140120000419 внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.410 КК України.
У ході досудового розслідування у межах цього досудового провадження, ОСОБА_6 11 грудня 2024 року повідомлено про підозру (а.с.92-114).
Провівши системний аналіз матеріалів справи, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про обґрунтованість застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено слідчим суддею, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.410 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: даними, що містяться у: матеріалах 1 оперативного відділу ТУ ДБР, розташованого у м. Львові; матеріалах УСБУ в Закарпатській області; протоколах допитів свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ; протоколах огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 12.09.2024, від 05.10.2024, від 24.11.2024; протоколах огляду та добровільної видачі (дизельного палива) від 13.09.2024, від 05.10.2024, від 24.11.2024; - протоколах затримання особи ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні злочину. - протоколами обшуків; протоколах проведення негласних (слідчих) розшукових дій; - інших матеріалах кримінального провадження № 62024140120000419 від 02.04.2024.
Наведені докази є фактичними даними, отриманими органом досудового розслідування шляхом проведення слідчих дій, які свідчать, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушеня, передбаченого ч.4 ст. 410 КК України, який відноситься до особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від десяти до п'ятнадцяти років.
Покликання захисника на необґрунтованість підозри при апеляційному розгляді не знайшли свого підтвердження. Так, колегія суддів звертає увагу на те, що захисник ОСОБА_7 у своїх апеляційних доводах по суті просить надати оцінку пред'явленій підозрі та висловитися по суті пред'явленого обвинувачення, що може зробити тільки суд при розгляді справи по суті, прийнявши законне та обґрунтоване рішення, встановивши вину або невинуватість підозрюваного ОСОБА_6 .
Постановляючи ухвалу про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя прийшов до правильного висновку про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 410 КК України та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що свідчить про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави.
Апеляційні твердження захисника про те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою не знайшли свого підтвердження у суді апеляційної інстанції, відтак є безпідставними.
Щодо апеляційних тверджень у частині визначення розміру застави, то колегія суддів наголошує на тому, що хоча у клопотанні сторони обвинувачення наявному у матеріалах справи, був заявлений розмір застави 300 (триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, проте із оскаржуваної ухвали вбчається, що прокурор у судовому засідання змінив вимоги у частині розміру застави і, пославшись на виключність випадку, просив визначити розмір застави - 500 (п'ятсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згадана вимога, були предметом дослідження суду першої інстанції та отримала належну правову оцінку, з якою апеляційний суд погоджується та вважає, що саме такий розмір застави зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).
Таким чином, слідчий суддя правильно, з урахуванням та в межах норм кримінального процесуального закону а також практики Європейського суду з прав людини, визначив розмір застави, оскільки розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, оцінивши також тяжкість покарання, що йому загрожує, визначив заставу у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що належним чином забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків у випадку внесення застави.
Правових підстав для обрання підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу колегія суддів не вбачає та з врахуванням конкретних обставин кримінального провадження та особи підозрюваного вважає обґрунтованим застосування до ОСОБА_6 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, із можливістю внесення застави у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, у разі внесення такої.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції також не встановлено.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та вмотивованою, й підстав для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
апеляційну скаргу скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 12 грудня 2024 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави ОСОБА_6 , підозрюваному у кримінальному провадженні № 62024140120000419 від 02 квітня 2024 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 410 КК України - без змін.
Ухвала апеляційного суду в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4