Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
27.12.2024м. ХарківСправа № 922/4211/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
при секретарі судового засідання Колесніченко О.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Болотова Володимира Анатолійовича , м. Харків
до Фізичної особи-підприємця Черняєвої Ірини Володимирівни , м. Харків
про стягнення 1117500,00 грн.
за участю представників учасників справи:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився,
Позивач, Фізична особа-підприємець Болотов Володимир Анатолійович , звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Черняєвої Ірини Володимирівни , відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у сумі 1117500,00 грн за договором поставки № 15/11-2024 від 01.11.2024. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
09.12.2024 ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Підготовче засідання призначено на 27 грудня 2024 року.
20.12.2024 відповідачем до суду була подана заява про визнання позову в повному обсязі (вх. 32072) та розгляд справи без участі відповідача.
24.12.2024 від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача.
Сторони, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання 27.12.2024 року не з'явились.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на наведене та керуючись вказаними приписами господарського процесуального закону, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ст. 185 ГПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.
Згідно ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що останні не містять доказів того, що визнання відповідачем позову у цій справі суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про ухвалення у справі №922/4211/24 судового рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
01.11.2024 між Фізичною особою-підприємцем Черняєвою І.В. (покупець) та Фізичною особою-підприємцем Болотовим В.А. (постачальник) було укладено договір поставки № 15/11-2024 (далі - договір).
Відповідно до п.1.1. договору, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, вказаних в цьому договорі, передати у власність покупця товар, асортимент якого погоджений сторонами в накладних та/або у специфікаціях, а покупець - прийняти цей товар і оплатити постачальнику його ціну у строки й у порядку, передбачені цим договором.
Відповідно до п.1.2. договору специфікації після підписання стають невід'ємною частиною цього договору, в яких сторони погоджують асортимент товару, його ціну, та кількість, яка буде поставлена за цим договором. Ці умови також можуть бути погоджені шляхом обміну електронними листами без складання паперового документа.
Відповідно до п.1.3. договору загальна кількість товару кожної партії, його номенклатура, одиниці вимірювання, ціна вказуються в накладних
За специфікацією № 1 до договору сторони погодили, що покупець замовив та зобов'язався сплатити ціну за товар у розмірі 1117500,00 грн, а постачальник зобов'язався поставити товар у наступному асортименті: клапан запірний сильфонний КС1-DN10-Рр20-t300-АС-УХЛ4 - 30 шт., клапан запірний сильфонний КС1- DN15-Рр20-t300-АС-УХЛ4 - 15 шт.
Відповідно до видаткової накладної №1 від 04.11.2024 покупець отримав товар, який передбачено специфікацією 1.
Відповідно до п. 2.1 договору ціна товару зазначається в національній валюті України та вказується в накладних. Загальна вартість (ціна) даного договору визначається вартістю товару, поставленого протягом дії даного договору.
Відповідно до п. 2.3. договору, товар має бути сплачений не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту його отримання покупцем. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
Відповідно до п. 2.6. договору підписання накладної є підтвердженням того, що сторони узгодили зазначені в ній асортимент, характеристику, кількість, ціну товару. При наявності розбіжностей, пріоритет мають дані які зазначені як коригування в накладній.
Відповідно до п.3.3. договору прийом товару відбувається на підставі накладної. Підписання накладної покупцем (уповноваженим представником) є підтвердженням того, що він перевірив товар за кількістю, а також підтвердженням його обов'язку оплатити товар в асортименті, кількості та по цінам, що вказані в накладній, які повинні відповідати специфікаціям.
Відповідно до п.3.3. договору право власності на товар, разом з усіма ризиками, що пов'язані з цим (в тому числі ризик випадкового знищення майна), переходить до покупця в момент прийому товару, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами (накладними).
Відповідно до п. 3.8. договору загальна кількість та ціна фактично поставленого за цим договором товару визначається за сумою накладних, підписаних сторонами.
Однак, після отримання товару покупець не здійснив розрахунків за договором, що і обумовило звернення до суду.
14.11.2024 позивачем відповідачу було вручено претензію про сплату заборгованості за спірним договором, проте, відповідач борг не сплатив.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно із ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару,у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Тобто, законодавець покладає на постачальника обов'язок здійснити поставку товару, а споживач зобов'язаний його прийняти і оплатити.
Ч. 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу або позов. Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого товару на суму 1117500,00 грн.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог як обґрунтованих, підтверджених доданими до матеріалів справи доказами та визнаних відповідачем.
За приписами ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічні приписи щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті за відповідною ухвалою чи рішенням суду містяться у ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Враховуючи вищевикладене, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку, що судовий збір у сумі 8381,25 грн (50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні майнового позову) підлягає поверненню заявнику з Державного бюджету України відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України та ч. 3 ст.7 Закону України "Про судовий збір" ухвалою суду після набрання даного рішення законної сили.
Судовий збір, відповідно до ст. ст.129, 130 ГПК України, покладається на відповідача в сумі 8381,25 грн (50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Черняєвої Ірини Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Болотова Володимира Анатолійовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість за договором поставки № 15/11-2024 від 01.11.2024 у сумі 1117500,00 грн, витрати по оплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 8381,25 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повернути Фізичній особі-підприємцю Болотову Володимиру Анатолійовичу ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з Державного бюджету України 8381,25 судового збору, сплаченого згідно квитанції № 3996-2744-4470-4071 від 05.12.2024, про що постановити відповідну ухвалу після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повне рішення складено "02" січня 2025 р.
Суддя Л.В. Шарко